Рішення № 139019661, 13.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 Справа № 917/299/25(917/1140/26)

м. Полтава

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо", пров. Всіхсвятський, буд. 2А, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 01882732

про стягнення 69 555,77грн

у межах справи №917/299/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробіт", вул. Симона Петлюри, буд. 13, офіс 36, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 43643944

до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо", пров. Всіхсвятський, буд. 2А, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 01882732

про банкрутство

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Данько М.С.

Учасники справи: згідно протоколу

Обставини справи: в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/299/25 про банкрутство Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 08.04.2025. Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.03.2026 Полтавське обласне комунальне виробничо-комерційне підприємство "Полтавапаливо" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує у межах цієї справи, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

09.06.2026 від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" про стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 69 555,77грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570,00 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2026 зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Паламарчуку В.В. та присвоєно номер справи №917/299/25(917/1140/26).

Ухвалою від 15.06.2026 позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 (вхід. №1182/26 від 09.06.2026) до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" про стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 69 555,77грн прийнято до розгляду в межах провадження у справі №917/299/25 про банкрутство Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті призначено на 16.07.2026 на 09:00 год.

Разом з тим, зазначеною ухвалою судом було зобов`язано ліквідатора - арбітражного керуючого Гриценка І. П. надати відзив на позовну заяву.

Судове засідання, призначене на 16.07.2026, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Паламарчука В.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 28.07.2026 судове засідання у цій справі призначено на 13.08.2026.

13.08.2026 від ліквідатора Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" арбітражного керуючого Гриценка І.П. до суду надійшла заява про визнання позову (вхід. №11022 від 13.08.2026), відповідно до якої ліквідатор визнав позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.08.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд зазначає, що визнання позову не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для його задоволення, а тому судом досліджено подані сторонами докази щодо існування спірної заборгованості та перевірено відповідність заяви про визнання позову вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши заяву ліквідатора про визнання позову, суд дійшов висновку, що вона подана уповноваженою особою, не суперечить вимогам законодавства та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, у зв`язку з чим підлягає прийняттю судом.

При цьому суд враховує, що заява про визнання позову подана ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Гриценком І.П., який відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства з дня свого призначення здійснює повноваження керівника банкрута та виконує функції щодо управління та розпорядження його майном.

Крім того, суд враховує, що визнання позову стосується вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати працівника банкрута, а тому його прийняття не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство та не призводить до зміни черговості чи принципу пропорційності задоволення вимог кредиторів, оскільки порядок задоволення таких вимог визначений Кодексом України з процедур банкрутства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив таке.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано довідку Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо", яка не містить номера та дати її складення.

Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством "Полтавапаливо" з 04.01.1983. Також у довідці зазначено про наявність у підприємства заборгованості перед позивачем із заробітної плати у розмірі 69 555,77 грн.

Відомості, викладені у довідці, ліквідатором відповідача не заперечувалися та належними доказами не спростовані. Крім того, ліквідатор визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати у повному обсязі.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, а також право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості із заробітної плати перед позивачем.

Отже, факт існування трудових правовідносин, наявність заборгованості та обов`язок відповідача щодо її виплати підтверджуються матеріалами справи і відповідачем не заперечуються.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості із заробітної плати працівника банкрута, розгляд такого спору в межах справи про банкрутство спрямований на встановлення розміру зобов`язань боржника перед працівником та подальше врахування таких вимог ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності відповідно до статей 74, 76 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи підтверджений довідкою відповідача факт перебування позивача у трудових відносинах із підприємством, визначений у цій довідці розмір заборгованості, відсутність доказів її виплати, визнання відповідачем заявлених вимог та відсутність заперечень щодо розміру заборгованості, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання даної позовної заяви позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (розмір судового збору становить 3328,00грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 2 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судовий збір у розмірі 3328,00 грн, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, відповідно до норм ч. 2 ст. 129 ГПК України необхідно стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в додатковій постанові від 05.12.2025 у справі №908/2136/23 зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові від 18.09.2025 у справі №922/82/20 Верховний Суд зазначив, що визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу передбачає подання стороною відповідної заяви, детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також доказів, які підтверджують здійснення таких робіт та розмір судових витрат, сплачених стороною або таких, що підлягають сплаті.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи вони лише мають бути сплачені.

Крім того, у додатковій постанові від 15.03.2024 у справі №910/10009/22 Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим часом можливе лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано розрахунок витрат від 08.06.2026 на професійну правничу допомогу за договором №40/2025-Ц від 05.12.2025, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7 570,00 грн, а також довідку від 08.06.2026, якою підтверджується отримання адвокатом Акрітовим Кіріаком Костянтиновичем від ОСОБА_1 коштів у розмірі 7 570,00 грн як оплати за послуги з надання професійної правничої допомоги згідно з договором №40/2025-Ц від 05.12.2025.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджено обсяг наданої професійної правничої допомоги, її вартість та здійснення позивачем оплати послуг адвоката у розмірі 7 570,00 грн.

Заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про їх зменшення відповідачем не подано.

Оцінивши надані докази, враховуючи характер спору, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення справи для позивача, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570,00 грн пов`язані з розглядом цієї справи, документально підтверджені, обґрунтовані та співмірні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" (пров. Всіхсвятський, буд. 2А, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 01882732) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 69 555,77грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570,00 грн.

3. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" (пров. Всіхсвятський, буд. 2А, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 01882732) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3328,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026.

Суддя Паламарчук В.В.