Рішення № 139021557, 14.08.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/8253/26

Провадження №2/592/2633/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Костенка В.Г., з участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15 241 грн 16 коп. та понесені витрати зі сплати судового збору й витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 10 662 грн 40 коп..

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 30.09.2024 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №94045097. Відповідно до умов договору сума кредиту, становить 3 000 грн 00 коп., строк кредитування 360 днів, пільгова відсоткова ставка 0,8 % в день, базова процентна ставка 0,96 % в день. Умовами договору також передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від загального розміру кредиту та штрафні санкції за порушення взятих на себе зобов`язань. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач отримав кошти, але свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 15 241 грн 16 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000 грн 00 коп., по процентам у розмірі 10 291 грн 16 коп., за комісією - 450 грн 00 коп., за штрафними санкціями 1 500 грн 00 коп..

Ухвалою суду від 21.05.2026 позовна заява залишалася без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

26.05.2026 недоліки заяви усунені представником позивача.

Ухвалою Ковпаківського районного суду від 28.05.2026 відкрито провадження та призначено судовий розгляд у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про судове засідання о 09-30 год. 10.08.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при зверненні до суду з позовною заявою просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Судова повістка, копія ухвали суду направлені відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. Однак документи повернулися до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою від 14.06.2026. Крім того, при подачі позову до суду позивачем надано докази відправлення копії позову відповідачу.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак відповідач є таким, що належно повідомлений про дату судового розгляду справи. Таким чином згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України немає перешкод для судового розгляду.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з таких підстав:

Судом установлено, що 30.09.2024 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №94045097. Відповідно до умов договору сума кредиту, становить 3 000 грн 00 коп., строк кредитування 360 днів, пільгова відсоткова ставка 0,8 % в день, базова процентна ставка 0,96 % в день. Умовами договору також передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15 % (п.1.5.2 та 1.10.2) від загального розміру кредиту та штрафні санкції за порушення взятих на себе зобов`язань (п. 1.10.3).

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

30.09.2024 грошові кошти у сумі 3 000 грн 00 коп. були перераховані на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач користувався кредитними коштами позивача, однак належним чином не повертав кредит та не сплачував проценти.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 15 241 грн 16 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000 грн 00 коп., по процентам у розмірі 10 291 грн 16 коп., за комісією - 450 грн 00 коп., за штрафними санкціями 1 500 грн 00 коп..

Із встановленого вбачається, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст. 205, 509, 526, 549, 550, 551, 572, 584, 587, 592, 626, 628, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Аналізуючи наведений зміст наведених положень нормативно-правових актів суд констатує, що цивільні правовідносини регулюють укладення договорів у електронній формі, яка прирівнюється до письмової форми. Сторони вільні укладати договори, зокрема кредитні. При укладенні договору у сторін виникають права і обов`язки, зобов`язання. Сторони зобов`язані виконувати узяті на себе зобов`язання. Кредитний договір може буди укладений шляхом приєднання до умов встановлених у відповідних формулярах. Такі формуляри зокрема мають містити умови надання кредиту, відповідний розмір кредитної ставки, умови повернення тощо.

Наведені положення закону дають підстави стверджувати, що передбачено таке зобов`язання як кредит. У такому зобов`язанні кредитор зобов`язується надати кошти боржнику, а останній зобов`язується повернути його та сплатити проценти за користування. При цьому боржник має виконати свої зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти належним чином та у строк. Боржник коли не виконав свої обов`язки порушив права кредитора.

За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України судовим способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі. Тобто заявлена сума боргу може бути стягнута за рішенням суду.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі аналізу зазначених положень суд констатує, що доведеність обґрунтованості вимог та заперечень покладається на сторони. Позивач подав усі докази на підтвердження правовідносин з відповідачем. Натомість відповідач не надав доказів на спростування доказів позивача. У зв`язку з цим відсутні підстави сумніватися у доказах позивача.

З наведених положень закону та встановлених обстави вбачається, що відповідач отримав кошти у кредит, але не повернув їх належним чином та не сплатив проценти. Відтак суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому необхідно стягнути заявлену суму заборгованості за договором кредиту та процентами.

Щодо стягнення пені та штрафів суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені і штрафу, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 1 500 грн 00 коп. слід відмовити.

Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.

При укладенні договору позивач передбачив комісію за видачу кредиту. Проте договір не містить інформації, які саме послуги надає кредитор для видачі кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, цей Закон передбачає право кредитора встановлювати в кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.

Поряд з цим у кредитному договорі кредитор не зазначив та під час розгляду справи не надав доказів існування додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються позивачу та за які кредитором встановлена комісія.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Ураховуючи наведені положення закону та зміст договору, суд вважає, що умови про сплату комісії є нікчемними.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Враховуючи відсутність у кредитному договорі переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту, за які встановлено комісію, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту є неправомірним, у тому у стягненні комісії слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 13 291 грн 16 коп., з яких заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000 грн 00 коп., по процентам у розмірі 10 291 грн 16 коп.. Задоволена частина позову становить 87,20 процента від заявленої ціни позову 15 241 грн 16 коп..

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Так витрати на послуги адвоката, а також супутні витрати підлягають обов`язковому розподілу між сторонами справи, але лише за умови їхнього чіткого документального підтвердження.

Згідно ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями ч. 4 та ч. 5 цієї статті , суд розподіляє витрати на правову допомогу, керуючись принципом співмірності, що враховує складність справи, обсяг і час роботи адвоката, а також значення справи для сторони. При недотриманні цих критеріїв суд має право зменшити розмір витрат, що підлягають розподілу, виключно за обґрунтованим клопотанням іншої сторони.

Позивач надав на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір від 02.07.2025 №207 про надання правової допомоги укладений між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та АО «Апологет»; акт наданих послуг № 1777 від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг відповідно до яких вартість послуг складає 8 000 грн 00 коп.; ордер на надання правничої допомоги адвокатом АО «Апологет» Усенко М.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Усенка М.І..

Позивач у позові просив стягнути 15 241 грн 16 коп., а розмір витрат на правничу допомогу становить 8 000 грн 00 коп.. Заявлені витрати становлять значну частину ціни позову. Зазначена сума витрат є непропорційною та занадто завищеною.

Зі змісту позовної заяви й доданих доказів вбачається, що спір з відповідачем виник у зв`язку з наданням і виконанням кредиту. Надання кредиту є одним з основних видів діяльності позивача. Докази подані до заяви формувалися у зв`язку з наданням кредиту та складалися самим кредитором, тобто не вживалися заходи для отримання додаткових доказів. Позов за своїм змістом є типовим для даної категорії. З цього у сукупності вбачається, що справа за своїм змістом не є складною, виконання робіт адвокатом є мінімальною.

На підставі зазначеного суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 8 000 грн 00 коп. є завищеним та непропорційним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у акті про отримання правової допомоги на загальну суму 8 000 грн 00 коп., а тому компенсація витрат підлягає зменшенню до 4 000 грн 00 коп.

Підстав для стягнення з відповідача ще 4 000 грн 00 коп. суд не вбачає.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеному позову в розмірі 2 321 грн 61 коп., тобто 87,20 процента від сплаченої суми судового збору 2 662 грн 40 коп. судового збору.

На підставі зазначеного і керуючись ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 43561909) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 43561909) 13 291 грн 16 коп. заборгованості, 6 321 грн 61 коп. відшкодування витрат, а всього 19 612 грн 77 коп..

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 14.08.2026.

Суддя Владислав КОСТЕНКО