Рішення № 139018115 від 17.08.2026 , Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/6552/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/6552/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" (03083, місто Київ, вул. Пирогівський шлях, 34; код ЄДРПОУ: 36506383)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" (01032, місто Київ, вул. Шевченка Тараса, буд. 33Б, офіс 41; код ЄДРПОУ: 42330902)

про стягнення 1 191 342,13 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" про стягнення 1 191 342,13 грн, що складається з: - сума основного боргу у розмірі 1 050 000,00 грн; - суми штрафу у розмірі 52 500,00 грн; - сума інфляційних збитків у розмірі 67 870,90 грн; - суми 3% річних у розмірі 20 971, 23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09 квітня 2025 року між Приватним підприємством «РЕСУРС БУД» (далі Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україно-Європейська фірма «ДІАМАНТ» (надалі Відповідач/Покупець) було укладено Договір поставки №РББ-250042 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору, Постачальник зобов?язався передати у власність Покупця продукцію, а Покупець прийняти поставки продукції.

Загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що оформляються сторонами під час дії цього Договору (пункт 1.4. Договору).

Згідно із пунктом 3.1. Договору, оплата продукції та послуг здійснюються Покупцем на умовах 100% попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що у разі продажу та поставки продукції на умовах відстрочення платежу, оплата продукції та послуги здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту складання видаткової та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) Постачальником.

Відповідно до пунктів 3.3, та 3.4. Договору, оплата продукції та послуг здійснюється Покупцем на підставі цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. В призначенні платежу Покупець зобов?язаний вказати: «оплата продукції та послуг згідно Договору поставки №РББ-250042 від 09 квітня 2025 року». Якщо Покупець в призначенні платежу замість узгодженого запису зазначить рахунок-фактуру, що виписувався по цьому Договору, оплачені грошові кошти зараховуються Постачальником в оплату продукції та послуг, які є не оплаченими в порядку черговості виконання зобов?язань.

Відповідно до пунктів 4.4., 4.6., 4.7. Договору:

По факту відвантаження продукції Постачальник складає видаткову накладну та надає її на підпис Покупцю. Покупець зобов??язаний підписати видаткову накладну протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання (надіслання) Постачальником.

В разі надання послуг з поставки замовленої продукції, Постачальник складає акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та надає його на підпис Покупцю. Покупець зобов?язаний підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання (надіслання) Постачальником.

Перехід права власності на продукцію від Постачальника до Покупця відбувається після передачі продукції, про що сторони підписують видаткову накладну та/або по товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п. 4.9. Договору, сторони дійшли згоди про те, що одностороння відмова від підписання видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акту звірки взаємних розрахунків не допускається. У разі не повернення Покупцем підписаних видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання, Сторони погоджуються, що продукція була отримана Покупцем, а послуги щодо поставки були прийняті.

Пунктами 4.11. та 4.12. Договору сторони врегулювали відносини електронного документообігу, оформлення та обміну документами по виконанню умов цього Договору.

Строк дії Договору був узгоджений сторонами по 31.12.2025 р. (п. 8.1. Договору), а в частині виконання зобов?язань до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за ним.

На підставі Договору поставки, Позивачем було здійснено поставку продукції та надано послуги з поставки продукції, що підтверджується підписаними між Позивачем та Відповідачем видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 3 822 373,90 грн.

Позивач зазначає, що Відповідачем було частково сплачено за продукцію та послуги з поставки продукції - 2 645 835,91 грн.

Тому, на дату подачі позовної заяви до суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1 050 000,00 грн по Договору.

18.05.2026 р. Позивач надіслав на юридичну адресу Відповідача Вимогу про сплату заборгованості, яка станом на день подачі позовної заяви не була сплачена.

Позивачем зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання взятих на себе зобов?язань, Позивач поставив Відповідачу продукцію, а Відповідач, у свою чергу, прийняв продукцію, що підтверджується видатковими накладними, що підписані зі сторони Покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач надав Відповідачу послуги з поставки продукції, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані Покупцем.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, Покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо нарахування штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, позивачем зазначено наступне.

Умовами розділу 5 Договору поставки №РББ-250042 від 09.04.2025 р. сторонами було визначено наступну відповідальність сторін.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за прострочення оплати поставленої продукції та наданих послуг з поставки продукції відповідно до умов цього Договору Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, інфляційні.

Відповідно до п. 6.3. Договору, сторони домовилися, що позовна давність про сплату штрафу, пені, встановлюється в межах терміну загального строку позовної давності - 3 роки.

Відповідно до п. 6.5. Договору, у випадку прострочення оплати поставленої продукції та надання послуг з поставки продукції відповідно до умов даного Договору, Покупець сплачує штраф Постачальнику у розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції.

Оскільки сума заборгованості станом на день подачі позовної заяви становить 1 050 000,00 грн, Відповідач зобов?язаний сплатити на користь Позивача штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції, що становить 52 500,00 грн. (1 050 000,00 х 5/100).

За прострочення оплати поставленої продукції та наданих послуг з поставки продукції Покупець зобов?язаний сплатити на користь Постачальника інфляційні (пункт 6.2. Договору).

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з 02.10.2025 року враховуючи положення пункту 3.2. Договору та дату складання останніх видаткової накладної та акту від 27.09.2025 р. (п. 3.2 - у разі продажу та поставки продукції на умовах відстрочення платежу, оплата продукції та послуг здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту складання видаткової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) Постачальником).

Отже, Відповідач зобов?язаний сплатити на користь Позивача на підставі Договору поставки всього грошову суму 1 191 342,13 грн, що складається з:

- суми основного боргу у розмірі 1 050 000,00 грн;

- суми штрафу у розмірі 52 500,00 грн;

- суми інфляційних збитків у розмірі 67 870,90 грн;

- суми 3% річних у розмірі 20 971,23 грн.

Також позивач зазначає щодо перетворення ПП «РЕСУРС БУД» в ТОВ «РЕСУРС-БУД».

29.05.2025 року рішенням №76 загальних зборів власників Приватного підприємства «Ресурс Буд» було вирішено припинити Приватне підприємство «Ресурс Буд», код ЄДРПОУ: 36506383 шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Буд», код ЄДРПОУ: 36506383.

Рішенням №82 від 30.09.2025 року загальних зборів власників Приватного підприємства «Ресурс Буд» було внесено зміни в рішення Nє76 загальних зборів власників в частині найменування правонаступника ПП «Ресурс Буд», а саме: створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Буд». Також вказаним рішенням затвердили передавальний акт прав, зобов?язань та майна Приватного підприємства «Ресурс Буд», код ЄДРПОУ: 36506383, правонаступнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Буд», код ЄДРПОУ:36506383.

Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до відомостей що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2025 року внесено запис 1000681450000069763 про проведення державної реєстрації юридичної особи в результаті перетворення - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Буд», код ЄДРПОУ: 36506383. В графі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, зазначено: Приватне підприємство «Ресурс Буд», код ЄДРПОУ: 36506383.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов?язки переходять до правонаступників.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Отже, з 30.09.2025 року Приватне підприємство «Ресурс Буд» було припинено в результаті перетворення, правонаступником якого є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Буд», код ЄДРПОУ: 36506383.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 01.07.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що Позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки: у Відповідача наявні підстави для зменшення суми штрафних санкцій, наявні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу.

ТОВ "УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА "ДІАМАНТ" є генеральним підрядником з будівництва з відновлення об`єктів пошкоджених в наслідок військової агресії російської федерації. Замовником будівництва є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області. Зазначаємо, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області в 2026 році не виплатила жодного платежу ТОВ "УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА "ДІАМАНТ" що унеможливлює виконання зобов`язань перед Позивачем. Окремо зазначаємо, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області найближчим часом розпочне погашення заборгованості перед ТОВ «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», що у свою чергу дасть можливість погасити заборгованість перед Позивачем. ТОВ «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ» не відмовляється від виконання зобов`язань по договору та виконає їх з моменту поновлення виплат за виконані будівельні роботи Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області.

Відповідач зазначає, що штраф в розмірі 5% являється непомірним тягарем для товариства, яке здійснює будівництво об`єктів на державне замовлення з твердою ціною на роботи та матеріали. Існування штрафу в такому розмірі однозначно призводить до прямих збитків товариства. А наявність фінансування в замовника Відповідача напряму залежить від наявності коштів в державному бюджеті (в тому ж числі від надходження коштів від міжнародних партнерів до державного бюджету). В даному випадку штраф застосовується Позивачем виключно як каральна санкція і не стимулює жодним чином Відповідача до виконання зобов`язань.

Також відповідачем зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу вказаний у позовній заяві не є співмірним зі складністю справи, оскільки, у даному виді спору відсутня будь-яка складність, а позов про стягнення боргу є типовим.

Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.

Позивачем подано 06.07.2026 до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що не погоджується із доводами відповідача щодо зменшення штрафу та розміру витрат позивача на правничу допомогу та подає відповідно до ст. 166 ГПК України відповідь на відзив.

Сторони відповідно до пункту 6.5. Договору поставки № РББ-250042 від 09.04.2025 р. передбачили, що у випадку прострочення оплати поставленої продукції та надання послуг з поставки продукції відповідно до умов даного Договору, Покупець сплачує штраф Постачальнику у розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції.

Остання поставка продукції та надання послуги з поставки продукції відбулася 27.09.2025 року, що підтверджується видатковою накладною №РБК-003826 від 27.09.25 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РБК-003826 від 27.09.25.

Всі вимоги позивача до відповідача про погашення заборгованості по Договору були без результатними. Відповідач знаючи про наявний борг не звертався до позивача з проханням відстрочити сплату заборгованості із пропозицією визначити строки сплати боргу, посилаючись на обставини вказані у відзиві.

Оскільки сума заборгованості становить 1 050 000,00 грн, позивач законно розрахував визначений пунктом 6.5. Договору штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції, що становить 52 500,00 грн. (1 050 000,00 х 5/100) про який було відомо відповідачу в день укладення Договору. Крім цього, відповідач взяв на себе відповідальність згідно із пунктом 6.2. Договору сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, яка становить 160 520,55 грн. Проте, позивач з метою, щоб не завдавати надмірний фінансовий тягар для відповідача, не стягує із відповідача пеню. Тому, штраф у розмірі 52 500,00 грн. від суми заборгованості 1 050 000,00 грн. не є каральною санкцією, як помилково вважає відповідач, а має саме компенсаційний характер.

На думку відповідача розмір витрат на правничу допомогу вказаний у позовній заяві не є співмірним зі складністю справи, оскільки, у даному виді спору відсутня будь-яка складність.

Крім власних доводів, відповідач не довів неспівмірність витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката (6 годин робіт) у розмірі 17 500, 00 грн. з яких позивач сплатив 2 500,00 грн. за вивчення матеріалів (договорів, первинної бухгалтерської документації та інших документів) на підставі яких у відповідача виникла заборгованість по Договору поставки РББ-250042 від 09.04.2025 р. та надання адвокатом консультації, рекомендацій щодо правової позиції та 15 000,00 грн. за підготовку позовної заяви на 12 аркушах з розрахунком інфляційних збитків, 3% річних та подачу документів з додатками у кількості 230 предметів до суду. Окрім цього, відповідач не врахував, що всі додатки у кількості 230 предметі потрібно адвокату відксерити в двох екземплярах, перед подачею до суду - відправити поштою відповідачу і лише після цього, відвести документи до канцелярії суду.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив Відповідача.

У поданих до суду 10.07.2025 запереченнях на відповідь позивача на відзив Відповідач зазначає, що не погоджується з доводами позивача зазначеними у відповіді на відзив.

Відповідач повторно наголошує, що штраф в розмірі 52 500,00 грн є каральною санкцією, і не має жодного компенсаційного характеру, оскільки, позивач не отримав жодних збитків (в тому ж числі не вимагає відшкодування жодних збитків).

Водночас відповідач не відмовляється від виконання зобов`язань по договору і готовий їх виконати першочергово (при отриманні коштів за виконані роботи від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області). Також відповідач усно неодноразово повідомляв позивачу про фінансові труднощі у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування замовника (тобто позивач був проінформований про фінансовий стан відповідача).

Відповідач не погоджується з розміром правничої допомоги 17 500 грн за 6 годин роботи адвоката (згідно відповіді на відзив). На думку відповідача такий розмір не розумний з огляду на конкретні матеріали справи (написання типового позову на підставі наданих клієнтом договору та бухгалтерських документів). Також слід звернути увагу на той факт, що вартість 6 годин роботи адвоката по такій справі, не може бути більшою ніж середня зарплата секретаря судового засідання районних судів міста Києва за січень 2026(з врахуванням грошової допомоги, допомоги на оздоровлення, відпустки та компенсації до них), або складати більше 75% середньої зарплати помічника судді районних судів міста Києва за січень 2026 (з врахуванням грошової допомоги, допомоги на оздоровлення, відпустки та компенсації до них). Інформація з офіційного сайту Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо розміру середніх заробітних плат за січень 2026 року додається (https://ki.court.gov.ua/tu11/pres-centr/news/1968763/).

Доводи позивача «Окрім цього, відповідач не врахував, що всі додатки у кількості 230 предметі потрібно адвокату відксерити в двох екземплярах, перед подачею до суду - відправити поштою відповідачу і лише після цього, відвести документи до канцелярії суду.» вважаємо безпідставними, оскільки позивач мав право подати позовну заяву через систему Електронний суд (як він подав відповідь на відзив) і не витрачати кошти на копіювання документів. Нераціональне використання коштів адвокатом не може бути обґрунтуванням для відшкодування їх за рахунок відповідача.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 910/6552/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 16.06.2026 була направлена відповідачу була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/6552/26 й у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

23.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" надійшла заява про розподіл судових витрат.

01.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" надійшов відзив на позовну заяву.

06.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" надійшла відповідь на відзив.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

09 квітня 2025 року між Приватним підприємством «РЕСУРС БУД» (далі Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україно-Європейська фірма «ДІАМАНТ» (надалі Відповідач/Покупець) було укладено Договір поставки №РББ-250042.

Відповідно до пунктів 4.4., 4.6., 4.7. Договору:

На підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами, до суду подано видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (підписані сторонами) на загальну суму 3 822 373,90 грн:

А саме: Видаткова накладна NєРБК-001006 від 10.04.25 на суму 24 021,90 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001006 від 10.04.25 на суму 3 006,00 грн, Видаткова накладна NєPБК-001012 від 11.04.25 на суму 78 852,84 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-001012 від 11.04.25 на суму 9 418,80 грн, Видаткова накладна NєРБК-001038 від 12.04.25 на суму 83 886,00 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001038 від 12.04.25 на суму 10 020,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001061 від 15.04.25 на суму 120 460,30 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001061 від 15.04.25 на суму 14 388,72 грн, Видаткова накладна NєРБК-001062 від 16.04.25 на суму 92 610,14 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001062 від 16.04.25 на суму 11 062,08 грн, Видаткова накладна NєРБК-001132 від 18.04.25 на суму 17 106,84 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001132 від 18.04.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001207 від 26.04.25 на суму 40 553,10 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001207 від 26.04.25 на суму 6 012,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001264 від 30.04.25 на суму 48 684,38 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001264 від 30.04.25 на суму 6 092,16 грн, Видаткова накладна NєРБК-001410 від 09.05.25 на суму 224 204,40 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001410 від 09.05.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001508 від 14.05.25 на суму 22 420,44 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001508 від 14.05.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001508-2 від 15.05.25 на суму 43 256,64 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001508-2 від15.05.25 на суму 6 412,80 грн, Видаткова накладна NєPБК-001718 від 30.05.25 на суму 293 871,94 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001718 від 30.05.25 на суму 46 893,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001800 від 03.06.25 на суму 77 675,40 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001800 від 03.06.25 на суму 12 024,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001835 від 04.06.25 на суму 36 248,52 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001835 від 04.06.25 на суму 5 611,20 грн, Видаткова накладна NєРБК-001880 від 06.06.25 на суму 7 767,54 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001880 від 06.06.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001877 від 09.06.25 на суму 177 505,02 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001877 від 09.06.25 на суму 30 861,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001919 від 11.06.25 на суму 36 884,16 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001919 від 11.06.25 на суму 6 412,80 грн, Видаткова накладна NєРБК-002011 від 17.06.25 на суму 401 322,90 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002011 від 17.06.25 на суму 62 124,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002094 від 23.06.25 на суму 23 302,62 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002094 від 23.06.25 на суму 3 607,20 грн, Видаткова накладна NєPБК-002161 від 25.06.25 на суму 181 242,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002161 від 25.06.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002160 від 25.06.25 на суму 194 188,50 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002160 від 25.06.25 на суму 30 060,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002156 від 25.06.25 на суму 77 675,40 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002156 від 25.06.25 на суму 12 024,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002219 від 28.06.25 на суму 181 242,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002219 від 28.06.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002334 від 04.07.25 на суму 19 677,77 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002334 від 04.07.25 на суму 3 046,08 грн, Видаткова накладна NєРБК-002356 від 05.07.25 на суму 27 704,23 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002356 від 05.07.25 на суму 5 611,20 грн, Видаткова накладна NєPБК-002477 від 14.07.25 на суму 181 242,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002477 від 14.07.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002562 від 18.07.25 на суму 9 062,14 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002562 від 18.07.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-002574 від 18.07.25 на суму 10 595,88 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002574 від18.07.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєPБК-002608 від 22.07.25 на суму 45 310,66 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002608 від 22.07.25 на суму 7 014,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002781 від 01.08.25 на суму 73 273,80 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002781 від 01.08.25 на суму 11 342,64 грн, Видаткова накладна NєРБК-002879 від 07.08.25 на суму 31 070,16 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002879 від 07.08.25 на суму 5 611,20 грн, Видаткова накладна NєРБК-002905 від 09.08.25 на суму 113 923,92 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002905 від 09.08.25 на суму 17 635,20 грн, Видаткова накладна NєРБК-003032 від 15.08.25 на суму 13 557,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPbK-003032 від 15.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003056 від 16.08.25 на суму 101 495,86 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-003056 від 16.08.25 на суму 15 711,36 грн, Видаткова накладна NєРБК-003094 від 19.08.25 на суму 15 535,08 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-003094 від 19.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєPБК-003150 від 21.08.25 на суму 16 829,68 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003150 від 21.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003185 від 23.08.25 на суму 11 651,32 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003185 від 23.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003280 від 28,08.25 на суму 13 463,74 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003280 від 28.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєPБК-003308 від 29.08.25 на суму 22 008,04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003308 від 29.08.25 на суму З 406,80 грн, Видаткова накладна NєРБК-003498 від 09.09.25 на суму 18 124,26 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-003498 від 09.09.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003689 від 20.09.25 на суму 12 428,06 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003689 від 20.09.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003725 від 23.09.25 на суму 72 497,04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003725 від 23.09.25 на суму 11 222,40 грн, Видаткова накладна NєРБК-003826 від 27.09.25 на суму 22 008,04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003826 від 27.09.25 на суму 3 406,80 грн,

Так, відповідно до матеріалів справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1 050 000,00 грн по Договору.

Позивачем також нараховано штраф, інфляційні втрати та 3% річних, відповідно до умов Договору та чинного законодавства України.

Так, позивач зазначив, що заборгованість на підставі Договору поставки, видаткових накладних та актів здачі-приймання дорівнює всього 1 191 342,13 грн, що складається з:

- суми основного боргу у розмірі 1 050 000,00 грн;

- суми штрафу у розмірі 52 500,00 грн;

- суми інфляційних збитків у розмірі 67 870,90 грн;

- суми 3% річних у розмірі 20 971,23 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що ТОВ «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ» не відмовляється від виконання зобов`язань по договору та виконає їх з моменту поновлення виплат товариству за виконані будівельні роботи. Також відповідач зазначає, що штраф 5% є непомірним тягарем для товариства, просить зменшити нарахування штрафу та витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Виписка з ЄДР щодо позивача, Рішення загальних зборів від 29.05.2025, Рішення загальних зборів від 30.09.2025, Витяг з ЄДР щодо відповідача, Договір поставки № РББ-250042 від 09.04.2025 р, Видаткова накладна NєРБК-001006 від 10.04.25 на суму 24 021,90 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001006 від 10.04.25 на суму 3 006,00 грн, Видаткова накладна NєPБК-001012 від 11.04.25 на суму 78 852,84 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-001012 від 11.04.25 на суму 9 418,80 грн, Видаткова накладна NєРБК-001038 від 12.04.25 на суму 83 886,00 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001038 від 12.04.25 на суму 10 020,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001061 від 15.04.25 на суму 120 460,30 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001061 від 15.04.25 на суму 14 388,72 грн, Видаткова накладна NєРБК-001062 від 16.04.25 на суму 92 610,14 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001062 від 16.04.25 на суму 11 062,08 грн, Видаткова накладна NєРБК-001132 від 18.04.25 на суму 17 106,84 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001132 від 18.04.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001207 від 26.04.25 на суму 40 553,10 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001207 від 26.04.25 на суму 6 012,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001264 від 30.04.25 на суму 48 684,38 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001264 від 30.04.25 на суму 6 092,16 грн, Видаткова накладна NєРБК-001410 від 09.05.25 на суму 224 204,40 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001410 від 09.05.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001508 від 14.05.25 на суму 22 420,44 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001508 від 14.05.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001508-2 від 15.05.25 на суму 43 256,64 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001508-2 від15.05.25 на суму 6 412,80 грн, Видаткова накладна NєPБК-001718 від 30.05.25 на суму 293 871,94 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001718 від 30.05.25 на суму 46 893,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001800 від 03.06.25 на суму 77 675,40 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001800 від 03.06.25 на суму 12 024,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-001835 від 04.06.25 на суму 36 248,52 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001835 від 04.06.25 на суму 5 611,20 грн, Видаткова накладна NєРБК-001880 від 06.06.25 на суму 7 767,54 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001880 від 06.06.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001877 від 09.06.25 на суму 177 505,02 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001877 від 09.06.25 на суму 30 861,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-001919 від 11.06.25 на суму 36 884,16 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-001919 від 11.06.25 на суму 6 412,80 грн, Видаткова накладна NєРБК-002011 від 17.06.25 на суму 401 322,90 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002011 від 17.06.25 на суму 62 124,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002094 від 23.06.25 на суму 23 302,62 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002094 від 23.06.25 на суму 3 607,20 грн, Видаткова накладна NєPБК-002161 від 25.06.25 на суму 181 242,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002161 від 25.06.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002160 від 25.06.25 на суму 194 188,50 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002160 від 25.06.25 на суму 30 060,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002156 від 25.06.25 на суму 77 675,40 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002156 від 25.06.25 на суму 12 024,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002219 від 28.06.25 на суму 181 242,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002219 від 28.06.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002334 від 04.07.25 на суму 19 677,77 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002334 від 04.07.25 на суму 3 046,08 грн, Видаткова накладна NєРБК-002356 від 05.07.25 на суму 27 704,23 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002356 від 05.07.25 на суму 5 611,20 грн, Видаткова накладна NєPБК-002477 від 14.07.25 на суму 181 242,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002477 від 14.07.25 на суму 28 056,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002562 від 18.07.25 на суму 9 062,14 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-002562 від 18.07.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-002574 від 18.07.25 на суму 10 595,88 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002574 від18.07.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєPБК-002608 від 22.07.25 на суму 45 310,66 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002608 від 22.07.25 на суму 7 014,00 грн, Видаткова накладна NєРБК-002781 від 01.08.25 на суму 73 273,80 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002781 від 01.08.25 на суму 11 342,64 грн, Видаткова накладна NєРБК-002879 від 07.08.25 на суму 31 070,16 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002879 від 07.08.25 на суму 5 611,20 грн, Видаткова накладна NєРБК-002905 від 09.08.25 на суму 113 923,92 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-002905 від 09.08.25 на суму 17 635,20 грн, Видаткова накладна NєРБК-003032 від 15.08.25 на суму 13 557,60 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPbK-003032 від 15.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003056 від 16.08.25 на суму 101 495,86 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-003056 від 16.08.25 на суму 15 711,36 грн, Видаткова накладна NєРБК-003094 від 19.08.25 на суму 15 535,08 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-003094 від 19.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєPБК-003150 від 21.08.25 на суму 16 829,68 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003150 від 21.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003185 від 23.08.25 на суму 11 651,32 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003185 від 23.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003280 від 28,08.25 на суму 13 463,74 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003280 від 28.08.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєPБК-003308 від 29.08.25 на суму 22 008,04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003308 від 29.08.25 на суму З 406,80 грн, Видаткова накладна NєРБК-003498 від 09.09.25 на суму 18 124,26 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєPБК-003498 від 09.09.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003689 від 20.09.25 на суму 12 428,06 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003689 від 20.09.25 на суму 2 805,60 грн, Видаткова накладна NєРБК-003725 від 23.09.25 на суму 72 497,04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003725 від 23.09.25 на суму 11 222,40 грн, Видаткова накладна NєРБК-003826 від 27.09.25 на суму 22 008,04 грн, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) NєРБК-003826 від 27.09.25 на суму 3 406,80 грн, Платіжна інструкція Nє3641 від 22.04.2025 р. на суму 88 271,64 грн, Платіжна інструкція Nє3666 від 25.04.25 на суму 352 829,59 грн, Платіжна інструкція Nє3746 від 07.05.25 на суму 101 341,64 грн, Лист Nє16/05-25 від 16.05.2025 р. про зарахування оплату згід. договору NєРББ-220136 від 23.08.2022р. в сумі 2 грн 39 коп. та оплату згід. рах. NєPБК-000615 від 11.03.2025р. в сумі 26 535 грн 60 коп. (всього 26 537,99 грн.) в рахунок оплати по договору NєРББ-250042 від 09.04.2025р, Платіжна інструкція Nє3903 від 18.06.25 на суму 592 016,04 грн, Платіжна інструкція Nє3925 від 27.06.25 на суму 209 298,60 грн, Платіжна інструкція Nє3926 від 27.06.25 на суму 209 298,60 грн, Платіжна інструкція Nє3957 від 02.07.25 на суму 104 649,30 грн, Платіжна інструкція Nє4015 від 17.07.25 на суму 224 248,50 грн, Платіжна інструкція Nє4019 від 18.07.25 на суму 209 298,60 грн, Платіжна інструкція Nє4201 від 12.09.25 на суму 100 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє4256 від 27.09.25 на суму 100 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє 4523 від 20.11.25 на суму 50 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє4542 від 27.11.25 на суму 50 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє4611 від 10.12.25 на суму 50 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє4709 від 30.12.25 на суму 54 583,40 грн, Платіжна інструкція Nє4796 від 23.01.26 на суму 50 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє4866 від 11.02.26 на суму 50 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє5014 від 09.04.26 на суму 50 000,00 грн, Платіжна інструкція Nє 5163 від 25.05.26 на суму 100 000,00 грн; докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачу. Докази, що містяться у додатках до заяви від 23.06.2026, а саме: Договір про надання правничої допомоги №27/05 від 27.05.2026 р., Рахунок на оплату №25 від 28.05.2026 р., Акт надання послуг №25 від 01.06.2026 р., Платіжна інструкція № 492, Лист на уточнення платежу, Детальний опис робіт (наданих послуг) від 01.06.2026 р. Повноваження представників сторін, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України)

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1 та статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продаж

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до т. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки товару.

На виконання вказаної угоди Позивачем було здійснено поставку продукції та надано послуги з поставки продукції, що підтверджується підписаними (скріплені електронними печатками Товариств) між Позивачем та Відповідачем видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 3 822 373,90 грн.

Позивач зазначає, що Відповідачем було частково сплачено за продукцію та послуги з поставки продукції на суму 2 645 835,91 грн, на підтвердження часткової сплати заборгованості позивачем до матеріалів позовної заяви додано Платіжні інструкції.

Відповідно на дату подачі позовної заяви до суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1 050 000,00 грн.

У постанові від 21.09.2021 у справі №918/1026/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" зазначено, що ТОВ не відмовляється від виконання зобов`язань по договору та виконає їх з моменту відновлення платоспроможності товариства.

Відтак, відповідач не спростував факту наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД".

Додатково суд зазначає, що позивачем на суму заборгованості нараховано штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

Отже, сума заборгованості станом на день подачі позовної заяви становить 1 050 000,00 грн, Позивач у позовій заяві визначив, що Відповідач зобов?язаний сплатити на користь Позивача штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції, що становить 52 500,00 грн. (1 050 000,00 х 5/100).

Однак, відповідачем у заявах по суті справи (ч. 2 ст. 161 ГПК України) зазначено, що штраф в розмірі 5% являється непомірним тягарем для товариства, яке здійснює будівництво об`єктів на державне замовлення з твердою ціною на роботи та матеріали. Існування штрафу в такому розмірі однозначно призводить до прямих збитків товариства. А наявність фінансування в замовника Відповідача напряму залежить від наявності коштів в державному бюджеті (в тому ж числі від надходження коштів від міжнародних партнерів до державного бюджету). В даному випадку штраф застосовується Позивачем виключно як каральна санкція і не стимулює жодним чином Відповідача до виконання зобов`язань.

Додатково зазначає, що відповідач не відмовляється від виконання зобов`язань по договору і готовий їх виконати першочергово (при отриманні коштів за виконані роботи). Також відповідач усно неодноразово повідомляв позивачу про фінансові труднощі у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування замовника (тобто позивач був проінформований про фінансовий стан відповідача).

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Враховуючи що, сторони передбачили умовами договору, що у випадки порушення строків оплати поставленої продукції та надання послуг з поставки продукції відповідно до умов даного Договору, Покупець сплачує штраф Постачальнику, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафу саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафу; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафу, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/10331/23.

Відповідач зазначив, що ТОВ "УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА "ДІАМАНТ" є генеральним підрядником з будівництва з відновлення об`єктів пошкоджених в наслідок військової агресії російської федерації. Замовником будівництва є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області. Зазначає, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області в 2026 році не виплатила жодного платежу ТОВ "УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА "ДІАМАНТ" що унеможливлює виконання зобов`язань перед Позивачем. Окремо визначено відповідачем, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області найближчим часом розпочне погашення заборгованості перед ТОВ «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», що у свою чергу дасть можливість погасити заборгованість перед Позивачем.

Відповідач зазначає, що штраф в розмірі 52 500,00 грн є каральною санкцією, і не має жодного компенсаційного характеру, оскільки, позивач не отримав жодних збитків (в тому ж числі не вимагає відшкодування жодних збитків).

Водночас відповідачем визначено, що ТОВ «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ» не відмовляється від виконання зобов`язань по договору і готова їх виконати першочергово (при отриманні коштів за виконані роботи від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області). Та відповідач просить суд відмовити частково у задоволенні позовних вимог ТОВ "РЕСУРС-БУД" до ТОВ " УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА "ДІАМАНТ" (надалі - Відповідач), а саме, зменшити розмір штрафу.

Застосоване у ст.551 ЦК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). На ці ж самі висновки Верховного Суду посилається скаржник у касаційній скарзі. Аналогічну позицію застосував і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Відтак, суд враховує інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначне прострочення виконання зобов`язання.

Визначення конкретного розміру, на який зменшується належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду (постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 06.08.2025 у справі №910/15125/24).

Вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій (штрафу) у цій справі, суд, оцінивши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, забезпечуючи баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про можливість зменшення штрафних санкцій (штрафу) до 3 % від заявленої суми заборгованості, тобто 1 050 000 х 3% = 31 500,00 грн, виходячи із збалансованості інтересів сторін та виконання відповідачем основного зобов`язання за Договором.

Також позивачем заявлено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат до стягнення.

Відтак, судом встановлено, що за прострочення оплати поставленої продукції та наданих послуг з поставки продукції Покупець зобов?язаний сплатити на користь Постачальника інфляційні (пункт 6.2. Договору).

Позивач проводить розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з 02.10.2025 року враховуючи положення пункту 3.2. Договору та дату складання останніх видаткової накладної та акту від 27.09.2025 р. (п. 3.2 - у разі продажу та поставки продукції на умовах відстрочення платежу, оплата продукції та послуг здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту складання видаткової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) Постачальником).

Позивач розраховує інфляційні збитки у період з 02.10.2025 року по 30.04.2026 року індексація на суму 1 050 000,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач розраховує 3% річних у період з 02.10.2025 року по 01.06.2026 рік.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22

Відповідачем заперечення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат подано не було.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає 20 971, 23 грн - 3% річних; 67 870, 90 грн - інфляційні витрати.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 17 555 грн 13 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрати суми понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

У свою чергу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2026 року між Адвокатським бюро «Гончар та партнери» та ТОВ «Ресурс-Буд» було укладено договір про надання правової допомоги б/н на умовах якого, Бюро зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу в об`ємах та у терміни, що передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору).

Так відповідно до п. 1.2. Договору, Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання:

1.2.1. Вивчити матеріали (договори, первинну бухгалтерську документацію та інші документи) на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», код ЄДРПОУ 42330902 виникла заборгованість по Договору поставки РББ-250042 від 09.04.2025 р.

1.2.2. Надати консультацію Клієнту та рекомендації щодо правової позиції.

1.2.3. Підготувати позовну заяву про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», код ЄДРПОУ 42330902, розрахувати інфляційні збитки, 3% річних та подати документи з додатками до суду.

1.2.4. Представляти інтереси Клієнта у судових засіданнях з правами наданими згідно п. 1.3. цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, вартість 1 години правничої допомоги становить - 2 500,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору визначено, що вартість правничої допомоги передбаченої підпунктами 1.2.1. - 1.2.3. пункту 1.2. Договору становить 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. без ПДВ:

- за вивчення матеріалів (договорів, первинної бухгалтерської документації та інших документів) на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», код ЄДРПОУ 42330902 виникла заборгованість по Договору поставки РББ-250042 від 09.04.2025 р. та надання консультації Клієнту, рекомендацій щодо правової позиції - 1 година, вартість 2 500,00 грн. без ПДВ;

- за підготовку позовної заяви про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», код ЄДРПОУ 42330902, розрахунок інфляційних збитків, 3% річних та подачу документів з додатками до суду - 6 годин робіт, вартість 15 000,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження здійснених витрат ТОВ «РЕСУРС-БУД» надаються:

1. Копія Договору про надання правничої допомоги №27/05 від 27.05.2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Гончар та партнери» та ТОВ «РесурсБуд», за умовами якого бюро надає позивачу послуги з правничої допомоги;

2. Копію Акту надання послуг №25 від 01.06.2026 р. до Договору в про надання правничої допомоги №27/05 від 27.05.2026 року;

3. Копію рахунку на оплату №25 від 28.05.2026 року;

4. Копію платіжної інструкції №492 від 29.05.2026 року про оплату юридичних послуг.

5. Копія листа №16 від 29.05.2026 р. на уточнення платежу.

6. Детальний опис робіт (наданих послуг) від 01.06.2026 р.

Згідно з долученим до заяви про розподіл судових витрат по справі № 910/6552/26 детальним описом робіт (наданих послуг) від 01.06.2026 р. по Договору про надання правничої допомоги №27/05 від 27.05.2026 р. та Акту надання послуг №25 від 01.06.2026 р. до Договору в про надання правничої допомоги №27/05 від 27.05.2026 року виконавцем (представником позивача) було виконано наступні роботи (надано такі послуги), а саме:

- Вивчення матеріалів (договорів, первинної бухгалтерської документації та інших документів) на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», код ЄДРПОУ 42330902 виникла заборгованість по Договору поставки РББ-250042 від 09.04.2025 р. та надання консультації Клієнту, рекомендацій щодо правової позиції - здійснено за 1 годину роботи вартість 2 500 грн.

- Підготовка позовної заяви про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНО- ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», код ЄДРПОУ 42330902, розрахунок інфляційних збитків, 3% річних та подача документів з додатками до суду - здійснено за 6 годин роботи вартість 15 000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив зазначено, що думку відповідача розмір витрат на правничу допомогу вказаний у позовній заяві не є співмірним зі складністю справи, оскільки, у даному виді спору відсутня будь-яка складність, а позов про стягнення боргу є типовим.

Відповідно з відсутністю будь-якої складності підготовка позовної заяви у такому провадженні не може зайняти багато часу, оскільки, фактично жодні докази адвокат не збирав а оформив позовну заяву відповідно до матеріалів наданих Позивачем (договір, видаткові накладні і тд). Також до даного спору відсутній будь-який суспільний інтерес, та у рішення суду з такого роду спорів фактично відсутній вплив на репутацію Відповідача.

Відповідач зазначив, що доводи представника позивача: «Окрім цього, відповідач не врахував, що всі додатки у кількості 230 предметі потрібно адвокату відксерити в двох екземплярах, перед подачею до суду - відправити поштою відповідачу і лише після цього, відвести документи до канцелярії суду» є безпідставними, оскільки позивач мав право подати позовну заяву через систему Електронний суд (як він подав відповідь на відзив) і не витрачати кошти на копіювання документів. Нераціональне використання коштів адвокатом не може бути обґрунтуванням для відшкодування їх за рахунок відповідача.

Суд зазначає, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відтак, витрати в цій частині є недоведеними.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний у справі акту наданих послуг від 01.06.2026 №25 до договору №27/05 від 07.05.2026 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а також відповідати складності справи.

На переконання суду, враховуючи, що справа визначена як малозначна, з огляду на що здійснювався розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 8 750, 00 грн, інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242. 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" (01032, місто Київ, вул. Шевченка Тараса, буд. 33Б, офіс 41; код ЄДРПОУ: 42330902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" (03083, місто Київ, вул. Пирогівський шлях, 34; код ЄДРПОУ: 36506383) суму основного боргу у розмірі - 1 050 000 (один мільйон п`ятдесят тисяч) грн 00 коп; суму 3% річних у розмірі - 20 971 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн 23 коп; суму інфляційних збитків у розмірі - 67 870 (шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят) грн 90 коп; суму штрафу у розмірі - 31 500 (тридцять одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" (01032, місто Київ, вул. Шевченка Тараса, буд. 33Б, офіс 41; код ЄДРПОУ: 42330902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" (03083, місто Київ, вул. Пирогівський шлях, 34; код ЄДРПОУ: 36506383) витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 555 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 13 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Європейська фірма "ДІАМАНТ" (01032, місто Київ, вул. Шевченка Тараса, буд. 33Б, офіс 41; код ЄДРПОУ: 42330902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-БУД" (03083, місто Київ, вул. Пирогівський шлях, 34; код ЄДРПОУ: 36506383) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 750 (вісім сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА

Часті запитання

Який тип судового документу № 139018115 ?

Документ № 139018115 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 139018115 ?

Дата ухвалення - 17.08.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 139018115 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 139018115 ?

В Господарський суд м. Києва

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 139018115, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 139018115, Господарський суд м. Києва було прийнято 17.08.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 139018115 відноситься до справи № 910/6552/26

Це рішення відноситься до справи № 910/6552/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 139018113

Наступний документ : 139018116

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 139018115, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва