Рішення № 139024384, 14.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 рокусправа № 380/16482/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик Марії Василівни розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» (далі позивач, ТОВ «Сонік Плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів від 13.02.2025 № UА209000/2025/100063/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2025 № UA209230/2025/000403.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/10/09, згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 11.02.2025 № NSP2025/02-013 покупець придбав у продавця товар. ТОВ «Сонік Плюс» з метою митного оформлення вказаного товару 13.02.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209230012893U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. 13.02.2025 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100063/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000403. Позивач вважає вказане рішення та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 15.08.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 14.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Львівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 29.08.2025 (вх. № 69932), у якому зазначає, що Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Тому, враховуючи зазначені невідповідності, згідно зі ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження числових складових митної вартості товарів. Проте документів, які спростовують решту розбіжностей, виявлених митним органом, декларант не надав. Застосовано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між компанією «Storm-Group Sp.z.o.o», Республіка Польща (продавець) та ТОВ «Сонік Плюс», Україна (покупець) 09.10.2024 укладений контракт поставки № SP2024/10/09, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати Покупцю товар, а Покупець зобов`язується купити товар відповідно до інвойсів.

На виконання вимог контракту постаки від 09.10.2024 № SP2024/10/09 згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 11.02.2025 № NSP2025/02-013 Покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 44 868,89 дол. США.

ТОВ «Сонік Плюс» з метою митного оформлення вказаного товару 12.02.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209230012893U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації:

тов. 1 - Готові вироби з текстильного матеріалу: ремні буксирувальні в асортименті загальна кількість - 9660 шт, Стяжний ремінь вантажу (комплект ремінь, два гака та одна тріскачка)- 5140 шт. Див. "електронний інвойс". 2. Місць 841 CT, 3.0;

тов. 2 - Домкрати механічні: Scissor Jack /Домкрат механічний в асортименті загальна кількість- 2724 штуки. Див. "електронний інвойс", 2. Місць 435 СТ, 3.0.

Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією № 25UA209230012893U1, як підставу для застосування основного методу надав документи зазначені у графі 44 митної декларації: контракт поставки від 09.10.2024 № SP 2024/10/09, інвойс від 11.02.2025 № SP 2025/02-013; пакувальний лист від 11.02.2025, CMR від 11.02.2025, сертифікат походження від 12.02.2025 № PL/MF/AS 0097290, Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від09.10.2024 № 142000-3103-0080, талон від 12.02.2025, копія митної декларації країни відправлення від 12.02.2025 № 25PL402010000KNHB2.

Відповідач направив позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на запит декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів та на вимогу надав наступні документи: прайс-лист від 02.12.2024, проформу-інвойс; банківський платіжний документ, про факт оплати товару.

Львівська митниця 13.02.2025 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/100063/2.

У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив:

"За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP Львів, що підтверджується відповідними товарно - транспортними документами. Проте у наданих декларантом товаросупровідних документах (інвойс, митна декларація країни відправлення, CMR та пакувальний лист) відсутня будь яка інформація про умови поставки товару, що не відповідає вимогам даної угоди;

- відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Продавець зобов`язаний надати товар Покупцю для відправки не пізніше ніж через 45 днів після здійснення Замовлення Покупцем . Проте даний документ декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди;

- відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що товар повинен відповідати вимогам до якості товару згідно з його призначенням, що вказане у технічній інформації наданій Продавцем і регулюється стандартами ISO. Проте документи які підтверджують відповідність товару технічним стандартам, декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди;

- відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Продавець надає Покупцю товар в асортименті і за цінами вказаним у інвойсі (проформі). Проте проформу-інвойс декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди;

- відповідно до вимог п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку. У інвойсі від 11.02.2025 № SP20245/02-013 вказано що по даній зовнішньоекономічні операції передбачена передплата за товар що імпортується. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару згідно контракту, декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди;

- у митній декларації країни відправлення від 12.02.2025 №25PL402010000KNHB2 статистична вартість складає 44977 USD (по курсу 4.0548) при тому що фактурна становить - 44868,89 USD (рівень менший за статистичну), що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 при умовах поставки DAP Україна. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст, 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ, Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст,62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-71 розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:

- товару № 1 слугувала мд № UA209230/2025/012149 від 11.02.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 5,7 дол. США/кг;

- товару № 2 слугувала мд № UA2092 30/2025/012149 від 11,02,2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 2,01 дол. США/кг;

Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось."

На підставі рішення про коригування, відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000403 з причин: "Неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 13.02.2025 №UA209000/2025/100063/2 (порушено умови декларування передбачені n. l, п.8 cm. 257 МКУ, ст.55 МКУ, ПКМУ від 21.05.20212 № 450.)"

Також відповідач роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: "Подання нової ЕМД із змінами у зазначених графах ЕМД відповідно до рішення про визначення митної вартості від 13.02.2025 №UA209000/2025/100063/2."

Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила № 598), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих декларантом документів не можливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з матеріалами справи ТОВ «Сонік Плюс» на підтвердження митної вартості товару за МД № 25UA209230012893U1 надало до митного органу документи, необхідні для митного оформлення, а саме: контракт поставки від 09.10.2024 № SP 2024/10/09, інвойс від 11.02.2025 № SP 2025/02-013; пакувальний лист від 11.02.2025, CMR від 11.02.2025, сертифікат походження від 12.02.2025 № PL/MF/AS 0097290, Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від09.10.2024 № 142000-3103-0080, талон від 12.02.2025, копія митної декларації країни відправлення від 12.02.2025 № 25PL402010000KNHB2.

У відповідь на запит митного органу декларант надав: прайс-лист від 02.12.2024, проформу-інвойс; банківський платіжний документ, про факт оплати товару.

Щодо аргументу відповідача, що відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP Львів, що підтверджується відповідними товарно - транспортними документами. Проте у наданих декларантом товаросупровідних документах (інвойс, митна декларація країни відправлення, CMR та пакувальний лист) відсутня будь яка інформація про умови поставки товару, що не відповідає вимогам даної угоди, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями Incoterms - 2010, умова поставки DAP (Delivered at Place) (Постачання в місці призначення) передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, у момент надання товару в розпорядження покупця на транспортному засобі, який прибув у визначене місце призначення та готовий до розвантаження. Усі ризики та витрати, пов`язані з доставкою товару до цього місця, несе продавець.

З норм контракту поставки від 09.10.2024 № SP2024/10/09, вбачається, що сторони погодили умови поставки товару DAP Львів, а застосування інших умов поставки допускається у разі прийняття додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту. Доказів прийняття таких змін до контракту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Суд також зазначає, що зміна умов поставки є виключно правом сторін господарського контракту (операції), митний орган не наділений правом втручатись у господарську діяльність юридичної особи та заперечувати законність чи незаконність погоджених сторонами контракту умов поставки. Ні Митним кодексом, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право митного органу трактувати умови поставки, які були узгоджені сторонами.

Щодо аргументу відповідача, що відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Продавець зобов`язаний надати товар Покупцю для відправки не пізніше ніж через 45 днів після здійснення Замовлення Покупцем . Проте даний документ декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди, суд зазначає таке.

Статтею 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення не має вплив на числові визначення митної вартості.

Щодо покликання відповідача на те, що відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що товар повинен відповідати вимогам до якості товару згідно з його призначенням, що вказане у технічній інформації наданій Продавцем і регулюється стандартами ISO. Проте документи які підтверджують відповідність товару технічним стандартам, декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди, то суд вказує на те, що вони не є тими документами, які містять відомості щодо складових ціни товару, а тому жодним чином не впливають на митну вартість товару.

Ще однією підставою для здійснення коригування митної вартості товарів відповідач визначав, що відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Продавець надає Покупцю товар в асортименті і за цінами вказаним у інвойсі (проформі). Проте проформу-інвойс декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди.

Суд зазначає, що позивач подав проформу Інвойс від 11.12.2024 № 2024/12-018.

У спірному рішенні митний орган вказав, що на вимогу митного органу декларантом надано проформу-інвойс.

Отже, вказане твердження митного органу не відповідає дійсності.

Так, відповідач в оскарженому рішенні вказує, що відповідно до вимог п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку. У інвойсі від 11.02.2025 № SP20245/02-013 вказано що по даній зовнішньоекономічні операції передбачена передплата за товар що імпортується. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару згідно контракту, декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди.

Згідно з інвойсом від 11.02.2025 № SP20245/02-013 в графі «Спосіб оплати» зазначено «Передоплата».

Суд зазначає, що позивач на вимогу митного органу подав платіжну інструкцію в іноземній валюті від 30.12.2024 № 13, у якій зазначено про оплату товару згідно з контрактом від 09.10.2024 № SP2024/O2-013 (проф.інвойси від 09.12.2024 № PRSP2024/12-016, від 11.12.2024 № PRSP2024/12-018.

Отже, твердження митного органу про неподання банківського платіжного документу декларантом до митного оформлення не відповідає дійсності.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 803/3649/15.

Щодо аргументу відповідача у спірному рішенні, що у митній декларації країни відправлення від 12.02.2025 №25PL402010000KNHB2 статистична вартість складає 44977 USD (по курсу 4.0548) при тому що фактурна становить - 44868,89 USD (рівень менший за статистичну), що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 при умовах поставки DAP Україна. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару., суд зазначає таке.

З цього приводу суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Також суд звертає увагу на те, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Суд вважає, що позивач надав усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту.

У той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Також суд звертає увагу, що митний орган у спірному рішенні вказує невірний номер зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013, оскільки номер контракту від 09.10.2024 № SP2024/10.09, що підтверджується митною декларацією та карткою відмови, де вказаний номер договору № SP2024/10.09.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а безпосередньо саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Відповідно до оскарженого рішення митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі митних декларацій № UA209230/2025/012149 від 11.02.2025, № UA209230/2025/012149 від 11.02.2025.

Проте в оскарженому рішення відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру, дати та ціни взятої за основу митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

А тому, як наслідок, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що картка відмови від 13.02.2025 № UA209230/2025/000403 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 20.12.2024 між ТОВ «Сонік Плюс» та адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» укладений Договір про надання правової допомоги № 24/19.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати на підставі звернення Клієнта, правову допомогу, а саме: - представляти інтереси Клієнта в державних органах України, в т. ч. органах Державної податкової служби, органах Державної митної служби України, прокуратури, поліції, інших правоохоронних органах, місцевих загальних сулах, загальних апеляційних судах, місцевих адміністративних судах, апеляційних адміністративних судах, Верховному Суді, органах місцевого самоврядування, державної виконавчої служби, а також перед іншими підприємствами, установами і організаціями.

Згідно з пункту 3.1 Договору, Клієнт оплачує послуги Адвокатського об`єднання, передбачені в розділі 1 цього Договору у розмірі, визначеному окремою угодою або в актах наданих послуг (виконаних робіт).

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди до Договору, орієнтовна вартість послуг за ведення справи у судових органах становить 10 000 грн. Остаточна вартість послуг визначається сторонами у акті приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) чи іншому аналогічному документі.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 24.09.2025 надано послуги:

- зібрання в клієнта документів та їх аналіз 1 година 2 000,00 грн;

- підготовка проекту позовної заяви з відповідним обґрунтуванням 3 година 6000,00 грн;

- формування додатків до позовної заяви та організація їх подання до суду 2 години 1 000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги становить 9 000,00 гривень.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 9 000,00 гривень є досить завищеними.

Так, надані адвокатом послуги, що пов`язані із зібранням в клієнта документів та їх аналіз, підготовка проекту позовної заяви з відповідним обґрунтуванням, формування додатків до позовної заяви та організація їх подання до суду є подібними за своїм змістом та охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов`язаної із наданням таких послуг.

Отже, більшість послуг, що надані на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація таких (поділ на окремі частини) не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Представник відповідача подав заперечення щодо понесених судових витрат, у якому не погоджується з понесеними позивачем витратами на професійну правничу допомогу та їх стягненням за рахунок його бюджетних асигнувань і вважає такі витрати завищеними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 2000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» (вул. Зелена, буд. 301, м. Львів, 79066, ЄДРПОУ 42438930) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 13.02.2025 № UА209000/2025/100063/2 про коригування митної вартості.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2025 № UA209230/2025/000403.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» 10192,47 грн судових витрат.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 14.08.2026.

Суддя Кедик М.В.