Рішення № 139018050, 28.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/16329/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гасанова Георгія Мразовича

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

про скасування державної реєстрації об`єктів нерухомого майна та витребування із чужого незаконного володіння

При секретарю судового засідання: Карашевич В.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Цурка Наталія Олександрівна - представник за ордером серії АІ №1475753 від 11.10.2023;

від відповідача: Савченко Тетяна Анатоліївна - представник у порядку самопредставництва;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Фізична особа підприємець Гасанов Георгій Мразович (далі - ФОП Гасанов Г.М.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) про скасування державної реєстрації права власності на будівлю літ. "Б" загальною площею 59,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, бульв. Перова, 42-Б, та на будівлю літ "Б1" загальною площею 76,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Стальського Сулеймана, 28-А, та витребування із чужого незаконного володіння 40,02% нежитлового приміщення літ. "Б" загальною площею 58,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, бульв. Перова, 42-Б та 55,12% будівлі літ. "Б1" загальною площею 63,5 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Стальського Сулеймана, 28-А.

05.11.2024 через систему "Електронний суд" ФОП Гасанов Г.М. подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва в особі Ради та закрити розділ Державного реєстру речових прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення: будівля літ. "Б1" загальною площею 76,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Стальського Сулеймана, буд. 28-А, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2023 №340542875, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2400315080000, зареєстроване 26.03.2021 державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради Кузорою Анною Віталіївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59095341 (вимога №1);

- витребувати з незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Ради 35 кв.м, що становить 55,12% нежитлового приміщення: будівлі літ. "Б1", загальної площею 63,5 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Стальського Сулеимана, буд. 28-А, та на яку зареєстровано право власності за територіальною громадою міста Києва, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2023 №340542875, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2400315080000, зареєстроване 26.03.2021 державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради Кузорою Анною Віталіївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59095341 (вимога №2);

- повернути ФОП Гасанову Г.М. 9 206,34 грн зайво сплачених коштів судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Гасанов Г.М. посилався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/5128/15-г, якою скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2015 у справі №910/5128/15-г та прийнято нове рішення про задоволення позову ФОП Гасанова Г.М., визнано ФОП Гасанова Г.М. співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стальського, буд. 28-А, площею 35 кв.м (у відсотковому відношенні 55,12% від загальної площі приміщення). За доводами позивача, під час розгляду справи №910/5128/15-г суд установив, що ФОП Гасанов Г.М. зробив поліпшення та провів реконструкцію нежитлового приміщення (будівлі, споруди) загальною площею 28,50 кв.м (сміттєзбірник), внаслідок чого було створено новий об`єкт, зокрема, магазин продовольчих товарів, без реалізації підакцизної групи товарів, загальною площею 35 кв.м. Позивач стверджував, що відповідач зареєстрував спірний об`єкт нерухомого майна за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, чим порушив право спільної часткової власності позивача на частину об`єкта нерухомого майна. Тому з метою захисту порушеного права власності на спірний об`єкт нерухомого майна позивач звернувся з позовними вимогами про скасування державної реєстрації об`єкта нерухомого майна та витребування його із чужого незаконного володіння.

Під час першого розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена заява позивача по своїй суті є заявою про зміну предмета позову, відповідає приписам статті 46 ГПК України у зв`язку із чим була прийнята судом до розгляду та надалі розгляд справи здійснювався судом у редакції відповідної заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, позовні вимоги ФОП Гасанова Г.М. задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП Гасанова Г. М., суди першої на апеляційної інстанцій дійшли висновку про доведення позивачем того факту, що витребуване ним у відповідача спірне майно, є саме тим об`єктом нерухомості, право спільної часткової власності на який було визнане за позивачем постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/5128/15-г. Суди також зазначили, що належні та достатні докази, які би підтверджували вибуття частини спірного об`єкта нерухомого майна за наявності волі позивача, в матеріалах справи відсутні. Відтак суди виснували, що спірний об`єкт нерухомості вибув із володіння позивача поза його волею, без його відома та безвідплатно. Тому позовна вимога ФОП Гасанова Г. М. про витребування частини спірного об`єкта нерухомого майна були задоволена. Також судами було зазначено, що з метою забезпечення реального поновлення порушеного права позивача, вимога про скасування реєстраційних записів про право власності на спірний об`єкт нерухомості також підлягає задоволенню.

Однак постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2026 касаційну скаргу Ради задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 скасовано, а справу №910/16329/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи вищезазначені судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували: - актуальної та сталої практики Верховного Суду щодо застосування положень статі 75 ГПК України; - не надали оцінки способу захисту, обраному позивачем, у разі, обґрунтованості вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння; - не надали оцінки виду майна, яке позивач хоче витребувати від відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу №910/16329/23 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 (суддя Мудрий С.М.) справу №910/16329/23 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 19.05.2026. Також запропоновано сторонам до 15.05.2026 надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2026.

19.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування матеріалів справи №910/5128/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 відкладено підготовче засідання на 16.06.2026.

12.06.2026 через систему "Електронний суд" Рада подала додаткові письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування матеріалів справи №910/5128/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026.

28.07.2026 у судовому засіданні представниця ФОП Гасанова Г.М. підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов.

Представниця Ради заперечила проти позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у призначене судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 28.07.2026 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ФОП Гасанова Г.М. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) необґрунтованими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/5128/15-г скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2015 та прийнято нове рішення про задоволення позову ФОП Гасанова Г.М., визнано останнього співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стальського, буд. 28-а, площею 35 кв.м. (у відсотковому відношенні 55,12% від загальної площі приміщення).

У мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/5128/15-г зазначено, що ФОП Гасанов Г.М. зробив поліпшення та реконструкцію нежитлового приміщення (будівлі, споруди) загальною площею 28,50 кв.м (сміттєзбірник), внаслідок чого було створено новий об`єкт, а саме: магазин продовольчих товарів, без реалізації підакцизної групи товарів, загальною площею 35 кв.м.

Київський апеляційний господарський суд у справі №910/5128/15-г також урахував докази, які підтверджують наведені обставини, зокрема: договір підряду від 05.07.2010 №0507/10, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Центр "КАЛАФ"; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2010 (типова форма КБ-2в); акт приймання виконаних будівельних робіт від 17.12.2010, згідно з яким загальна вартість виконаних робіт склала 288 652,97 грн, на матеріали витрачено 252 826,60 грн, разом витрати склали 541 481,57 грн; експертний висновок Київської незалежної судово-експертної установи від 30.07.2014 №0910, згідно з яким у результаті перебудови та переобладнання зі сміттєзбірника було побудовано нову будівлю, що має 100% будівельну готовність, знаходиться в доброму технічному стані та повністю забезпечена наявністю інженерних комунікацій (до приміщення було підведено водопостачання та водовідведення). Після проведення будівельно-ремонтних робіт площа об`єкта збільшилася із 28,5 кв.м до 63,5 кв.м, на 35 кв.м, що у відсотковому співвідношенні становить 55,12% від загальної площі приміщення.

Під час розгляду справи №910/5128/15-г суди встановили, що розпорядженням від 21.07.2010 №406-Р Дніпровської районної у місті Києві ради про надання дозволу на проведення ремонтно-будівельних робіт доручено Комунальному підприємству "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" надано дозвіл ФОП Гасанову Г. М. на проведення ремонтно-будівельних робіт із поліпшення нежитлового приміщення сміттєзбірника загальною площею 28,50 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Стальського, буд. 28-А, для розміщення продовольчого магазину без реалізації підакцизної групи товарів, що перебуває в користуванні ФОП Гасанова Г.М. відповідно до договору №1328 оренди нерухомого майна від 15.12.2009.

Господарські суди зазначили, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району" виготовило нову технічну документацію на об`єкт нерухомого майна та зареєструвало право комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлову будівлю літ. "Б1" на вул. Стальського Сулеймана, буд.28-А загальною площею 76,9 кв.м.

26.03.2021 державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Кузора Анна Віталіївна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59095341 від 05.07.2021, зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер: 2400315080000, - будівлю літ. "Б1" загальною площею 76,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Стальського Сулеймана, будинок 28-А, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради з часткою володіння 1/1.

ФОП Гасанов Г. М. у позові стверджував, що, ігноруючи судове рішення, яке набрало законної сили, Рада зареєструвала право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за територіальною громадою міста Києва в особі Ради, чим порушила право спільної часткової власності позивача на частину об`єкта нерухомого майна. ФОП Гасанов Г. М., маючи намір поновити свої права на майно, зареєстроване за Радою, звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та закриття розділу Державного реєстру речових прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення - будівлю літ. "Б1" загальною площею 76,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Стальського Сулеймана, будинок 28-А, та про витребування з незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Ради 35 кв.м, що становить 55,12% нежитлового приміщення - будівлі літ. "Б1" загальною площею 63,5 кв.м.

Вирішуючи спір у межах даної справи по суті щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності (вимога №1), суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Згідно із частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений частиною 2 статті 16 ЦК України. Водночас суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №362/2707/19, від 02.07.2019 у справі №48/340.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №362/2707/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц викладено висновок про те, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 викладено висновок про те, що власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц зазначено, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до виникнення прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 в справі №378/596/16, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 сформульовано висновки про те, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, вимога №1 не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням неефективного способу захисту.

Вирішуючи спір у межах даної справи по суті щодо позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Ради частки нерухомого майна (вимога №2), суд виходить з такого.

Відповідно до частин 2, 4 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19).

Тобто, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) із чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Під час розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №5023/5847/11).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) заявлено вимогу про витребування із незаконного володіння територіальної громади міста Києва в особі Ради 35 кв.м, що становить 55,12% нежитлового приміщення будівлі, літ. "Б1", загальноі? площі 63,5 кв.м, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Стальського Сулеймана, будинок 28-А.

В обґрунтування права спільної часткової власності на спірне майно позивач посилався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/5128/15-г, яким визнано ФОП Гасанова Г.М. співвласником приміщення на праві спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стальського, буд. 28-а, площею 35 кв.м. (у відсотковому відношенні 55,12% від загальної площі приміщення).

У мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/5128/15-г зазначено, що ФОП Гасанов Г.М. зробив поліпшення та реконструкцію нежитлового приміщення (будівлі, споруди) загальною площею 28,50 кв.м (сміттєзбірник), внаслідок чого було створено новий об`єкт, а саме: магазин продовольчих товарів, без реалізації підакцизної групи товарів, загальною площею 35 кв.м.

Київський апеляційний господарський суд у справі №910/5128/15-г також урахував докази, які підтверджують наведені обставини, зокрема: договір підряду від 05.07.2010 №0507/10, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Центр "КАЛАФ"; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2010 (типова форма КБ-2в); акт приймання виконаних будівельних робіт від 17.12.2010, згідно з яким загальна вартість виконаних робіт склала 288 652,97 грн, на матеріали витрачено 252 826,60 грн, разом витрати склали 541 481,57 грн; експертний висновок Київської незалежної судово-експертної установи від 30.07.2014 №0910, згідно з яким у результаті перебудови та переобладнання зі сміттєзбірника було побудовано нову будівлю, що має 100% будівельну готовність, знаходиться в доброму технічному стані та повністю забезпечена наявністю інженерних комунікацій (до приміщення було підведено водопостачання та водовідведення). Після проведення будівельно-ремонтних робіт площа об`єкта збільшилася із 28,5 кв.м до 63,5 кв.м, на 35 кв.м, що у відсотковому співвідношенні становить 55,12% від загальної площі приміщення.

Під час розгляду справи №910/5128/15-г суди встановили, що розпорядженням від 21.07.2010 №406-Р Дніпровської районної у місті Києві ради про надання дозволу на проведення ремонтно-будівельних робіт доручено Комунальному підприємству "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" надано дозвіл ФОП Гасанову Г. М. на проведення ремонтно-будівельних робіт із поліпшення нежитлового приміщення сміттєзбірника загальною площею 28,50 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Стальського, буд. 28-А, для розміщення продовольчого магазину без реалізації підакцизної групи товарів, що перебуває в користуванні ФОП Гасанова Г.М. відповідно до договору №1328 оренди нерухомого майна від 15.12.2009.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5 статті 75 ГПК України).

Згідно із частиною 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 16.11.2022 у справі №910/6355/20).

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Водночас обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, тому в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/144/23.

Також у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №925/1792/21 сформульовано висновок, що особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 викладено висновок також про те, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №910/15426/23, від 04.12.2024 у справі №947/22661/19, від 05.06.2024 у справі №910/144/23.

Отже, у разі якщо у справі беруть участь інші особи, то преюдиційний характер рішення втрачається (такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №522/7758/14).

Судова справа №910/5128/15-г - це справа за позовом ФОП Гасанова Г.М. до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання права спільної часткової власності на частину спірного приміщення.

Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб`єкти права власності (частина 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди).

За частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з пунктами 2.1., 2.4. Договору об`єктом оренди є нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 28,50 кв.м. (сміттєзбірник). Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі Дніпровської районної у місті Києві ради та в оперативному управлінні Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - Балансоутримувач).

Так, у відповідності до Рішення Ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено переліки об`єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва згідно з додатками. Сміттєзбірник на вулиці Стальського, 28-А відносився до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва.

Водночас 07.09.2010 було прийнято Закон України №2500-VI Про внесення змін до Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" щодо порядку утворення районних рад, який набрав чинності 09.09.2010.

Цим законом внесено зміни, зокрема, до статей 7, 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".

Так, відповідно до статті 7 вказаного закону система місцевого самоврядування у місті Києві включає: територіальну громаду міста; міського голову; міську раду; виконавчий орган міської ради; районні ради (у разі їх утворення); виконавчі органи районних у місті рад; органи самоорганізації населення (частина 1). Районні ради можуть утворюватися за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятого шляхом проведення місцевого референдуму, або за рішенням Київської міської ради. Рішення територіальної громади міста Києва або Київської міської ради щодо утворення (неутворення) районних рад повинні бути прийняті до дня чергових виборів (частина 2).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

За частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (абзац 6 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до рішення Ради від 09.09.2010 №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи підлягають припиненню з 31.10.2010.

Відповідно до рішення Ради від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" до розділу нежитловий фонд ЖРЕО №409 додатку №4 включено сміттєзбірник на вулиці Стальського, 28-А (п. 29).

Рішенням Ради від 02.12.2010 №284/5096 визнано такими, що втратили чинність, Додатки 2-12 до Рішення Ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва".

Отже, на момент звернення ФОП Гасанова Г.М. до суду (справи №910/5128/15-г, №910/16329/23) нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 28,50 кв.м (сміттєзбірник), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Стальського, будинок 28-А, відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, представницьким органом якої є Рада.

Виходячи з того, що Рада не брала участі у справі №910/5128/15-г, тому судове рішення у справі №910/5128/15-г про задоволення позову ФОП Гасанова Г.М. стосується особи щодо якої ухвалено це рішення, та не визначає права чи обов`язки інших осіб, зокрема, Ради.

Отже, обставини, встановлені в судовому рішенні у справі №910/5128/15-г не мають преюдиційного значення для Ради, оскільки ці обставини можуть бути в загальному порядку спростовані останньою як особою, яка не брала участі у справі №910/5128/15-г.

Заперечуючи проти задоволення позову, Рада вказувала, що ФОП Гасанов Г.М. не довів виникнення чи набуття у встановленому законом порядку права власності на частину нерухомого майна - будівлі літ. "Б1", загальної площею 63,5 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Стальського Сулеимана, буд. 28-А.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2009 між Комунальним підприємством Дніпровського району міста Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (за текстом договору - орендодавець) та ФОП Гасановим Г.М. (за текстом договору - орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна №1328, відповідно до умов якого (п. 1.1., п. 2.1.) Комунальне підприємство Дніпровського району міста Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський", на підставі рішення №129 від 25.06.2007 та виданого у встановленому порядку розпорядження №948-Р від 04.12.2009 Дніпровської районної в місті Києві ради, передає, а позивач приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 28,50 кв.м (сміттєзбірник), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Стальського, будинок 28-А.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договорами найму (оренди), за яким відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень статті 778 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - надання дозволу на проведення ремонтно-будівельних робіт) наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця (частина 1).

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення (частина 2).

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю (частина 3).

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4).

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (частина 5).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 ЦК України).

Оскільки об`єкт оренди належить до комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширює свою дію спеціальний нормативно-правовий акт - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (Закон №2269-XII від 10.04.1992).

Відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до пункту 4.1. Договору орендар не має права без письмового дозволу орендодавця, оформленого на підставі виданого в установленому порядку розпорядження Дніпровської районної у місті Києві ради/державної адміністрації, переобладнувати об`єкт оренди для своїх потреб, зводити на прилеглій до об`єкту оренди території нові будови, прибудови, надбудови, тощо. Роботи на об`єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинним законодавством України порядку та при наявності дозволу на проведення будівельних робіт, отриманого в установленому порядку.

Під час розгляду справи №910/5128/15-г суди встановили, що наявність згоди орендодавця провести ремонтно-будівельні роботи підтверджується Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві ради про надання дозволу на проведення ремонтно-будівельних робіт від 21.07.2010 №406-Р.

Також у вказаній справі зазначено, що відповідність новоствореного об`єкта - продовольчого магазину, будівельним, протипожежним та санітарним нормам, підтверджена експертним висновком Київської незалежної судово-експертної установи, якою було проведено незалежне експерте будівельно-технічне дослідження. Відповідно до проведеного дослідження, було надано висновок експерта №0910 від 30.07.2014, який підтверджує, що в результаті перебудови та переобладнання з сміттєзбірника було побудовано нову будівлю, яка має 100% будівельну готовність, знаходиться у доброму технічному стані та повністю забезпечена наявністю інженерних комунікацій (до приміщення було підведено водопостачання та водовідведення).

За положеннями статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (частина 1).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва (частина 3).

Однак у матеріалах справи №910/16329/23 відсутній Висновок експерта №0910 від 30.07.2014, виконаний експертами Київської незалежної судово-експертної установи, а тому суд позбавлений можливості здійснити його оцінку на рівні з іншими доказами, які наявні у матеріалах даної справи. При цьому, як було раніше зазначено судом, оскільки Рада не була учасником справи №910/5128/15-г, тому преюдиційний характер постанови суду апеляційної інстанції у вказаній справі втрачається щодо обставини створення нової речі.

Крім цього, у листі №062/12543 від 24.11.2023 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що вона та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" не надавали ФОП Гасанову Г.М. дозвільних документів на проведення реконструкції зазначеної будівлі.

Листом №0570202/3-15517 від 22.11.2023 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив, що клопотання про відведення земельних ділянок за адресою: вулиця Стальського, 28-А, не надходили. Відсутні рішення щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі, у тому числі Гасанову Г.М., земельної ділянки за адресою: вулиця Стальського, 28-А, у власність чи користування.

Також за вказаною адресою не видавалися контрольні картки на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення. Про це повідомив Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом №064-5651 від 22.11.2023.

У листі Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №062/12500 від 23.11.2023 повідомлено, що Департамент не видавав, не реєстрував ФОП Гасанову Г.М. документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатацію за вищезазначеною адресою.

Крім цього, листом №3312/04/18-23 від 07.12.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) також повідомила, що у Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація та документи, що дають право на виконання ФОП Гасанову Г.М. підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: місто Київ, вулиця Стальського, будинок 28-А.

Доказів розроблення та затвердження в установленому чинним законодавством України порядку проектно-кошторисної документації матеріали цієї судової справи також не містять та не були надані позивачем.

Таким чином, ФОП Гасановим Г.М. не було дотримано порядку проведення поліпшень відносно об`єкта оренди, визначеного пунктом 4.1. Договору.

Також за положеннями частини 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди (абзац 1).

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди (абзац 2).

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає (абзац 3).

Також за положеннями пункту 5.5. Договору вартість поліпшень об`єкта оренди, проведених орендарем, які не можна відокремити без шкоди для об`єкта оренди, компенсації не підлягає. Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення об`єкта оренди, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди. Поліпшення об`єкта оренди, виконані орендарем за власні кошти, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, залишаються у комунальній власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва за винятком приватизації, продажу або іншого відчуження об`єкта оренди орендарю.

Доказів того, що проведені Позивачем поліпшення можуть бути відокремлені від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди матеріали справи також не містять та були надані останнім.

Крім того, за постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/5128/15-г ФОП Гасанова Г.М. визнано співвласником приміщення на праві спільної часткової власності площею лише 35 кв.м, а не співвласником всього приміщення площею 63,5 кв.м.

Таким чином, вимога ФОП Гасанова Г.М. про витребування всіх 35 кв.м, що становить 55,12% нежитлового приміщення: будівлі літ. "Б1", загальної площею 63,5 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Стальського Сулеимана, буд. 28-А, є необґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ФОП Гасанова Г.М. не підлягає задоволенню.

Таким чином, судовий збір, сплачений Відповідачем за звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій, згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Гасанов Георгія Мразовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) 6 441 (шість тисяч чотириста сорок одну) грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 8 588 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 80 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.08.2026.

СуддяСергій МУДРИЙ