Рішення № 139019499, 14.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Справа № 915/1703/25

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Вінницького обласного центру зайнятості,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Гоберлас Сергія Олександровича,

про: стягнення 255424,07 грн,-

в с т а н о в и в:

Вінницький обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Гоберлас Сергія Олександровича грошові кошти у загальному розмірі 255424,07 грн, з яких: 250000,0 грн - сума основного боргу з неповернутих коштів мікрогранту, які відповідачем отримано по договору б/н від 28.08.2024 про надання мікрогранту; 1745,99 грн - інфляційні втрати; 3678,08 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Така ухвала судом направлялась відповідачу до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та 02.12.2025 ним отримана.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26.07.2024 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг «Дія» з метою отримання коштів мікрогранту фізична особа - підприємець Гоберлас Сергій Олександрович (надалі ФОП Гоберлас С.О.) звернувся із заявою №XEU361 та бізнес-планом на розширення бізнесу і залучення більшої кількості клієнтів.

16.08.2024 Вінницьким обласним центром зайнятості (надалі Вінницький ОЦЗ) прийнято рішення про надання ФОП Гоберласу С.О. мікрогранту в розмірі 250000,0 грн (наказ ДЦЗ №140 від 16.08.2024).

28.08.2024 між Державним центром зайнятості та ФОП Гоберласом С.О. було укладено письмовий (електронний) договір про надання мікрогранту, шляхом подання ФОП Гоберласом С.О. заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту.

09.09.2024 на виконання умов договору про надання мікрогранту уповноваженим банком (АТ «Ощадбанк») на грантовий рахунок ФОП Гоберласа С.О. були зараховані кошти мікрогранту в сумі 250000,0 грн.

Позивач вказує, що обов`язковою умовою виконання договору про надання мікрограму є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку 2-х робочих місць та працевлаштувати на них 2-х осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.

З метою перевірки виконання обов`язкової умови договору про надання мікрогранту (створення 2-х робочих місць та працевлаштувати на них 2-х осіб) 14.03.2025 Вінницькою філією Вінницького ОЦЗ здійснено моніторинг та контроль виконання ФОП Гоберласом С.О. умов договору про надання мікрогранту шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності, за результатами якого складено акт №10.3-15/201, в якому встановлено цільове використання у повному обсязі ФОП Гоберласом С.О. коштів мікрогранту та невиконання останнім обов`язкової умови договору про надання мікрогранту щодо створення 2-х робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача та працевлаштування на них двох осіб.

25.04.2025 Вінницькою філією Вінницького ОЦЗ надіслано запит до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (лист №10.03-14/1216-25 від 25.04.2025). В отриманій відповіді (лист №0200-0604-8/48599 від 28.04.2025) повідомлено, що станом на 28.04.2025 відомості щодо використання найманої праці ФОП Гоберласом С.О. за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року не подавались; в головного управління відсутня інформація щодо працевлаштування працівників на нові робочі місця у період з серпня 2024 року по лютий 2025 року включно.

У зв`язку з тим, що ФОП Гоберласом С.О. невиконані умови договору про надання мікрогранту (не створив 2-х робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача та не працевлаштував на них 2-х осіб), позивач вважає, що сума мікрогранту підлягає поверненню уповноваженому банку у повному обсязі.

07.05.2025 Вінницьким ОЦЗ видано наказ №73 про повернення мікрогранту отриманого ФОП Гоберласом С.О. у сумі 250000,0 грн.

12.05.2025 з метою досудового врегулювання спору ФОП Гоберласу С.О. надіслано претензію про необхідність повернення коштів мікрогранту.

Позивач зазначає, що ФОП Гоберласом С.О. повернення коштів по мікрогранту не здійснено, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. (ч.1 ст.16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні").

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні").

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку, тут та надалі в редакції, яка діяла на момент укладання договору про надання мікрогранту, передбачено, що цей Порядок визначає умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу" для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант).

Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки (пункт 2 Порядку).

Для цілей цього Порядку суб`єктом господарювання вважається суб`єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа - підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки (пункт 3 Порядку).

Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує, зокрема, 250000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (пункт 4 Порядку).

Надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію) (пункт 6 Порядку).

Для виплати мікрогрантів отримувачам Мінекономіки відкриває в Казначействі реєстраційний рахунок загального фонду державного бюджету (далі - рахунок) (пункт 7 Порядку).

Рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію (пункт 17 Порядку).

Відповідно до абз.3 п.20 Порядку, обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня укладення договору мікрогранту робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.

Отже, у відповідача виник обов`язок у строк протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача (тобто, з 09.09.2024) створити два робочих місця та працевлаштувати на них двох осіб на строк не менш як на 24 місяці.

Згідно п.21 Порядку, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

З метою перевірки виконання обов`язкової умови договору про надання мікрогранту (створення 2-х робочих місць та працевлаштувати на них 2-х осіб) 14.03.2025 Вінницькою філією Вінницького ОЦЗ здійснено моніторинг та контроль виконання ФОП Гоберласом С.О. умов договору про надання мікрогранту шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності, за результатами якого складено акт №10.3-15/201, в якому встановлено цільове використання у повному обсязі ФОП Гоберласом С.О. коштів мікрогранту та невиконання останнім обов`язкової умови договору про надання мікрогранту щодо створення 2-х робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача та працевлаштування на них двох осіб.

25.04.2025 Вінницькою філією Вінницького ОЦЗ надіслано запит до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (лист №10.03-14/1216-25 від 25.04.2025). В отриманій відповіді (лист №0200-0604-8/48599 від 28.04.2025) повідомлено, що станом на 28.04.2025 відомості щодо використання найманої праці ФОП Гоберласом С.О. за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року не подавались; в головного управління відсутня інформація щодо працевлаштування працівників на нові робочі місця у період з серпня 2024 року по лютий 2025 року включно.

Згідно абз.8 п.20 Порядку, у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту..

Позивач стверджує, що ФОП Гоберласом С.О. невиконані умови договору про надання мікрогранту (не створено 2-х робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача та не працевлаштовано на них 2-х осіб), у зв`язку з чим 250000,0 грн мікрогранту підлягає поверненню уповноваженому банку у повному обсязі.

07.05.2025 Вінницьким ОЦЗ видано наказ №73 про повернення мікрогранту отриманого ФОП Гоберласом С.О. у сумі 250000,0 грн.

12.05.2025 з метою досудового врегулювання спору ФОП Гоберласу С.О. надіслано претензію про необхідність повернення коштів мікрогранту.

Така претензія, за твердженням позивача, залишилась без відповіді та без задоволення.

Вказані обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що ним повернення коштів по мікрогранту в сумі 250000,0 грн не здійснено.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно із положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про те, що ФОП Гоберласом С.О. у порушення умов договору про надання мікрогранту не виконано обов`язкову умову щодо створення 2-х робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача та працевлаштування на них 2-х осіб, наслідком чого, відповідно до умов договору про надання мікрогранту та Порядку, - є обов`язок відповідача повернути уповноваженому банку на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, 250000,0 грн отриманого мікрогранту.

Докази повернення мікрогранту в сумі 250000,0 грн в матеріалах справи відсутні.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 250000,0 грн мікрогранту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача нараховані на 250000,0 грн неповернутого мікрогранту 1745,99 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2025 року та 3678,08 грн - 3% річних за період з 30.05.2025 по 24.11.2025.

Відповідно до абз.12 п.21 Порядку, у разі несвоєчасного або неповного повернення суми мікрогранту використаної з порушенням сума мікрогранту вважається заборгованістю та стягується Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом прийнято до уваги, що враховуючи положення абзаців 3, 8 п.20 Порядку, відповідач повинен був повернути 250000,0 грн мікрогранту не пізніше 09.04.2025 (сім місяців з 09.09.2024).

Судом розрахунки інфляційних втрат, 3% річних перевірені та встановлена їх методологічна та арифметична правильність.

При цьому, відповідачем такі розрахунки не заперечені та не спростовані.

З огляду на те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, збільшивши стягувану суму та період нарахування, то суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає 1745,99 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2025 року та 3678,08 грн - 3% річних за період з 30.05.2025 по 24.11.2025.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано до суду через систему "Електронний суд", то відповідно до приписів ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в спірному випадку становить 3065,09 грн (3831,36 грн х 0,8), який слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

При цьому, позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 3831,36 грн без застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір в сумі 767,27 грн може бути повернуто судом з державного бюджету за клопотанням позивача, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гоберлас Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницького обласного центру зайнятості (21009, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Стрілецька, буд.3-А, ідент.код 05392714) кошти мікрогранту в розмірі 250000,0 грн на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (отримувач: АТ «Ощадбанк»; код отримувача: 00032129; надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк»; рахунок отримувача: UA683004650000029093142000001).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гоберлас Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницького обласного центру зайнятості (21009, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Стрілецька, буд.3-А, ідент.код 05392714) 1745,99 грн інфляційних втрат, 3678,08 грн - 3% річних та 3065,09 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва