Рішення № 139019602, 10.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2002/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/2002/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 91; ЄДРПОУ 38003191)

До відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 1)

Про стягнення 291882000,00 грн.

За участю:

Від позивача: Шелудченко Д.В., керівник

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Еконоватіка звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, у якій просить суд стягнути з загальну суму збитків, (яка складається з реальних збитків та витрат на відновлення) у розмірі 282045000,00 грн., що дорівнює 6678000 дол. США, та упущену вигоду у розмірі 9837000,00 грн., що дорівнює 232740, 00 дол. США.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2026р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2002/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "22" червня 2026 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу: підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.06.2026р. о 10:20. Розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про дату, час та місце розгляду справи №916/2002/26.

22.06.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 серпня 2026р. об 11:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026р. повідомлено відповідача: Російську Федерацію, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р.) "10" серпня 2026 р. об 11:00. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 10.08.2026р. об 11:00. Розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про дату, час та місце розгляду справи №916/2002/26.

З 24.02.2022р. розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення. Передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Оскільки діяльність посольства російської федерації в Україні зупинена, в той час як суду не відоме місцезнаходження інших дипломатичних представництв відповідача в Україні, судом здійснено публікації на офіційному веб-сайті судової влади України про розгляд справи №916/2002/26. Відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, та у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.

У судовому засіданні 10.08.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.08.2026р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що він є власником нерухомого майна: комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 6, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.04.2019, індексний номер 163721655 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1138578251220) та комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.04.2019, індексний номер 163721655 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1390175851220).

Як зазначає позивач, 16.07.2025р. приблизно о 00:30 годин внаслідок обстрілу невстановленими військовослужбовцями збройних сил російської федерації забороненими міжнародним правом засобами ведення війни із застосуванням за попередньою ідентифікацією безпілотних літальних апаратів, було нанесено нищівних ударів по об`єктах портової інфраструктури приватної та державної форми власності, внаслідок чого сталася пожежа, яка спричинила зокрема знищення належного Товариству з обмеженою відповідальністю Еконоватіка нерухомого, рухомого майна, обладнання та інших товарноматеріальних цінностей, розташованих за адресами: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № № 6, 17.

Зазначені обставини підтверджуються актом про пожежу Ізмаїльського районного управління ГУ ДСНС в Одеській області від 17.07.2025р. та висновком про причини виникнення пожежі Ізмаїльського районного управління ГУ ДСНС в Одеській області від 18.07.2025р.

Позивач пояснює суду, що за фактом вказаних обставин було зареєстровано кримінальне провадження від 16.07.2025р. № 12025162150001015 за ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка від 16.07.2025р. за № 16/07-2025 ІНВ Про проведення позапланової інвентаризації товарів було створено інвентаризаційну комісію з проведення позапланової інвентаризації товарів.

Позивачем було зазначено суду, що за результатами проведення комісійного обстеження було складено: акт № 1 комісійного обстеження об`єктів, пошкоджених 16.07.2025р. внаслідок збройної агресії російської федерації від 22.07.2025р. за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 6 та акт № 2 комісійного обстеження об`єктів, пошкоджених 16.07.2025р. внаслідок збройної агресії російської федерації від 22.07.2025р. за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17 та актами було встановлено пошкодження рухомого, нерухомого майна, обладнання, товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка.

Одеською регіональною торгово-промисловою палатою було проведено експертне обстеження пошкоджених 16.07.2025р. внаслідок збройної агресії російської федерації об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка, зокрема за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 6, 17 та складено експертний висновок щодо обстеження та фіксації знищеного чи пошкодженого майна внаслідок збройної агресії російської федерації від 02.12.2025р. №УТЕ 374, згідно з яким було встановлено наявність слідів пожежі, внаслідок якої пошкоджено та зруйновано технологічні будівлі комплексу зі зберігання, перевалки та перевантаження енергоносіїв, його устаткування, обладнання та інженерні комунікації, зокрема трубопроводи, запірну арматуру, обладнання підземної бази зберігання газу, приміщення та інше майно, пред`явлене до огляду та таке, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Еконоватіка; значного пошкодження зазнали будівлі, устаткування, обладнання та інженерні комунікації, що забезпечують функціонування комплексу зі зберігання і перевалки енергоносіїв та комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв.

19.08.2025р. приблизно з 22:49 до 00:34 20.08.2025 невстановлені військовослужбовці збройних сил рф здійснили повторний масований обстріл території м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області попередньо з використанням БпЛА типу Shahed-136/Герань-2, внаслідок чого сталася пожежа, яка спричинила зокрема пошкодження належного Товариству з обмеженою відповідальністю Еконоватіка нерухомого, рухомого майна, обладнання та інших товарно-матеріальних цінностей, розташованих за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 17.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка від 01.09.2025р. №01/09-2025 ІНВ Про проведення позапланової інвентаризації товарів було створено інвентаризаційну комісію з проведення позапланової інвентаризації товарів.

За результатами проведення комісійного обстеження було складено Акт №4 комісійного обстеження об`єктів, пошкоджених 20.08.2025р. внаслідок збройної агресії російської федерації від 04.09.2025р., яким встановлено пошкодження рухомого, нерухомого майна, обладнання, товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка за адресою: Одеська, область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17.

Як зазначає позивач, Одеською регіональною торгово-промисловою палатою було проведено експертне обстеження пошкоджених 20.07.2025 об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17, та складено експертний висновок щодо обстеження та фіксації знищеного чи пошкодженого майна внаслідок збройної агресії російської федерації від 20.01.2026 за № УТЕ 8, згідно з яким встановлено знищення технологічної будівлі (операторна № 1), обладнання та інженерних комунікацій комплексу, трубопроводів, запірної арматури, бонового загородження, гідротехнічної споруди-причалу, траси технологічних трубопроводів ЗВГ, маніфольду перекачування скраплених вуглеводневих газів та іншого майна усього 16 найменувань.

Позивачем було зазначено суду, що відповідно до Технічного звіту ФОП Гайворонський С.Б. від 19.02.2026р. №20/01/26/1-ТО з обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій, визначення можливості подальшої експлуатації будівель та споруд, встановлено, що комплекс зі зберігання та перевалки енергоносіїв за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 6 зазнав пошкоджень внаслідок обстрілу безпілотних повітряних літальних апаратів.

Відповідно до Технічного звіту від 19.02.2026р. №20/01/26/2-ТО, складеного ФОП Гайворонський С.Б., за результатами проведеного обстеження встановлено, що комплекс інженерно-транспортних споруд за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17 зазнав пошкоджень внаслідок обстрілу безпілотних повітряних літальних апаратів.

За доводами позивача, знищення та пошкодження нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації, призвели до його прямих (матеріальних та майнових) збитків через зупинення їх господарської діяльності та з метою визначення розміру збитків, завданих Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка внаслідок втрати матеріальних активів та упущеної вигоди, в результаті збройної агресії РФ проти України 16.07.2025р. та 20.08.2025р., позивач замовив розробку такої оцінки від Товариства з обмеженою відповідальністю УСК-КОНСАЛТІНГ, яке діє згідно сертифікату Фонду Державного майна України від 14.08.2015р. № 646/15, а також ліцензії Державного агентства земельних ресурсів України від 11.07.2013р. серії АЕ № 191117.

Як було зазначено позивачем суду, згідно Звіту Товариства з обмеженою відповідальністю УСК-КОНСАЛТИНГ розмір збитків 118517000,00 грн., що дорівнює 2804000,00 дол. США, витрати на відновлення 163528000,00 грн., що дорівнює 3869000,00дол. США, упущена вигода 9837000 грн., що дорівнює 232740,00 дол. США.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідност.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, суд зазначає таке.

При розгляді даного спору судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 в справі №308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 в справі №428/11673/19, від 22.06.2022 в справі №311/498/20, від 12.10.2022 в справі №463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 в справі №990/80/22.

Відтак, відповідно до Угоди, судовий імунітет рф у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про міжнародне приватне право, права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу, зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України, чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України.

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Як з`ясовано судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Еконоватіка є власником нерухомого майна: комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 6 та комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.04.2019р.

За матеріалами справи з`ясовано, що 16.07.2025р. приблизно о 00:30 годин внаслідок обстрілу невстановленими військовослужбовцями збройних сил російської федерації забороненими міжнародним правом засобами ведення війни із застосуванням за попередньою ідентифікацією безпілотних літальних апаратів, було нанесено нищівних ударів по об`єктах портової інфраструктури приватної та державної форми власності, внаслідок чого сталася пожежа, яка спричинила зокрема знищення належного Товариству з обмеженою відповідальністю Еконоватіка нерухомого, рухомого майна, обладнання та інших товарноматеріальних цінностей, розташованих за адресами: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №№6,17.

А також, 19.08.2025р. приблизно з 22:49 до 00:34 20.08.2025 невстановлені військовослужбовці збройних сил рф здійснили повторний масований обстріл території м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області попередньо з використанням БпЛА типу Shahed-136/Герань-2, внаслідок чого сталася пожежа, яка спричинила зокрема пошкодження належного ТОВ ЕКОНОВАТІКА нерухомого, рухомого майна, обладнання та інших товарно-матеріальних цінностей, розташованих за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська селищна рада, комплекс будівель та споруд №17.

Одеською регіональною торгово-промисловою палатою було проведено експертне обстеження пошкоджених 16.07.2025р. внаслідок збройної агресії російської федерації об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка, зокрема за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 6, 17 та складено експертний висновок щодо обстеження та фіксації знищеного чи пошкодженого майна внаслідок збройної агресії російської федерації від 02.12.2025р. №УТЕ 374.

Також, Одеською регіональною торгово-промисловою палатою було проведено експертне обстеження пошкоджених 20.07.2025 об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17, та складено експертний висновок щодо обстеження та фіксації знищеного чи пошкодженого майна внаслідок збройної агресії російської федерації від 20.01.2026 за № УТЕ 8.

Матеріали справи містять Технічній звіт ФОП Гайворонський С.Б. від 19.02.2026р. №20/01/26/1-ТО з обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій, визначення можливості подальшої експлуатації будівель та споруд та Технічній звіт від 19.02.2026р. № 20/01/26/2-ТО, складеного ФОП Гайворонський С.Б.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Відповідні висновки щодо критеріїв упущеної вигоди викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі №923/700/17, від 11.11.2019 у справі №904/7601/17, від 12.11.2019 у справі №910/9278/18, 12.08.2020 у справі №910/15883/14, від 27.08.2019 у справі №910/9095/18, від 26.02.2020 у справі №914/263/19.

Суд зазначає, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.

Крім того, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, від 01.12.2023 у справі №926/3347/22.

Матеріали справи містять Звіт про визначення розміру збитків (реальних збитків, упущеної вигоди та потреб у відновленні майна), завданих Товариству з обмеженою відповідальністю Еконоватіка, у зв`язку з пошкодженням/знищенням майна внаслідок збройної агресії російської федерації від 01.12.2025р., складеного суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «УСК-КОНСАЛТИНГ» за яким визначено, що розмір реальних збитків складає 118517000,00 грн., що дорівнює 2804000,00дол. США, розмір витрат на відновлення складає 163528000,00 грн, що дорівнює 3869000,00 дол. США, розмір упущеної вигоди складає 9837000 грн., що дорівнює 232740,00 дол. США.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У пункті 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 року № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 року №182 зобов`язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 року на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 року про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме збройної агресії росії проти України, в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Діями з боку російської федерації порушено гарантоване ст. 42 Конституції України право позивача на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, тобто сам факт збройної агресії рф проти України є причиною виникнення ситуації, за якої позивач змушений відстоювати порушене відповідачем право у судовому порядку.

З урахуванням наведеного, на думку суду, позивачем у даній справі надано докази, що можуть підтверджувати загальну суму збитків, яка складається з реальних збитків та витрат на відновлення, у розмірі 282045000, 00 грн., що дорівнює 6678000 доларів США та упущену вигоду у розмірі 9837000,00 грн., що дорівнює 232740 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 931840,00 грн., із застосуванням коефіцієнту 0,8%, у зв`язку із поданням до суду позову позивачем в електронній формі.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка задовольнити повністю.

2.Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еконоватіка (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 91; ЄДРПОУ 38003191) загальну суму збитків, яка складається з реальних збитків та витрат на відновлення, у розмірі 282045000, (двісті вісімдесят два мільйони сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп., що дорівнює 6678000 (шість мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч) доларів США та упущену вигоду у розмірі 9837000 (дев`ять мільйонів вісімсот тридцять сім тисяч) грн. 00 коп., що дорівнює 232740 (двісті тридцять дві тисячі сімсот сорок) доларів США.

3.Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 1)в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 931840 (дев`ятсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 17 серпня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко