Рішення № 139019641, 17.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1325/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/1325/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35; ЄДРПОУ 42093239)

До відповідача: Комунального підприємства Міські дороги (65031, Одеська обл., м.Одеса, вул. Промислова, буд. 38; ЄДРПОУ 32642110)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі (65031, м.Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 Б; код ЄДРПОУ 00131713)

Про стягнення 926940,61 грн.

За участю:

Від позивача: Неудачін Р.В., довіреність

Від відповідача: Айряпетян Д.Є., самопредставництво

Від 3-ї особи: не з`явився

Встановив: ТОВ "Запоріжжяелектропостачання звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства Міські дороги про стягнення заборгованості за договором №29/884 про постачання електричної енергії споживачу від 02.01.2025р., у розмірі: 926940,61 грн. за період з 01.11.2025р. по 30.11.2025р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1325/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "11" травня 2026 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 11.05.2026р. о 10:40.

28.04.2026р. до суду відповідачем надано відзив.

08.05.2026р. позивачем було залучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2025р. по 31.11.2025р. по Договору №29/884 від 02.01.2025р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство ДТЕК Одеські електромережі. Відкладено підготовче засідання на "10" червня 2026 р. о 10:20. Зобов`язано позивача направити на адресу залученої третьої особи позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 10.06.2026р. о 10:20.

18.05.2026р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

03.06.2026р. до суду третьою особою надано пояснення.

24.07.2026.р до суду представником відповідача надано клопотання про відкладення розгляду справи.

На задоволення клопотання представника відповідача, 03.08.2026р. судом було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 17.08.2026р. о 12:30, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026р. повідомлено учасників справи про судове засідання, яке відбудеться "17" серпня 2026 р. о 12:30.

У судовому засіданні 17.08.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.08.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання та Комунальним підприємством Міські дороги укладено Договір № 29/884 про постачання електричної енергії споживачу від 02.01.2025р. шляхом підписання Заяви приєднання - Додаток 1 до Договору на умовах Комерційної пропозиції - Додаток 2 до Договору.

Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Договору, за цим Договором Постачальник постачає протягом 2025 року електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб об`єктів електроспоживання Споживача, за кодом ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Договору, кількість електричної енергії на 2025 рік визначено в обсязі 508897 кВт/год, відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу».

У відповідності до підпункту 3.1. пункту 3.1 розділу 3 Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору, але така, що не перевищує період з 02.01.2025р. до 31.12.2025р. включно.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Договору, загальна сума Договору складає 3291514, 86 грн., в тому числі ПДВ 548 585,81 грн. (зміни до Договору внесені Додатковою угоду №10 від 10.10.2026).

Відповідно до пункту 5.3 розділу 5 Договору, закупівля здійснюється в межах обсягів кошторисних призначень та відповідних асигнувань на 2025 рік.

Пунктом 5.9. розділу 5 Договору, оплата за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем самостійно, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії, на протязі 5 банківських днів.

Позивачем було зазначено суду, що в порушення умов Договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у боржника виник борг за спожиту електричну енергію обсяг якої підтверджується повідомленням операторів системи розподілу (ОСР) ДТЕК Одеські Електромережі від 08.01.2026 № 101/29/03-247 та складає 114450 кВт*год за період з 01.10.2025р. по 30.11.2025р., у зв`язку з чим у останнього з`явилась заборгованість у розмірі 926940,61 грн.

Також позивачем було зазначено суду, що на виконання вимоги п. 5.1 Договору, на адресу відповідача були направлені рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії за період з 01.10.2025р. по 30.11.2025р., а саме: акти приймання передавання за жовтень та листопад 2025р., рахунки на оплату за жовтень, листопад 2025р. та акт звірки станом на 22.01.2026р., які, як вважає позивач. підтверджують споживання відповідачем електричної енергії у обсязі 114450 кВт*год за період з 01.10.2025р. по 30.11.2025р. на суму 926940,61грн.

Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що вказані акт звіряння та акти прийому передачі відповідачем не підписані, заборгованість у розмірі 926940,61 грн. залишається не сплаченою.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що згідно з п. 2.3. Договору кількість електричної енергії на 2025 рік визначено в обсязі 508897 кВт/год, відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу».

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що обсяги закупівлі можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача.

Відповідно до п. 5.1., загальна сума Договору складає 3747250, 85 гривень, у т.ч. ПДВ - 624541,81 грн.

Відповідно п. 5.4., Сторони домовились, що фактична ціна за одиницю Товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється порівняно з ціною за одиницю Товару, встановленою на момент укладення Договору, шляхом внесення змін до цього договору у письмовій формі, а саме шляхом укладення додаткових угод до Договору. Фактична ціна поставки за одиницю Товару за відповідний розрахунковий період визначається за формулою зазначеною у п. 5.5 цього Договору.

Відповідачем було зазначено суду, що за вказаним Договором у період з січня 2025 року по вересень 2025 року включно на об`єкти Споживача було поставлено та оплачено електричну енергію обсягом 381927 кВт/год. Ціна вказаної поставленої та оплаченої електричної енергії Постачальником визначена у загальному розмірі 2984783, 21 грн. з ПДВ., відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків від 11.11.2025 р.

Таким чином, станом на 10 жовтня 2025 р. у Договорі, шляхом внесення змін, було зафіксовано обсяг електричної енергії на 2025 рік у розмірі 427662 кВт/год, загальну суму договору - 3291514,86 грн. в тому числі ПДВ, та ціну за 1 кВ/год - 6,706716 грн.

За доводами відповідача, Постачальник, відповідно до ст. 669 ЦК України повинен був поставити кількість Товару передбачену у договорі (зі змінами внесеними останньою Додатковою угодою № 10 від10 жовтня 2025 р.), проте всупереч умов Договору Постачальник продовжував постачання Товару перевищуючи обсяги угоджені Сторонами.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що фактичне споживання електричної енергії за жовтень 2025р. становить 58073 кВт*год на суму 470338,33 грн з ПДВ: акт приймання-передавання товарної продукції за жовтень 2025р., рахунок на оплату за жовтень 2025р. Фактичне споживання електричної енергії за листопад 2025р.становить 56377 кВт год на суму 456602,28 грн з ПДВ: акт приймання-передавання товарної продукції за листопад 2025р., рахунок на оплату за листопад 2025р.

За посиланням позивача, не підписання відповідачем додаткової угоди №11 не звільняє його від обов`язку оплатити фактично спожиту електричну енергію, Окрім того, позивачем було зазначено, що заперечення на лист Постачальника № 755 від 11.11.2025р. КП «Міські дороги» було направлено листа № 02-08/2399 від 26.11.202р.5 з відмовою підписувати Додаткову угоду № 11, Акт прийняття -передавання товарної продукції та рахунок на оплату також не мало жодного альтернативного підходу для розрахунку вартості спожитої електричної енергії, що свідчить про ухилення Відповідачем від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Позивачем було зазначено суду, що електрична енергія була поставлена ним та спожита відповідачем. вартість електричної енергії визначена відповідно до умов Договору, на підставі формульного розрахунку (п.5.4, п. 5.5 Договору) та відповідач не надав обґрунтованих заперечень на позовну заяву, а доводи спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань.

Надаючи пояснення, третьою особою було зазначено суду, що згідно п. 2 додатку 3 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №29/884 від 02.01.2025 р. додаток 3 укладається на строк до 31.12.2025 р. та набирає чинності з дня його підписання.

Окрім того, як було зазначено третьою особою, Додатком 3 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №29/884 від 02.01.2025 р. передбачувався сторонами станом на момент укладання Договору очікуваний обсяг споживання (постачання) електричної енергії споживачу. При цьому, очікуваний обсяг встановлюється на початок періоду споживання, а фактичний обсяг фіксується сторонами за підсумками конкретного розрахункового періоду та має контролюватися споживачем з метою недопущення перевищення встановлених обсягів як очікуваних.

Наразі, як вказує третя особа, в матеріалах справи наявна довідка Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі про обсяги електричної енергії, які були фактично спожиті у розрахунковому періоді жовтня та листопада 2025 р. по споживачу Комунальному підприємству Міські дороги визначені на підставі показів розрахункових засобів обліку та третя особа підтверджує факт розподілу/споживання електричної енергії відповідачем у жовтні 2025р. у обсязі 58073 кВт/год та листопаді 2025р. у обсязі 56377 кВт./год.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання, як Постачальником, та Комунальним підприємством Міські дороги, як Споживачем, укладено Договір № 29/884 про постачання електричної енергії споживачу від 02.01.2025р. шляхом підписання Заяви приєднання на умовах Комерційної пропозиції.

Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Договору, кількість електричної енергії на 2025 рік визначено в обсязі 508897 кВт/год, відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу».

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Договору, загальна сума Договору складає 3291514, 86 грн., в тому числі ПДВ 548585,81 грн. (зміни до Договору внесені Додатковою угоду №10 від 10.10.2026).

Відповідно до Додаткової угоди №10 від 10.10.2025р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу №26/884 від 02.01.2025р. сторонами було визначено, зокрема, що кількість електричної енергії на 2025р. визначено у обсязі 427662 кВт/год. та загальна сума Договору складає 3291514,86 грн.

Як з`ясовано судом за наявними в матеріалах справи доказами, у Комунального підприємства Міські дороги виник борг за спожиту електричну енергію обсяг якої підтверджується повідомленням операторів системи розподілу (ОСР) ДТЕК Одеські Електромережі від 08.01.2026 № 101/29/03-247 (а.с. 12, т.1) та складає 114450 кВт*год за період з 01.10.2025р. по 30.11.2025р., у зв`язку з чим у останнього з`явилась заборгованість у розмірі 926940,61 грн.

Суд зазначає, що позивачем, на адресу відповідача були направлені рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії за період з 01.10.2025р. по 30.11.2025р., а саме: акти приймання передавання за жовтень та листопад 2025р., рахунки на оплату за жовтень, листопад 2025р. (а.с. 13-16, т.1).

Судом враховано, що умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що мови цього Договору розроблені відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням порядку та умов встановлених Законом України "Про публічні закупівлі", Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робiт i послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дiї правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України вiд 12 жовтня 2022р. №1178 (далi - Особливості), та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №312 (далi - ПРРЕЕ), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладеться сторонами, за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне придбання товару (надання послуг).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 2.3.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі ПРРЕЕ) визначено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийомупередачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 розділу IV ПРРЕЕ).

Згідно п. 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до довідки Акціонерного товариства ДТЕК Одеські Електромережі від 08.01.2026р. №101/29/03-247 вбачається, що обсяг розподіленої електричної енергії жовтень 2025р. складає 58073 кВт\год та за листопад 56377 кВт/год.

Отже, предметом спору у цій справі, є стягнення з відповідача вартості спожитої ним електричної енергії, яка поставлена позивачем у більшій кількості, ніж це передбачено укладеним договором, тобто, електрична енергія набута відповідачем без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі №910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов`язання, не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі №918/339/21.

Частиною першою статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина друга статті 1213 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги, що Комунальним підприємством Міські дороги було спожито електричну енергію понад обсяги, що визначені сторонами у Договорі, тобто без достатньої правової підстави, суд приходить до висновку, що спожита електрична енергія в обсязі 114450 кВт/год. не може бути повернута Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання в натурі, отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу її вартість, на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, у розмірі 926940,61 грн.

Водночас, виходячи з вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. ІІри цьому доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу ві ро гідностей ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, зі стягненням з відповідача боргу у розмірі 926940,61 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 11123,29 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Суд зазначає, що надлишково сплачений судовій збір буде повернуто позивачу після подання відповідного клопотання до суду.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства Міські дороги (65031, Одеська обл., м.Одеса, вул. Промислова, буд. 38; ЄДРПОУ 32642110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35; ЄДРПОУ 42093239) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 926940 (дев`ятсот двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11123 (одинадцять тисяч сто двадцять три) грн. 29 коп.

Повне рішення складено 17 серпня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко