Рішення № 139018015, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/2120/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2120/26

За позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп»

про стягнення 446136,97 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп» (далі - відповідач) про стягнення 446136,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №УГВ328/34-25 від 01.08.2025 не поставив обумовлений договором товар, у зв`язку з чим позивачем за період з 01.11.2025 по 05.02.2026 нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 446136,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2120/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яке отримане з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 23.03.2026 по справі №910/2120/26 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу ТОВ «Інноватор груп» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 23.03.26 о 20:20 год.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп» (далі - постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №УГВ328/34-25 (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов`язок постачальника поставити покупцеві нафтопродукти в загальній кількості 70,000 тонн з толерансом покупця +0/-10% (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях, яка/і є додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною.

Згідно пункту 3.1 договору ціна за одиницю товару вказується в специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ).

Загальна ціна договору становить до 4599350,28 грн (чотири мільйони п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста п`ятдесят гривень 28 копійок) з ПДВ (включно) (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ). У ціну за одиницю товару включаються: витрати на налив (завантаження); витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається); витрати на доставку товару відповідно до умов поставки; митні витрати, понесені постачальником при митному оформленні товару у пункті відправки; витрати, пов`язані з отриманням сертифікату походження товару (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом України); акцизний податок (застосовується якщо постачальник є резидентом України); податок на додану вартість (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ з України) (пункт 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару, та пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника. До рахунку на оплату (інвойсу) додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару. Дата рахунку (інвойсу) не може бути раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 5.1.1 договору обсяг поставки кожної партії товару, строк (термін, період), місце/-я поставки товару, інформація про вантажоотримувачів вказується в заявках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником заявки покупця. Відвантаження товару без заявки покупця забороняється. Заявка може направлятися покупцем постачальнику в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХV даного договору.

Згідно пункту 5.3 договору під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки, зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

За умовами пункту 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

У разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару (в тому числі за заявкою), останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання (пункт 7.5 договору).

Згідно з пунктом 7.15 договору, якщо поставка товару є об`єктом оподаткування ПДВ при нарахуванні штрафних санкцій розрахунок штрафних санкцій здійснюється з урахуванням того, що сума, від якої розраховуються штрафні санкції, включає ПДВ.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до 31.12.2025 (включно) (пункт 10.1 договору).

У якості додатку №1 до договору №УГВ328/34-25 від 01.08.2025 року сторонами було підписано специфікацію №1 (далі - специфікація), за умовами якої сторони погодили, що загальна вартість товару, що постачається складає до 4599350,28 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 3 специфікації №1 загальний строк (термін) поставки товару становить: протягом 30 календарних днів з дати укладання договору. Обсяги поставки товару та конкретні строки (терміни) поставки товару в межах загального строку поставки зазначаються в заявках покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки, позивачем 27.08.2025 року було направлено на електронну адресу постачальника invgroupsales@gmail.com, вказану в розділі ХV договору, заявку на відвантаження №34.2-04-8547 товару в загальній кількості 70 тонн в період поставки 28.08.2025.

29.08.2025 на електронну адресу постачальника була направлена заявка на відвантаження №34.2-04-8666 (уточнення до заявки №34.2-04-8547 від 27.08.2025 стосовно періоду поставки), за якою позивач просив поставити товар в період 28.08 - 31.08.2025.

Втім, як зазначає позивач, відповідач не здійснив поставку товару у визначений строк, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1.1 договору обсяг поставки кожної партії товару, строк (термін, період), місце/-я поставки товару, інформація про вантажоотримувачів вказується в заявках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником заявки покупця. Відвантаження товару без заявки покупця забороняється. Заявка може направлятися покупцем постачальнику в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХV даного договору.

Відповідно до пункту 3 специфікації №1 загальний строк (термін) поставки товару становить: протягом 30 календарних днів з дати укладання договору. Обсяги поставки товару та конкретні строки (терміни) поставки товару в межах загального строку поставки зазначаються в заявках покупця.

29.08.2025 на електронну адресу постачальника була направлена заявка на відвантаження №34.2-04-8666 (уточнення до заявки №34.2-04-8547 від 27.08.2025 стосовно періоду поставки), за якою позивач просив поставити товар в період 28.08 - 31.08.2025.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, пункту 5.1.1 договору, умов специфікації та заявки №№34.2-04-8666, відповідач повинен був поставити обумовлений договором та специфікацією товар у строк до 31.08.2025 включно.

Тоді як, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині поставки обумовленого товару у встановлений строк не здійснив.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно пункту 7.5 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару (в тому числі за заявкою), останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання (пункт 7.5 договору).

Відтак, оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором в частині поставки обумовленого товару у встановлений строк не здійснив, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.5 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.11.2025 по 05.02.2026 у розмірі 446136,97 грн.

При цьому, судом враховано, що за умовами пункту 10.1 договору, останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до 31.12.2025 (включно).

Суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, суд приходить висновку, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, у відповідача залишається обов`язок поставити товар.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №910/9072/17 від 26.06.2018.

Враховуючи наведене, нарахування позивачем пені за період з 01.11.2025 по 05.02.2026, тобто після закінчення терміну дії договору, є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп» про стягнення 446136,97 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1а, офіс 44; ідентифікаційний код 39440850) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) пеню у розмірі 446136 (чотириста сорок шість тисяч сто тридцять шість) грн 97 коп. та судовий збір у розмірі 5353 (п`ять тисяч триста п`ятдесят три) грн 64 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026.

СуддяТ.В. Васильченко