Ухвала суду № 139019667, 17.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/822/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредитора у справі

за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

про банкрутство

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Колгоспна, буд. 42, код ЄДРПОУ 37083061). Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с.Тараканів, вул. Колгоспна, буд. 42, код ЄДРПОУ 37083061). Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №49 від 01.03.2013, 01133, м. Київ-133, а/с 79).

11.09.2023 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвалою суду від 24.03.2025 затверджено схвалений Зборами кредиторів План санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" від 31.01.2025 №02-38/54. Введено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс". Керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №49 від 01.02.2013).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 серпня 2025 року ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.03.2025 у справі №918/822/23 скасовано в частині затвердження плану санації. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у затвердженні Плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Колгоспна, буд.42, код ЄДРПОУ 37083061) від 31.01.2025 №02-38/54 та введення процедури санації.

Суд зазначає, що супровідним листом від 13 жовтня 2025 року № 918/822/23/1145/25 на виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2025 року матеріали справи №918/822/23 за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про банкрутство направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку із оскарженням в касаційному порядку постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 серпня 2025 року.

З огляду на вищевказане до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" продовжується застосування судової процедури розпорядження майном боржника, яка введена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023.

Після повернення матеріалів справи з Північно-західного апеляційного господарського суду останні було передано на розгляд судді Марачу В.В., у провадженні якого перебувала дана справа.

Ухвалою суду від 20.01.2026 розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 10.02.2026.

10.02.2026 суддя Марач В.В. у судовому засіданні заявив про самовідвід від розгляду справи №918/822/23 посилаючись на те, що після скасування ухвали суду від 24.03.2025 про перехід до наступної судової процедури, затвердження плану санації було порушено порядок визначення судді для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.02.2026 задоволено заяву про самовідвід судді Марача В.В. від розгляду справи №918/822/23. Матеріали справи №918/822/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 11.02.2026 справу № 918/822/23 передано судді Горплюку А.М.

Ухвалою суду від 13.02.2026 справу №918/822/23 прийнято до свого провадження. Розгляд справи у підсумковому засіданні призначено на 17.03.2026.

Ухвалою суду від 17.03.2026 розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 21.04.2026.

25.03.2026 справа № 918/822/23 повернулась до Господарського суду Рівненської області.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2026 касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" - арбітражного керуючого Козирицького А. С. задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 (про відмову у затвердженні плану санації) залишено в силі, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.06.2025 (про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Козирицького А. С. від 23.05.2025 № 02-38/563 про зобов`язання вчинити певні дії) скасовано. Справу № 918/822/23 у частині відмови у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Козирицького А.С. від 23.05.2025 № 02-38/563 про зобов`язання вчинити певні дії передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 21.04.2026 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.06.2026), серед іншого, клопотання розпорядника майна Козирицького А.С. про витребування доказів від 13.04.2026 та від 16.04.2026 задоволено повністю, клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Козирицького А.С. про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ - Груп" про витребування доказів задоволено частково, витребувало від контрагентів ТОВ "Традєкс" інформації, розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 19.05.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026, серед іншого, продовжено строк процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича у справі №918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" строком на три місяці - до 20.08.2026, розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 09.06.2026.

Також, вказаною ухвалою суду повторно зобов`язано ФГ "Фаворит К.І.М.", ТОВ "БІОРЕНА", ТОВ "Заболотівці", Приватної Агрофірми "Бережниця", ПП "Аграрний Острів", ПП "Галичина Агроресурси", ФГ "Ален", ФГ "Демків", ФГ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подати витребувані ухвалою суду від 21.04.2026 інформацію та копії документів та роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 09.06.2026, серед іншого, клопотання розпорядника майна Козирицького А.С. про застосування заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом задоволено частково, застосовано до ФГ "Фаворит К.І.М.", ТОВ "БІОРЕНА", ТОВ "Заболотівці", Приватної Агрофірми "Бережниця", ПП "Аграрний Острів", ПП "Галичина Агроресурси", ФГ "Ален", ФГ "Демків", ФГ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом, розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 02.07.2026.

19.06.2026 від розпорядника майна надійшла заява про визнання кредиторів заінтересованими особами, в якій просить визнати кредитора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"; визнати кредиторів Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДМ-Груп" не заінтересованими особами стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Ухвалою суду від 02.07.2026 задоволено повністю заяву розпорядника майна про визнання кредиторів заінтересованими особами, визнано кредитора ОСОБА_4 та кредитора ОСОБА_1 заінтересованими особами стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", визнано кредитора Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" та кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДМ-Груп" не заінтересованими особами стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс". Розгляд справи у підсумковому засіданні відкладено на 27.08.2026.

10.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/822/23 таким, що не підлягає виконанню.

Також, 13.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_5 надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/822/23 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 19.07.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено, в задоволенні заяви ОСОБА_1 у про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

23.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення вимог кредитора, в якій просить забезпечити вимоги кредитора шляхом накладення арешту на кукурудзу у кількості 6300 тонн, яка знаходиться на складах Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", за адресою с. Тине Сарненського району Рівненської області та АДРЕСА_1 .

Також, 24.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення щодо поданої заяви, в якій також просить долучити до матеріалів справи копію складської квитанції на зерно № 49 від 07.07.2013 № 078953 та копію Договору складського зберігання № СЗ-25/2022від 01.06.2023.

29.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" надійшло заперечення на заяву ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредитора.

30.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ "ВДМ - Груп" надійшли пояснення щодо необхідності задоволення заяви про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на кукурудзу у кількості 6300 тон.

31.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

17.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" надійшли доповнення на заперечення на заяву про забезпечення вимог кредитора.

17.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ "ВДМ - Груп" надійшли заперечення на доповнення СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" на заперечення на заяву про забезпечення вимог кредитора.

Суд звертає увагу, що у період з 18.07.2026 по 27.07.2026 суддя Горплюк А.М. перебував у відрядженні, а у період з 28.07.2026 по 14.08.2026 - у щорічній відпустці.

Відтак, дана ухвала постановляється 17.08.2026 після завершення відпустки.

Також, суд враховує, що 24.07.2026 матеріали справи № 918/822/23 за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про банкрутство направлено до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Матеріали справи направлено до Північно - західного апеляційного суду у зв`язку з надходження апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 у справі №918/822/23.

Згідно пункту 17 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

Відтак, суд здійснює розгляд заяви ОСОБА_6 про забезпечення вимог кредитора за матеріалами справи в електронній формі.

Розглянувши подану заяву, доповнення та заперечення, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.

Відповідно до частини 1 статті 40 КУзПБ, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Стосовно застосування заходів забезпечення у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Отже, метою забезпечення вимог кредиторів є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих дій з боку боржника або третіх осіб з тим, щоб забезпечити кредиторам реальне та ефективне задоволення їх вимог, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів кредиторів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Забезпечення вимог кредитора по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів боржника або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог кредиторів або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

В даному випадку, подана заява про забезпечення вимог кредитора обґрунтована тим, що з метою відкриття провадження у даній справі СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" долучено видаткові накладні № 304 від 16.06.2023 та № 305 від 07.07.2023, якими директор СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" мав би передати директору ТОВ "Традєкс" кукурудзу в загальній кількості 6300 тонн. Згідно актів приймання - передачі вказана кукурудза залишилась на зберіганні у СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія".

Заявник вказує, що той факт, що СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" не передала ТОВ "Традєкс" товар свідчить про те, що даний кредитор, всупереч інтересам інших кредиторів, намагається приховати з ліквідаційної маси кукурудзу у кількості 6300 тон.

Відтак, керуючись статтею 40 КУзПБ, статтями 136, 137 ГПК України просить забезпечити вимоги кредитора шляхом накладення арешту на кукурудзу у кількості 6300 тонн, яка знаходиться на складах Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", за адресою с. Тине Сарненського району Рівненської області та вул. Колгоспна, 21 с. Тараканів Дубенського району Рівненської області.

Надаючи правову кваліфікацію поданій заяві, враховуючи подані пояснення інших учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25).

При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Звідси, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову та які можуть виражатись у вчиненні відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як зазначалося вище, подаючи заяву про забезпечення вимог кредитора, Лисак В. вказує, що приховування ініціюючим кредитором інформації про рух кукурудзи у кількості 6300 тон, а також про її місцезнаходження свідчить про намагання СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" зменшити активи боржника за рахунок яких може відбутись погашення вимог кредиторів.

Заперечуючи проти забезпечення вимог кредитора представник СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" вказує, що 28.12.2021 між ініціюючим кредитором та боржником укладено Договір поставки № 28-12-21 ФД, на виконання якого між сторонами підписано Специфікацію № 1 (на поставку кукурудзи у кількості 2 608 тон загальною вартістю 11 736 004,69 грн) та Специфікацію № 2 (на поставку кукурудзи у кількості 3 692 тон загальною вартістю 16 614 006,65 грн).

На виконання Договору між сторонами підписано видаткові накладні № 304 від 16.06.2023 та № 305 від 07.07.2023, акти приймання - передачі від 16.06.2023 та від 07.07.2023, якими передано право власності на спірне майно та безпосередньо товар боржнику. Зазначає, що вказані обставини неодноразово досліджені судами.

В подальшому, спірний товар ТОВ "Традєкс" відчужило на користь ТОВ "ВДМ - Груп", а складська квитанція, видана на користь останнього із номером № ЦФ078955 є погашеною 19.09.2023.

Відтак, представник вказує, що дана заява фактично направлена не на захист майна боржника, а на накладення арешту на майно третіх осіб, що, в свою чергу, очевидно має намір заблокувати господарську діяльність СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія", як зернового складу, що зберігає зернові низки осіб - контрагентів.

Суд враховує, що від представника ТОВ "ВДМ - Груп" надійшли пояснення щодо поданої заяви про забезпечення вимог кредитора, в яких просить її задоволити.

Так, зазначено, що ТОВ "ВДМ - Груп" не отримувало зі складів СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" кукурудзи та не надавали жодного доручення на її отримання іншими юридичними чи фізичними особами, доказів протилежного СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" не долучено до матеріалів справи.

Вказує, що твердження про пов`язаність ОСОБА_7 та ТОВ "ВДМ - Груп" це абсолютно необґрунтована теза, так як позиція кредиторів у справі - це задовольнити свої вимоги за рахунок наявного майна.

У відповіді на заперечення СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів ОСОБА_8 вказує на відсутність належних доказів передачі ТОВ "Традєкс" 6300 тон кукурудзи для ТОВ "ВДМ-Груп", посилаючись на аналіз реєстрів складських квитанцій, відсутність документального підтвердження переміщення зерна та взаємовідносин між учасниками.

При вирішенні заяви про забезпечення вимог кредиторів суд враховує, що основною підставою для вжиття заходів забезпечення вимог кредитора ОСОБА_9 вказує, що кредитор СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" намагається приховати з ліквідаційної маси кукурудзу у кількості 6300 тон, оскільки вона не передана боржнику.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс" ініціюючий кредитор СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" заявляв грошові вимоги, які виникли в результаті неналежного виконання Договору № 21-01-22 від 21.01.2022 про надання поворотної фінансової допомоги, Договору № 21-01-22 від 28.02.2022 про надання позики та Договору поставки № 28-12-21 ФД від 28.12.2021.

До вказаної заяви кредитором, серед іншого, долучено видаткові накладні № 304 від 16.06.2023 та № 305 від 07.07.2023, акти приймання - передачі від 16.06.2023 та від 07.07.2023.

Розглядаючи вказані вимоги в ухвалі від 05.09.2023 суд вказував, що на виконання умов Договору поставки та вказаної Специфікації №1, Постачальником поставлено, а Покупцем отримано Товар у розмірі 2 608 тон на загальну суму 11 736 004,69 грн, що підтверджується Видатковою накладного №304 від 16.06.2023, на виконання умов Договору поставки та Специфікації №2, Постачальником поставлено, а Покупцем отримано Товар у розмірі 3 692 тон на загальну суму 16 614 006,65 грн, що підтверджується Видатковою накладною №305 від 07.07.2023.

Також, у вказаній ухвалі зазначено, що боржником визнано факт отримання товару за Договором поставки та його не оплату (що підтверджується, зокрема, Видатковими накладними №304 від 16,06.2023 та №305 від 07.07.2023, Актами приймання-передачі від 16.06.2023 та від 07.07.2023, Відповіддю від 24.07.2023 на Вимогу від 18.07.2023, Відзивом Боржника від 17.08.2023).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.08.2023 у справі № 918/822/23 залишено без змін.

Приписами частини 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, не підлягає доказуванню факт отримання кукурудзи в кількості 6300 тон за Договором поставки та його не оплату.

Враховуючи викладене, твердження заявника про приховування СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" кукурудзи в кількості 6300 тон, що належить ТОВ "Традєкс" спростовуються викладеним.

До додаткових пояснень до заяви про забезпечення вимог кредитора ОСОБА_9 долучив копію Договору складського зберігання № СЗ-25/2022 від 01.06.2023, що укладений між ТОВ "Традєкс" та СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" та копію складської квитанції на зерно № 49 ЦФ 078953 від 07.07.2023, якими передано на зберігання кукурудза в кількості 3692000 кг, власником якого є ТОВ "Традєкс".

Відповідно до статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Тобто, передача на зберігання зерна (кукурудзи) є правом боржника та отримання його на зберігання не може оцінюватись як приховування.

Більше того, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення вимог кредиторів, не може досліджуватись питання про подальший рух спірного майна, оскільки заявником не доведено наявність зерна (кукурудзи) у СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" на даний час, а останнім такий факт заперечується.

Відтак, розгляд спору щодо місцезнаходження майна боржника, може бути вирішено судом при розгляді справи про банкрутство чи окремому позовному провадженні.

Зі змісту заяви про забезпечення вимог кредитора вбачається, що остання містить лише посилання на правові норми, які регулюють інститут забезпечення, а також припущення щодо приховування майна боржника.

До того ж суд звертає увагу на те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у статті 75 ГПК України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення.

Також, суд зазначає, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування.

У зворотному ж порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Крім того, у випадку фактичного зберігання кукурудзи у кількості 6300 тон власником якої, ймовірно, є ТОВ "Традєкс" на складах ТОВ "Дубенська аграрна компанія", отримання зерна відбувається лише за розпорядженням (довіреністю) власника. Ніяким іншим особам без дозволу та розпорядження власника, воно передане не може бути.

У даній справі судом встановлено, що заявником не було належним чином обґрунтовано наявності підстав та обставин, за яких можливе вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки ним було зроблено лише припущення про приховування майна боржника, без надання відповідних доказів.

При цьому, зазначення інформації про ненадання відомостей про реальний рух кукурудзи, не є належним доказом в розумінні статті 76 ГПК України.

Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредитора.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредитора.

Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються судом на заявника.

Керуючись статтями 2, 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредитора - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання 17.08.2026 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.М.Горплюк