Ухвала суду № 139025073, 13.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/8182/25

Номер провадження 1-кп/205/252/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні, в місті Дніпро клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5

представників потерпілих адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_7

потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

На адресу суду 10 серпня 2026 року надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Під час проведення судового засідання прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які були підставою для продовження запобіжного заходу, відносно ОСОБА_4 не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Кримінальне правопорушення вчинено в період іспитового строку. Обрання більш м`якого запобіжного заходу не виключає для нього перешкоду покинути межі міста Дніпра з метою переховування від правосуддя. Також матеріали справи ще не досліджені, потерпілі, свідки не допитані. Існує ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, адже з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені діяння ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення з метою зміни ними показань чи надання ними неправдивих показань. При цьому процесуальна поведінка обвинуваченого та сторони захисту свідчить про небажання доводити свою позицію в процесуальний спосіб. Що свідчить про наявність ризиків передбачених ст. 177 ч.1 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 наполягають на задоволенні клопотання прокурора, та категорично заперечує проти зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Представники потерпілих адвокати ОСОБА_6 . ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора, наполягають на продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , пояснюючи свою позицію тим, що обвинувачений ОСОБА_4 вже був раніше судимий, однак на шлях виправлення не встав, його поведінка свідчить про небажання відстоювати свою позицію в законний спосіб. Дії обвинуваченого та його захисника направлені на навмисне затягування строків розгляду справи, замість встановлення істини по справі .

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечує проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважає його не обґрунтованим а ризики не доведені. В обґрунтування своєї позиції, посилається на ті обставини, що ОСОБА_4 вже тривалий час тримається під вартою, без визначення альтернативного запобіжного заходу що є порушенням вимог п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. На думку сторони захисту, сторона обвинувачення не надала переконливих доказів провини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, навпаки під час дослідження письмових доказів, встановлено невідповідність тверджень сторони обвинувачення, що за кермом автомобіля сидів саме ОСОБА_4 що також підтверджено відеозаписам, на яких зафіксовано, що ОСОБА_4 знаходився на пасажирському сидінні. При цьому сторона обвинувачення кожного разу подає однотипні клопотання які необґрунтовані. Також звертає увагу на ті обставини, що без альтернативне тримання обвинуваченого під вартою, фактично набуває ознак відбуття покарання, хоча судом не встановлено вини ОСОБА_4 . Обвинувачений має родину, постійне місце проживання, позитивні характеристики з місця навчання, бажає продовжувати навчання. Все свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід. 12 серпня 2026 року подав до суду письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, приходить до наступного.

2 грудня 2024 року, ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 3 грудня 2024 року, відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався, в останнє ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року. Строк дії ухвали до 16 серпня 2026 року.

На час розгляду клопотання, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 знаходиться в провадженні суду з 29 травня 2025 року, тоб то трохи більше одного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартого та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, в період іспитового строку, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. На сьогоднішній день, справа знаходиться на стадії дослідження письмових доказів. Свідки не допитані, не досліджені речові докази. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи можливість отримання покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, може незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сприймаючи тяжкість покарання може вдатися спроб впливу на свідків з метою зміни останніми своїх показів, для уникнення можливого покарання. Даний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Також суд враховує ті обставини, що безпідставне заявлення обвинуваченим та його захисником чисельних однотипних клопотань, зачитування їх в судовому засіданні в повному обсязі, значно затягує час розгляду кримінального провадження та значно уповільнює процес дослідження доказів. Такі дії сторони захисту свідчать про небажання в процесуальний спосіб доводити свою позицію, та таким способом пришвидшити розгляд справи та прийняття рішення судом.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартого та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею чи про зміну способу їх виконання.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права і законність (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_10 щодо зміни запобіжного заходу, а також заперечення щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що наявність у ОСОБА_4 родини, постійного місця проживання та сталих соціальних зв`язків не стали вагомим чинником стримуючим його протиправну поведінку. На думку суду, обвинувачений будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період випробувального терміну, цілком усвідомлює суворість можливого покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, про що також свідчить поведінка обвинуваченого та його захисників під час судового засідання, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду.

Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий.

Прокурор стверджує, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України: ризик переховування від суду; ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі "Клішин проти України" наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Суд вважає, що на даний час ризик переховування ОСОБА_4 від суду хоч і зменшився, проте продовжує існувати. Так, відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_4 інкриміновано вчинення тяжкого злочину в період іспитового строку, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до трьох років або без такого, що саме по собі може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі "Ilijkov v. Bulgaria" (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Також суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати, оскільки триває судове провадження, та свідки ще не допитані.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Ураховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд дійшов висновку, що ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальними.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Водночас, враховуючи ризики які зі спливом часу зменшують наявність суспільно небезпечних наслідків, суд вважає за можливе визначити розмір застави.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання суду, одним із факторів, який може стимулювати обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки, з урахуванням положень ч. 8 ст. 182 КПК України, є застосування до нього такого запобіжного заходу як застава у значному розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімумів.

За таких обставин суд вважає за необхідне визначити розмір застави, що дорівнює 200 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на думку суду саме цей розмір здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків і не є завідомо непомірним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: прибувати до прокурора чи суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без письмового дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця перебування, навчання ; не спілкуватися зі свідками та потерпілими за даним кримінальним провадженням; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.. 286 ч.2 КК України - задовольнити частково .

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» УДПтСУ в Дніпропетровській області, строком на шістдесят діб тобто до 11 жовтня 2026 року .

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот ) гривень, що дорівнює 200 прожитковим мінімумам для працездатних осіб.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.

В разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи або навчання.

4) не спілкуватися з потерпілими та свідками за даним кримінальним провадженням;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом , у разі внесення застави визначити два місяця з дня внесення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1