Рішення № 139024617, 17.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 р. № 400/8492/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо визначення стажу судді у відставці позивачки на посаді судді 26 років 2 місяці 11 днів;

зобов`язання відповідача визначати позивачці стаж судді у відставці станом на 09.06.2026 у розмірі 31 рік 7 місяців 10 днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72 відсотки місячної суддівської винагороди працюючого судді з 10.06.2026;

зобов`язання відповідача провести позивачці перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 31 рік 7 місяців 10 днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72 відсотки місячної суддівської винагороди працюючого судді з 10.06.2026, з урахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у рішенні Вищої ради правосуддя від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 констатовано, що станом на 09.06.2026 (день звільнення її з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області) до її стажу роботи, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню: робота на посаді судді 26 років 2 місяці 11 днів, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 29 днів і стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді, 3 роки. Проте, відповідач при обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці не зарахував три роки стажу роботи (професійної діяльності) і половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Внаслідок цього їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62 % замість належних 72 % суддівської винагороди, працюючого судді. На думку позивачки, такі дії відповідача суперечать вимогам статей 64, 92 і 126 Конституції України, статті 135 і абзацу четвертому пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII).

У відзиві на позовну заяву від 29.07.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити. Відзив аргументовано тим, що 17.06.2026 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із Законом № 1402-VIII, за результатами розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення від 25.06.2026 № 143150026160 про відмову в призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На переконання відповідача, наведене рішення є правомірним, оскільки позивачка до заяви від 17.06.2026 не додала копію рішення Вищої ради правосуддя від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 і розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання. Крім того, відповідач наголосив на тому, що чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці з урахуванням до стажу на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14.07.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) (без виклику сторін у судове засідання) та про витребування у відповідача матеріалів пенсійної справи позивачки.

До відзиву на позовну заяву від 29.07.2026 відповідач додав витребуваний доказ.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви сторін по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно з Указом Президента України від 30.03.2000 № 551/2000 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Жовтневого районного суду Миколаївської області строком на п`ять років.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.04.2005 № 2534-IV «Про обрання суддів» позивачку було обрано безстроково на посаду судді місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 № 4273-ІХ змінено найменування Жовтневого районного суду Миколаївської області на Вітовський районний суд Миколаївської області.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивачку звільнено з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. В преамбулі вищевказаного рішення зазначено, що відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIIІ до стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягає зарахуванню:

стаж роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 11 днів;

стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки;

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 29 днів.

Наказом Вітовського районного суду Миколаївської області від 09.06.2026 № 42 к/гс «Про припинення суддею ОСОБА_1 повноважень голови Вітовського районного суду Миколаївської області та припинення нарахування та виплати щомісячних доплат до посадового окладу судді» наказано вважати голову Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 такою, що 09.06.2026 припинила повноваження на адміністративній посаді голови суду у зв`язку із припиненням її повноважень як судді на підставі прийнятого Вищою радою правосуддя 09.06.2026 рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з розрахунком Вітовського районного суду Миколаївської області від 11.06.2026 № 02-43/15/2026 стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, у позивачки складав 31 рік 07 місяців 10 днів, враховуючи 3 роки її роботи з 02.12.1996 по 11.04.2000 на посаді головного спеціаліста-старшого консультанта по статистиці і спецроботі Управління юстиції в Миколаївській області.

17.06.2026 позивачка подала в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія заяву про призначення їй довічного грошового утримання судді у відставці, у задоволені якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.06.2026 № 143150026160 відмовлено в призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із Законом № 1402-VIII. Вказане рішення умотивоване неподанням позивачкою Пенсійному фонду України засвідченої копії рішення Вищої ради правосуддя від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 і розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

30.06.2026 позивачка подала відповідачу заяву про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до рішення відповідача від 10.07.2026 № 143150026160 позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 62 відсотків від суддівської винагороди, виходячи з її стажу на посаді судді 26 років 01 місяць 29 днів.

Вважаючи такі дії відповідача щодо визначення розміру її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Абзацом першим статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частинами першою-третьою статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-XII; втратила чинність 01.01.2012) було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.09.2020 у справі № 9901/521/19 дійшла висновку, що заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу роботи судді, який дає право на відставку.

Зважаючи на викладене, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою зараховується до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.

Згідно з копіями диплома спеціаліста від 24.06.1996 серія ЛР НОМЕР_1 , трудової книжки серія НОМЕР_2 , архівної довідки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 19.01.2026 № С-22/29 позивачка здобувала вищу юридичну освіту в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського за денною формою навчання з 01.09.1991 до 29.06.1996 (4 роки 9 місяців 29 днів).

Таким чином, вищенаведений стаж підлягає зарахуванню позивачці до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.

Водночас статтею 137 Закону № 1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У мотивувальній частині постанови від 11.07.2024 у справі № 990/67/24 Верховний Суд сформував правову позицію про те, що положення щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, закріплена у частині другій статті 137 Розділу IX «Забезпечення суддів» Закону № 1402-VIII. Частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII поставлено розмір (у відсотках до посадового окладу) виплачуваної суддям щомісячної доплати за вислугу років в залежність від тривалості стажу роботи. Тобто, саме для цілей визначення питань забезпечення суддів у частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII унормовано, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

В абзаці четвертому пункту 3.1 мотивувальної частини рішення від 19.11.2013 № 10-рп/2013 Конституційний Суд України сформував правовий висновок, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Також в рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, згідно з якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Таким чином, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17 і від 08.09.2022 у справі № 380/10696/21.

Суд встановив, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивачку звільнено з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. В преамбулі вищевказаного рішення зазначено, що відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIIІ до стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягає зарахуванню:

стаж роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 11 днів;

стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки;

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 29 днів.

Загальний стаж роботи позивачки, який дає їй право на відставку, становив понад 20 років, а саме: 31 рік 7 місяців 10 днів.

Згідно з розрахунком Вітовського районного суду Миколаївської області від 11.06.2026 № 02-43/15/2026 стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, у позивачки складав 31 рік 07 місяців 10 днів.

Отже, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» загальний стаж роботи судді позивачки, який дає право на відставку, становив 31 рік 7 місяців 10 днів, включаючи 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, а також 2 роки 4 місяці 29 днів половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Відтак щомісячне довічне грошове утримання позивачки повинно їй виплачуватись відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII в розмірі 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді:

кількість повних років стажу роботи, що дає право на відставку, на посаді судді понад 20 років становить 11 років (31 20 = 11);

50 % + 11 Х 2 % = 72 %.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 559/443/17 та від 09.11.2018 у справі № 713/1064/17.

Проте, відповідно до рішення відповідача від 10.07.2026 № 143150026160 позивачці призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 10.06.2026 у розмірі 62 відсотків від суддівської винагороди, виходячи з її стажу на посаді судді 26 років 01 місяць 29 днів.

У матеріалах пенсійної справи позивачки, які відповідач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відсутній розрахунок стажу позивачки на посаду судді, зокрема будь-які обґрунтування, чому для обчислення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було враховано її стаж на посаді 26 років 01 місяць 29 днів, а не 31 рік 7 місяців 10 днів згідно з поданими нею документами.

З огляду на вищевикладене, такі дії відповідача щодо незарахування позивачці до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 3 років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі є протиправними.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги, використовуючи повноваження передбачені частиною другою статті 9 КАС України, суд самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивачки.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією до платіжної інструкції від 10.07.2026 № 2.749786773.1 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1331,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку»:

стаж роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 11 днів;

стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки;

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 29 днів.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 09.06.2026 № 1117/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вітовського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку»:

стаж роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 11 днів;

стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки;

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 29 днів.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 10.06.2026 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням загального стажу роботи судді 31 рік 07 місяців 10 днів у розмірі 72 (Сімдесяти двох) відсотків місячної суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з якої вона була звільнена у відставку, а також з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 1331 (Одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

9. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 13844159).

10. Повний текст рішення суду складений 17.08.2026.

Суддя В.Г.Ярощук