Ухвала суду № 139022311, 17.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

17 серпня 2026 р. Справа № 120/12429/26

Cуддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву про забезпечення позову в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність постанов № 0051 від 24.06.2026, № 0052 від 24.06.2026, № 0053 від 24.06.2026, № 0054 від 24.06.2026, № 0055 від 24.06.2026, № 0056 від 24.06.2026, № 0057 від 24.06.2026 про накладення адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн за кожною постановою.

12.08.2026 р. позивачем було подано заяву про забезпечення позову в адміністративній справі №120/12429/26, в якій він просить суд зупинити дії постанов Головного управлінням Держпродспоживслужби в Вінницькій області № 0051 від 24.06.2026, № 0052 від 24.06.2026, № 0053 від 24.06.2026, № 0054 від 24.06.2026, № 0055 від 24.06.2026, № 0056 від 24.06.2026, № 0057 від 24.06.2026 про накладення адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу на загальну суму 238000 (двісті тридцять вісім тисяч) гривень до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що відповідачем не було забезпечено належного повідомлення про розгляд справи, чим фактично позбавило позивача можливості надати пояснення, докази та реалізувати право бути вислуханим до прийняття рішення.

За твердженням позивача, застосування заходу забезпечення позову не створює для відповідача негативних правових наслідків, оскільки лише тимчасово призупиняє дію оскаржувальних постанов до вирішення спору судом.

Водночас позивач наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, та призвести до примусового виконання оскаржуваних постанов, через що можливе накладення арешту на рахунки позивача. У разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов та задоволення позовних вимог про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути власне майно та кошти, на яке може бути звернено стягнення примусового виконання цих постанов.

Дослідивши вказану заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи з пов`язаності обраних заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, який вказує позивач, оскільки на час вирішення клопотання позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або дійти висновку, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Інших обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні, позивачем не наведено та судом не встановлено, відповідних доказів до матеріалів справи позивачем не надано.

Суд зазначає, що матеріали заяви не містять жодних доказів на підтвердження того, що на даний час спірні рішення про накладення штрафу пред`явлені до примусового виконання до органів ДВС чи то будуть пред`явлені до виконання, відсутні докази наявності відкритих виконавчих проваджень та вжиття будь-яких заходів щодо стягнення з позивача грошових коштів у примусовому порядку.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини 7 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

Отже, з системного аналізу положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» виходить, що у разі не сплати у встановлений строк (15 днів з дня вручення рішення) штрафу його стягнення здійснюється з органами ДВС, у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Водночас, Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» також чітко визначено, що у разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення судом.

За таких обставин, оскільки позивач оскаржує в судовому порядку рішення про застосування до нього штрафних санкцій, то обов`язок сплати штрафних санкцій виникне після прийняття судового рішення, а відповідно і стягнення таких санкцій у примусовому порядку до ухвалення рішення суду не може здійснюватися з огляду на положення Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», оскільки не сплив строк для добровільної сплати застосованих штрафів.

Також, суд вважає передчасними доводи позивача про те, що спірні рішення є очевидно безпідставними та протиправними, оскільки такі обставини мають бути встановлені саме в ході судового розгляду адміністративної справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні обставини, які підтверджують, що відновлення прав та законних інтересів позивача буде неможливе без вжиття заходів забезпечення позову, або що для відновлення таких прав доведеться докласти значних зусиль.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та передчасність поданої заяви, а відповідно про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Альчук Максим Петрович