Рішення № 139024866, 17.08.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 203/1067/26

Провадження № 2/175/1541/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"17" серпня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, оф. 407) через свого представника звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 29.10.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1465-3861. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим, наявна заборгованість у розмірі 68037 грн 20 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту: 15200 грн., заборгованість по відсотках у розмірі 45387 грн. 20 коп., заборгованості по комісії 3040 грн., заборгованості по штрафам 4410 грн.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 11.02.2026 року вкаазну цивільну справу було передано за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

05.05.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги частково, у розмірі 17115 грн 20 коп., з яких 15200 грн - заборгованість за сумою кредиту та 1915 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками. В іншій частині позовні вимоги відповідачем не визнаються. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що сторонами було погоджено 14-денний строк, протягом якого у позичальника виникає обов`язок сплатити відсотки за користування кредитом. У зв`язку з цим нарахування позивачем відсотків за 300 днів, на думку відповідача, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач має право нараховувати відсотки виключно за погоджений сторонами строк 14 днів. Крім того, відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 3040 грн, посилаючись на те, що позивачем фактично встановлено плату за послугу банку, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно. Щодо заявленої до стягнення заборгованості за штрафами у розмірі 4410 грн відповідач зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, якими передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, визначеної статтею 625 ЦПК України, у зв`язку із введенням воєнного стану.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, розгляд справи просили здійснювати без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.10.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1465-3861.

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.2. договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 4.1. встановлено, що розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір Кредиту: 15200 гривень. Дата надання/видачі кредиту: 29.10.2024 року.

Відповідно до п. 4.6 договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

Положеннями п. 4.7 договору визначено, що комісія за видачу кредиту становить 20.00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою).

Крім того, відповідно до п. 4.9. сторони дійшли згоди, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 24.08.2025 року.

Згідно квитанції ligpay від 29.10.2024 року, було здійснено перерахування грошових коштів на суму 15200 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за договором №1465-3861 від 29.10.2024 року у розмірі 68037 грн. 20 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту: 15200 грн., заборгованість по відсотках у розмірі 45387 грн. 20 коп., заборгованості по комісії 3040 грн., заборгованості по штрафам 4410 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд звертає увагу, що ст. 628 ЦК України визначено, що договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано договір про відкриття кредитної лінії №1465-3861, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A5280 та квитанцією про перерахування кредитних коштів.

Таким чином ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо всіх істотних умов укладеного кредитного договору.

При цьому, надаючи оцінку доводам представника відповідача про те, що нарахування відсотків здійснювалося поза межами строку кредитування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1465-3861 від 29.10.2024 року сторони погодили строк кредитування, що прямо передбачено пунктом 4.9 договору, відповідно до якого кредит надається позичальнику строком на 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Датою повернення (виплати) кредиту визначено 24.08.2025 року.

Водночас, відповідно до умов зазначеного договору, базовий період, на який посилається представник відповідача, є проміжком часу в межах строку дії договору, в останні дні якого у позичальника виникає обов`язок зі сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, а не визначає загальний строк кредитування (пункт 1.1 договору).

Отже, посилання представника відповідача на базовий період як на строк кредитування є помилковим, оскільки умовами договору чітко визначено строк, на який надається кредит, а саме 300 календарних днів, із датою повернення кредиту 24.08.2025 року.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками за вказаним договором у розмірі 45387 грн 20 коп., суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

В рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за укладеним кредитним договором не є співрозмірною сумі тіла кредиту, яка підлягає стягненню, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаним договором до суми тіла кредиту, яка становить 15200 грн.

Отже, сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідача становить 15200 грн.

Щодо пред`явленої до стягнення суми заборгованості за комісією, яка не визнається відповідачем з огляду на неправомірність її нарахування, суд зауважує наступне.

Пунктом 4.7 договору визначено, що комісія за видачу кредиту становить 20,00 % від суми виданого кредиту. Враховуючи, що сума наданого відповідачу кредиту становить 15 200 грн, розмір комісії відповідно до умов договору становить 3 040 грн (15 200,00 грн ? 20 %). Відповідач, підписуючи вказаний договір, погодився з його умовами та мав можливість ознайомитися з положеннями договору, у тому числі з розміром та порядком сплати комісії.

Таким чином, умова щодо сплати комісії за видачу кредиту була безпосередньо погоджена сторонами при укладенні договору, а відповідач був обізнаний про її розмір та свої зобов`язання щодо її сплати. Самі лише посилання відповідача на неправомірність нарахування комісії не можуть бути підставою для відмови у її стягненні, оскільки відповідний обов`язок прямо передбачений умовами укладеного між сторонами договору.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 4410 грн, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, п. 2 ч. 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Оскільки кредитний договір було укладено 29.10.2024 року, тобто під час дії воєнного стану, на вимогу щодо стягнення 4410 грн. штрафу поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимога про стягнення штрафу за цим договором не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі пропорційно задоволених вимог що становить 1308 грн 55 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальінстю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Укр Кредит Фінанс" (ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, оф. 407) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1465-3861 від 29.10.2024 року в загальній сумі 33440 грн. (тридцять три тисячі чотириста сорок гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, оф. 407) сплачений судовий збір у 1308 грн 55 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ