Рішення № 139021366, 17.08.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/1406/26

Провадження №2/484/1229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі : головуючого судді - Медведєва Н.А.,

секретар судового засідання Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу в м.Первомайську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 23.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та відповідачкою укладений договір позики №3013365, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 2000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Вищезазначений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. Відповідачка отримала грошові кошти у визначеному розмірі та у встановлений строк. 29.12.2021 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу №29/12-2021, за яким новий кредитор набув право грошової вимоги до боржників, зокрема й до відповідача, за вказаним договором позики. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема й до відповідачки за вказаним договором позики. Отже, відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору факторингу №№10-01/2023 від 10.01.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7345,40грн. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за договором позики №3013365 від 23.08.2021 в розмірі 7345,40грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн, заборгованість за відсотками 5345,40грн.

За наведених підстав представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача вказану заборгованість за договором позики, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40грн та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 25.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначені строки подачі заяв по суті.

Розгляд справи відкладався за клопотанням представника відповідачки.

25.05.2026 до суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача вказав, що відповідачка визнає позов у частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000грн та відсотків 597грн, вказуючи, до позовної заяви не доданий розрахунок саме на суму 7345,40грн. При цьому кредит надавався лише на 15 днів, отже строк кредитування сплив 07.09.2021. Також представник відповідачки вказав, що витрати на правничу допомогу в сумі 9000грн не відповідає принципу пропорційності. Отже враховуючи, що предмет спору не є складним, не вимагав вивчення великого обсягу даних, однотипність спорів щодо стягнення кредитної заборгованості, вважав, що розмір таких витрат має становити 2000грн.

01.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наполягала на задоволенні позову за обставин викладених у позовній заяві.

08.06.2026 до суду також надійшли пояснення представника позивача, в яких вона вказувала на наявність також Додаткової угоди№1 від 07.09.2021 про подовження строку повернення позики до 07.10.2021.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без її участі та участі відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних вище осіб за наявними в ній доказами.

Оскільки учасники справи на судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на матеріали справи у спірному договорі зазначені паспортні дані позичальника, Реєстраційний номер облікової карти платника податків, номер мобільного телефону і такий підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором d25463. Крім того відповідачка визнала факт отримання 2000грн за договором позики та не погодилась лише із розміром процентів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до Договору позики №3013365 від 23.08.2021 (а.с.44) позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. Згідно із п. 2.3.3 договору позики сума позики складає 2000,00 грн. Пунктом 2.3.4 договору передбачений строк позики до 07.09.2021 (15 днів).

Відповідно до п. 2.4.1 договору проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до додатку № 1 до договору позики.

Згідно із п. 2.4.2 договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,01000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Відповідно до п. 2.4.3 договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Згідно із пункту 2.4.4 базова процентна ставка за позикою фіксована 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.

Пунктом 8.7 договору позики № 2380246 від 24.05.2021 визначено, що умови договору можуть бути змінені/доповнені лише за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

07.09.2021 між сторонами договору позики укладена Додаткова угода №1 до Договору позики №3013365, за умовами якої сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів до 07.10.2021, середньоденний розмір процентів базовий 1,99000%. Також сторони погодили що розмір процентів становить 1194грн (а.с.18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

29.12.2021 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №3013365 від 23.08.2021, укладеним між відповідачкою та ТОВ «Маніфою». Відповідно до п.4.1 цього договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.12.2021 до Договору факторингу №2/12-2021 від 29.12.2021, який підписаний сторонами і скріплений печатками сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки.

ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, зокрема за вказаним договором, що укладений між відповідачкою та ТОВ «Маніфою». За приписами п. 5.2 цього договору право вимоги вважається відступленими (переданим) Первісним кредитором та набутим (прийнятим) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 та Акту прйому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, які підписані сторонами та скріплені печатками, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Наведеним доводиться перехід прав вимоги від первісного кредитора до позивача.

З огляду на долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості відповідачки станом на 04.03.2026 заборгованість становить 7345,40грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 2 000,00 грн, заборгованість за відсотками 5345,40грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи, що строк дії договору позики був встановлений до 07.10.2021 та згідно із Додатковою угодою №1 продовжений до 07.10.2021, строк дії договору закінчився саме 07.10.2021.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

Отже, оскільки строк кредитування за договором позики закінчився 07.10.2021, то право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитними коштами припинилося, а відтак з цього часу позивач втратив право нараховувати та стягувати передбачені частиною першою статті 1048 України проценти за користування кредитними коштами.

З огляду на вищенаведене, з врахуванням умов договору позики, передбачений умовами договору розмір процентів 1,99000% за кожен день користування позиченими коштами, суд дійшов висновку, що розмір нарахованих відсотків станом на 07.10.2021 дорівнює 1194грн.

Тому позов належить частковому задоволенню на суму 3194грн, до якої входять заборгованість за тілом кредиту 2000,00грн, за процентами - 1194грн.

Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в сум 9000грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Представник позивача підтвердила належними доказами понесення витрати на правничу допомогу в сумі 9000грн.

Представник відповідача у відзиві просив зменшити розмір таких витрат до 2000грн.

Дослідивши надані докази та матеріали справи, суд вважає, що розмір понесених судових витрат за представництво інтересів позивача у даній справі є завищеним, з огляду на те, що представник позивача не здійснював підготовчих чи процесуальних дій, які б свідчили про значний обсяг наданих послуг. Також, беручи до уваги відсутність доказів істотного обсягу здійсненої адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено необхідність понесення витрат у заявленому розмірі. Також суд зауважує, що дана справа не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів у справі, а розмір гонорару, визначений стороною позивача та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Керуючись принципом справедливості, розумності та необхідності компенсації саме тих витрат, які безпосередньо пов`язані із розглядом цієї справи, враховуючи предмет спору, складність справи та фактично виконані роботи адвокатом, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 2000 грн, оскільки саме зазначена сума, на переконання суду, є достатньою, обґрунтованою, справедливою та відповідає критеріям співмірності й розумності понесених стороною витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимоги в сумі 1157,69грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором за договором №3013365 від 23.08.2021 в сумі 3194,00грн, до якої входять заборгованість за тілом кредиту - 2000,00грн, по процентам 1194,00грн, а також витрати по сплаті судового в сумі 1154,69грн та на правничу допомогу 2000грн, всього 6348(шість тисяч триста сорок вісім)грн 69коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч.2 ст.358 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: вул. Мечникова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926.

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Н.А.Медведєва