Ухвала суду № 139025452, 17.08.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 350/1412/22

Провадження №: 1-кп/343/105/26

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

17 серпня 2026 року м. Долина

Колегія суддів Долинського районного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в присутності запасного судді - ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/343/105/26, про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який має неповну вищу освіту,не працевлаштованого, одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє: 21 лютого 2017 року Дарницьким районним судом міста Києва за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 Кримінального кодексу України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна (звільненого з місць позбавлення волі 30 травня 2019 року умовно-достроково відповідно до ухвали Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 травня 2019 року на невідбуту частину покарання 2 роки 2 місяці 18 днів;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , тимчасово проживала за адресою: АДРЕСА_2 , яка має середню освіту, не працевлаштованої, неодруженої, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7 ,у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України.

Ухвалою про призначення судового розгляду Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювід 23 червня 2026 року, строк тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено на 60 днів до 22 серпня 2026 року включно.

Судове засідання призначено на 17 серпня 2026 року.

05 серпня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 направив на електронну адресу суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просить змінити застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Також захисник просить покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та перебуває під вартою у ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».

На думку сторони захисту, існують об`єктивні обставини, які свідчать про недоцільність подальшого застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник зазначив, що ОСОБА_6 був затриманий 15 травня 2022 року працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України, а 17 травня 2022 року ухвалою слідчого судді щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, за твердженням сторони захисту, безперервно застосовується до нього понад чотири роки.

Крім цього, захисник послався на те, що кримінальне провадження раніше було повністю розглянуто судом першої інстанції та за його результатами ухвалено обвинувальний вирок. На вказаний вирок стороною захисту подано апеляційні скарги, у яких ставилися питання, зокрема, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, недоведеність винуватості ОСОБА_6 , неналежність та недопустимість окремих доказів та інші порушення.

За результатами апеляційного розгляду вирок суду першої інстанції скасовано з підстав встановлення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме розгляду кримінального провадження неналежним складом суду. Іншим доводам апеляційних скарг оцінки не надано.

Захисник вважає, що прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили про існування ризику переховування ОСОБА_6 від суду, а такий ризик не може бути обґрунтований лише тяжкістю можливого покарання.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Панченко проти росії», захисник зазначає, що ризик втечі має оцінюватися з урахуванням сукупності обставин, які можуть підтверджувати або спростовувати його існування.

Також захист просить врахувати, що ОСОБА_6 , на його думку, має добре налагоджені соціальні зв`язки, а стороною обвинувачення протилежного не доведено.

У зв`язку з наведеним захисник просить змінити ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю та покласти на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України процесуальні обов`язки .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 заявила клопотання про продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотань зазначила , що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вчинені проти життя та здоров`я особи, а також проти власності та, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до санкції ч. 2 ст. 115 КК України, передбачено покарання у вигляді від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, ч. 4 ст. 187 КК України - від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Під час досудового слідства та судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-п.1 переховуватись від суду, оскільки обвинувачені усвідомлюють неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ними особливо тяжких злочинів.

- п.3 незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншу обвинувачену, обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні, так як обвинувачені перебували в тісних стосунках між собою з грудня 2021 року;

-п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки джерело доходів обвинувачених невідомі, соціальні зв`язки відсутні, поряд з тим ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів.

Таким чином, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився і не перестав існувати, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує особам, а також враховуючи репутацію обвинувачених та дані про їх особу, які наведені у клопотанні.

Про те, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився і не перестав існувати, свідчить те, що матеріали кримінального провадження відкриті, зокрема, анкетні дані про свідків у кримінальному провадженні, а також відомості про інші докази у кримінальному упровадженні.

Враховуючи:

особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, міцність його соціальних зв`язків, відсутність постійного джерела доходів, існує ризик, що перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.

особу обвинуваченої ОСОБА_7 , міцність її соціальних зв`язків, відсутність постійного джерела доходів, існує ризик, що перебуваючи на волі обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, забезпечити належне виконання обов`язків обвинуваченими, шляхом застосування до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

Просила продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт- просила відмовити,

Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в судове засідання не з`явились, хоч про час та місце його проведення були повідомлені у встановленому Законом порядку.

Потерпіла ОСОБА_12 подала заяву, в якій просить судове засідання по справі про обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_7 проводити у її відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання свого захисника адвоката ОСОБА_9 підтримав та просив його задоволити. Крім цього він також заявив клопотання, згідно якого просив змінити запобіжний захід відносно нього із тримання під вартою на цілодобовий арешт та покласти на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, які суд визнає необхідними для забезпечення його належної процесуальної поведінки, зокрема: прибувати до суду за кожною його вимогою; не залишати місце проживання цілодобово без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватись від спілкування з особами, визначеними судом ( у разі необхідності); носити електронний засіб контролю ( у разі покладення такого обов`язку); виконувати інші процесуальні обов`язки, які суд визнає неохідними.

Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 , в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає його безпідставним, а ризики вказані прокурором не доведеними. Своє подане клопотання та клопотання свого підзахисного підтримав та просив обрати запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді цілодобового арешту із застосуванням електронних засобів контролю.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечила щодо клопотання прокурора про продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під варто.Щодо клопотань заявлених обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником поклалась на думку свого адвоката.

Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_14 в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, не заперечила щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 . Щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно нього на цілодобовий домашній ареш - заперечила, щодо клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 поклалась на на розсуд суду.

Колегія суддів, вислухавши учасників судового розгляду, які з`явились в судове засідання, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження, вважає, що обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , слід продовжити термін тримання під вартою з наступних підстав:

Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

В силу вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні поданого клопотання прокурора Колегія суддів також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні особливо тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Також судом враховується те, що ризик втечі повинен оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії»).

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора в частині стосовно продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особи, вдадуться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Колегією суддів встановлено, що строки тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , закінчуються 22 серпня 2026 року, однак судове провадження по кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу для розгляду, тому строки тримання під вартою обвинуваченим необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення .

Підставами для висновку про те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, колегія суддів вважає, зокрема, характер та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, тяжкість можливого покарання, дані про особу кожного з обвинувачених, їх соціальні зв`язки та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України.

Інкриміновані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені частиною четвертою статті 187 та пунктами 6, 12, 13 частини другої статті 115 КК України, відповідно до статті 12 КК України належать до особливо тяжких злочинів.

Санкція частини другої статті 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, а за наявності передбачених законом підстав також конфіскацію майна. Санкція частини четвертої статті 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

З огляду на характер та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суворість покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості, обвинувачені можуть усвідомлювати реальну можливість призначення їм тривалого строку позбавлення волі, а за окремими епізодами довічного позбавлення волі, що у сукупності з іншими встановленими судом обставинами може підвищувати ризик їх переховування від суду.

Разом із тим колегія суддів наголошує, що сама лише тяжкість пред`явленого обвинувачення та суворість можливого покарання не можуть бути єдиною та самостійною підставою для висновку про існування ризику переховування. Вказані обставини підлягають оцінці у сукупності з даними про особу кожного з обвинувачених, їх поведінку, соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання, роботи, джерел доходу, сімейний стан та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України.

При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має попередній кримінальний досвід, у тому числі відбував покарання у виді позбавлення волі за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, до затримання офіційно не працював та не мав стабільного законного джерела доходу.

Сукупність зазначених обставин, з урахуванням особливої тяжкості пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення та можливості призначення йому покарання у виді тривалого строку позбавлення волі або довічного позбавлення волі, дає колегії суддів підстави вважати, що ризик його переховування від суду на цей час не втратив своєї актуальності.

Щодо ОСОБА_7 колегія суддів враховує, що вона не працює, постійного джерела доходів не має та обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень. Водночас суд бере до уваги наявність у неї двох малолітніх дітей, які проживають із бабусею, як обставину, що характеризує її особу та свідчить про наявність певних соціальних зв`язків.

Однак зазначена обставина сама по собі не виключає можливості переховування від суду та не є достатньою для висновку про відсутність відповідного ризику, оскільки має оцінюватися у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченої, тяжкістю пред`явленого їй обвинувачення та можливим покаранням.

Таким чином, ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, на цей час є актуальним.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків:

Колегія суддів також вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, не втратив своєї актуальності.

Обвинуваченим відомі анкетні дані потерпілих та свідків, а також обставини кримінального провадження, зміст наданих ними пояснень та показань. У разі перебування на волі вони матимуть об`єктивну можливість контактувати з такими особами, у зв`язку з чим не виключається можливість здійснення на них незаконного впливу з метою зміни показань, відмови від їх надання або надання показань, які відповідатимуть позиції сторони захисту.

При цьому колегія суддів враховує принцип безпосередності судового розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання потерпілих та свідків суд отримує безпосередньо під час судового розгляду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які були отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Отже, до моменту безпосереднього допиту потерпілих та свідків судом, а також завершення дослідження їх показань ризик незаконного впливу на таких осіб не може вважатися таким, що припинив своє існування лише у зв`язку зі спливом часу.

Колегія суддів при цьому не виходить із припущення, що обвинувачені неодмінно здійснюватимуть незаконний вплив на потерпілих чи свідків, а оцінює наявність об`єктивної можливості такого впливу та ступінь відповідного ризику з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та стадії його судового розгляду.

Таким чином, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків продовжує існувати.

Щодо ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, колегія суддів враховує дані про особу кожного з обвинувачених.

Так, ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має попередній кримінальний досвід, у тому числі відбував покарання у виді позбавлення волі, до затримання не працював та не мав стабільного законного джерела доходу.

Зазначені обставини оцінюються судом не ізольовано, а у сукупності з характером та особливою тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 обвинувачується, а також з його попередньою поведінкою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення у разі перебування на волі не є абстрактним припущенням та на цей час не втратив своєї актуальності.

Щодо ОСОБА_7 суд враховує, що вона не працює, постійного джерела доходу не має та обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи.

Разом із тим колегія суддів враховує наявність у ОСОБА_7 двох малолітніх дітей, які проживають із бабусею. Зазначена обставина характеризує особу обвинуваченої та її соціальні зв`язки, однак сама по собі не усуває встановленого ризику та не дає підстав вважати, що у разі звільнення з-під варти ризик вчинення іншого кримінального правопорушення буде належним чином нівельований.

Щодо доводів сторони захисту та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосування якого обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 просили у своїх клопотаннях.

Оцінюючи встановлені ризики у сукупності з обставинами, передбаченими статтею 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, на цей час не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

При цьому суд виходить не лише з тяжкості пред`явленого обвинувачення, а з сукупності конкретних обставин, а саме: характеру та тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, можливого покарання, даних про особу кожного з обвинувачених, попередньої поведінки ОСОБА_6 , відсутності у нього стабільного законного джерела доходу, сімейного та соціального стану ОСОБА_7 , а також стадії судового розгляду та необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Колегія суддів водночас враховує доводи обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_9 щодо наявності у ОСОБА_6 родини, дітей, шлюбу, місця проживання та соціальних зв`язків, а також посилання на тривалий строк перебування під вартою.

Зазначені обставини не залишаються поза увагою суду та враховані відповідно до вимог статті 178 КПК України.

Разом із тим наведені обставини, кожна окремо та в їх сукупності, не свідчать про істотне зменшення або припинення встановлених ризиків та не дають підстав для висновку про те, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 може бути гарантована шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашього арешту.

Наявність у обвинуваченого сім`ї, дітей, місця проживання та соціальних зв`язків сама по собі не виключає можливості його переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так само тривалий строк перебування під вартою підлягає врахуванню судом при оцінці необхідності подальшого застосування такого запобіжного заходу, однак сам по собі не свідчить про автоматичне припинення або істотне зменшення ризиків, якщо такі ризики залишаються конкретними, актуальними та обґрунтованими обставинами кримінального провадження.

Колегія суддів також враховує доводи сторони захисту щодо народження у ОСОБА_6 дитини та необхідності його участі у вихованні дітей.

Вказані обставини мають значення для характеристики особи обвинуваченого та оцінки його соціальних зв`язків, однак не є такими, що автоматично зумовлюють зміну запобіжного заходу. Стороною захисту не наведено переконливих даних, які б свідчили про те, що ці обставини істотно змінили рівень встановлених ризиків або унеможливлюють їх реалізацію у разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти.

Доводи захисту щодо скасування апеляційним судом попереднього обвинувального вироку також підлягають оцінці, однак не свідчать самі по собі про припинення встановлених ризиків.

Як убачається з наведених стороною захисту обставин, вирок суду першої інстанції було скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме розглядом кримінального провадження неналежним складом суду.

При цьому скасування судового рішення з процесуальних підстав саме по собі не означає встановлення невинуватості ОСОБА_6 , недоведеності його причетності до інкримінованих кримінальних правопорушень або припинення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Відтак зазначена обставина враховується судом, однак не є самостійною підставою для зміни запобіжного заходу.

Колегія суддів окремо перевірила можливість застосування щодо ОСОБА_6 запропонованого стороною захисту більш м`якого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному або обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може передбачати застосування електронних засобів контролю.

Разом із тим можливість технічного контролю за місцем перебування особи не означає автоматичного усунення інших ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Застосування електронного засобу контролю саме по собі: не усуває можливості незаконного впливу на потерпілих та свідків; не виключає можливості використання обвинуваченим засобів зв`язку для контактування з учасниками кримінального провадження; не гарантує належного виконання покладених процесуальних обов`язків; не усуває ризик вчинення іншого кримінального правопорушення; не виключає можливості вчинення дій, спрямованих на ухилення від суду.

Таким чином, з урахуванням сукупності встановлених обставин колегія суддів не знаходить достатніх підстав вважати, що цілодобовий домашній арешт, навіть із застосуванням електронного засобу контролю, буде достатнім та ефективним заходом для запобігання встановленим ризикам.

Стороною захисту не наведено переконливих обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що після постановлення попередньої ухвали суду відбулися такі зміни в особі ОСОБА_6 , його поведінці, соціальних зв`язках або обставинах кримінального провадження, які істотно зменшили б чи усунули встановлені судом ризики.

Колегія суддів наголошує, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний не лише встановити наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а й перевірити, чи можуть вони бути належним чином усунені шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Таку перевірку колегією суддів проведено.

Однак з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження, характеру та тяжкості пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, можливого покарання, даних про його особу, попередніх судимостей, відсутності до затримання стабільного законного джерела доходу, а також актуальності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що застосування цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю не забезпечить належного досягнення мети запобіжного заходу.

Отже, наведені стороною захисту обставини судом враховані, однак вони не свідчать про істотне зменшення або припинення встановлених ризиків та не доводять, що цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю буде достатнім для запобігання цим ризикам.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, продовжують існувати, є достатньо конкретними та актуальними, а застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та ефективного запобігання встановленим ризикам.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.

За таких обставин клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не в змозі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених, уникненню ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та виправдовують їх подальше тримання під вартою.

Тому Колегія суддів приходить до висновку, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задоволити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , строк тримання під вартою на 60 днів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 29, 176-178, 197, 194, 199, 331, 372, 532, 534 КПК України, Колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 16 жовтня 2026 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 16 жовтня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 - про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю - відмовити.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали в частині продовження строку тримання під вартою доручити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", якому направити копію даної ухвали.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

головуючий: суддя -

ОСОБА_15