Рішення № 139023631, 17.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/5153/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Овсепян Кристини Адіківни до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника адвоката Овсепян Кристини Адіківни (88000, м. Ужгород, Закарпатська область, вул. Фединця, 23 оф. 9, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (78000, м. Львів, пл. Адама Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 44778105), в якому просить суд: « 1. Визнання протиправною постанову Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/5808/Ж5/0716/01/РРО/3542804131-ФС від 30.04.2026 р. 2. Скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/5808/Ж5/0716/01/РРО/3542804131-ФС від 30.04.2026 р. 3. Стягнути з Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правничу допомогу».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року було вжито заходи забезпечення позову в даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючих органів щодо порушення ним вимог статті 24 частини 4 Кодексу законів про працю України щодо допущення до роботи працівників без укладення трудового договору є необґрунтованими, оскільки гр. ОСОБА_2 , та гр. ОСОБА_3 були оформлені на роботу згідно поданих ними заяв.

Відповідач подав відзив на позов, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що оспорювана постанова у даній справі прийнята відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказав, що під час перевірки встановлені порушення роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівником, чим порушено статті 21, 24 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із чим відповідачем застосований штраф до позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області з 25 лютого 2026 року по 06 березня 2026 року проведено фактичну перевірку, зокрема, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою здійснення господарської діяльності перукарня, АДРЕСА_2 .

Актом (довідкою) фактичної перевірки від 09 березня 2026 року № 5808/ Ж5/0716/01/РРО/ НОМЕР_1 встановлено за адресою місця провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 - перукарня, АДРЕСА_2 , - допущення до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріали фактичної перевірки також містять трудові договори від 30 січня 2026 року, укладені між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 . Дата початку роботи зазначена 02 лютого 2026 року. В той же час повідомлення органів податкової служби про прийняття працівників на роботу подано 09 березня 2026 року. Таким чином, повідомлення про прийняття працівника на роботу сформовано вже після початку проведення фактичної перевірки, що свідчить про те, що на момент проведення фактичної перевірки 25 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_1 не було належним чином оформлено трудові відносини з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.а.с. 12, 13).

30 березня 2026 року Міжрегіональним управлінням отримано матеріали фактичної перевірки від ГУ ДПС у Закарпатській області, про одержання яких листом від 02 квітня 2026 року вих.№ ЗХ/3/4981-26 повідомлено позивача (а.с.а.с. 149, 154 (на звороті)).

Одночасно Міжрегіональним управлінням на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 02 квітня 2026 року № ЗХ/ЗК/ДПС-5808/Ж5/0716/01/РРО/ НОМЕР_1 (а.с. 155).

За наслідками розгляду справи, посадовою особою Західного міжрегіонального управління ухвалено постанову про накладання штрафу від 30 квітня 2026 року № 3Х/ЗК/5808/Ж5/0716/01/ РРО/3542804131-ФС про накладення штрафу за порушення вимог статті 24 частини 4 Кодексу законів про працю України, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 12 Кодексу законів про працю України вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 172940 грн (а.с. 16).

Позивач вважає, що оспорювана постанова про накладення штрафу складена Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці є безпідставною та протиправною, у зв`язку із чим просить її скасувати та з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 259 частиною 2 Кодексу законів про працю України, центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до статті 2 частини 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи контролю здійснюються органами державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у частині додержання вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) у паливі моторному і паливі моторному альтернативному та/або його відповідності критеріям сталості, державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, державного нагляду (контролю) у сфері державних резервів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно із статтею 20 пунктом 20.1 підпунктом 20.1.4 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 75 пункту 75.1 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із статтею 80 підпунктом 80.1 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до статті 21 частин 1 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до статті 21 частини 2 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Відповідно до статті 24 частини 2 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Відповідно до статті 24 частини 2КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Відповідно до статті 24 частини 4КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 50 частини 5 пункту 2 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Відповідно до постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником» повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Відповідно до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Як свідчать матеріали справи на дату проведення заходу державного контролю 30 січня 2026 року між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 було укладено письмовий трудовий договір; 30 січня 2026 року між ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 також було укладено письмовий трудовий договір. Крім укладення трудових договорів, 30 січня 2026 року позивачем було видано Наказ №1 «Про особовий склад», відповідно до якого: ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду перукаря-модельєра; ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду перукаря-модельєра. Вказаним наказом також визначено дату початку виконання даними працівниками трудових обов`язків, приступити до роботи 02 лютого 2026 року (а.с.а.с. 15, 18,19).

При цьому, позивачем були надані відповідачеві копії вказаних документів під час перевірки.

Відповідачем надані суду докази, які б спростовували вказані обставини.

Таким чином, гр. ОСОБА_2 , та гр. ОСОБА_3 були належно оформленими працівниками, чого не було враховано контролюючим органом при винесенні оскаржуваної постанови.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не було своєчасно подано до Головного управління ДПС у Закарпатській області повідомлення про прийняття на роботу, суд зазначає, що стаття 265 частина 2 КЗпП України не передбачає застосування штрафу до суб`єкта господарювання за несвоєчасне повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.

Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 у справі №440/45/19, від 24.09.2020 у справі №200/929/19-а, від 21.05.2021 у справі №183/6018/18 сформував висновки про те, що статті 265 частини 2 абзац 2 КЗпП України не передбачає накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДФС про працевлаштування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на час проведення відповідачем перевірки позивача з усіма працівниками, за фактичний допуск яких до роботи без оформлення трудових договорів щодо на позивача було накладено оскаржуваною постановою штраф, трудові договори були укладені, і такі договори були надані представникам відповідача, які проводили перевірку.

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що відповідачем не було доведено правомірність прийнятої постанови про накладення штрафу, тому остання підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (78000, м. Львів, пл. Адама Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 44778105) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗХ/ЗК/5808/Ж5/0716/01/РРО/3542804131-ФС від 30 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко