Ухвала суду № 139018141, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/16307/23

За заявою Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала"

про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

у справі № 910/16307/23

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала"

до держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про стягнення 57 110,34 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/16307/23 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" (далі - Підприємство) до держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - Служба) про стягнення з держави України через Службу грошових коштів у загальному розмірі 57 110,34 грн., з яких: 8 741,10 грн. - 3 % річних, 48 369,24 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням від 22.12.2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 року, господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Підприємства та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 7 027,40 грн. 3 % річних та 40 069,60 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти вимог Підприємства суд відмовив.

08.04.2024 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року в справі № 910/16307/23 місцевий господарський суд видав відповідний наказ.

17.08.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 16.08.2026 року № 3289-к, в якій останнє просило суд:

- встановити судовий контроль за виконанням Службою рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року в справі № 910/16307/23 та виданого на його виконання наказу від 08.04.2024 року;

- зобов`язати Службу в установлений судом строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня винесення ухвали суду, надати господарському суду міста Києва та Підприємству звіт про повне виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року в справі № 910/16307/23 та виданого на його виконання наказу від 08.04.2024 року про перерахування на користь Підприємства 7 027,40 грн. 3 % річних та 40 069,60 грн. інфляційних втрат, як суми основного боргу за рішенням суду, на який зобов`язати Службу нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення строку виконання рішення суду в справі № 910/16307/23;

- зобов`язати Службу виконати рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року в справі № 910/16307/23 та виданого на його виконання наказу від 08.04.2024 року шляхом безспірного списання на користь Підприємства 7 027,40 грн. 3 % річних та 40 069,60 грн. інфляційних втрат, як суми основного боргу за рішенням суду, на який зобов`язати Службу нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення строку виконання рішення суду в справі № 910/16307/23;

- притягнути до відповідальності за невиконання рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року в справі № 910/16307/23 та виданого на його виконання наказу від 08.04.2024 року Голову Служби СЛЮЗ Т.Я. шляхом накладення штрафу за невиконання судового рішення у справі № 910/16307/23.

В обґрунтування поданої заяви Підприємство посилалося на те, що судове рішення у справі № 910/16307/23 не виконується понад 2 роки, тоді як в адресованих заявнику листах Служба посилається на наявність "черги" та "відсутність асигнувань".

Разом із тим, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №320/51448/24 за адміністративним позовом Підприємства до Служби про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 04.09.2025 року Київський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог Підприємства у цій справі.

Водночас постановою від 21.07.2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував вищенаведене рішення місцевого адміністративного суду та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги Підприємства, визнавши протиправною бездіяльність Служби у невиконанні наказу господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року в справі № 910/16307/23, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року, а також зобов`язавши Службу виконати наказ господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року в справі № 910/16307/23, виданий на виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року в справі № 910/16307/23 та стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 7 027,40 грн. 3 % річних та 40 069,60 грн. інфляційних втрат.

Листом від 27.07.2026 року № 3145-с позивач звернувся до Служби з вимогою невідкладно виконати рішення суду в справі № 910/16307/23 та сплатити Підприємству кошти та нарахувати на заборгованість 3 % річних та індекс інфляції за тривале невиконання рішення суду.

Оскільки відповідач не виконав та ухиляється від виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в справі № 320/51448/24, Підприємство, зважаючи на наявність підстав для стягнення на його користь суми грошових коштів з донарахуванням 3 % річних та індексу інфляції на цю суму за весь час невиконання рішення суду, звернулося до господарського суду міста Києва із заявою від 16.08.2026 року № 3289-к.

Дослідивши матеріали заяви Підприємства від 16.08.2026 року № 3289-к, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з урахуванням такого.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку, встановленому цим розділом.

За змістом 1, 2 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах:

1) про захист ділової репутації;

2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

3) в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що спір у справі № 910/16307/23 є майновим, а відтак не входить до визначеного вище переліку.

У той же час, згідно з частиною 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Отже, виходячи з приписів частини 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковою умовою для зобов`язання боржника, яким є орган державної влади, що не виконав рішення суду, подати звіт про виконання судового рішення, є відкриття саме виконавчого провадження

Суд зазначає, що згідно з наказом господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року в справі № 910/16307/23 про стягнення з Державного бюджету України на користь Підприємства 7 027,40 грн. 3 % річних та 40 069,60 грн. інфляційних втрат боржником визначено Службу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02.06.2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону).

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (стаття 6 Закону).

Відтак, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не є органами примусового виконання, що прямо визначено у частині 4 статті 6 Закону.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що наказ господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року № 910/16307/23 перебуває на виконанні за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".

Закон України від 05.06.2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом, та особливості їх виконання.

За нормами статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

За правилами пункту 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до зазначеного Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

За умовами пункту 8 Порядку органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом, а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 року в справі № 200/7261/13-ц.

За таких обставин, боржник за наказом господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року № 910/16307/23 - Служба не є органом примусового виконання рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для ототожнення понять "відкриття виконавчого провадження" і "прийняття до виконання органом казначейства наказу суду".

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на відсутність визначених частиною 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України умов, суд не вбачає підстав для задоволення поданої Підприємством заяви про зобов`язання Служби подати звіт про виконання рішення суду в справі № 910/16307/23.

Одночасно, суд звертає увагу на положення частини 5 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, за якими якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов`язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 345-3 і345-4 цього Кодексу.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, відповідна заява на підставі частини 5 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України (якою Розділ VI Господарського процесуального кодексу України був доповнений згідно із Законом від 21.11.2024 року № 4094-IX) подається позивачем не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі та розглядається судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог, а відтак не може розглядатися судом на стадії виконання рішення суду.

Більше того, суд врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 року в справі № 686/7081/21 про те, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

У той же час, розгляд судом заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у господарських справах є заходом судового контролю за виконанням судового рішення, тоді як чинним процесуальним законодавством не встановлено можливості фактичного внесення змін до такого рішення (при ухваленні якого не застосовувалися приписи частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України) шляхом зобов`язання відповідача (Служби) нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення строку виконання рішення суду з подальшою сплатою таких сум на користь стягувача у порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Більше того, підтверджене (визначене, конкретизоване) грошове зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди у даному спорі фактично було здійснене постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 року, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 року, якою рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2020 року в справі № 910/4014/16 змінено та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Підприємства задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства 150 000,00 грн. завданої шкоди через підрив іміджу, знищення престижу та підрив довіри до діяльності.

За таких обставин, відповідні компенсаційні виплати можуть бути нараховані саме на підтверджене (визначене, конкретизоване) грошове зобов`язання у розмірі 150 000,00 грн., а не на власне суми нарахованих у подальшому 3 % річних та інфляційних втрат, стягнутих за рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року в справі № 910/16307/23.

Слід також зазначити, що мотиви заяви Підприємства від 16.08.2026 року № 3289-к фактично зводяться до ухилення Служби від виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в справі № 320/51448/24, що не може бути підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в господарській справі.

Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги те, що судом у даному випадку не встановлено правових підстав для стягнення в дохід державного бюджету з Голови Служби штрафу за невиконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Підприємства від 16.08.2026 року № 3289-к.

Відповідно до частини 2, 5 статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 232-235, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" від 16.08.2026 року № 3289-к про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі № 910/16307/23 відмовити.

2. Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (17.08.2026 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.08.2026 року.

Суддя В.С. Ломака