Рішення № 139024130, 17.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Київ № 320/54323/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 25.12.2023 №104850003437;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 05.06.1991 по 01.07.1997 та призначити пенсію за віком починаючи з 21.12.2023.

В обґрунтування позову зазначив, що 21.12.2023 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.12.2023 № 104850003437 йому відмовлено у її призначенні у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05.06.1991 по 01.07.1997 через наявність виправлень у даті прийняття на роботу та даті відповідного наказу. Вважає таку відмову протиправною, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а недоліки її оформлення, допущені роботодавцем, не можуть покладати на працівника негативні наслідки та позбавляти його права на пенсійне забезпечення. Зазначає, що наявність у пенсійного органу сумнівів щодо окремих записів могла бути підставою для їх перевірки, а не для відмови у призначенні пенсії з формальних підстав. За викладених обставин просить задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що позивач на дату звернення мав 17 років 3 місяці 8 днів страхового стажу замість необхідних 20 років. Період роботи з 05.06.1991 по 01.07.1997 до страхового стажу не зараховано, оскільки записи у трудовій книжці щодо прийняття на роботу та дати відповідного наказу містять виправлення, а подана позивачем довідка від 23.03.2021 № 3, на думку відповідача, потребує перевірки у зв`язку з перебуванням підприємства з 2016 року у стані припинення, у зв`язку з чим не може бути прийнята для підтвердження стажу. Крім того, відповідач вказав, що заяву позивача про призначення пенсії він не розглядав, оскільки за принципом екстериторіальності її було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким і прийнято рішення від 25.12.2023 № 104850003437 про відмову у призначенні пенсії, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прав позивача не порушувало та підстави для зобов`язання його вчиняти дії щодо призначення пенсії відсутні. За викладених обставин просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності та відповідно до вимог чинного законодавства. Вказав, що страховий стаж позивача становить 17 років 3 місяці 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки необхідний страховий стаж становить 20 років. Період роботи з 05.06.1991 по 01.07.1997 до страхового стажу не зараховано у зв`язку з наявністю у трудовій книжці виправлень дати прийняття на роботу та дати відповідного наказу, які не були оформлені у встановленому порядку, а довідка від 23.03.2021 № 3, подана на підтвердження цього періоду, на думку відповідача, потребує перевірки, оскільки підприємство з 2016 року перебуває у стані припинення. Також зазначив, що обчислення страхового стажу та вирішення питання про призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України, а заявлений позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання зарахувати спірний період до страхового стажу та призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу. За таких обставин просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

21 грудня 2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 25 грудня 2023 року № 104850003437, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 05.06.1991 по 01.07.1997 роки, оскільки має місце виправлення дати прийняття та дати наказу про прийняття на роботу, а довідка №3 від 23.03.2021 р. за вказаний період роботи потребує перевірки, оскільки підприємство знаходиться в стані припинення.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Судом встановлено, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи у Київському обласному товаристві кролівників і звірівників-любителів на посаді голови Переяслав-Хмельницького товариства кролівників і звірівників любителів з 05 червня 1991 року по 01 липня 1997 року у зв`язку з наявним виправленням в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу.

Вирішуючи питання про обгрунтованість таких доводів пенсійного органу, суд враховує наступне.

Порядок ведення трудових книжок працівників на час внесення спірного запису у трудовій книжці позивача регулювала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року, та із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року №412) (далі - Інструкція).

Відповідно до абз.3 п. 2.3 вказаної Інструкції записи здійснюються акуратно пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п.2.5, 2.7 Інструкції у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.

Аналогічні норми містила й Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. №58.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

При цьому Інструкція не передбачала обов`язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість, допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи з підстав допущення у трудовій книжці виправлення в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу є безпідставними.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, такі записи є належними доказами підтвердження страхового стажу позивача.

Також суд звертає увагу на тому, що підставою для призначення пенсії, окрім іншого, є й наявність відповідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість врахування довідки Київського обласного товариства кролівників і звірівників-любителів від 23.03.2021 № 3 з тих підстав, що зазначена юридична особа з 2016 року перебуває у стані припинення.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, Київське обласне товариство кролівників і звірівників-любителів, код ЄДРПОУ 00443542, з 13.05.2016 перебуває у стані припинення, однак запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи до Реєстру не внесено.

Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Водночас відповідно до частини четвертої статті 105 цього Кодексу з моменту призначення комісії з припинення до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України у відомостях про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, Піскаленко Людмила Андріївна є керівником, представником, головою комісії з припинення Київського обласного товариства кролівників і звірівників-любителів.

Отже, перебування Товариства у процедурі припинення на момент видачі довідки від 23.03.2021 № 3 саме по собі не свідчило про припинення його правосуб`єктності та не позбавляло уповноважених осіб можливості видавати документи на підставі наявної документації щодо трудової діяльності працівників.

Крім того, пунктом 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, прямо передбачена можливість підтвердження стажу роботи довідками та іншими документами у випадку наявності у трудовій книжці неправильних або неточних записів.

При цьому відповідачем не встановлено та не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у довідці від 23.03.2021 № 3. Посилання відповідача лише на необхідність її перевірки через перебування юридичної особи у стані припинення не є достатньою правовою підставою для неврахування такого документа, оскільки чинним законодавством органам Пенсійного фонду надано повноваження щодо перевірки обґрунтованості видачі документів, поданих для призначення пенсії.

Таким чином, сама по собі обставина перебування Київського обласного товариства кролівників і звірівників-любителів у стані припинення не спростовує відомостей довідки від 23.03.2021 № 3 та не є підставою для її неприйняття як документа, що підтверджує трудовий стаж позивача.

На переконання суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії не врахувало того, що не усі недоліки, що містить трудова книжка, можуть бути підставою для незарахування окремих періодів роботи до страхового стажу.

Крім цього, відповідачем не враховано й того, що у випадку недостатності поданих документів для призначення пенсії орган пенсійного фонду вправі самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 05 червня 1991 року по 01 липня 1997 року, а відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.12.2023 № 104850003437 в цій частині є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Визначаючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В інших випадках суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначалося раніше, з матеріалів справи встановлено, що 21.12.2023 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами її розгляду цим органом прийнято рішення від 25.12.2023 №104850003437 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 05.06.1991 по 01.07.1997.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснило первинний розгляд заяви позивача, надало оцінку поданим ним документам, обчислило страховий стаж та прийняло рішення, яке є предметом оскарження у цій справі.

Судом у межах розгляду цієї справи встановлено неправомірність неврахування відповідачем спірного періоду роботи позивача з 05.06.1991 по 01.07.1997 та необґрунтованість відхилення документів, поданих на підтвердження такого періоду, з наведених в оскаржуваному рішенні підстав.

Водночас предметом судової перевірки є правомірність конкретного рішення відповідача та наведених у ньому підстав для відмови у призначенні пенсії. Суд не здійснює замість органу Пенсійного фонду первинного розгляду всіх документів пенсійної справи, не проводить повний розрахунок страхового стажу та розміру пенсії і не перевіряє тих умов призначення пенсії, які не були предметом оцінки відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» покладає саме на територіальний орган Пенсійного фонду України повноваження щодо розгляду документів для призначення пенсії та прийняття за результатами такого розгляду рішення про призначення пенсії або про відмову в її призначенні.

Отже, після усунення встановленого судом порушення відповідач повинен повторно здійснити розгляд заяви позивача від 21.12.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом, зокрема щодо необхідності врахування при визначенні страхового стажу позивача періоду його роботи з 05.06.1991 по 01.07.1997 та належної оцінки поданих на підтвердження цього періоду документів.

Обрання такого способу захисту не є втручанням суду у повноваження органу Пенсійного фонду України, оскільки суд не перебирає на себе функції органу, уповноваженого на призначення пенсії, а усуває наслідки протиправного рішення та зобов`язує відповідача повторно реалізувати надані йому законом повноваження, з урахуванням наданої судом правової оцінки.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 21.12.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовної вимоги, заявленої до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки спірні правовідносини виникли виключно у зв`язку з прийняттям протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.12.2023 №104850003437 та зобов`язання цього відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.12.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Враховуючи немайновий характер позовних вимог та відсутність можливості визначити частку їх задоволення, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення судового збору з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.12.2023 № 104850003437 про відмову у призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.06.1991 по 01.07.1997, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП6 НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.