Рішення № 139019831, 09.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4429/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького 13; ідент. код 00015622)

до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; ідент. код 04059243);

2. Виконавчий комітет Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; реквізити/ код ЄДРПОУ відсутній)

про стягнення 1 101 290,46 грн

за участю представників:

позивача Голуб В.В., Євглевська О.В.

відповідача 1 Буряковська О.Ю.

відповідача 2 не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Міністерство юстиції України) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача 1101290,46 грн збитків, завданих Державному бюджету України. Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 13215,48 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 прийнято позовну заяву Міністерства юстиції України до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4429/25, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 08 січня 2026 року о 10:00.

У підготовчому засіданні 08.01.2026 у справі задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 21 січня 2026 року об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 21.01.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 15.03.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 26 лютого 2026 року о 10:30 год.

У підготовчому засіданні 26.02.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 27 лютого 2026 року об 11:30 год.

У підготовчому засіданні 27.02.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 12 березня 2026 року о 15:30 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 було задоволено клопотання позивача - Міністерства юстиції України про залучення до участі у справі співвідповідача та про зміну предмета позову в частині способу стягнення; залучено до участі у справі № 922/4429/25 як співвідповідача Виконавчий комітет Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; реквізити/ код ЄДРПОУ відсутній); подальший розгляд справи постановлено здійснювати з врахуванням зміни предмета позову в частині способу стягнення, а саме: стягнути солідарно з Харківської міської ради та Виконавчого комітету Харківської міської ради на користь Державного бюджету України збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 1 101 290,46 грн; стягнути солідарно з Харківської міської ради та Виконавчого комітету Харківської міської ради на користь Міністерства юстиції сплачений судовий збір у сумі 13215,48 грн..

Крім того, у підготовчому засіданні 12.03.2026 у було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на "02" квітня 2026 р. об 11:30.

12.03.2026 від виконавчого комітету Харківської міської ради надійшло клопотання (вх. 6043) про розгляд справи № 922/4429/25 спочатку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 було задоволено клопотання виконавчого комітету Харківської міської ради (вх. 6043). Розгляд справи № 922/4429/25 справи вирішено почати спочатку.

Водночас, 02.04.2026 в час призначеного по даній справі судового засідання в Харківській області було оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку з військовою агресією РФ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 проведення підготовчого засідання по справі № 922/4429/26 було призначено на 23 квітня 2026 р. о 13:00.

У підготовчому засіданні 23.04.2026 у справі задоволено клопотання другого відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 21 травня 2026 року о 12:00 год.

06.05.2026 другий відповідач подав відзив (вх. № 10872), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах з урахуванням суб`єктів відносин не підлягають застосуванню приписи ст. 1191 ЦК України, оскільки право держави на регресний позов, у випадку заподіяння шкоди посадовими та службовими особами внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, виникає саме до винних посадових та службових осіб, які спричинили шкоду, а не до органу, з яким такі особи перебувають у трудових відносинах. Одночасно у відзиві наголошено, що Харківська міська рада рішення від 07.11.2012 № 679, на яке посилається ЄСПЛ у рішенні по справі «ТОВ «Азалія» та інші проти України» не приймала, це рішення № 679 було прийнято іншим органом місцевого самоврядування виконавчим комітетом Харківської міської ради, також Харківська міська рада не приймала рішень про відмову у продовженні строків оренди, як зазначено у позові Міністерством юстиції України, а у рішенні ЄСПЛ зазначено, що не Харківською міською радою, а органами місцевого самоврядування відмовлялося у задоволенні запитів про продовження дії договорів оренди, тобто Харківська міська рада не приймала рішень та не вчиняла дії або бездіяльності, якими було спричинено матеріальну шкоду Державі, чим підтверджується відсутність вини Харківської міської ради у завданні шкоди Державі. Щодо вимог до виконавчого комітету Харківської міської ради, то другий відповідач наполягає на відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, оскільки рішення від 07.11.2012 № 679 було прийнято виконавчим комітетом Харківської міської ради на передбачених законодавством підставах та у передбачений законодавством спосіб з метою вирішивши питання благоустрою території міста Харкова у зв`язку з чим суд постановив в задоволенні адміністративного позову ПП «Юпітер» директора: Мамінашвілі М.О. та ТОВ «Азалія» директора: Зіборова Ю.М. до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання незаконними дій та скасування рішення № 679 від 07.11.2012 відмовити. Так, відповідач наголошує, що виходячи зі змісту рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.11.2012 № 679 саме по собі його прийняття жодним чином не зумовлювало порушень прав та інтересів ПП «Юпітер» та Мамінашвілі М.О., спричинення цим особам збитків, оскільки рішення було направлено на демонтаж самовільно збудованих об`єктів на підставі та в порядку визначеному рішенням та Правилами благоустрою. Натомість, спірна нежитлова будівля по майдану Повстання, 1 не могла бути демонтована у розумінні п. 5.10.15 Правил, адже відповідно до ст. 181 ЦК України вона відносилась до об`єктів нерухомого майна, яку неможливо було відокремити від місця розташування або основи, фундаменту та транспортування на місце подальшого зберігання, утилізації, тощо, тому рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.11.2012 № 679 в частині звільнення території м. Харкова від спірної нежитлової будівлі в порядку визначеному цим рішенням та Правилами благоустрою виконанню не підлягало. А тому, позивачем безпідставно та необґрунтовано зазначається про факт спричинення шкоди саме діями відповідача виконавчого комітету Харківської міської ради та, як наслідок, законні підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні. Поряд з цим, відповідач - Виконавчий комітет Харківської міської ради вважає, що сплата Державою коштів на виконання рішення ЄСПЛ є безпосереднім наслідком дій Уряду України в Європейському суді з прав людини у межах провадження у справі «ТОВ «Азалія» та інші проти України, оскільки Уповноваженою особою при представництві інтересів Держави неналежним чином здійснювалися повноваження щодо представництва інтересів Держави та було порушено норми Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо підготовки і внесення на розгляд Суду необхідних матеріалів, вивчення фактів та обставин справи, надання доказів, належного виступу, як доповідач під час розгляду в Суді справи, залучення в установленому порядку представників органів місцевого самоврядування.

У підготовчому засіданні 21.05.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 02.07.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 11.06.2026 о 12:00.

У судовому засіданні 11.06.2026 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 09.07.2026 р. о 10:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2026 р. позов підтримав повністю та наполягає на його задоволенні, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 09.07.2026 р. та у наданих заявах по суті спору, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Другий відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, висловлені заперечення проти позовних вимог є аналогічними запереченням на які посилається перший відповідач.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.07.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

Приватній фірмі "Юпітер", яка була правонаступником Орендного торгівельного підприємства "Блискавка" на праві власності належав цілісний майновий комплекс оціночною вартістю 28.114, 20 українських карбованців в т.ч. нежитлове приміщення площею 55.8 кв.м. магазин «БЛИСКАВКА» за адресою м. Харків Кінний ринок, про що видано свідоцтво про право власності № 188-В від 09.02.1995 року Фондом міського майна, складено акт № 188-В прийому-передачі від 09.02.1995 року та зареєстровано як колективна власність № 3153 06.07.1999 за реєстровим № 3153 06.07.1999 року КП ХМБТІ, видано реєстраційне посвідчення КП ХМБТІ.

ТОВ фірма "АЗАЛІЯ", створеним шляхом перетворення торгово-комерційного орендного підприємства громадського харчування кафе "УРОЖАЙ", було придбано у власність нежитлову будівлю кафе літера «А-1» павільйон площею 63, 4 кв.м за адресою м. Харків площа Повстання, 1, на підставі договору купівлі-продажу № 355-В від 21.10.1995 року, укладеним між ОО "УРОЖАЙ" та Фондом Державного майна України в м. Харкові, про що видано свідоцтво № 355-В про право власності на державне майно, зареєстроване до реєстраційної книги під р. № 355-В від 23.11.1995 року, складено реєстраційне посвідчення КП «ХМБТІ» та зареєстровано у реєстрову книгу нежитлового фонду за р.№709 від 10.02.1997 року.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2003 року приватна фірма «Юпітер» в особі директора Мамінашвілі М.О. взяла в оренду у Харківської міської ради земельну ділянку за адресою: м. Харків, м. Повстання, 1 строком з 07.02.2002 року по 07.02.2007 року для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу (магазину) та встановлена щомісячна орендна плата.».

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року за № 36/08 поновлено право оренди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам.

Розпорядженням Харківської міської ради від 28.03.1996 року за № 675 Торгово-комерційне орендне підприємство громадського харчування кафе «Урожай» перереєстровано у товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Азалія", як правонаступника, про що видано свідоцтво № 21207811 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15.07.1999 року ТОВ "Азалія" в особі директора Зіборова Ю.М. взяв в оренду у Харківської міської ради земельну ділянку за адресою: м. Харків, м. Повстання, 1 строком до 16.04.2007 року для експлуатації та обслуговування кафе та встановлена щомісячна орендна плата.

Рішенням Харківської міської ради від 20.06.2008 року за № 165/08 поновлено право оренди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам.

Відповідно до додатку до рішення ТОВ "Азалія" поновлено строком до 31.12.2011 року право оренди земельної ділянки загальною площею 0,0169 га на м. Повстання, 1, в межах які визначені договором оренди земельної ділянки, для експлуатації кафе та попереджено, що земельна ділянка знаходиться у межах розробки детального плану території та після його розробки та затвердження межі земельної ділянки та строк оренди при необхідності будуть уточнені.

Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято Рішення № 679 від 07.11.2012 «Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан». Вказане рішення прийнято з метою відновлення, належного утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан на підставі Законів України «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні» та Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11, а також актів перевірки Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради.

08.11.2012 року були знесені будівлі магазину ЧП "ЮПІТЕР" та кафе "АЗАЛІЯ" про що були складанні акт № 80/12 від 06.11.2012 року про виявлення самовільно розміщених об`єктів ПФ "Юпітер" та акт № 609/1/12 від 06.11.2012 року про виявлення самовільно розміщених об`єктів ТОВ фірма "Азалія".

З метою захисту своїх порушених майнових прав Приватна фірма "Юпітер" та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Азалія" звернулись до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом (справа № 641/4709/13) до Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання дій незаконними та скасування рішення, зокрема позивачі просили: скасувати рішення № 561 від 26.09.2012 року «Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан», яким передбачено звільнити територію від нежитлової будівлі; визнати дії відповідача по складанню актів: № 80/12 від 06.11.2012 року про виявлення самовільно розміщених об`єктів ПФ "Юпітер", № 609/1/12 від 06.11.2012 року про виявлення самовільно розміщених об`єктів ТОВ фірма "Азалія", № 609/1/12-с від 07.11.2012 року про проведення звільнення територій від самовільно розміщених об`єктів, № 80/12-с від 07.11.2012 року про проведення звільнення територій від самовільно розміщених об`єктів - незаконними та скасувати зазначені акти; визнати дії відповідача по зазначенню у рішенні Харківської міської ради № 679 від 07.11.2012 року статусу будівель позивачів, як самочинних у переліку самочинних об`єктів у п. 43 (нежитлова будівля кафе з логотипом "Азалія", п. 44 (нежитлова будівля (магазин з логотипом (Голландське насіння)), незаконними та скасувати у цій частині зазначене рішення.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року у справі № 641/4709/13 суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, визнавши дії міської ради законними. 25 листопада 2013 року Харківський апеляційний адміністративний суд залишив рішення від 19 вересня 2013 року у справі № 641/4709/13 без змін, а 26 грудня 2013 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження.

Європейським судом з прав людини (далі Європейський суд/Суд) розглянуто справу "ТОВ "Азалія" та інші проти України" за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Азалія" № 31211/14 та Приватного підприємства "Юпітер" № 31338/14 (далі заявники) та 09.03.2023 прийнято рішення (далі Рішення), яким встановлено порушення Державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та зобов`язано сплатити заявникам суму:

64 500 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот) євро ТОВ «Азалія» та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування матеріальної шкоди;

24 200 (двадцять чотири тисячі двісті) євро ПФ «Юпітер» та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування матеріальної шкоди;

по 3 000 (три тисячі) євро ТОВ «Азалія» і пані Мамінашвілі кожному та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;

1 000 (одна тисяча) євро пані Мамінашвілі та додатково суму будь-якого податку, що може їй нараховуватися, в якості компенсації судових та інших витрат;

На виконання вказаного рішення з Державного бюджету на особовий рахунок заявників та їх представників перераховано 1 101 290,46 грн (еквівалент 28200 євро), а саме: Мін`юстом сплачено заявникам (або їх представникам) наступні суми відшкодування:

- приватна фірма «Юпітер» 945069,26 грн (еквівалент 24200 євро) справедливої сатисфакції, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.10.2023 № 5046;

- представнику ТОВ "Азалія" Мамінашвілі Марині Олексіївні 156221,20 грн (еквівалент 4000 євро) справедливої сатисфакції, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.06.2023 № 181.

Водночас, щодо виконання вищевказаного рішення про стягнення коштів на користь ТОВ «Азалія» 03.06.2023 на депозитний рахунок Мінюсту зараховані кошти в сумі 2 636 232,75 грн. (еквівалент 67 500 євро), призначені для виплати на користь ТОВ "Азалія". Листами Мін`юсту стягувача неодноразово повідомлено про необхідність надати реквізити для перерахування коштів. Відповіді на зазначені листи не отримано. Документи для здійснення перерахування коштів у Мін`юсту відсутні, відтак рішення залишається невиконаним. Грошові кошти в сумі 2 636 232,75 грн. (еквівалент 67 500 євро) знаходяться на депозитному рахунку Мінюсту.

Виплачені кошти за рішенням Європейського суду від 09.03.2023 у справі «ТОВ «Азалія» та інші проти України», зокрема за заявами ТОВ «Азалія» № 31211/14та ПФ «Юпітер» № 31338/14 є збитками Державного бюджету України, які зумовлюють наявність виникнення регресних правовідносин у Міністерства юстиції України до відповідачів, що підпадають під норму частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регулює Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі також - Закон).

Згідно статті 1 вказаного Закону, Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України; орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень

Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ст. 3 Закону Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Стаття 46 Конвенції встановлює, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду у будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" покладено на Міністерство юстиції України функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини, координації виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, передбачено, що Міністерство юстиції України, крім іншого, звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішеннями Європейського суду.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, виплачені Мін`юстом кошти за рішенням ЄСПЛ є збитками, завданими Державному бюджету України, які підлягають відшкодуванню солідарно відповідачами, сукупні дії яких призвели до незаконної втрати підприємствами-заявниками належного їм нерухомого майна через знищення такого майна в адміністративному порядку, через що заявники звернулись до ЄСПЛ, яким таке знищення визнано грубим порушенням національного законодавства і міжнародних зобов`язань України..

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 228 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Підставами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); наявність майнової та (або) моральної шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у виді покладення на нього обов`язку відшкодування збитків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 910/22855/17.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом, в спірних правовідносинах наявний повний склад умов, які надають право Міністерству юстиції звернутися до Харківської міської ради та Виконавчого комітету Харківської міської ради з регресною вимогою про відшкодування збитків внаслідок виконання рішення Європейського суду.

Так, рішенням Європейського суду у справі "ТОВ "Азалія" та інші проти України" від 09.03.2023 встановлено наступне

Підприємства-заявники - ТОВ «Азалія» та ПФ «Юпітер» - були законними власниками будівель (кафе та магазину), що знаходилися на території «Кінного ринку» у м. Харкові. Їхнє право власності підтверджувалося свідоцтвами, виданими державними органами у 19952006 рр., які не були анульовані. Протягом більш ніж 15 років підприємства відкрито володіли, користувалися і розпоряджалися цими об`єктами.

07 листопада 2012 року Харківська міська рада ухвалила рішення № 679 «Про благоустрій міста», яким будівлі підприємств були включені до переліку «самовільно розміщених об`єктів». У той же день ці будівлі були знесені комунальними службами, попри наявність у власників чинних правовстановлюючих документів.

Європейський суд встановив, що: органи місцевого самоврядування не мали повноважень визнавати приватне майно самочинним будівництвом; жодна норма національного законодавства не дозволяла міській раді ухвалювати рішення, які ведуть до позбавлення права власності. Суд визнав, що знищення майна заявників національними органами влади не мало законних підстав і було несумісним з принципом верховенства права

Таким чином, знесення майна без судового рішення, без оцінки законності та без компенсації є незаконним позбавленням власності, що прямо суперечить Конституції України, Цивільному кодексу та Конвенції.

Власники були позбавлені майна остаточно і без відшкодування, а їхні права - знищені діями органу місцевого самоврядування, який не мав таких повноважень. ЄСПЛ визнав це порушенням статті 1 Першого протоколу та зобов`язав державу компенсувати шкоду.

Рішення ЄСПЛ є остаточним, обов`язковим для виконання та не може бути переглянуте національним судом у межах цього спору. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» прямо визначає, що суди застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права, а факти, встановлені ЄСПЛ, не можуть бути повторно поставлені під сумнів національним судом.

З контексту рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ Азалія та інші проти України" випливає, що йдеться саме про дії органів місцевого самоврядування, у тому числі міської ради та відповідних місцевих виконавчих органів, які реалізовували рішення про звільнення території від так званих «самовільно розміщених об`єктів». Так, рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 679 від 07.11.2012, ухваленим на підставі рішення Харківської міської ради № 660/12, що прямо зазначено у преамбулі цього рішення, до об`єктів які самовільно розміщені та від яких підлягає звільненню територія м. Харкова (Додаток "Перелік об`єктів", включена нерухомоме майно (будівлі), що належали підприємствам-заявникам.

Таким чином в рішенні ЄСПЛ у справі "ТОВ Азалія та інші проти України" встановлено що саме відповідачі є безпосередніми суб`єктами ухвалення акту, який став одним із центральних елементів причинного ланцюга між незаконним втручанням у право власності та подальшими бюджетними витратами держави.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі - в редакції від 03.09.1999) встановлено: місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України; місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органами місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції ради належить вирішення питань місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Стаття 59 цього Закону акти органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням законодавства, є незаконними і підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України органи місцевого самоврядування мають діяти лише в межах наданих законом повноважень.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Суд приходить до висновку, що шкода у спірних правовідносинах завдана у сукупності протиправними діями Харківської міської ради та Виконавчого комітету Харківської міської ради, дії яких без достатніх правових підстав призвели до знищення майна власників такого майна, що відображено у рішенні ЄСПЛ. Саме внаслідок дій відповідачів держава понесла збитки, сплативши заявникам з Державного бюджету України грошові кошти за Рішенням ЄСПЛ.

Таким чином, завдавачем шкоди у даних правовідносинах були відповідачі, а відповідальність за їх діяльність понесла держава. За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. В діях Харківської міської ради та Виконавчого комітету харківської міської ради наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків, завданих Державному бюджету внаслідок виконання Рішення Європейського суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами не спростовано обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, водночас позивачем доведено суду наявності правових підстав для стягнення з відповідачів збитків, завданих державі, у розмірі 1 101 290,46 грн.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Міністерства юстиції України в інтересах Держави Україна в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Шатернікова М.І. з 03.08.2026 до 12.08.2026 року, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; ідент. код 04059243) та Виконавчого комітету Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) на користь Державного бюджету України збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 1101290,46 грн.

3. Стягнути солідарно з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; ідент. код 04059243) та Виконавчого комітету Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) на користь Міністерства юстиції України (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) судовий збір у сумі 13215,48 грн.

4. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "14" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков