Рішення № 139023748, 17.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 серпня 2026 року Справа № 280/3952/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в порушенні вимог частини другої статті 19 Конституції України, а саме:- невчинення ніяких дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України в продовж тривалого часу щодо розгляду рапорту Позивача від 01.11.2025 року про звільнення з військової служби у відставку на підставі підпункту б (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII;- недотримання встановленої законодавством процедури звільнення Позивача з військової служби.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог статті 40 Конституції України, а саме:- не розгляду рапорту Позивача від 01.11.2025 року про звільнення з військової служби у відставку на підставі підпункту б (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII у встановлений законом строк;- не надання обґрунтованої відповіді на питання, викладені в рапорті від 01.11.2025 року у встановлений законом строк.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог статті 117 Закону України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України № 551 від 24.03.1999 року, а саме:- невирішення всіх порушених питань, не вжито необхідних заходів та не надано вичерпної відповіді на рапорт Позивача від 01.11.2025 року про звільнення з військової служби у відставку на підставі підпункту б (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII.

4. Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог, абзаців 1, 3 пункту 234, Положення Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008 від 10.12.2008 року, а саме:- не уточнення даних перед звільненням Позивача про проходження Позивачем військової служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні;- не доведення до Позивача інформації про розраховану вислугу років військової служби під підпис;- позбавлення Позивача права письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом.

5. Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог абзацу другого пункту 240 Положення Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008 від 10.12.2008 року, а саме:- не видання наказу про звільнення Позивача негайно.

6. Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог пункту 9 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затвердженого наказом Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024 року, а саме:- порушення термінів розгляду рапорту Позивача від 01.11.2025 року про звільнення з військової служби у відставку на підставі підпункту б (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII.

7. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог частини другої статті 19 Конституції України, а саме:- не вчинення ніяких дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, щодо розгляду адвокатського запиту № 58 від 10.03.2026 року представника Позивача.

8. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог статті 40 Конституції України, а саме:- не розгляду адвокатського запиту № 58 від 10.03.2026 року представника Позивача у встановлений законом строк;- не надання обґрунтованої відповіді на питання, викладені в адвокатському запиті № 58 від 10.03.2026 року представника Позивача у встановлений законом строк.

9. Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог абзацу 1, 2 частини другої статті 24 Закону України про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 року, а саме:- ненадання обґрунтованої відповіді на питання, викладені в адвокатському запиті № 58 від 10.03.2026 року представника Позивача у встановлений законом строк.

10. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати обґрунтовану відповідь на всі питання, порушені Позивачем у рапорті від 01.11.2025 року про звільнення з військової служби у відставку на підставі підпункту б (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII.

11. Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 надати належним чином завірені копії документів, вказаних у адвокатському запиті № 58 від 10.03.2026 року, а саме:

- копію витягу із наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- детальний розрахунок загальної вислуги років з вказанням: займаної посади, найменування органу, військової частини, установи; дати та номеру наказу органу, військової частини, установи; період проходження служби (число, місяць, рік); вислуга у календарному обчислені (років, місяців, днів); коефіцієнт який застосовувався для пільгового обчислення вислуги років; вислуга у пільговому обчисленні (років, місяців, днів);

- довідку із детальним розрахунком розміру грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по дату звільнення з вказанням дати та номеру наказу;

- довідку про вартість невиданого ОСОБА_1 речового майна, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2026 року із зазначенням дати фактичної виплати грошової компенсації за речове майно;

- довідку про розмір нарахованої та виплаченої (або невиплаченої) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ;

- довідку про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпе чення за весь час проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , окремо за кожен місяць;

- довідку про розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які за стосовувалися при розрахунку щомісячного грошового забезпечення та всіх видів за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з 05.03.2022 по дату звільнення;

- детальний розрахунок нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з вказанням дати її фактичної виплати;

- довідку з зазначенням дати виплати грошової компенсації за невикористані ним відпустки за період проходження військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , включаючи дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій;

- відомості з зазначенням точних дат виплати всіх сум, що належать йому від військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 при звільненні;

- довідку про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні з військової служби із військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ;

- довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпе чення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (за формою згідно Додатку 6 до Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887).

12. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в порушенні вимог частини другої статті 19 Конституції України, а саме:- не вчинення ніяких дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України що до розгляду скарги представника Позивача від 16.02.2025 року;- недотримання встановленої законодавством процедури розгляду скарги представника Позивача від 16.12.2025.

13. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в порушенні вимог статті 40 Конституції України, а саме:- не розгляду скарги представника Позивача від 16.12.2025 року у встановлений законом строк;- не надання обґрунтованої відповіді на питання, викладені в скарзі представником Позивача від 16.12.2025 року, у встановлений законом строк.

14. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в порушенні вимог абзаців 2,3, 8 частини першої статті 19 та статті 20 Закону України Про звернення громадян №393/96-ВР від 02.10.1996, а саме:- не проведення перевірки скарги представника Позивача від 16.12.2025;- ненадання відповіді про результати перевірки скарги представника Позивача і суті прийнятого рішення в установлений законом строк;- порушення терміна розгляду скарги представника Позивача від 16.12.2026.

15. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в порушенні вимог пункту 5 розділу ІІІ Інструкції Про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 735 від 28.12.2016, а саме:- порушення терміна розгляду скарги представника Позивача від 16.12.2026.

16. Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути скаргу представника Позивача від 16.12.2026 року та надати відповідь.

17. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в порушенні вимог частини другої статті 19 Конституції України, а саме:- невчинення ніяких дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України щодо розгляду адвокатського запиту № 56 від 02.03.2026 представника Позивача.

18. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в порушенні вимог статті 40 Конституції України, а саме:- не розгляду адвокатського запиту № 56 від 02.03.2026 представника Позивача у встановлений законом строк;- не надання обґрунтованої відповіді на питання, викладені в адвокатському запиті № 56 від 02.03.2026 представника Позивача у встановлений законом строк.

19. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в порушенні вимог абзацу 1, 2 частини другої статті 24 Закону України про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012, а саме:- не надання обґрунтованої відповіді на питання, викладені в адвокатському запиті № 56 від 02.03.2026 представника Позивача у встановлений законом строк.

20. Стягнути з Міністерства оборони України та з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

21. Стягнути з Міністерства оборони України та з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач відповідно Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 69/2022, був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та призначений на посаду командира господарчого відділення взводу матеріальнотехнічного забезпечення з 5 березня 2022 року, зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 40 від 05 березня 2022 року. Правонаступником військової частини НОМЕР_2 є військова частина НОМЕР_1 . Після проходження військово-лікарської комісії Позивач був визнаний непридатним до військової служби, свідоцтво (постанова ВЛК) про хворобу № 2025-1010-0927-3882-3 від 10.10.2025 та протокол засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1025-0943-5242-7 від 25.10.2025. Відповідно до чинного законодавства України та нормативно - правових актів Міністерства оборони України, Позивач 01.11.2025 звернувся з рапортом до Відповідача 2 про звільнення з військової служби у відставку на підставі підпункту б (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII. Однак Відповідач 2, всупереч законодавству України та нормативно правових актів Міністерства оборони України, відмовився приймати рапорт та документи, додані до нього, мотивуючи це тим, що йде переформування військової частини, та в них немає журналу реєстрації і нема на чому везти документи на підпис. За відсутності можливості подати рапорт та додані до нього документи по команді внаслідок створених перешкод Відповідачем 2, Позивач був змушений реалізувати своє право на подання рапорту на звільнення з військової служби через Відповідача 1. 02.11.2025 Позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу Міністерства оборони України (Відповідач 1) вищезазначені документи: супровідний лист від 02.11.2025, накладна № 6910400126796 від 02.11.2025, опис від 02.11.2025, рекомендоване повідомлення R6 910 4000 8805. Непроведення процедури звільнення Позивача в строки визначені законодавством України, ненадання відповіді щодо розгляду рапорту Позивача та порушених в рапорті питаннях представник Позивача 16.12.2025 засобами поштового зв`язку звернувся зі скаргою до Відповідача 1, в якій просив проконтролювати звільнення Позивача з військової служби та надати відповідь з посиланням на законодавство України, чому звільнення відбувається не своєчасно. Відповідач 1 на момент звернення Позивача до суду відповіді на скаргу не надав. Скарга від 15.12.2025, довіреність № 1581, накладна № 6910400132923 від 16.12.2025, опис від 16.12.2025, рекомендоване повідомлення R6 91040009780. Внаслідок порушення Відповідачем 2 процедури звільнення, строків процедури звільнення, створення перешкод щодо звернень, 02.03.2026 Позивач засобами поштового зв`язку, через свого представника, звернувся до Відповідача 1 з адвокатським запитом № 56 від 02.03.2026, в якому просив довести до відома Відповідача 2 звернення Позивача щодо розгляду рапортів про виплату Позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2026 роки та грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2026 роки. Відповідач 1 на момент звернення Позивача до суду, відповіді на Адвокатський запит № 56 від 02.03.2026 не надав. Адвокатський запит № 56 від 02.03.2026, накладна № 6910400263297 від 02.03.2026, опис від 02.03.2026, рекомендоване повідомлення R6 910 4001 2225, рапорт на грошову допомогу від 02.03.2026, рапорт на матеріальну допомогу від 02.03.2026. Внаслідок порушення Відповідачем 2 процедури звільнення, строків процедури звільнення, створення перешкод щодо звернень, 10.03.2026 Позивач засобами поштового зв`язку, через свого представника, звернувся до Відповідача 1 з адвокатським запитом № 58 від 10.03.2026, в якому просив: надати належним чином завірену копію витягу із наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , детальний розрахунок загальної вислуги років, довідку із детальним розрахунком розміру грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по дату звільнення з вказанням дати та номеру наказу, довідку про вартість невиданого ОСОБА_1 речового майна, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2026 року із зазначенням дати фактичної виплати грошової компенсації за речове майно тощо. Адвокатський запит №58 від 10.03.2026, накладна № 6910400274949 від 10.03.2026, опис від 10.03.2026, рекомендоване повідомлення R6 910 4001 2357. 23.03.2026 на електронну скриньку представника Позивача Відповідач 2 надіслав повідомлення 1559/8281 від 21.03.2026 про те, що термін розгляду адвокатського запиту № 58 від 10.03.2026 продовжено на 20 днів. Копія повідомлення 1559/8281 від 21.03.2026. Відповідач 2 відповідь на адвокатський запит № 58 від 10.03.2026 надав 06.04.2026. Але, відповідь на даний адвокатський запит є формальною та не повною. Також, протиправною бездіяльністю Міністерства оборони України та командування військової частини НОМЕР_1 позивачеві заподіяно моральну (немайнову шкоду), яка полягає у наступному: Внаслідок неправомірної бездіяльності Відповідачів було порушено право Позивача на своєчасне звільнення зі військової служби в установлені законом строки, що призвело до душевних і психологічних страждань, розчарувань та незручностей. Довготривале безпідставне тримання Позивача у військовій частині протягом чотирьох місяців принижувало честь та гідність Позивача, таким відношенням Відповідачів до Позивача, який втратив своє здоров`я при проходженні служби внаслідок збройної агресії ворога. Позивачу, дуже прикро, що він, прослуживши цій державі, підірвавши своє здоров`я, проходить через такі принизливі речі, що принижують гідність та викликають почуття зневіри. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 30 000,00 гривень. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обгрунтування заперечень зазначено, що питання щодо розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 01.11.2025 про звільнення з військової служби є предметом судового розгляду у справі № 280/344/26. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю. Як встановлено у вказаній судовій справі позивача звільнено у відставку за підпунктом б (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» про що видано наказ (по стройовій частині) від 10.02.2026 №44. Позивач вважає, що Міноборони при розгляді вказаних документів було порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян». Письмовими доказами долученим до матеріалів справи підтверджується обставина, що скарга представника Позивача від 16.12.2025 в матеріалах справи відсутня, докази направлення її до Міністерства оборони України відсутні. Отже позовні вимоги в даній частині безпідставні у зв`язку з відсутністю спору та провадження у даній частині позовних вимог має бути закрито. Крім того, ряд позовних вимог в частині зобов`язання розглянути скаргу від 16.12.2026 (пункти 14, 15, 16 позову) є абсурдними та передчасними, оскільки Позивач просить суд захистити його право щодо події, яка юридично та фактично ще не відбулася, що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині. Щодо копії скарги від 15.12.2025 адресована Міністру оборони України додаток № 38 до позову від 28.04.2026 без додатків. Дана скарга спрямована Міністру оборони України, а не Міністерству оборони України, які є різними суб`єктами владних повноважень. Позивач вважає, що у даних правовідносинах було допущено порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» У матеріалах справи міститься додатком № 4 адвокатський запит в МО від 02.03.2026. Даний письмовий доказ свідчить, що вказаний запит не відповідає приписам ст. 24 згаданого Закону. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит це письмове звернення адвоката про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання професійної правничої допомоги клієнту. Проте, як зазначає сам позивач у позові, у своєму адвокатському запиті № 56 від 02.03.2026 його представник «просив довести до відома Відповідача 2 звернення позивача щодо розгляду рапортів...». Таким чином, документ, названий представником Позивача «адвокатським запитом», за своїм змістом не відповідав імперативним приписам статті 24 Закону №5076-VI, оскільки містив вимогу щодо вчинення організаційних дій (пересилання та доведення документів до відома третіх осіб), а не про надання інформації чи копій документів.

Щодо відсутності порушення прав позивача зазначено, що за інформацією військової частини НОМЕР_1 вказаною частиною надано відповідь: на звернення від 15.12.2025, яке надійшло 24.12.2025 та зареєстроване за вх.№ В-1101, стосовно звільнення з військової служби у відставку сержанта ОСОБА_2 ; на адвокатський запит адвоката ТРИФОНОВА А.В., який поданий в інтересах ОСОБА_3 надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 Вх. Від 20.03.2026 №496/ВхЗП, шляхом направлення довідки №1559/9548 від 01.04.2026.

Щодо моральної шкоди зазначено, що позивачем не доведено, що йому завдана шкода посадовими особами Міністерства оборони України, отже відсутні складові для відшкодування шкоди. Позивач не обґрунтував свої вимоги щодо розміру моральної шкоди та не зазначив з яких міркувань він виходить, не надав відповідних належних доказів щодо цих фактів, а також не надав жодних розрахунків розміру відшкодування. Також, позивачем не було надано жодного належного доказу щодо його психологічного стану, негативних наслідків, пов`язаних з його станом здоров`я, зміни побутових умов, які могли виникнути у нього внаслідок обставин, що сталися.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначено, що оскільки Міноборони довело повну правомірність своїх дій та відсутність будь-якого порушеного права позивача, основний позов задоволенню не підлягає, що автоматично тягне за собою відмову у задоволенні цієї похідної фінансової вимоги. Крім того, заявлена сума є очевидно неспівмірною зі складністю справи та реальним обсягом виконаних робіт у розумінні статті 134 КАС України.

На підставі викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обгрунтування заперечень зазначено, що як вбачається з адвокатського запиту № 58 від 10.03.2026, він направлений командиру військової частини НОМЕР_1 з метою отримання копій документів, необхідних для надання правничої допомоги клієнту. Тобто, запитувана в адвокатському запиті інформація стосується приватноправових відносин між адвокатом і клієнтом. В адвокатському запиті містяться посилання виключно на норми Закону №5076-VI, зокрема на статті 20, 23, 24 цього Закону, та не вказоно, що запитувана інформація є публічною у розумінні Закону № 2939-VI. Відповідно до заявлених вимог Позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути його адвокатський запит у порядку та на умовах, визначених статтями 20, 23, 24 Закону № 5076-VI, при цьому обґрунтування щодо порушень відповідачем вимог Законом № 2939-VI позовна заява не містить. Зазначене у сукупності не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації. Відтак, у даному випадку не йдеться про спір фізичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації. На тлі цього вбачається відсутність правових підстав вважати, що захист прав позивача у спірних правовідносинах може бути реалізований у порядку адміністративного судочинства. З огляду на вищенаведене, вважаємо, що спір про право викладений в п.7, п.8, п.9, п.11 Позовної заяви, не є публічно-правовим та в силу вимог п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, провадження у справі, щодо цих позовних вимог підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог викладених в п.1, п.2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.10 Позовної заяви зазначає, що 02.12.2025 за Вх.№ 23940/р надійшов рапорт сержанта ОСОБА_1 від 01.11.2025 року про звільнення його з військової служби у відставку на підставі підпункту б(за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу. В той же день, а саме 02.12.2025, командиром військової частини НОМЕР_1 було розглянуто вищезазначений рапорт. За результатами розгляду рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 було задоволено прохання ОСОБА_1 02.12.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №14-РС сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом б(за станом здоров`я: на підставі висновку(постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу. Отже, твердження Позивача про недотримання процедури звільнення та не дотримання строків звільнення Позивача з військової служби не відповідають фактичним обставинам справи. Позивачу обчислена вислуга років та обчислено всі виплати, які належали Позивачу при звільненні, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2026 №44. Будь-яких питань, окрім звільнення з військової служби та направлення особової справи до ІНФОРМАЦІЯ_1 , рапорт Позивача від 01.11.2025 не містить, військовою частиною НОМЕР_1 в повному обсязі відпрацьовано вищезазначений рапорт. Військовою частиною НОМЕР_1 дотримано строки та порядок звільнення Позивача з військової служби, вчинено всі дії, щодо звільнення Позивача з військової служби відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того вказує, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем по цій справі.Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначено, що враховуючи ту обставину, що відсутні порушення прав Позивача з боку військової частини НОМЕР_1 то позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню. Крім того, Повивачем не доведено, що йому завдана будь-яка моральна шкода, отже відсутні складові для відшкодування шкоди. Також, позивачем не було надано жодного належного доказу щодо його психологічного стану, негативних наслідків, пов`язаних з його станом здоров`я, зміни побутових умов, які могли виникнути у нього внаслідок обставин, що сталися.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначено, що заявлена сума є очевидно неспівмірною зі складністю справи та реальним обсягом виконаних робіт у розумінні статті 134 КАС України. Дана судова справа належить до справ незначної складності, оскільки стосується типових правовідносин щодо розгляду звернень та адвокатських запитів і не потребує аналізу унікальної судової практики чи значного масиву законодавства.

На підставі викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив відповідача 1, представник позивача наголосив, що посилання Відповідача 1 на справу № 280/344/26 є безпідставними, тому що позовні вимоги та підстави позову в тій справі були інші. Долучений до відзиву на позовну заяву додаток 1 - відповідь на скаргу від 15.12.2026 вих. № 1559/772 від 10.01.2026, яку надіслала особа, дії якої оскаржуються, а саме військова частина НОМЕР_1 , не додано підтверджених документів, що ця відповідь відправлена представнику Позивача та отримана представником Позивача. Також ця відповідь викликає сумнів, що вона зроблена 10.01.2026, тому що в ній є посилання на наказ про звільнення Позивача, який було видано 10.02.2026 і сам відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на нього, № 44 від 10.02.2026. Більше того, у відповіді на скаргу не надано відповіді на питання наведенні в сказі тобто вона є формальною. Щодо моральної шкоди та відшкодування витрат на правничу допомогу, все викладено в позовній заяві та підтверджено доданими додатками. Таким чином, доводи Відповідача 1 є безпідставними, оскільки правова позиція Відповідача 1, заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та намаганні приховати свою неправомірну бездіяльність.

У відповіді на відзив відповідача 2, представник позивача наголосив, що відповідач 2 через систему електронний суд з порушенням строку встановленого судом подав відзив на позовну заяву, просить не приймати відзив Відповідача 2 та додані до нього документи. До того у відзиві Відповідача 2 містяться документи, які викликають сумнів щодо дат якими вони створені та зареєстровані. На копії рапорту, яку надав Відповідач 2, звертає увагу суду саме копія копії рапорту, а не копія оригінала рапорту Позивача відсутня резолюція. На рапорті від 01.12.2025, який надав Відповідач 2 до суду, стоїть дата реєстрації 02.12.2025, тобто Відповідач 2 хоче запевнити суд, що він отримав цей рапорт 02.12.2025, що є неправдою. На підтвердження цього надає скриншот листування з працівником групи персоналу військової частини НОМЕР_1 , який 13.11.2025 зв`язався зі Позивачем через месенджер WhatsApp і повідомив, що він готує документи на звільнення Позивача з військової служби. Відповідач 2 отримав рапорт Позивача задовго до 02.12.2025, але з невідомих Позивачу причин не реєстрував його та не розглядав, а робив вигляд що щось робить, причому сам документував свою бездіяльність через переписку з позивачем. Відповідач 2 у відзиві на позов стверджує дослівно: « Будь-яких питань, окрім звільнення з військової служби та направлення особової справи до ІНФОРМАЦІЯ_1 , рапорт Позивача від 01.11.2025 не містить», що є неправдивдою. Крім вимоги звільнення з військової служби Позивач вказав в рапорті, ще наступні вимоги: на день виключення мене з зі списків особового складу військової частини прошу виплатити належне мені грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу, грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки (а також дні додаткової відпустки), компенсацію за недоотримане речове майно та інші виплати згідно чинного законодавства. Надавши до суду копію витягу з наказу № 14-РС від 02.12.2025, Відповідач 2 хоче заплутати суд щодо дати звільнення Позивача. Постає питання: якщо Позивача звільнено з військової служби 02.12.2025 року, то навіщо Відповідач 2 видавав наказ № 44 від 10.02.2026? Відзив Відповідача 2 та додані до нього документи підтверджують порушення Відповідачем 2 Конституції України, законодавства України та нормативно правових актів Міністерства оборони України. Щодо моральної шкоди та відшкодування витрат на правничу допомогу, все викладено в позовній заяві та підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в додатках до позовної заяви. Інформація, викладена Відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву, не визнається Позивачем повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 з 05 березня 2022 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_2 , був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2022 №40.

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з її переформуванням.

За результатами проходження військово-лікарської комісії позивача визнано непридатним до військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №2025-1010-0927-3882-3 від 10.10.2025 та протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1025-0943-5242-7 від 25.10.2025.

01.11.2025 позивачем складено рапорт про звільнення його з військової служби у відставку на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я. В рапорті позивач просив на день виключення його зі списків особового складу військової частини виплатити належне грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу, грошову допомогу для оздоровлення, компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, компенсацію за неотримане речове майно та здійснити інші належні при звільненні виплати.

Позивач зазначає, що через відмову посадових осіб військової частини прийняти рапорт він направив його через Міністерство оборони України, що підтверджується супровідним листом від 02.11.2025, накладною №6910400126796 від 02.11.2025, описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення.

Водночас згідно з наданою відповідачем 2 копією рапорту він зареєстрований у військовій частині НОМЕР_1 02.12.2025 за вх. №23940/р.

В матеріалах справи міститься наданий позивачем скріншот листування у месенджері WhatsApp від 13.11.2025, зі змісту якого вбачається повідомлення позивачу про підготовку документів на його звільнення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.12.2025 №14-РС сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2026 №44 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 10.02.2026.

Матеріалами справи підтверджується, що під час оформлення звільнення позивачу визначено вислугу років та здійснювалося оформлення належних йому при звільненні виплат.

16.12.2025 представником позивача засобами поштового зв`язку направлено на адресу Міністерства оборони України скаргу від 15.12.2025 щодо обставин звільнення позивача з військової служби. Факт направлення підтверджується наданими позивачем накладною №6910400132923 від 16.12.2025, описом вкладення та рекомендованим повідомленням.

Із матеріалів справи також убачається, що звернення було передано для розгляду військовій частині НОМЕР_1 , де зареєстроване 24.12.2025 за №В-1101, та за результатами його розгляду складено відповідь від 10.01.2026 №1559/772.

02.03.2026 представником позивача направлено до Міністерства оборони України адвокатський запит №56, до якого долучено рапорти позивача про виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

10.03.2026 представником позивача направлено адвокатський запит №58 про надання інформації та копій документів, пов`язаних із проходженням позивачем військової служби, його звільненням, вислугою років, грошовим і речовим забезпеченням та належними йому виплатами.

Вказаний адвокатський запит надійшов до військової частини НОМЕР_1 та зареєстрований 19.03.2026 за №485/ВхЗП. Листом від 21.03.2026 №1559/8281 представника позивача повідомлено про продовження строку його розгляду, а листом (довідками) від 01.04.2026 відповідачем 2 надано відповідь на адвокатський запит.

Крім того судом установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №280/344/26, яке не набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - відмовлено повністю.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи питання щодо дотримання відповідачем 2 строку на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 121 ККАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За приписами частини п`ятої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 дійсно недотримався встановленого судом строку для подання відзиву.

Суд вважає за можливе врахувати, що у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховним Судом акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

З огляду на викладене суд вважає, що пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з`ясування усіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.

Відтак, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, забезпечення процесуальних прав відповідача 2, суд доходить висновку про необхідність прийняття відзиву до розгляду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Стосовно позовних вимог, пов`язаних із рапортом від 01.11.2025, суд зазначає наступне.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі Порядок № 531).

Відповідно до пункт 8 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Судом установлено, що рапорт позивача зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 02.12.2025 та цього ж дня наказом №14-РС його звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Наданий позивачем скріншот листування від 13.11.2025 свідчить, що станом на цю дату у військовій частині вже вчинялися дії з підготовки документів щодо звільнення позивача, проте не містить самого рапорту, відмітки про його отримання уповноваженою посадовою особою або інших відомостей, які дозволяли б достовірно визначити момент подання рапорту відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №531.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас цей обов`язок не звільняє позивача від доведення тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Таким чином, матеріали справи не містять достатніх доказів для висновку, що встановлений пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 чотирнадцятиденний строк було порушено.

Судом установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №280/344/26, яке не набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - відмовлено повністю.

Суд зазначає, що у справі №280/344/26 вирішувалось питання щодо розгляду рапорту позивача від 01.11.2025 про звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскільки рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №280/344/26 на час вирішення цієї справи не набрало законної сили, підстави для закриття провадження відсутні.

Судом у цій справі безпосередньо встановлено, що рапорт позивача від 01.11.2025 не залишився без розгляду: наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 02.12.2025 №14-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Отже доводи позивача про те, що відповідач 2 взагалі не вчинив жодних дій щодо його рапорту та не прийняв рішення за результатами його розгляду, не відповідають встановленим у справі обставинам.

При цьому суд відхиляє доводи представника позивача про те, що наявність наказу №44 від 10.02.2026 ставить під сумнів факт звільнення 02.12.2025.

Наказ від 02.12.2025 №14-РС є наказом по особовому складу, яким вирішено питання про звільнення позивача з військової служби.

Натомість наказ від 10.02.2026 №44 є наказом по стройовій частині, яким позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Отже, вказані накази не суперечать один одному.

Щодо доводів позивача про порушення строку розгляду рапорту суд зазначає, що Порядок №531 пов`язує початок перебігу строку розгляду паперового рапорту саме з моментом його подання у визначеному цим Порядком порядку, а не виключно з датою його подальшої реєстрації. Для питань, які не належать до невідкладних, установлений строк не більше 14 днів.

Позивач стверджує, що він подавав рапорт 01.11.2025, однак військова частина його не прийняла. Водночас доказів передачі 01.11.2025 саме цього рапорту безпосередньому чи прямому командиру або доказів відмови такого командира від його прийняття матеріали справи не містять.

Скріншот листування від 13.11.2025, в якому позивачу повідомляється про підготовку документів на звільнення, свідчить про те, що станом на цю дату у військовій частині вже здійснювались заходи, пов`язані зі звільненням позивача, на підставі вказаного скріншот не можливо достовірно встановити початок перебігу 14 денного строку.

При цьому відповідно до наявної в матеріалах справи відмітки рапорт зареєстровано у військовій частині 02.12.2025 і цього ж дня за ним прийнято рішення про звільнення позивача.

За таких обставин належних та достатніх доказів порушення відповідачем 2 строку розгляду рапорту, встановленого пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531, судом не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги №1, №2 та №6 у частині тверджень про нерозгляд рапорту та порушення строку його розгляду задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги №3 суд враховує, що зміст рапорту від 01.11.2025 спростовує твердження відповідача 2 про те, що у ньому порушувались виключно питання звільнення та направлення особової справи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Як установлено судом, позивач також просив здійснити при виключенні зі списків особового складу належні йому виплати, зокрема грошове забезпечення, одноразову допомогу, допомогу для оздоровлення, компенсацію невикористаних відпусток і компенсацію за неотримане речове майно тощо.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що при виключенні позивача зі списків особового складу питання грошового та іншого забезпечення були предметом оформлення наказу №44 від 10.02.2026, грошового атестата, розрахункових та інших документів.

За таких обставин відсутність окремої письмової відповіді, в якій була б викладена відповідь на кожний пункт рапорту, не свідчить про невирішення цих питань, якщо відповідні дії вчинені в межах процедури звільнення.

Отже, ненадання окремої письмової відповіді на кожен із зазначених у рапорті пунктів за встановлених обставин не є достатньою підставою для повторного зобов`язання відповідача розглянути рапорт, основне прохання за яким задоволено, а питання належних при звільненні виплат реалізовувалися в межах процедури звільнення.

Таким чином підстав для задоволення позовних вимог №3 та №10 суд не вбачає.

Стосовно позовної вимоги про визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 , а саме не уточнення даних перед звільненням Позивача про проходження Позивачем військової служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні;- не доведення до Позивача інформації про розраховану вислугу років військової служби під підпис;- позбавлення Позивача права письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом (позовна вимога №4), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 234 Положення №1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де вони перебувають на військовому обліку, який надсилає розрахунок вислуги років для затвердження в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Суд погоджується з доводами відповідача 2 в тій частині, що розрахунок вислуги років позивача здійснювався. Відомості про вислугу містяться у документах, оформлених при його звільненні.

Отже, твердження про невчинення дій щодо уточнення даних про проходження військової служби та визначення вислуги років матеріалами справи не підтверджуються.

Водночас відповідачем 2 не надано розрахунку вислуги років із підписом позивача про ознайомлення, доказів вручення чи пред`явлення йому такого розрахунку до оформлення звільнення або документа про відмову позивача від підписання.

Твердження відповідача 2 про те, що позивач не подавав заперечень щодо вислуги років, не спростовує встановленого порушення, оскільки можливість подати такі заперечення виникає саме після ознайомлення військовослужбовця з відповідним розрахунком. За відсутності доказів такого ознайомлення покладати негативні наслідки неподання заперечень на позивача є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягать частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо недоведення ОСОБА_1 під підпис інформації про розраховану вислугу років військової служби перед оформленням документів для його звільнення та, як наслідок, незабезпечення можливості реалізувати право позивача на подання заперечень.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 в порушенні вимог абзацу другого пункту 240 Положення Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 від 10.12.2008, а саме:- не видання наказу про звільнення Позивача негайно (позовна вимога №5).

Суд зазначає, що пунктом 240 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.

Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Рішення про подальше проходження військової служби військовослужбовцями, яких визнано обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку займає військовослужбовець, на підставі відповідних клопотань. Після прийняття рішення про продовження проходження військової служби зазначені військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби на загальних підставах.

Позивач пов`язує початок відповідного строку з датою затвердження висновку ВЛК - 25.10.2025. Проте вказана норма пов`язує обов`язок військової частини саме з отриманням нею відповідного висновку, а не з датою його складення чи затвердження іншою установою.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б визначали дату надходження затвердженого висновку ВЛК безпосередньо до військової частини НОМЕР_1 .

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас цей обов`язок не звільняє позивача від доведення тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовній вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині, пов`язаних з адвокатським запитом № 58 від 10.03.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб за їх згодою.

За визначенням частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Частиною другою статті 24 вказаного Закону передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Дослідження змісту адвокатського запиту №58 від 10.03.2026 свідчить, що адвокат Трифонов А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , просив надати значний частину документів та інформації, що стосуються проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , його звільнення, обчислення вислуги років, грошового забезпечення, речового забезпечення, індексації, одноразової допомоги, компенсацій за невикористані відпустки, фактично здійснених виплат, а також його безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України тощо.

До запиту додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги, отже за формою та змістом зазначене звернення відповідає ознакам адвокатського запиту, визначеним статтею 24 Закону №5076-VI.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокатський запит надійшов до військової частини НОМЕР_1 , а листом від 21.03.2026 №1559/8281 адвоката повідомлено про продовження строку його розгляду до двадцяти робочих днів у зв`язку зі значним обсягом запитуваної інформації та необхідністю її пошуку серед значної кількості даних.

З огляду на кількість та характер запитуваних документів, які охоплюють декілька років проходження військової служби, різні види грошового та речового забезпечення тощо, суд вважає, що у відповідача 2 були передбачені частиною другою статті 24 Закону №5076-VI підстави для продовження строку розгляду адвокатського запиту.

Повідомлення про продовження строку направлено адвокату після надходження запиту до військової частини, а тому доводи позивача про порушення відповідачем установленого законом строку його розгляду не знаходять свого підтвердження.

Разом з тим суд зазначає, що відповідь має бути співвідносною зі змістом поставлених питань та містити запитувану інформацію та копії наявних документів або належне пояснення причин неможливості їх надання.

Судом досліджено документи, підготовлені військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду адвокатського запиту №58.

Зокрема, відповідачем надано документи щодо звільнення та виключення позивача зі списків особового складу, відомості про його грошового забезпечення, розрахункові таблиці за період проходження служби, грошовий атестат, документи щодо речового забезпечення, а також довідку щодо правонаступництва військової частини.

Наказом по стройовій частині від 10.02.2026 №44, серед іншого, зазначена загальна вислуга років позивача у календарному та пільговому обчисленні, вирішені питання щодо відпусток, компенсації за їх невикористані дні та інших виплат.

Отже, доводи позивача про те, що військова частина НОМЕР_1 взагалі не вчинила жодних дій щодо адвокатського запиту №58, спростовуються матеріалами справи.

Таким чином позовна вимога №7 задоволенню не підлягає.

Водночас суд звертає увагу, що зміст наданих відповідачем документів не дозволяє дійти висновку про надання відповіді на всі питання адвокатського запиту.

Так, зазначення в наказі №44 підсумку вислуги років не є тотожним запитаному адвокатом детальному розрахунку із зазначенням відповідних періодів служби, посад, органів чи військових частин, реквізитів наказів, коефіцієнтів пільгового обчислення тощо.

Також надані розрахункові документи про грошове забезпечення не надають відповіді на поставлене адвокатом питання про точні дати фактичної виплати всіх належних позивачу при звільненні сум.

Матеріали справи також не містять доказів надання адвокату запитаної у пункті 12 запиту довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, або вмотивованої відповіді щодо відсутності у військової частини підстав чи можливості видати такий документ.

При цьому суд наголошує, що передбачений статтею 24 Закону №5076-VI обов`язок полягає у наданні інформації та копій документів, які перебувають у володінні відповідного суб`єкта.

Водночас у разі відсутності запитуваного документа, відсутності певної інформації у володінні відповідача або неможливості її надання з установлених законом причин належний розгляд адвокатського запиту передбачає повідомлення про це адвоката із зазначенням відповідних обставин та правових підстав, а не залишення окремих пунктів запиту без відповіді.

За таких обставин суд доходить висновку, що адвокатський запит №58 був відповідачем 2 розглянутий у встановлений законом строк, однак розглянутий не в повному обсязі, оскільки щодо частини поставлених питань не надано запитуваної інформації (наявних копій документів) або вмотивованого пояснення щодо причин неможливості їх надання.

Отже, позовні вимоги №8 та №9 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання повної відповіді на адвокатський запит №58 від 10.03.2026 (у частині питань, які залишилися невирішеними).

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги №11 у заявленому позивачем способі - шляхом безпосереднього зобов`язання командира військової частини надати кожний із перелічених документів, оскільки частину документів відповідачем було надано, а щодо решти суд у межах цього спору не встановив факту їх існування та перебування всіх таких документів у володінні військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно ефективним та таким, що відповідає характеру встановленого порушення, способом захисту є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути адвокатський запит №58 від 10.03.2026 в частині питань, на які не було надано повної відповіді, та надати наявну у її володінні інформацію і копії документів, а щодо інформації або документів, які відсутні, не перебувають у її володінні або не можуть бути надані з передбачених законом підстав, - надати вмотивовану відповідь із зазначенням відповідних причин.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту не буде втручанням в компетенцію суб`єкта владних повноважень, а спрямований на забезпечення виконання встановленого законом обов`язку.

Доводи відповідача 2 про те, що спір у цій частині не належить до адміністративної юрисдикції, суд відхиляє, оскільки вирішальним для визначення юрисдикції є характер спірних правовідносин і функцій, у межах яких діє відповідний суб`єкт.

Посилання відповідача 2 на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №520/13981/21 суд вважає необґрунтованими, оскільки в справі №520/13981/21 запит стосувався приватно-правових відносин клієнта з банком.

У справі №280/3952/26 запитувані документи стосуються проходження позивачем публічної (військової) служби, його звільненням, виключенням зі списків особового складу, визначенням вислуги та забезпеченням військовослужбовця.

Отже, спір виник безпосередньо в зв`язку з реалізацією військовою частиною владних управлінських функцій щодо проходження позивачем військової служби, а тому підстав для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд не вбачає.

Стосовно позовних вимог №1216 суд зазначає наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із Законом України «Про звернення громадян» скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтями 19 та 20 Закону України «Про звернення громадян» на органи державної влади та їх посадових осіб покладено обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки і суть прийнятого рішення та забезпечувати вирішення звернення у встановлені законом строки.

Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача 16.12.2025 на адресу Міністерства оборони України направлено скаргу від 15.12.2025, предметом якої були дії та бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 під час оформлення звільнення ОСОБА_1 .

Наявні в матеріалах справи накладна, опис вкладення спростовують доводи відповідача 1 про відсутність доказів направлення відповідного звернення.

Посилання відповідача 1 на те, що звернення адресовано Міністру оборони України, а не Міністерству оборони України, суд вважає надмірно формальним. Звернення було направлено за офіційною адресою Міністерства оборони України та фактично прийняте до опрацювання, що підтверджується його подальшим направленням до військової частини НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що зазначена скарга була направлена для розгляду військовій частині НОМЕР_1 та зареєстрована військовою частиною 24.12.2025 за №В-1101, після чого військовою частиною надано відповідь від 10.01.2026 №1559/772.

Проте суд звертає увагу, що саме дії та бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 становили предмет скарги від 15.12.2025.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Таким чином, передавши скаргу на вирішення суб`єкту, поведінка якого оскаржувалась, Міністерство оборони України діяло всупереч Закону України «Про звернення громадян».

Надання в подальшому відповіді військовою частиною НОМЕР_1 від 10.01.2026 №1559/772 не усуває такого порушення.

Доказів розгляду Міністерством оборони України скарги, здійснення відповідної перевірки або направлення представнику позивача відповіді за результатами такого розгляду матеріали справи не містять.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача 1 про те, що ряд позовних вимог в частині зобов`язання розглянути скаргу від 16.12.2026 (пункти 14, 15, 16 позову) є абсурдними та передчасними, оскільки позивач просить суд захистити його право щодо події, яка юридично та фактично ще не відбулася, що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що зазначення у пунктах 12, 1416 позовних вимог дат «16.02.2025» або «16.12.2026» за змістом позовної заяви та долучених доказів є очевидними описками. Із сукупності матеріалів справи встановлено, що предметом спору є скарга від 15.12.2025, направлена 16.12.2025. Технічна помилка в даті не змінює предмету спору та не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду скарги представника ОСОБА_1 від 15.12.2025 у встановленому законодавством порядку та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути зазначену скаргу відповідно до Закону України «Про звернення громадян», та надати заявнику обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Стосовно позовних вимог №17 - 19 суд зазначає наступне.

Зі змісту адвокатського запиту №56 від 02.03.2026 адресованого Міністерству оборони України вбачається, що представник позивача просив довести до відома військової частини НОМЕР_1 долучені до звернення рапорти ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення.

Суд зазначє, що відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Суд зазначає, за змістом адвокатський запит №56 від 02.03.2026 є вимоою про вчинення організаційної дії - передачу інших звернень відповідному адресату. Проте, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не покладає на адресата адвокатського запиту обов`язку на вимогу адвоката здійснювати організаційне пересилання документів чи виконувати інші дії, що не пов`язані з наданням інформації або копій документів.

Відтак суд погоджується з доводами відповідача 1 про те, що звернення №56 від 02.03.2026 у відповідній частині не є адвокатським запитом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Оскільки позовні вимоги №1719 обґрунтовані саме порушенням Міністерством оборони України вимог статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правові підстави для їх задоволення відсутні.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Міністерства оборони України та з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача моральнуої шкоди в розмірі 30 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для вирішення вимоги про компенсацію моральної шкоди суд повинен установити не лише факт протиправності поведінки суб`єкта владних повноважень, а й факт заподіяння особі немайнової шкоди, причинний зв`язок між встановленим порушенням та заявленими негативними наслідками, а також визначити розмір відшкодування з урахуванням засад розумності та справедливості.

Під час розгляду справи встановлено порушення процедури доведення позивачу розрахунку вислуги років, неповноту відповіді на адвокатський запит №58 та неналежний порядок розгляду Міністерством оборони України скарги представника позивача.

Водночас заявлені позивачем моральні страждання пов`язуються насамперед із твердженням про несвоєчасне звільнення.

Однак, під час розгляду цієї справи судом не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідачів, які б свідчили про безпідставне продовження перебування позивача на військовій службі протягом зазначеного ним періоду.

Позивачем також не наведено обставин та доказів, які давали можливість установити, які саме моральні страждання були спричинені встановленими судом порушеннями щодо ознайомлення з вислугою років, розгляду адвокатського запиту та скарги, а також визначити причинний зв`язок між ними та сумою 30 000,00 грн.

За таких обставин позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо решти доводів сторін суд зазначає, що вони не спростовують наведених висновків та не впливають на результат вирішення спору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті або вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно п.13 ч.1 ст.5 до Закону України «Про судовий збір».

Стосовно стягнення з Міністерства оборони України та з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

Право на правову допомогу гарантовано ст.8,59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001688, посвідчення адвоката від 26.06.2018, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1142517, договір про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2024, акт наданих послуг (виконаних робіт) від 28.04.2026, розрахунок вартості наданих послуг, квитанція до прибуткового касового ордера №36 від 28.04.2026 на суму 15000,00грн,

За змістом ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000,00 грн.

За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, та за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо недоведення ОСОБА_1 під підпис інформації про розраховану вислугу років військової служби перед оформленням документів для його звільнення з військової служби та незабезпечення у зв`язку з цим можливості реалізувати право на подання заперечень щодо відповідного розрахунку.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання повної відповіді на адвокатський запит Трифонова Андрія Володимировича №58 від 10.03.2026, поданий в інтересах ОСОБА_1 , в частині питань, на які за результатами його розгляду не було надано запитуваної інформації (копій наявних документів) або вмотивованого пояснення щодо причин неможливості їх надання.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_4 №58 від 10.03.2026 в частині питань, які залишилися без повної відповіді, та надати наявну запитувану інформацію та копії документів, а в разі відсутності відповідної інформації чи документів, або наявності встановлених законом обмежень щодо їх надання - надати вмотивовану відповідь із зазначенням відповідних підстав.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду у встановленому законодавством порядку скарги представника ОСОБА_1 від 15.12.2025.

Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути скаргу представника ОСОБА_1 від 15.12.2025, направлену 16.12.2025, з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян», та надати заявнику обґрунтовану відповідь про результати її розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова