Ухвала суду № 139023720, 10.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ

ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВОГО РІШЕННЯ

10 серпня 2026 рокуСправа № 280/2561/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянувши заяву представника позивача, адвоката Зелінської Ольги Сергіївни про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6 код ЄДРПОУ 00034022)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №280/2561/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду по суті у встановлений законодавством строк заяви ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С., та надання (надіслання) ОСОБА_1 письмової відповіді за результатами розгляду такої заяви.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С., та надати (надіслати) ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду такої заяви.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 30.06.2026.

16.07.2026 від представника позивача, адвоката Зелінської О.С. надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зокрема, в обґрунтування поданої заяви зазначає, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 сторонами у встановленому законом порядку не оскаржувалося, у зв`язку з чим воно набрало законної сили. Як вбачається із рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №280/2561/26, судом уже було надано правову оцінку діям Міністерства оборони України та встановлено, що відповідач не виконав покладеного на нього законом обов`язку щодо належного розгляду заяви позивача від 28.01.2026. Так, судом встановлено, що « Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем належним чином розглянуто заяву позивача щодо надання йому необхідних документів, що містять відомості про безпосередні обставини події (витяг з журналу бойових дій, бойові розпорядження та інші документи).». Крім того, суд дійшов висновку, що «Натомість, як встановлено судом, у цьому випадку, відповідачем протягом зазначеного строку звернення розглянуто не було.» Надаючи оцінку запереченням відповідача, суд також відхилив посилання Міністерства оборони України на лист про нібито направлення звернення за належністю, зазначивши, що «Суд критично ставиться до посилання Міноборони України на лист №1230/85 від 15.04.2026, згідно з яким звернення позивача для опрацювання за належністю направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , як на підставу для відмови позивачу у позові.». При цьому суд окремо встановив, що «Так, на момент розгляду справи судом, доказів надіслання листа №1230/85 від 15.04.2026 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачу відповідачем до суду не надано, такі докази в матеріалах справи відсутні. Крім того, запитувані документи ОСОБА_1 так і не отримано.» Підсумовуючи встановлені обставини, суд дійшов однозначного висновку, що «З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява позивача від 28.01.2026 відповідачем по суті не розглянута та питання, які зазначені в заяві позивача, повно та всебічно не досліджено і вмотивованої відповіді за результатами розгляду заяви не надано.». Саме з цих підстав суд визнав протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та зобов`язав його розглянути по суті заяву позивача від 28.01.2026 і надати письмову відповідь про результати її розгляду. Однак після ухвалення рішення суду відповідач не вчинив жодних дій , спрямованих на його реальне та повне виконання. Незважаючи на те, що суд визнав протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та прямо зобов`язав його розглянути по суті заяву позивача від 28.01.2026 і надати письмову відповідь про результати такого розгляду, станом на дату звернення до суду із вказаною заявою зазначені вимоги судового рішення залишаються повністю невиконаними. Так, заява позивача від 28.01.2026 по суті так і не розглянута, порушені у ній питання не досліджені, жодного мотивованого рішення за результатами її розгляду не прийнято, а позивачу не надано жодної письмової відповіді, яка б свідчила про виконання рішення суду. Крім того, Міністерством оборони України не надано жодного із документів, які були предметом звернення позивача та щодо яких суд встановив факт їх ненадання, а також не повідомлено про результати розгляду заяви чи вжиті заходи для отримання або виготовлення таких документів. Фактично відповідач проігнорував як обов`язок, встановлений Законом України «Про звернення громадян», так і обов`язок, покладений на нього судовим рішенням, яке набрало законної сили. Таким чином, порушення, встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 не лише не усунуті, а продовжують існувати у тому ж самому обсязі, в якому вони існували на момент звернення позивача до суду. За весь час після ухвалення рішення відповідачем не вчинено жодної дії, яка б свідчила про намір його виконати або хоча б розпочати процедуру виконання. Саме повне ігнорування судового рішення та відсутність будь-яких реальних дій щодо усунення встановлених судом порушень обумовлюють необхідність звернення Позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України. З огляду на викладене, встановлення судового контролю у даній справі є не лише процесуальним правом суду, а й необхідним та ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення, відновлення порушених прав позивача та дотримання принципу обов`язковості судових рішень. За відсутності такого контролю існує реальний ризик подальшого безпідставного невиконання рішення суду та ігнорування обов`язку, покладеного на відповідача судовим рішенням, що набрало законної сили

Просить суд встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (відповідача) - Міністерство оборони України, подати звіт про виконання судового рішення у справі № 280/2561/26 від 29.05.2026, встановити відповідний строк для цього (7 робочих днів), зобов`язавши Міністерство оборони України на виконання рішення суду здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С. та надати ОСОБА_1 , письмову відповідь про результати розгляду такої заяви.

Згідно з частиною першою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Розглянувши матеріали заяви, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказана норма кореспондується з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006р., пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Суд наголошує, що вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Положеннями частини четвертої статті 382 КАС України в редакції Закону України №4094-IX від 21.11.2024 передбачено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.

Частиною п`ятою статті 382 КАС України установлено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини шостої статті 382 КАС України суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

З огляду на викладені норми права, суд зауважує, що абзацом другим частини першої статті 382 КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника, а підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у таких справах є наявність відповідної письмової заяви заявника.

Предметом позову у справі №280/6679/20 було зобов`язання Міністерства оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С., та надати (надіслати) ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду такої заяви.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та факт невиконання відповідачем рішення суду в повному обсязі, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/2561/26 є обов`язком суду у силу вимог частини першої статті 382 КАС України.

Відповідачем по справі були наданні письмові пояснення щодо виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 29.05.2026 по справі №280/2561/26, в яких він пояснює, що Міністерством оборони України було організовано належний розгляд звернення заявника шляхом його скерування за належністю до компетентних органів військового управління та військових частин, які володіють відповідними відомостями і документами. Так:

1. звернення (запит) адвоката Зелінської О.С. в інтересах ОСОБА_1 від 28.01.2026 надійшло до Міністерства оборони України та за системою електронного документообігу (АСКОД) зареєстроване в Генеральному штабі Збройних Сил України 29.01.2026 за № 11364/С і встановленим порядком надіслано для опрацювання за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_1 (стаття 7 Закону України «Про звернення громадян») - лист Адміністративного управління ГШ ЗСУ від 17.04.2026 №300/858;

2. Адміністративним управлінням штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначене звернення надійшло по АСКОД від Генерального штабу ЗС України 29.01.2026 за № 11364/С, зареєстрований 01.02.2026 за № 3619/адв і встановленим порядком надісланий за належністю до військової частини НОМЕР_2 - лист Адміністративного управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.06.2026 №116/1/46928;

3. Військова частина НОМЕР_2 доручила опрацювання даного звернення - військовій частині НОМЕР_3 , яка супровідним листом від 16.06.2026 № 2701/60375 (на доручення начальника адміністративного управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.06.2026 № 69726 «ПОВТОРНО») надіслала звернення адвоката Зелінської О.С. в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_4 для опрацювання згідно з чинним законодавством із вимогою надати відповідь автору звернення - лист військової частини НОМЕР_3 від 16.06.2026 № 2701/60375;

4. військова частина НОМЕР_4 підтвердила розгляд запиту адвоката Зелінської О.С. в інтересах ОСОБА_1 від 28.01.2026 та надання заявнику відповіді по суті порушених питань - лист військової частини НОМЕР_4 від 22.06.2026 № 1843/4901.

Правомірність такого порядку опрацювання звернення прямо випливає з Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція № 735).

Так, згідно з пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 735 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін приймається одне з рішень, зокрема: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо порушені питання не входять до компетенції органів військового управління, військової частини.

Скерування звернення ОСОБА_1 послідовно від Генерального штабу ЗС України до ІНФОРМАЦІЯ_2 і далі до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 є саме передачею звернення на вирішення до іншого органу військового управління, до компетенції якого віднесено розв`язання порушених у зверненні питань.

Такий порядок узгоджується також зі статтею 7 Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, звернення заявника не було залишене без розгляду: воно послідовно опрацьоване уповноваженими органами військового управління та військовою частиною, до компетенції якої віднесено розв`язання порушених у зверненні питань. Скерування звернення за належністю до компетентного органу є формою належного розгляду звернення, а не проявом бездіяльності

На виконання рішення суду та в межах розгляду звернення від 28.01.2026 військовою частиною НОМЕР_4 надано заявнику письмову відповідь по суті порушених питань, а саме:

листом від 09.01.2026 № 1843/582, надісланим адвокату Зелінській О.С. через відділення Нової Пошти;

повторно - листом від 19.06.2026 № 1843/11657, надісланим на електронну пошту адвоката ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказану у зверненні (заяві) заявника.

Змістом відповіді від 19.06.2026 № 1843/11657 заявнику по суті повідомлено відомості щодо періодів проходження військової служби старшим солдатом ОСОБА_1 за період з 09.10.2023 по 11.03.2024, зокрема: про перебування у щорічній основній відпустці (з 05.10.2023 по 22.10.2023), на лікуванні (з 29.10.2023 по 26.11.2023), проходженні військово-лікарської комісії (з 05.12.2023 по 28.12.2023), про відсутність у військовій частині НОМЕР_4 підтверджуючих документів про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони за період з 29.12.2023 по 26.02.2024 та про переведення військовослужбовця до військової частини НОМЕР_4 з 27.02.2024. Крім того, роз`яснено обставини фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_5 та рекомендовано для вирішення порушеного питання звернутися до Галузевого архіву Міністерства оборони України.

Надання відповіді саме Військовою частиною НОМЕР_4 повністю відповідає пункту 7 Розділу ІІІ Інструкції № 735, згідно з яким відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань. Оскільки саме військова частина НОМЕР_4 володіє відомостями щодо проходження служби ОСОБА_1 , надання нею відповіді по суті є належним виконанням обов`язку з розгляду звернення.

Отже, звернення заявника розглянуто всебічно, у межах компетенції відповідного органу, а письмову відповідь про результати розгляду надано та надіслано заявнику (його представнику) у спосіб і за адресою (електронною поштою), зазначеними у самому зверненні.

Та обставина, що зміст відповіді не задовольняє очікувань заявника, не свідчить про невиконання рішення суду, оскільки останнім не покладено на відповідача обов`язку видати конкретні документи (у цій частині позовних вимог відмовлено).

Представником позивача надані додаткові пояснення у справі (вх.№ 42331 від 27.07.2026) в яких він пояснює, що із змісту пояснень Міністерства оборони України вбачається, що фактично всі наведені ним доводи повністю дублюють правову позицію, яку відповідач займав під час розгляду справи №280/2561/26 по суті. Так само, як і під час розгляду адміністративної справи, Міністерство оборони України знову посилається на те, що звернення Позивача було переслано до інших органів військового управління, а військовою частиною НОМЕР_4 надано відповідь, у зв`язку з чим рішення суду нібито виконано. Разом із тим саме ці доводи вже були предметом повного та всебічного дослідження суду.

Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем належним чином розглянуто заяву позивача щодо надання йому необхідних документів, що містять відомості про безпосередні обставини події (витяг з журналу бойових дій, бойові розпорядження та інші документи).

Посилання Міністерства оборони України на лист Військової частини НОМЕР_4 свідчить про неправильне розуміння змісту рішення суду. Резолютивною частиною рішення суду прямо визначено суб`єкта, на якого покладено обов`язок виконати рішення, а саме - Міністерство оборони України. Суд визнав протиправною саме бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду по суті у встановлений законодавством строк заяви Позивача від 28.01.2026р. та зобов`язав саме Міністерство оборони України: розглянути по суті заяву позивача від 28.01.2026 надати (надіслати) позивачу письмову відповідь про результати її розгляду.

Таким чином, рішенням суду не покладено будь-яких обов`язків на військову частину НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чи будь який інший орган військового управління. Єдиним суб`єктом владних повноважень за судовим рішенням є саме Міністерство оборони України. Отже, посилання відповідача на лист військової частини НОМЕР_4 не підтверджує виконання рішення суду, оскільки лист іншого суб`єкта не може замінити виконання обов`язку, покладеного судом саме на Міністерство оборони України.

Станом на день розгляду заяви про встановлення судового контролю такого рішення Міністерством оборони України не прийнято, а тому рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2026р. у справі №280/2561/26 залишається невиконаним

Дослідивши надані сторонами докази, вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем вчинялись активні дії щодо виконання судового рішення. Проте, матеріали справи не міститься доказів надання (надіслання) позивачу письмової відповіді про результати розгляду такої заяви відповідачем.

Суд зауважує, що інститут судового контрою за виконанням рішення є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача. У разі невиконання судового рішення особа, на користь якої ухвалено судове рішення, має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника - суб`єкта владних повноважень, передбачених як законодавством про виконавче провадження, так і КАС України, а законодавець не встановлює залежності звернення до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України від того, чи здійснюється примусове виконання рішення суду органами державної виконавчої служби чи ні.

Вирішуючи питання щодо строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд керується наступним. Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд також звертає увагу на те, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України вправі встановити новий строк для подання звіту, а також накласти штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень (частина десята статті 382-3 КАС України).

Відповідно до частини третій - шостій статті 382-3 КАС України, відповідно до яких у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Зелінської Ольги Сергіївни про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №280/2561/26 задовольнити.

Зобов`язати Міністерство оборони України подати протягом двох місяців з моменту отримання копії цієї ухвали суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №280/2561/26.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною і оскарженню не підлягає згідно з частиною шостою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Суддя І.В. Батрак