Ухвала суду № 139019460, 30.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про передачу заяви про видачу судового наказу за підсудністю

30 липня 2026 року Справа № 915/919/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши заяву (вх. № 10418/26 від 20.07.2026) заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+», вул. Ґарета Джонса, буд. 8, літера 20 Д, м. Київ, 04119 (код ЄДРПОУ 45179093) про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІМПЕКС-ДНІПРО», вул. Вінграновського, буд. 49, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54028 (код ЄДРПОУ 33383861) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу в розмірі 28 451, 08 грн. сума основного боргу; 175, 56 грн. 3% річних; 160, 34 інфляційна складова боргу та витрати зі сплати судового збору 266, 24 грн.

без повідомлення (виклику) учасників.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+» із заявою про видачу судового наказу, в якій заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІМПЕКС-ДНІПРО» суму основного боргу 28 451,08 грн.; 3% річних 175, 56 грн.; інфляційну складову боргу 160, 34 грн. та витрати зі сплати судового збору 266, 24 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+» (вх. № 10418/26 від 17.07.2026) та додані до неї документи, суд дійшов висновку про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю з огляду на наступне.

Підставою заяви зазначено обставини щодо неналежного виконання боржником умов договору про постачання електричної енергії споживачу, до якого приєднався боржник шляхом підписання заяви-приєднання, а саме зобов`язань щодо оплати фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 28 451, 08 грн.

За порушення виконання грошового зобов`язання заявником відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 149 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

У параграфі 3 глави 2 "Юрисдикція" розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходження чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України (постанова ВП ВС від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлює виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За правилами ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України у спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України (постанова ВП ВС від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18).

Підставою вимоги заявника про стягнення заборгованості з боржника в порядку наказного провадження зазначено невиконання боржником умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції «Надійна загальна» (додаток 1 до договору), який укладено шляхом підписання заяви-приєднання.

В Повідомленні (заява-приєднання) про намір укласти договір про постачання електричної енергії споживачу від 12.10.2024, яке є Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, зазначено Перелік об`єктів та площадок комерційного обліку споживача, а саме: постачання електричної енергії здійснюється споживачу ТОВ "БУДІМПЕКС-ДНІПРО" до об`єкта - будівлі автогаражу, який (об`єкт) знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 8.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про видачу судового наказу підсудна господарському суду за місцем знаходження об`єкта нерухомого майна, до якого здійснювалось постачання електричної енергії, за правилами виключної підсудності відповідно до ч. 3 ст. 30, 149 ГПК України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+», скориставшись своїм правом на звернення до господарського суду із заявою про видачу судового наказу, не дотримався правил визначення підсудності, передбачених ГПК України.

Заява про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 152 ГПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 27, 30, 31, 147, 148, 149, 152, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+» (вх. № 10418/26 від 20.07.2026) про видачу судового наказу з доданими до неї документами про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІМПЕКС-ДНІПРО» заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу в розмірі 28 451, 08 грн. сума основного боргу; 175, 56 грн. 3% річних; 160, 34 інфляційна складова боргу та витрати зі сплати судового збору 266, 24 грн. за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, 1, м. Дніпро, 49600).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255-259 ГПК України.

Суддя Е.М. Олейняш