Рішення № 139019677, 17.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/891/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області (Рівненська обл., м. Дубно, вул. Івана Франка, 10, код ЄДРПОУ 0291007722) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А, код ЄДРПОУ 42163803); Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області (35650, Рівненська обл., Дубенський район, с. Семидуби, вул. Центральна, 53, код ЄДРПОУ 04385362

до відповідача 1: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034)

до відповідача 2: в особі філії "Поліський Лісовий Офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, буд. 30, код ЄДРПОУ 45601597)

про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 85741,60 грн..

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області звернувся в Господарський суд Рівненської області із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в особі філії "Поліський Лісовий Офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в якому просить стягнути з останнього на користь держави в особі Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 85 741, 60 гривень, які перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Семидубської сільської ради ТГ ГУК у Рівн.обл/Семидубська сільська тг/24062100, код ЄДРПОУ 04385363 Казначейство України (ел. адм. подат.) UА 248999980333139331000017489, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.

Даний позов мотивує наступним. У провадженні слідчого відділення Дубенського районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області (далі - СВ Дубенського РВП) перебуває кримінальне провадження №12025181040000148 від 19.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.

Прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що в лісовому масиві поблизу с. Майдан Дубенського району Рівненської області у кварталі № 141 виділі № 11 Майданського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», який належить до геологічного заказника місцевого значення «Мізоцький кряж», невідомі особи, в період часу з 01.03.2025 по 18.03.2025 здійснили порізку 4-х дерев породи «сосна звичайна».

Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного працівниками Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» 18.03.2025 та протоколу додаткового огляду місця події з фототаблицями, проведеного 13.07.2026 слідчим СВ Дубенського РВП у кварталі № 141, виділі № 11 Майданського лісництва, було виявлено незаконну порубку 4-х сухостійних дерев породи «сосна звичайна», діаметром пнів: 21 см, 24 см, 24 см, 30 см..

Внаслідок незаконної порубки 4-х дерев загальний розмір шкоди попередньо був встановлений на суму 85 741,60 гривень. Розрахунок шкоди проведено працівниками філії Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд».

З метою встановлення, збитків завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведено судову інженерно-екологічну експертизу. Висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 03.02.2026 № 6133-Е підтверджено, що загальний розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 4-х сухостійних дерев породи «сосна звичайна», становить 85 741,60 гривень.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025181040000148 від 19.03.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку не встановлено.

Прокурор вважає, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Поліський Лісовий Офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяло неправомірно, що призвело до незаконного вирубування на території Майданського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» 4-х сухойстійних дерев породи «сосна звичайна».

На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 85 741, 60 грн, не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" надало суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечило, пославшись при цьому на наступне.

Зазначає, що спір у даній справі про стягнення збитків, з огляду на заявлені предмет і підстави, виник з делікту, а отже, фактично позовні вимоги у даній справі заявлено про стягнення шкоди, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюються норми ст. 1166 Цивільного кодексу України. За таких обставин, з огляду на наведене вище, вважає, що заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, орган прокуратури повинен довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об`єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев. Водночас відповідач зазначає, що орган прокуратури в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди, оціненої як за незаконну рубку дерев, вказує на незабезпечення Відповідачем належної охорони та збереження лісу, що знаходився на земельній ділянці, переданій відповідачу в постійне користування. Вказує, що у позові не наводиться жодних конкретних дій, які лісокристувач або його окремі посадові особи за конкретних умов, повинні були вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам, однак таких не вчинили.

Відповідач звертає увагу, що нормами Лісового кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не передбачено відповідальності, яка виникає за наслідком неспроможності правоохоронного органу встановити особу злочинця та притягнення її до відповідальності. Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» № 665 від 23 липня 2008, якого затверджено, зокрема, Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (на підставі яких, власне, органом прокуратури розраховано розмір шкоди, що є предметом розгляду) також не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і, відповідно, порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю.

На думку відповідача наведене вище дає підстави для висновку, що забезпечення охорони лісу дійсно входить до обов`язків постійних лісокористувачів, однак незаконна порубка лісу - є протиправною караною діяльністю, що передбачена відповідною статтею Кримінального кодексу України, до відповідальності за вчинення якої притягується винна особа. Кримінальним та кримінальним процесуальним кодексами України також не передбачено відповідальності потерпілого чи іншого учасника досудового розслідування у випадку неспроможності правоохоронного органу встановити винну особу та притягнути її до відповідальності.

Крім того відповідач стверджує про відсутність повноважень органу прокуратури на виявлення порушень вимог законодавства, у сфері охорони навколишнього природного середовища та здійснення протиправних повноважень.

Відповідач також заявляє, що в даному випадку є неприпустимим використання висновку судової інженерно-екологічної експертизи №6133-Е від 03.02.2026 та зазначеного органом прокуратури в позовних вимогах розміру збитків.

На завершення зазначає, що відповідач вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на забезпечення встановлення та притягнення до відповідальності винної особи та стягнення з неї завданих збитків.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення Дубенського районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області (далі - СВ Дубенського РВП) перебуває кримінальне провадження № 12025181040000148 від 19.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що в лісовому масиві поблизу с. Майдан Дубенського району Рівненської області у кварталі № 141 виділі № 11 Майданського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», який належить до геологічного заказника місцевого значення «Мізоцький кряж», невідомі особи, в період часу з 01.03.2025 по 18.03.2025 здійснили порізку 4-х дерев породи «сосна звичайна».

Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного працівниками Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» 18.03.2025 та протоколу додаткового огляду місця події з фототаблицями, проведеного 13.07.2026 слідчим СВ Дубенського РВП у кварталі № 141, виділі № 11 Майданського лісництва було виявлено незаконну порубку 4-х сухостійних дерев породи «сосна звичайна», діаметром пнів: 21 см, 24 см, 24 см, 30 см..

Внаслідок незаконної порубки 4-х дерев загальний розмір шкоди попередньо був встановлений на суму 85 741,60 гривень.

Розрахунок шкоди проведено працівниками філії Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд».

У Акті відділу № 2 (сектору 1) Управління безпеки ДСГП «Ліси України», складеного 18.03.2025 за результатами проведення заходу контролю у Дубенському надлісництві філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», в абзаці «Майданське лісництво» зазначено, що у кварталі № 141 виділ № 11, геологічний заказник місцевого значення «Мізоцький кряж», виявлено незаконну рубку 4-х дерев породи сосна сухостійна, які є і вважаються, як незаконно зрубаними загальним обсягом деревини 1,370 куб. м. Згідно з проведеними розрахунками відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» сума шкоди заподіяної лісу склала 85 741,60 гривень.

Згідно інформації філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», даних публічної кадастрової карти, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, положення про геологічний заказник місцевого значення «Мізоцький кряж», квартал № 141, виділ № 11 перебуває в межах території геологічного заказника місцевого значення «Мізоцький кряж», який входить до складу природно-заповідного фонду України. Територія земельної ділянки, на якій виявлено дану незаконну рубку, загальною площею 1228 га перебуває у постійному користуванні Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», знаходиться в адміністративних межах Семидубської територіальної громади Дубенського району Рівненської області.

З метою встановлення, збитків завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведено судову інженерно-екологічну експертизу.

Висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 03.02.2026 № 6133-Е підтверджено, що загальний розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 4-х сухостійних дерев породи «сосна звичайна», становить 85 741,60 гривень.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025181040000148 від 19.03.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку не встановлено.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 85 741, 60 грн, не відшкодовано.

Враховуючи викладене, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування на території Майданського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» 4-х сухойстійних дерев породи «сосна звичайна».

Релевантні джерела права та акти, їх застосування.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини за своїм змістом є позадоговірними та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною рубкою дерев.

Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі позивачів до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про рослинний світ", органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом "б" статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Оскільки, як слідує з матеріалів справи (заява про вчинення злочину, акти оглядів місця правопороушення), самовільні рубки були здійснені на території позивача (Семидубської селищної ради), тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЛК України, ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом прокурор визначив позивачів - Семидубську селищну раду, як особу, яка не отримала відшкодування шкоди до місцевого бюджету та Державну екологічну інспекції Поліського округу як орган уповноважений на здійснення державного нагляду (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі охорони, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів; експлуатації нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об`єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів; збереження корисної для лісу фауни.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Керівник Дубенської окружної прокуратури у червні місяці 2026 року звернувся до Державної екологічної інспекції Поліського округу з листом, в якому просив повідомити прокуратуру про вжиті заходи щодо стягнення шкоди за фактом кримінального провадження №12025181040000148.

У відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекції Поліського округу у листі від 22.06.2026 року вказала що заходи щодо захисту інтересів територіальної громади не вчинялись та просила пред`явити відповідний позов прокурора.

Керівник Дубенської окружної прокуратури у червні 2026 року звернувся до Семидубської селищної ради з листом, в якому просив орган місцевого самоврядування повідомити прокуратуру про вжиті заходи щодо стягнення шкоди за фактом кримінального провадження №12025181040000148.

У відповідь на вказане звернення орган місцевого самоврядування у листі від 01.07.2026 року вказав що заходи щодо захисту інтересів територіальної громади не вчинялись та просив пред`явити відповідний позов прокурора.

Надалі, керівник прокуратури на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Державну екологічну інспекцію Поліського округу та Семидубську селищну раду про те, що окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Семидубської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважені органи надані їм повноваження не використали, а тому Дубенська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, суд встановив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України, всі ліси які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Тобто держава, в особі уповноважених органів, надає лісогосподарським підприємствам лісові землі разом з лісами винятково у безстрокове (тобто постійне) користування.

Зокрема ст. 17 Лісового кодексу України передбачає, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи; у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

За змістом ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 Лісового кодексу України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Лісовий кодекс України містить низку правових норм, що стосуються одного з важливих напрямків ведення лісового господарства - охорони і захисту лісів. Під цим розуміється комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від таких негативних впливів: пожеж; незаконних рубок; пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу; захист від шкідників і хвороб.

Відтак, філія «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», та її правонаступники згідно ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу зобов`язані:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Наказом ДП «Ліси України» від 09.12.2025 № 1868 затверджено організацію території земель філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» загальною площею 1344369,7886 га.

Філія «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Слід вказати, що факти незаконної порубки дерев є підтвердженими та визначено розмір шкоди самою ж Філією «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що свідчить про те, що Філією порушено вимоги ст. ст. 19, 69 Лісового кодексу України.

Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Керуючись Положенням про державну лісову охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, вищевказані особи у відповідних лісництвах належать до посадових осіб державної лісової охорони, метою діяльності яких, згідно пункту 2 Положення, є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Відповідно до Положення філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (п. 2.2.2 Положення).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2020 у справі № 920/1106/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27 березня 2018 року ув справі №909/1111/16.

Зокрема, варто також зауважити, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, та які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Зважаючи на предмет доведення позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Суд виходить із того, що відповідач, як постійний лісокористувач, згідно зі ст. 89 Лісового кодексу України, зобов`язаний забезпечувати належну охорону та захист лісових насаджень.

Зокрема, встановлено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють незаконну рубку дерев, а й постійні лісокористувачі, до яких належить відповідач.

Вина таких користувачів проявляється у протиправній бездіяльності, тобто у невжитті належних управлінських, організаційно-розпорядчих та господарських заходів з метою забезпечення охорони та збереження лісу на підвідомчих ділянках.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.08.2018 справа № 917/1261/17, від 20.09.2018 справа № 909/495/17, від 07.06.2019 справа № 914/1960/17.

Оскільки відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належного збереження лісу, це призвело до незаконної порубки дерев третіми особами.

При цьому суд також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.03.2024 у справі № 908/65/23, у якому вказано, що невстановлення безпосередніх порушників у акті не спростовує висновків судів про незабезпечення постійним лісокористувачем охорони лісу, і відсутність встановлених осіб, які здійснили незаконну рубку, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати завдану шкоду державі.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев належить ДСГП "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев у здійснена на території Майданського лісництва Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України.

Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування у кварталі №141 у виділі 1 в якому виявлено незаконну порубку 4-х сухостійних дерев породи "сосна звичайна"

Вказані обставини підтверджуються наданими прокурором доказами.

Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

За таких обставин, суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа №909/495/17, від 07 червня 2019 року справа №914/1960/17.

Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20.

Отже, підсумовуючи вищенаведене суд робить висновок, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природньо-заповідний фонд" від 10.05.2022 р. № 575.

Сума збитків, встановлена у висновку експерта, а також у розрахунку розміру шкоди, який складений філію "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу.

Згідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного працівниками Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» 18.03.2025 та Акту відділу № 2 (сектору 1) Управління безпеки ДСГП «Ліси України», складеного 18.03.2025 за результатами проведення заходу контролю у Дубенському надлісництві філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», Висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 8 жовтня 2025 року №3666-Е в «Майданське лісництво» квартал № 141 виділ № 11, геологічний заказник місцевого значення «Мізоцький кряж», зазначено, що загальний розмір шкоди, заподіяної лісництву, внаслідок незаконної порубки вищевказаних сухостійних дерев в розмірі 85 741 грн. 60 коп. підтверджується.

Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена у вищевказаних документах.

Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.

Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.

Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

А відтак, відповідач як постійний користувач, несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов суд відзначає, що прокурором в обґрунтування позову вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача (ст. 19, 63, 64, 69 ЛК України).

Щодо посилань на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена, суд зазначає, що сукупністю наданих учасниками справи доказів підтверджується невстановлення станом на даний час винних осіб, водночас суд звертає увагу відповідача, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Щодо доводів відповідача про те, що долучений до позовної заяви протокол огляду та розрахунки розміру завданої шкоди не є актами органу державного нагляду (контролю), складеним за результатами здійснення безпосередньо Держекоінспекцією як спеціально уповноваженим та контролюючим органом у сфері природоохоронного законодавства планового або позапланового заходу з перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в порядку і за формою, передбаченими вказаним законом, висновок судової інженерно-екологічної експертизи підготовлений не на замовлення учасника справи, а проведення судової інженерно-екологічної експертизи відбувалося виключно на підставі матеріалів вказаного кримінального провадження, наданих правоохоронним органом, без здійснення натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок суд відзначає наступне.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).

Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Суд зауважує, що відповідач, вказуючи на незгоду з наданими прокурором доказами ігнорує обставини, що розміри пнів дерев наведені самим же відповідачем у заяві про вчинення злочину та актах огляду місця вчинення правопорушення, в яких здійснено розрахунок розміру шкоди, який в свою чергу відповідає розрахунку, наведеному в експертному дослідженні.

Окрім того, як слідує з протоколу додаткового огляду місця події, для здійснення замірів пнів було залучено до проведення огляду місця події представників Дубенського надлісництва Майданського лісництва філії "Поліський лісовий офіс".

Щодо посилань відповідача на порушення порядку обчислення розміру шкоди з огляду на невірне визначення діаметрів пнів (для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі та зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра) суд зазначає, що примітка 4 додатку 1 до постанови КМУ від 23 липня 2008 р. N 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" містить застереження, що "Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом", а відповідно до примітки 3 додатку 1 до постанови КМУ від 10 травня 2022 р. № 575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд": "Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (у рівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом. Діаметр пня дерева у корі при пошкодженні до ступеня припинення росту зазначається шляхом замірювання довжини кола шийки кореня та розрахунку за формулою: D = L / ?, де D - діаметр, L - довжина кола шийки кореня, ? - число "пі".

Варто зауважити, що висновок експерта містить посилання на вказані норми. Водночас згідно з актами огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 18 березня 2025 року, розмір шкоди розраховано ДСГП "Ліси України" який становить 85 741 грн. 60 коп., і розмір шкоди згідно з експертним висновком складає 85 741 грн. 60 коп..

Щодо неприпустимості, на думку представника Відповідача, використання висновку судової інженерно - екологічної експертизи №6133-Е від 03.02.2026 та зазначеного Органом прокуратури в позовних вимогах розміру збитків.

Так, представник Відповідача ставить під сумнів висновок судової інженерно- екологічної експертизи №6133-Е від 03.02.2026 та вважає, що такий не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунок, що інженерно-екологічна експертиза №6133-Е від 03.02.2026 проведена без здійснення особистого огляду експертом виявлених пнів зрубаних дерев та проведення їх обміру.

Вказані твердження представника Відповідача є безпідставними виходячи з наступного.

Так, згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Чинне процесуальне законодавство, не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих в межах інших проваджень (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2021 у справі №461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як доказ у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження №12025181040000148 від 19.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, зокрема, акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного працівниками Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» 18.03.2025 та протоколу додаткового огляду місця події з фототаблицями проведеного 13.07.2026 слідчим СВ Дубенського РВП у кварталі № 141, виділі № 11 Майданського лісництва було виявлено незаконну порубку 4-х сухостійних дерев породи «сосна звичайна», діаметром пнів: 21 см, 24 см, 24 см, 30 см.

Внаслідок незаконної порубки 4-х дерев загальний розмір шкоди попередньо був встановлений на суму 85 741,60 гривень.

Розрахунок згаданої вище попередньої шкоди проведено працівниками філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідний фонд».

У Акті відділу № 2 (сектору 1) Управління безпеки ДСГП «Ліси України» складеного 18.03.2025 за результатами проведення заходу контролю у Дубенському надлісництві філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» в абзаці «Майданське лісництво» зазначено, що у кварталі № 141 виділ № 11, геологічний заказник місцевого значення «Мізоцький кряж», виявлено незаконну рубку 4-х дерев породи сосна сухостійна, які є і вважаються, як незаконно зрубаними загальним обсягом деревини 1,370 куб. м. Згідно з проведеними розрахунками відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» сума шкоди заподіяної лісу склала 85 741,60 гривень.

З метою підтвердження збитків завданих навколишньому природному середовищу на суму 85 741,60 грн, у кримінальному провадженні проведено судово інженерно-екологічну експертизу. Висновком судової інженерно-екологічної експертизи №6133-Е від 03.02.2026 підтверджено, що загальний розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 4-х сухостійних дерев породи «сосна звичайна» становить 85 741,60 гривень.

При виконанні даної експертизи, окрім Порядку, експертом були використані і інші законодавчі, нормативно - правові акти, методики, а також Додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. №575, Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев`яніле стебло, до ступеня припинення росту; зведена таблиця індексу споживчих цін з 2000 по 2025 рік та дані щодо індексу споживчих цін (індекс інфляції) з 2008 по 2023 рік згідно яких експертом у висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 6133-Е від 03.02.2026 був підтверджений розмір шкоди на суму 85 741,60 гривень.

При цьому судовий експерт, який проводив вказану експертизу, попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Тож, вказаний закон дозволяє залучати інших фахівців, в тому числі науковців із відповідної галузі, в даному випадку лісовпорядкування та лісової таксації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відтак, експертиза проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки оцінюються у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Згідно з п. 1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція) до основних видів (підвидів) експертиз належить інженерно-екологічна.

Відповідно до п. 11.1. вказаної Інструкції, об`єктом інженерно-екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, у тому числі речові докази, фрагменти місця події, устаткування, комунікації, засоби виробництва, що забезпечують екологічно безпечне функціонування підприємства, а також будь-які інші обставини події, зафіксовані (описані, відображені у схемах, фотографіях, планах тощо) в матеріалах справи.

Згідно п. 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково - технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Враховуючи вищенаведене, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, в тому числі наявна чи відсутня необхідність проведення такої на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження.

При цьому, не погоджуючись із сумою розрахованих збитків, представник відповідача ставить також під сумнів правильність, на його думку, проведення експертом розрахунку розміру збитків в розмірі 85 741,60 грн.

Таке твердження представника відповідача є хибним виходячи з наступного.

Так, з висновку експерта вбачається, що при розрахунку збитків останній керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. №575 та Додатку №1 до даної постанови, а також офіційними відомостями зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2008 по 2023, розміщеної у відкритому доступі на веб-ресурсі https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/.

Відтак, експертом Рівненського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз при проведенні судової інженерно-екологічної експертизи вірно проведено розрахунок розміру шкоди, який згідно висновку даної експертизи №6133-Е від 03.02.2026 становить 85 741,60 гривні.

Доводи відповідача фактично зводяться до власного альтернативного тлумачення положень постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. №575 та Додатку №1 до даної постанови.

Інші заперечення відповідача, спростовуються всім вищенаведеним.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане, та те, що прокурор довів належними та допустимими доказами те, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування на території Майданського лісництва, Дубенського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» 4-х сухойстійних дерев породи «сосна звичайна», а відтак і наявність підставами для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на відповідача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на відповідача.

Відповідно до ч.5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області задоволити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45601597, 43010, м. Луцьк просп. Волі, 30, Волинська область) на користь держави в особі Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області (вул. Центральна, 53, с. Семидуби, Дубенський район, Рівненська область, 35650, код ЄДРПОУ - 04385362) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 85 741, 60 гривень, які перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Семидубської сільської ради ТГ ГУК у Рівн.обл/Семидубська сільська тг/24062100, код ЄДРПОУ 04385363 Казначейство України (ел. адм. подат.) UА 248999980333139331000017489, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45601597, 43010, м. Луцьк просп. Волі, 30, Волинська область) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662, 40 грн..

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.