Рішення № 139020879, 14.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 522/6696/26-Е

РІШЕННЯ

іменем України

"14" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 22 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №274834840.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії з максимальним лімітом у розмірі 22 000 грн та строком користування коштами (дисконтний період) протягом 14 днів (з правом його продовження), з наданням першого траншу у розмірі 10 100 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 06 грудня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування ним: дисконтна процентна ставка, що застосовується в межах встановленого (дисконтного) строку кредитування за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань - 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; індивідуальна процентна ставка, що застосовується при продовженні дисконтного періоду кредитування за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань - 1,78 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; базова процентна ставка, яка застосовується протягом усього періоду кредитування за умови неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі невиконання позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту протягом (дисконтного) строку кредитування зобов`язання щодо повернення кредиту щоразу відкладається на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Проценти за користування кредитом протягом вказаного періоду підлягають до нарахування за процентною ставкою 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору останній на вимогу кредитодавця зобов`язався сплачувати неустойку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

22 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору перерахувало ОСОБА_1 транш у розмірі 10 100 грн.

24 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору перерахувало ОСОБА_1 додаткові транші у розмірах 1 050 грн та 10 850 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 11 січня 2022 року №168 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №274834840 від 22 листопада 2021 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» за окремим Реєстром прав вимоги від 30 травня 2023 року №9 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №274834840 від 22 листопада 2021 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №274834840 від 22 листопада 2021 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 79 409,56 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 22 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 57 409,56 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2026 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

02 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній клопотав про зупинення провадження у справі на період виконання ним бойового розпорядження (службово-бойового завдання) в зоні проведення бойових дій, а також про застосування до вимог позивача позовної давності. Просив врахувати, що він є ветераном війни та учасником бойових дій.

03 червня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представниця позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що:

- відповідач з укладенням кредитного договору набув обов?язки позичальника, а тому повинен сумлінно та вчасно виконувати умови правочину;

- нарахування процентів позичальнику здійснювалося у повній відповідності до умов кредитного договору у період, не охоплений залученням відповідача до виконання завдань щодо оборони України під час дії воєнного стану, а тому його доводи про неправомірність вказаних нарахувань є безпідставною;

- посилання відповідача на сплив позовної давності щодо вимог позивача є безпідставними, оскільки вказаний строк зупинений на час дії на території України воєнного стану та на час розгляду справи не сплив.

08 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких відповідач не наполягав на зупиненні провадження у справі та просив про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав частково в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 22 000 грн. Проти задоволення решти вимог заперечував, вказуючи на те, що він є учасником бойових дій та залучений до виконання бойових завдань, а тому нарахування йому відсотків за користування кредитом суперечить вимогам ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім цього, вважав умови договору щодо нарахування процентів несправедливими, такими, що призводять до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації та дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, а тому вказував, що такі проценти не підлягають стягненню у нарахованому розмірі. Також заперечував проти стягнення з нього судових витрат, вказуючи на те, що він, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, а нараховані витрати позивача на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними з обсягом отриманих позивачем послуг.

В судове засідання представниця позивача Сахарова О.І. не з`явилася, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі..

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представниці позивача та відповідача, оскільки матеріали справи містять усю необхідну інформацію та докази для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 22 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №274834840.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії з максимальним лімітом у розмірі 22 000 грн та строком користування коштами (дисконтний період) протягом 14 днів (з правом його продовження), з наданням першого траншу у розмірі 10 100 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 06 грудня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування ним: дисконтна процентна ставка, що застосовується в межах встановленого (дисконтного) строку кредитування за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань - 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; індивідуальна процентна ставка, що застосовується при продовженні дисконтного періоду кредитування за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань - 1,78 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; базова процентна ставка, яка застосовується протягом усього періоду кредитування за умови неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі невиконання позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту протягом (дисконтного) строку кредитування зобов`язання щодо повернення кредиту щоразу відкладається на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Проценти за користування кредитом протягом вказаного періоду підлягають до нарахування за процентною ставкою 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору останній на вимогу кредитодавця зобов`язався сплачувати неустойку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

22 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору перерахувало ОСОБА_1 транш у розмірі 10 100 грн.

24 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору перерахувало ОСОБА_1 додаткові транші у розмірах 1 050 грн та 10 850 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 11 січня 2022 року №168 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №274834840 від 22 листопада 2021 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» за окремим Реєстром прав вимоги від 30 травня 2023 року №9 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №274834840 від 22 листопада 2021 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №274834840 від 22 листопада 2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи, а саме відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 16 червня 2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260611/79320-БТ, а також виписки з банківського рахунку позичальника вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування на користь позичальника кредиту у загальному розмірі 22 000 грн.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

За встановленого, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №274834840 від 22 листопада 2021 року.

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором, станом на 22 квітня 2026 року позичальнику нараховано заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 79 409,56 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 22 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 22 листопада 2021 року до 03 березня 2022 року) 57 409,56 грн.

Суд погоджується із нарахованою заборгованістю за кредитом (тілом кредиту), яка визнається відповідачем.

Що стосується нарахування процентів, то в цій частині суд зазначає наступне.

Суд встановив, що проценти нараховані у відповідності до умов кредитного договору, зокрема за узгодженими сторонами розмірами процентних ставок та в межах узгодженого строку кредитування (14 днів дисконтного періоду + 90 днів автопролонгації строку кредитування).

Відповідачем надано докази, що він дійсно є учасником бойових дій, протягом 2025-2026 років у складі підрозділу Департаменту поліції особливого призначення виконував бойові завдання в зоні ведення бойових дій, також з травня 2026 року відряджений до Збройних Сил України для виконання бойових завдань.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону, чинній на час нарахування процентів) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час нарахування відповідачу процентів (за період з 22 листопада 2021 року до 03 березня 2022 року) розповсюджувалися на правовідносини щодо нарахування процентів за кредитним договором за наступних умов:

-позичальник на час нарахування процентів був військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, особливий період незалежно від прийняття безпосередньої участі у бойових діях;

-позичальник на час нарахування процентів був військовослужбовцем під час дії особливого періоду, якщо останній брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а також перебував безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Однак, оскільки матеріали справи не містять доказів, що протягом періоду нарахування процентів (за період з 22 листопада 2021 року до 03 березня 2022 року) ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця або брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, а тому положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на час нарахування йому процентів за кредитним договором на нього не поширювалися, що вказує на безпідставність доводів відповідача в цій частині.

Також не можуть бути прийняті до уваги й твердження відповідача про те, що визначені у кредитному договорі умови щодо нарахування процентів є несправедливими, призводять до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації та дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника у зв?язку з наступним.

Згідно ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Тобто, положення закону щодо несправедливих умов договору та обмеження нарахувань за кредитним договором стосуються саме відповідальності позичальника за невиконання (неналежне виконання) споживчого кредитного договору (зокрема нарахування пені, штрафу, відповідальності згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, інших платежів за порушення зобов?язань) та не стосуються узгоджених сторонами кредитного договору договірних процентів (плати за користування кредитом), оскільки вони мають різну правову природу та цільове призначення.

Тому узгоджені сторонами умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом відповідають вимогам закону та підлягають виконанню позичальником.

Крім цього, суд вважає безпідставними твердження відповідача про пропущення позивачем позовної давності, оскільки заборгованість за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла у листопаді 2021 року.

У той же час, згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України було введено карантин, який діяв до його скасування, тобто до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.

Водночас, згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт був виключений Законом України №4434-ІХ від 14 травня 2025 року (який набрав чинності 04 вересня 2025 року).

Таким чином, позивачем не пропущено позовну давність, яка у зв`язку з введенням карантину була продовжена, а в подальшому (у зв`язку з введенням воєнного стану) зупинена до 04 вересня 2025 року, а тому твердження про протилежне є хибними.

За встановлених обставин, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору. При цьому, оскільки спір не стосується питання захисту соціальних та інших прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, а тому положення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення учасників справи, які є учасниками бойових дій, від сплати судового збору на правовідносини, що виникли між сторонами не поширюються.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року №20/08/25-01, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 5 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому за клопотанням відповідача дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3 500 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором кредитної лінії №274834840 від 22 листопада 2021 року, що утворилася станом на 22 квітня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 22 листопада 2021 року до 03 березня 2022 року) у розмірі 57 409 (п`ятдесят сім тисяч чотириста дев`ять) гривень 56 копійок, а всього в загальному розмірі 79 409 (сімдесят дев`ять тисяч чотириста дев`ять) гривень 56 копійок, а також 6 162 (шість тисяч сто шістдесят дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв