Рішення № 139020432, 17.08.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1040/26

Провадження № 2/132/977/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2026 року місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, цивільну справу № 132/1040/26 за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання частки у спільному сумісному майні, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визначення частки у спільному сумісному майні та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на будинковолодіння, виданим 15 квітня 1989 року виконавчим комітетом Павлівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської районної ради народних депутатів № 108 від 31 березня 1988 року, яке було зареєстроване 15 квітня 1989 року у Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 2, р/н 691. На час існування колгоспного двору правовий режим майна такого двору визначався нормами ЦК УРСР 1963 року, відповідно до яких майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності, а частки членів двору визначалися виходячи з принципу їх рівності. Згідно з довідкою Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради № 79 від 19 лютого 2026 року, виданою на підставі записів погосподарської книги Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області за 19911995 роки, станом на 15 квітня 1991 року до складу колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , входили п`ять осіб: голова двору ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_1 та онук ОСОБА_5 . З урахуванням положень статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року та пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», кожному з п`яти членів колгоспного двору належала рівна частка у його майні, тобто по 1/5 частці. Жоден із членів колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року не втратив права на відповідну частку у його майні. У зв`язку з цим позивач просить визначити її частку у праві спільної сумісної власності на майно колишнього колгоспного двору у розмірі 1/5 частки, що становить 4/20 частки домоволодіння. Обґрунтовуючи вимоги щодо спадкування, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_4 , якому як члену колгоспного двору належала 1/5 частка у спірному домоволодінні. На час смерті ОСОБА_4 його батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 постійно проживали разом із ним та були зареєстровані у спірному домоволодінні. У зв`язку з цим, відповідно до статті 1268 ЦК України вони фактично прийняли спадщину після смерті сина у рівних частках, тобто кожен по 1/10 частці домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_2 . На день його смерті йому належала 1/5 частка як члену колишнього колгоспного двору та 1/10 частка, яку він прийняв у спадщину після смерті сина ОСОБА_4 . Таким чином, загальний розмір належної йому частки, становив 3/10 частки домоволодіння. На час смерті батька разом із ним постійно проживали його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 . Відповідно до довідки Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради № 81 від 19 лютого 2026 року та довідки про склад спадкоємців по спадковій справі № 74737131, виданої 13 січня 2026 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим О.В., позивач та її мати прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 . Оскільки вони були спадкоємцями першої черги за законом, належну батькові 3/10 частку вони успадкували в рівних частках, а саме по 3/20 частки кожна. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_3 . На день смерті матері їй належала 1/5 частка у майні колишнього колгоспного двору, 1/10 частка, успадкована після смерті сина ОСОБА_4 , та 3/20 частки, успадковані після смерті чоловіка ОСОБА_2 . У сукупності це становило 9/20 частки у спірному домоволодінні. Позивач є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті матері та на час відкриття спадщини проживала і була зареєстрована разом із нею у спірному будинку, у зв`язку з чим є такою, що прийняла спадщину відповідно до статті 1268 ЦК України. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її син ОСОБА_5 , який також був членом колишнього колгоспного двору та якому належала 1/5 частка у його майні. На час смерті сина вона постійно проживала та була зареєстрована разом із ним у спірному домоволодінні, що підтверджується довідкою Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради № 144 від 26 березня 2026 року. У зв`язку з цим, вона прийняла спадщину після смерті сина, а саме належну йому 1/5 частку у спірному домоволодінні. Таким чином, внаслідок прийняття спадщини після смерті батька, матері та сина за нею виникло право власності відповідно на 3/20, 9/20 та 1/5 частки спірного домоволодіння, крім належної їй на первісному праві 1/5 частки як члена колишнього колгоспного двору. Разом із тим оформити спадкові права у нотаріальному порядку вона не має можливості. Так, приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим Олександром Васильовичем 13 лютого 2026 року за № 64/02-31 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Причиною відмови стало те, що правовстановлюючий документ на домоволодіння містить відомості про належність будинку колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 , тоді як колгоспний двір не є суб`єктом права власності за чинним законодавством, а нотаріус не має можливості самостійно визначити склад колишнього колгоспного двору та частки кожного з його членів. Крім того, оригінал свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння у неї відсутній, а наявна лише його копія, отримана в КП «Вінницьке обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації». Обґрунтовуючи можливість судового захисту, позивач посилається на положення статті 563 ЦК УРСР 1963 року, відповідно до якої у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двору не відкривалося, якщо залишалися інші члени двору, а також на роз`яснення, викладені в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами справ про спадкування», згідно з якими після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривалася після смерті кожного з його колишніх членів. Також позивач посилається на статтю 1226 ЦК України, відповідно до якої частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, та пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якого у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа має право звернутися до суду. Позивач вважає, що прийняла спадщину після смерті батька, матері та сина у передбачений законом спосіб, а тому є спадкоємицею першої черги за законом та має право на судовий захист шляхом визнання за нею права власності на відповідне спадкове майно. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить суд: визначити, що розмір її частки у праві спільної сумісної власності на майно колишнього колгоспного двору, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/5 частку, що відповідає 4/20 часткам домоволодіння; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 право власності на 3/20 частки зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на 9/20 частки зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 право власності на 1/5 частку, що становить 4/20 частки, зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2026 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 01 квітня 2026 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 22 червня 2026 року, закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач та відповідач до суду не з`явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, чим розпорядились своїм процесуальним правом на власний розсуд.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 . Належність зазначеного домоволодіння колгоспному двору підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на будинковолодіння, виданим 15 квітня 1989 року виконавчим комітетом Павлівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської районної ради народних депутатів № 108 від 31 березня 1988 року, зареєстрованого 15 квітня 1989 року у Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 2, р/н 691.

З довідки Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради № 79 від 19 лютого 2026 року, виданої на підставі записів погосподарської книги Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області за 19911995 роки, слідує, що станом на 15 квітня 1991 року до складу колгоспного двору за вказаною адресою входили п`ять осіб: голова двору ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_1 та онук ОСОБА_5 .

Вирішуючи питання про правовий режим спірного домоволодіння, суд виходить із того, що правовідносини щодо майна колгоспного двору виникли та існували в період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, а тому питання про склад членів колгоспного двору та розмір їх часток підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке діяло на час існування такого правового режиму.

Згідно зі статтею 120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до статті 123 ЦК УРСР 1963 року, розмір частки члена двору в майні двору визначався виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, законодавство, яке регулювало правовий режим майна колгоспного двору, виходило з презумпції рівності часток усіх його членів.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких при вирішенні спорів щодо права власності на майно колишнього колгоспного двору необхідно встановити склад членів такого двору станом на 15 квітня 1991 року, оскільки саме ця дата є визначальною для встановлення кола осіб, які набули право власності на майно колгоспного двору внаслідок припинення дії відповідного правового режиму. При цьому частки членів колгоспного двору вважаються рівними, якщо інше не встановлено доказами.

У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 136/1059/15-ц зазначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися із застосуванням норм законодавства, яке регулювало правовий режим майна колгоспного двору, а члени такого двору, які не втратили права на частку в його майні до 15 квітня 1991 року, набули право на відповідні частки у такому майні.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у низці інших судових рішень, у яких наголошено на необхідності встановлення складу членів колгоспного двору та визначення їх часток за принципом рівності.

У цій справі склад членів колгоспного двору підтверджений належним письмовим доказом, а саме довідкою Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради № 79 від 19 лютого 2026 року, виданою на підставі відомостей погосподарських книг.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що будь-хто із зазначених п`яти членів колгоспного двору до 15 квітня 1991 року втратив право на частку у його майні.

За таких обставин суд доходить висновку, що кожному із п`яти членів колгоспного двору, у тому числі ОСОБА_1 , належала рівна частка у майні двору, тобто по 1/5 частці.

Отже, за позивачем підлягає визначенню право на 1/5 частку у праві спільної сумісної власності на майно колишнього колгоспного двору, що становить 4/20 частки спірного домоволодіння.

При цьому зазначена частка є часткою, набутою позивачем безпосередньо як членом колишнього колгоспного двору, а не в порядку спадкування.

Судом також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 06 серпня 2012 року виконкомом Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Як члену колишнього колгоспного двору йому належала 1/5 частка у майні такого двору, тобто 4/20 частки спірного домоволодіння.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 його право на 1/5 частку у спірному домоволодінні увійшло до складу спадщини.

На час смерті ОСОБА_4 його батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 постійно проживали разом із ним та були зареєстровані у спірному домоволодінні, що слідує з довідки Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області від 26 березня 2026 року № 142.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку він не заявив про відмову від неї.

Отже, батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті сина ОСОБА_4 .

Оскільки вони були спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до статті 1261 ЦК України, а доказів прийняття спадщини іншими особами судом не встановлено, належна ОСОБА_4 1/5 частка була успадкована його батьком та матір`ю в рівних частках, а саме по 1/10 частці кожному.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 , його батькові ОСОБА_2 належала 1/5 частка як члену колишнього колгоспного двору та 1/10 частка, успадкована після смерті сина, а всього 3/10 частки домоволодіння. Аналогічно ОСОБА_3 належало 3/10 частки домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 18 листопада 2016 року виконкомом Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

На день його смерті до складу спадщини входила належна йому 3/10 частка у спірному домоволодінні.

На час смерті ОСОБА_2 разом із ним проживали його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , що слідує з довідки Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області від 19 лютого 2026 року № 81.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, дружина та дочка спадкодавця належать до спадкоємців першої черги за законом.

Згідно з частиною першою статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного спадкоємця за законом є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між спадкоємцями або законом.

Із довідки Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області № 81 від 19 лютого 2026 року та довідки про склад спадкоємців по спадковій справі № 74737131, виданої 13 січня 2026 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим О.В., установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 .

За таких обставин належна ОСОБА_2 3/10 частка була успадкована його дружиною та дочкою в рівних частках, а саме по 3/20 частки кожній.

Отже, після смерті батька ОСОБА_1 набула право на 3/20 частки спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 03 травня 2019 року виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

На день її смерті їй належала 1/5 частка у майні колишнього колгоспного двору, 1/10 частка, успадкована після смерті сина ОСОБА_4 , та 3/20 частки, успадковані після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Загальний розмір належної ОСОБА_3 частки становив 9/20 домоволодіння.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги за законом.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач проживала та була зареєстрована разом із нею у спірному домоволодінні.

За приписами частини третьої статті 1268 ЦК України, позивач вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері.

Оскільки позивач була єдиною спадкоємицею першої черги, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , до неї перейшла належна спадкодавиці 9/20 частки спірного домоволодіння.

Таким чином, після смерті матері ОСОБА_1 набула право власності на 9/20 частки домоволодіння в порядку спадкування за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 09 серпня 2019 року виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Судом установлено, що ОСОБА_5 був членом колишнього колгоспного двору та мав право на 1/5 частку в його майні, що становить 4/20 частки спірного домоволодіння.

На час його смерті ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована разом із ним у спірному домоволодінні, що підтверджується довідкою Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області № 144 від 26 березня 2026 року.

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, позивач вважається такою, що прийняла спадщину після смерті сина.

Відповідно до статті 1261 ЦК України позивач як мати спадкодавця є спадкоємицею першої черги за законом. Судом не встановлено інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 .

За таких обставин належна йому 1/5 частка у спірному домоволодінні перейшла у спадщину до позивача.

Отже, після смерті сина ОСОБА_1 набула право власності на 1/5 частку, тобто 4/20 частки спірного домоволодіння, у порядку спадкування за законом.

Вирішуючи питання про можливість оформлення позивачем набутих спадкових прав у нотаріальному порядку, суд установив, що приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим Олександром Васильовичем 13 лютого 2026 року за № 64/02-31 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Підставою для відмови стало те, що правовстановлюючий документ на домоволодіння містить відомості про належність будинку колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 , тоді як колгоспний двір не є суб`єктом права власності за чинним законодавством, а нотаріус не має можливості самостійно визначити склад колишнього колгоспного двору та частки кожного з його членів. Крім того, оригінал свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння у позивача відсутній, наявна лише його копія, отримана в КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Наведена норма має істотне значення для вирішення цього спору, оскільки після визначення часток членів колишнього колгоспного двору кожна така частка стала самостійним майновим правом відповідного співвласника та після його смерті могла входити до складу спадщини.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до правовідносин, пов`язаних із майном колишніх колгоспних дворів. Зокрема, Верховний Суд виходить із того, що для визначення права власності на майно колишнього колгоспного двору необхідно встановити склад членів двору станом на 15 квітня 1991 року, а частки членів такого двору визначаються відповідно до статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, виходячи з принципу рівності.

Суд також враховує роз`яснення, викладені у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до яких за наявності підстав для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину особа має право звернутися до суду за захистом свого спадкового права.

Судом установлено, що позивач набула первісне право на 1/5 частку у майні колишнього колгоспного двору, а також прийняла спадщину після смерті батька, матері та сина.

Таким чином, у власності позивача перебувають та підлягають визнанню за нею такі частки: 1/5 частка як члена колишнього колгоспного двору, 3/20 частки у порядку спадкування після смерті батька, 9/20 частки у порядку спадкування після смерті матері та 1/5 частка у порядку спадкування після смерті сина.

Зазначені частки становлять у сукупності 20/20 часток, тобто все домоволодіння.

Суд звертає увагу, що первісна частка позивача у розмірі 1/5 виникла внаслідок належності її до складу членів колишнього колгоспного двору та не є спадковим майном. Натомість частки у розмірі 3/20, 9/20 та 1/5 набуті позивачем у порядку спадкування за законом після смерті відповідних спадкодавців.

З огляду на встановлені судом обставини, надані докази та наведені положення законодавства суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які посилається позивач, а її вимоги є такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам та нормам матеріального права.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 258259, 263265 ЦПК України, статтями 16, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1226, 1261, 1267, 1268 ЦК України, статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання частки у спільному сумісному майні, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_1 належить 1/5 частка у праві спільної сумісної власності на майно колишнього колгоспного двору, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає 4/20 часткам домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Павлівка Калинівського району Вінницької області, право власності на 3/20 частки житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Павлівка Калинівського району Вінницької області, право власності на 9/20 частки житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Павлівка Калинівського району вінницької області, право власності на 1/5 частку, що становить 4/20 частки, житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення є підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно у встановленому законом порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя