Ухвала суду № 139020103, 17.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

17 серпня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/3328/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Марущака І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Веретенко Євген Олександрович, про забезпечення позову до подання позовної заяви

в справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про визнання недійсним правочину, скасування реєстраційних дії та повернення частки у статутному капіталі,

без виклику представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Веретенко Євген Олександрович, звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви) від 14.08.2026, в якій просить вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом:

1) заборонити відповідачу - ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження та передачі у будь-який спосіб третім особам належної їй частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС» (код ЄДРПОУ 41517140) у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків), а також вчиняти дії щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу ТОВ ПАРЕНТЕС ФІЛІС до набрання законної сили рішенням суду у справі.

2) заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії щодо частки ОСОБА_2 статутного капіталу ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС» (ЄДРПОУ 41517140) у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків), у тому числі реєстраційні дії щодо зміни розміру належної їй частки у статутному капіталі, відчуження частки (або її частини), крім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Подана заява обґрунтована тим, що предметом майбутнього позову є визнання недійсним правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ ПАРЕНТЕС ФІЛІС, скасування реєстраційних дій та повернення частки у статутному капіталі ТОВ ПАРЕНТЕС ФІЛІС у розмірі 50% у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРЕНТЕС ФІЛІС». Для представництва його інтересів було видано довіреність на ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 23 березня 2026 року діючи на підставі вказаної довіреності ОСОБА_3 вчинив правочин щодо відчуження належної позивачу частки в статутному капіталі ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС» у розмірі 50% на користь ОСОБА_2 шляхом укладення Договору купівлі-продажу.

ОСОБА_3 був законним чоловіком ОСОБА_2 , а тому укладення оспорюваного договору призвело до того, що ці корпоративні права набули статусу спільної сумісної власності подружжя.

Незважаючи на те, що у ОСОБА_3 була довіреність, укладення правочину з порушенням заборони, передбаченої ч. 3 ст. 238 ЦК України, є прямою підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

Позивач не мав наміру відчужувати корпоративні права, не надавав вказівки на продаж своєї частки ОСОБА_3 , не отримував жодних коштів, а дії представника були спрямовані виключно на позбавлення позивача корпоративних прав, жодних переговорів з відповідачем не вів, на день оформлення акту приймання-передачі знаходився в м. Чернівці та потреби в представництві не мав.

Зазначає, що невжиття заходів щодо заборони розпорядження часткою створює прямий ризик відчуження ОСОБА_2 цієї частки на користь інших осіб з метою утруднити виконання рішення в майбутньому.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, додані до неї документи та матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховним Судом неодноразово зауважено, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Водночас, за приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно зі статтею 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд враховує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як зазначає заявник, предметом майбутнього позову є визнання недійсним правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС», скасування реєстраційних дій та повернення частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС» у розмірі 50% у власність ОСОБА_1 .

Що стосується позовних вимог немайнового характеру, у разі задоволення яких судове рішення не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що посилання заявника на те, що невжиття заходів щодо заборони розпорядження часткою створює прямий ризик відчуження ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС» на користь інших осіб з метою утруднити виконання рішення в майбутньому, самі по собі не створюють підстав для заборони відповідачу вчиняти певні дії стосовно частки у статутному капіталі товариства, про які просить позивач, оскільки обставини щодо порушення відповідачем прав позивача, як власника майна, так і наявність/відсутність у ОСОБА_3 права укладення оспорюваного договору купівлі-продажу будуть встановлюватись судом під час розгляду справи по суті.

Заявником також і не доведено суду вчинення/наміру вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження та передачі у будь-який спосіб третім особам частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС».

Крім того, суд вважає, що заявником не обґрунтовано того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення або позбавлення можливості позивача захистити своє порушене право в цьому судовому процесі. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем дій, які призведуть до позбавлення можливості позивача захистити своє порушене право, без наведення відповідного обґрунтування та надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позов

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За таких обстави, враховуючи наведені вище положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду про скасування реєстраційних дій буде підставою для внесення відповідних змін до Реєстру та матиме правові наслідки у вигляді повернення частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРЕНТЕС ФІЛІС» у розмірі 50% у власність ОСОБА_1 .

Щодо тверджень заявника на ч.3ст.238 ЦК України як пряму підставу для визнання договору недійсним, судом зазначається, що на даній стадії забезпечення позову суд не вправі надавати оцінку щодо суті позовних вимог, тим більше до подання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявник не обґрунтував вимоги заяви щодо застосування заявлених ним заходів забезпечення позову в даній справі, суд не вбачає імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, запропонованих заявником, в разі задоволення позовних вимог із вищезазначеним предметом позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Веретенко Євген Олександрович, у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в строки та порядку визначеному ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Марущак