Рішення № 139024541, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/18113/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Перемишлянитеплоенерго» (далі - позивач; КП «Перемишлянитеплоенерго») пред`явило позов до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач; ГУ ДПС у Львівській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2024 № 18399/13-01-04-09.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що висновок контролюючого органу про затримку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання дійсності не відповідає. Стверджує, що податкові декларації з податку на прибуток підприємств як за 2016, так і за 2017 рік подані у строки, передбачені Податковим кодексом України, а самостійно визначені у них податкові зобов`язання погашені своєчасно та у повному обсязі: за 2016 рік у сумі 263304,00 грн згідно з платіжним дорученням №283 від 09.03.2017, за 2017 рік у сумі 170064,00 грн згідно з платіжним дорученням №837 від 07.03.2018. Звертає увагу на розбіжності у змісті акта перевірки, оскільки в таблиці розділу ІІ акта та у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій наведено відомості про податок на прибуток за 2016 рік, тоді як у розділах І та ІІІ акта зроблено висновок про несвоєчасну сплату податку на прибуток за 2017 рік. Зазначає, що жодної заборгованості у позивача не було ні на момент сплати податкових зобов`язань, ні на момент винесення оскаржуваного рішення, а твердження про наявність податкового боргу спростовуються судовими рішеннями у справах №813/4919/17, №1340/4127/18, №380/2124/20 та №380/17593/21, якими встановлено відсутність такого боргу та своєчасність сплати податкових зобов`язань. Наголошує, що обставини, встановлені цими рішеннями, відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню. Вважаючи оскаржуваний акт індивідуальної дії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що камеральною перевіркою встановлено погашення боргу за самостійно узгодженим податковим зобов`язанням, визначеним у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік від 01.03.2017 реєстраційний №9270603917 у сумі 246985,76 грн, із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Наголошує, що за наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи згідно з п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а тому спрямування податковим органом сплаченого позивачем грошового зобов`язання є фактично сплатою простроченого грошового зобов`язання. Вказує, що штрафні санкції застосовуються, виходячи з даних інтегрованої картки платника податків про наявність недоїмки (податкового боргу), а до оскаржуваного рішення додано розрахунок, у якому зазначено документи, за якими рахувався податковий борг, дату його виникнення, дату зарахування коштів у погашення боргу, кількість днів прострочення, розмір та суму штрафу. Стверджує, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити штраф, розмір якого залежить виключно від терміну прострочення. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

17.09.2024 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги. Додатково зазначив, що факт внесення коштів до установи банку на оплату узгоджених зобов`язань із зазначенням у платіжних документах конкретного призначення платежу відповідачем не оспорюється, натомість наявність податкового боргу, у рахунок якого такі кошти зараховані, не доведена. Покликається на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №380/309/20, яким відмовлено ГУ ДПС у Львівській області у задоволенні позову про стягнення з КП «Перемишлянитеплоенерго» податкового боргу, до складу якого включено і суму 246985,76 грн за податковою декларацією з податку на прибуток від 01.03.2017. Зазначає, що спір виник унаслідок неналежного відображення у зворотному боці облікової картки платника податків результатів судових розглядів, через що кошти повторно зараховуються за попередні періоди, а зобов`язання за періоди, зазначені у платіжних документах, залишаються непогашеними.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Комунальне підприємство «Перемишлянитеплоенерго» зареєстроване як юридична особа з присвоєнням коду ЄДРПОУ 22368249, основним видом економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30). Позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області за основним місцем обліку.

01.03.2017 позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (реєстраційний номер документа 9270603917), у якій самостійно визначив податок на прибуток за звітний (податковий) період у сумі 263304,00 грн.

Платіжним дорученням №283 від 09.03.2017 на суму 263304,00 грн, проведеним банком 10.03.2017, позивач перерахував до бюджету зазначену суму із призначенням платежу, у якому вказано код виду сплати 101, код платника 22368249, код платежу 11020201 та відомості про сплату податку на прибуток згідно з декларацією за 2016 рік у повному обсязі.

28.02.2018 позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, у якій визначив податок на прибуток за звітний (податковий) період у сумі 136494,00 грн та суму авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 33570,00 грн. Платіжним дорученням №837 від 07.03.2018 на суму 170064,00 грн позивач перерахував до бюджету зазначені суми, вказавши у призначенні платежу код платежу 11020201 та відомості про сплату податку на прибуток підприємства згідно з декларацією за 2017 рік у повному обсязі.

На підставі підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.75.1 ст.75 розділу ІІ, у порядку, визначеному п.76.2 ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України, відповідач 12.03.2024 провів камеральну перевірку позивача щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на прибуток, за результатами якої склав акт від 12.03.2024 №10162/13-01-04-11-06/22368249 (в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні номер цього акта зазначено як 10162/13-01-04-09/22368249).

У вступній частині акта перевірки та у розділі ІІІ «Висновок» зазначено про проведення перевірки та встановлення несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2017 рік. Натомість у таблиці розділу ІІ акта як документ, яким узгоджено суму податкового зобов`язання, зазначено податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 01.03.2017 №9270603917 із граничним терміном сплати 12.03.2017, а датами фактичної сплати сум податкового боргу вказано 06.03.2020, 10.03.2021, 28.02.2022, 02.03.2022, 06.03.2023, 29.09.2023, 29.11.2023 та 05.03.2024. У цьому ж розділі акта як підставу, яка доводить вчинення порушення умисно, зазначено самостійне визначення платником суми податкового зобов`язання по декларації та усвідомлення обов`язку сплатити ці зобов`язання, а обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність, зазначені як відсутні.

29.03.2024 позивач подав заперечення на акт перевірки (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 01.04.2024 №25094/6). Листом від 11.04.2024 відповідач повідомив позивача про те, що висновок акта камеральної перевірки зроблено з урахуванням п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України та відповідає нормам податкового законодавства, а допущені помилки не впливають на результати перевірки і підлягають виправленню.

23.04.2024 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №18399/13-01-04-09, яким на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України за затримку на 1085, 1085, 1091, 1369, 1460, 1576, 1637, 1734 календарних днів сплати (зарахування) суми 246985,76 грн зобов`язав позивача сплатити штраф у розмірі 10 відсотків, що становить 24698,58 грн. У цьому рішенні зазначено, що проведеною перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств №9270603917 від 01.03.2017, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а періодом фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено це порушення, вказано 2016 рік.

Згідно з доданим до податкового повідомлення-рішення розрахунком штрафних (фінансових) санкцій штраф обчислено від восьми сум, зарахованих у рахунок податкового боргу за податковою декларацією від 01.03.2017 №9270603917 при граничному терміні сплати 12.03.2017, а саме: 06.03.2020 - 19257,00 грн (1091 день затримки, штраф 1925,70 грн), 10.03.2021 - 3834,00 грн (1460 днів, штраф 383,40 грн), 28.02.2022 - 100,00 грн (1085 днів, штраф 10,00 грн), 02.03.2022 - 21072,00 грн (1085 днів, штраф 2107,20 грн), 06.03.2023 - 25022,00 грн (1369 днів, штраф 2502,20 грн), 29.09.2023 - 85095,78 грн (1576 днів, штраф 8509,58 грн), 29.11.2023 - 252,31 грн (1637 днів, штраф 25,23 грн), 05.03.2024 - 92352,67 грн (1734 дні, штраф 9235,27 грн). Загальна сума, від якої обчислено штраф, становить 246985,76 грн, а сума штрафу - 24698,58 грн.

Оскаржуване рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 25.07.2024 №22711/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 23.04.2024 №18399/13-01-04-09 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зі зворотного боку інтегрованої картки позивача за платежем 11020201 «Податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності» суд установив, що сплачені 10.03.2017 кошти у сумі 263304,00 грн відображені обліковими операціями зменшення боргу минулих років за податковими деклараціями №9081463915 та №9276389490, а також зменшення боргу по пені, нарахованій у минулих роках. Натомість нараховане за податковою декларацією від 01.03.2017 №9270603917 зобов`язання у сумі 263304,00 грн відображено 11.03.2017 з одночасним збільшенням недоїмки на цю ж суму.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №813/4919/17, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, задоволено позов КП «Перемишлянитеплоенерго» та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.09.2016 №0010721730, від 21.08.2017 №0081681281 і №0081671281, від 21.09.2017 №0106031285, від 24.11.2017 №0157701291. Цим рішенням установлено, що доводи податкового органу про наявність у позивача непогашених узгоджених зобов`язань та про затримку їх сплати не знайшли свого підтвердження, оплату узгоджених зобов`язань у досліджувані періоди здійснено в повному обсязі, а зарахування цих платежів у рахунок погашення податкового боргу є протиправним; крім того, установлено, що суми, визначені у скасованих судами податкових повідомленнях-рішеннях, не були виключені з облікових карток позивача, що призвело до їх погашення за рахунок коштів, які надходили в оплату задекларованих податкових зобов`язань.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №1340/4127/18, яке набрало законної сили 04.04.2019, задоволено позов КП «Перемишлянитеплоенерго» та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.02.2018 №0043801281, від 16.02.2018 №0050321281, від 14.08.2018 №0206471281, без дати на суму 19573,20 грн, а також податкову вимогу від 21.06.2018 №69083-17. У цій справі суд дослідив порядок сплати податку на прибуток за 2015, 2016 та 2017 роки і податку на додану вартість за період 1095 днів, що передують даті винесення податкової вимоги, та встановив, що узгоджені податкові зобов`язання з податку на прибуток і податку на додану вартість позивач сплатив своєчасно та у повному обсязі, зокрема за 2016 рік сума зобов`язань з податку на прибуток становить 263304,00 грн і сплачена до бюджету відповідно до платіжного доручення №283 від 10.03.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №380/2124/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.09.2018 №0262861285, від 30.05.2019 №0032455812, від 03.10.2018 №0001071281, від 24.05.2019 №0029205812, від 22.11.2019 №0099945004, від 13.02.2020 №0009335004 та від 02.04.2020 №0026685004. Дослідивши облікові картки позивача з податку на прибуток підприємств за період з 09.03.2016 по 07.03.2018, суд установив, що сплачені кошти зараховувалися податковим органом у рахунок погашення податкового боргу, який обліковувався на момент здійснення сплати, тоді як спір виник унаслідок неналежного відображення у зворотному боці облікової картки платника податків результатів судових розглядів, через що в автоматичному режимі здійснювалося погашення зобов`язань замість скерування сплачених позивачем сум за призначенням платежу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі №380/17593/21 визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №0036615004 та податкову вимогу від 04.06.2020 №61398-50. Суд установив, що позивач виконав обов`язок зі сплати самостійно визначених податкових зобов`язань відповідно до вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а зарахування платежів у рахунок погашення неіснуючого податкового боргу в порядку, визначеному ст.87 цього Кодексу, є неправомірним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №380/309/20, яке набрало законної сили 17.02.2022 у зв`язку з відмовою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалою від 17.02.2022 у відкритті апеляційного провадження, відмовлено ГУ ДПС у Львівській області у задоволенні позову до КП «Перемишлянитеплоенерго» про стягнення до бюджету коштів з рахунків у банках у розмірі 920183,46 грн. Із мотивувальної частини цього рішення вбачається, що до складу заявленого до стягнення податкового боргу з податку на прибуток контролюючий орган включив, зокрема, податкову декларацію з податку на прибуток від 01.03.2017 №9270603917 на суму 246985,76 грн. У цій справі суд установив, що за податковою декларацією від 01.03.2017 на суму 263304,00 грн податок на прибуток сплачено у повному обсязі згідно з платіжним дорученням №283 від 10.03.2017, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла заявлена до стягнення заборгованість, скасовані судовими рішеннями, які набрали законної сили, та що щонайменше за 1095 днів до відповідного періоду у платника податку був відсутній податковий борг, у зв`язку з чим зарахування платежів у порядку п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу, наявність якого не доведена, є неправомірним.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2024 №18399/13-01-04-09, позивач пред`явив цей позов до суду.

Змістом спірних правовідносин є правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.04.2024 №18399/13-01-04-09 про застосування до позивача штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу у сумі 24698,58 грн.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 87.9 ст.87 ПК України унормовано, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За приписами п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 112.2 ст.112 ПК України визначено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. За змістом п.112.7 ст.112 ПК України усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Питання застосування відповідальності, передбаченої ст.124 ПК України, було предметом дослідження Верховного Суду.

Так, у постановах від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21 та від 23.01.2024 у справі №160/17160/21 Верховний Суд сформував висновок про те, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності); для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому Верховний Суд наголосив, що обов`язок доведення обставин, які утворюють склад податкового правопорушення, покладено на контролюючий орган, а акт перевірки за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, у зв`язку з чим усі обставини, які в подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган має зазначити безпосередньо в акті перевірки.

У постанові від 24.07.2023 у справі №821/850/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виснувала, що базою визначення суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу або сума грошового зобов`язання в повному обсязі, а датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у сукупності з наведеними висновками Верховного Суду дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою застосування штрафу, передбаченого п.124.1 ст.124 ПК України, є встановлення факту несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строку, визначеного ПК України, унаслідок чого виникає податковий борг, та подальшого погашення такого податкового боргу. Розмір штрафу визначається у відсотках саме від погашеної суми податкового боргу, а тому за відсутності податкового боргу відсутні як подія податкового правопорушення, так і база для обчислення штрафу. Зарахування коштів у порядку, передбаченому п.87.9 ст.87 ПК України, є правомірним лише за умови наявності у платника податків податкового боргу, існування якого має бути доведене контролюючим органом належними та допустимими доказами.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2016 рік у сумі 263304,00 грн позивач визначив самостійно у податковій декларації від 01.03.2017 №9270603917, а тому таке зобов`язання є узгодженим. Граничний термін сплати цього зобов`язання відповідач в акті перевірки та у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій визначив як 12.03.2017. Кошти у сумі 263304,00 грн, тобто у розмірі, що відповідає задекларованому зобов`язанню в повному обсязі, перераховані до бюджету за платіжним дорученням №283 від 09.03.2017 і проведені банком 10.03.2017, тобто до спливу граничного строку сплати. У призначенні платежу позивач конкретно зазначив код платежу 11020201 та звітний період, за який сплачується податок, - 2016 рік.

За таких обставин обов`язок, передбачений п.57.1 ст.57 ПК України, позивач виконав своєчасно та у повному обсязі, а тому податковий борг у розумінні підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України за податковою декларацією від 01.03.2017 №9270603917 не виник. Аналогічно позивач виконав і податковий обов`язок за 2017 рік, сплативши 07.03.2018 за платіжним дорученням №837 суму 170064,00 грн, що відповідає задекларованим у декларації за 2017 рік сумам податку на прибуток та авансового внеску. Відтак наявні в акті перевірки розбіжності щодо звітного періоду, своєчасність сплати за який перевірялася (2016 чи 2017 рік), не впливають на висновки суду по суті спору, оскільки податкові зобов`язання за обидва зазначені періоди сплачені позивачем у межах установлених ПК України строків.

Факт внесення позивачем коштів до установи банку на оплату узгоджених зобов`язань із зазначенням у платіжних документах конкретного призначення платежу відповідач не оспорює. Правомірність оскаржуваного рішення відповідач обґрунтовує тим, що на момент здійснення платежів у позивача обліковувався податковий борг, у рахунок якого сплачені кошти зараховані в порядку п.87.9 ст.87 ПК України, а тому подальше зарахування коштів у погашення зобов`язання за декларацією від 01.03.2017 №9270603917 відбулося із простроченням.

Водночас наявність у позивача податкового боргу, у рахунок якого зараховувалися сплачені ним кошти, відповідач належними доказами не підтвердив, а обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, свідчать про протилежне.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 20.04.2021 у справі №817/1269/17 Верховний Суд сформував висновок про те, що преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню, а звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.4 ст.78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не визначено законом. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 28.04.2018 у справі №825/705/17 та від 12.10.2020 у справі №814/435/18.

У справах №813/4919/17, №1340/4127/18, №380/2124/20, №380/17593/21 та №380/309/20 брали участь ті самі особи, що й у справі, яка розглядається, - КП «Перемишлянитеплоенерго» та контролюючий орган (ГУ ДПС у Львівській області або його правопопередник). Судовими рішеннями у цих справах, які набрали законної сили, установлено, що узгоджені податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість позивач сплачував своєчасно і в повному обсязі, що у платника податку щонайменше за 1095 днів до періодів, які перевірялися контролюючим органом, був відсутній податковий борг, а суми, визначені у скасованих судами податкових повідомленнях-рішеннях, не були виключені з облікових карток позивача, унаслідок чого погашалися за рахунок коштів, які надходили в оплату задекларованих податкових зобов`язань.

Особливого значення для вирішення цієї справи набувають обставини, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №380/309/20, оскільки до складу податкового боргу, який ГУ ДПС у Львівській області просило стягнути з позивача у тій справі, включено і суму 246985,76 грн за податковою декларацією з податку на прибуток від 01.03.2017, тобто ту саму суму, від якої обчислено штраф за оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням. У задоволенні позову про стягнення цих коштів відмовлено з підстав недоведеності податкового боргу та встановлення факту сплати податку на прибуток за декларацією від 01.03.2017 у повному обсязі згідно з платіжним дорученням №283.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування п.124.1 ст.124 та п.87.9 ст.87 ПК України слідує, що відображення в інтегрованій картці позивача недоїмки за податковою декларацією від 01.03.2017 №9270603917 та подальше поетапне її погашення протягом 2020-2024 років зумовлені не бездіяльністю платника податків, а діями контролюючого органу зі спрямування своєчасно сплачених позивачем коштів на погашення заборгованості, наявність якої спростована судовими рішеннями. Відповідно, суми, зазначені у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, не є погашеною сумою податкового боргу у розумінні п.124.1 ст.124 ПК України, а зазначені у цьому розрахунку 1085, 1091, 1369, 1460, 1576, 1637 та 1734 дні не є днями затримки сплати узгодженого грошового зобов`язання з вини позивача.

Суд відхиляє покликання відповідача на те, що штрафні санкції застосовуються, виходячи з даних інтегрованої картки платника податків про наявність недоїмки (податкового боргу). Відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, інтегрована картка платника є формою оперативного обліку, показники якої формуються шляхом накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, зокрема податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу та даних Казначейства про надходження платежів. Дані інтегрованої картки мають похідний, обліковий характер, ведуться самим контролюючим органом і за наявності первинних документів про своєчасну сплату податку та судових рішень, якими встановлено відсутність податкового боргу, не можуть бути самостійним і достатнім доказом наявності такого боргу.

Суд відхиляє і доводи відповідача про те, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити штраф, розмір якого залежить виключно від терміну прострочення. Такий підхід не враховує, що необхідною передумовою застосування п.124.1 ст.124 ПК України є саме несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у визначений строк, тоді як у цій справі узгоджене грошове зобов`язання сплачено до спливу граничного строку, а прострочення виникло виключно внаслідок облікових операцій контролюючого органу. Тлумачення, на якому наполягає відповідач, призводило б до притягнення платника податків до фінансової відповідальності за наслідки дій самого контролюючого органу, що не узгоджується ні зі змістом ст.109, 112 ПК України, ні з наведеними висновками Верховного Суду. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Крім того, суд зауважує, що зміст акта перевірки від 12.03.2024 не свідчить про те, що контролюючий орган досліджував питання наявності у позивача податкового боргу на дати внесення ним платежів, підстави виникнення такого боргу та результати розгляду судових справ між тими самими сторонами. Обмежившись відтворенням облікових даних про дати зарахування коштів, відповідач не встановив і не зафіксував в акті перевірки обставин, які утворюють об`єктивну сторону податкового правопорушення, передбаченого п.124.1 ст.124 ПК України. З урахуванням наведеної позиції Верховного Суду щодо доказового значення акта перевірки та з урахуванням п.112.7 ст.112 ПК України, за яким усі сумніви трактуються на користь платника податків, такі недоліки не можуть бути усунуті на стадії судового розгляду.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд виснує, що відповідач не довів наявності події та складу податкового правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до фінансової відповідальності. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 №18399/13-01-04-09 прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому таке слід визнати протиправним та скасувати, а позов - задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3427 від 21.08.2024. Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2024 №18399/13-01-04-09.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство «Перемишлянитеплоенерго» (місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд. 13, м. Перемишляни, Львівський р-н, Львівська обл., 81200; ЄДРПОУ 22368249).

Відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна