Рішення № 139017740, 02.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/397/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Інтернейшнл Трейд" (E100 International Trade sp. z o.o.), м. Варшава Республіка Польща

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко", м.Мукачево Закарпатської області

про стягнення 97 526,64 грн

За участю представників:

позивача Андрущенко Х.Я., адвокат, ордер серія АІ № 2151566 від 13.03.2026

відповідача Андрусенко К.І., адвокат, ордер серія АІ № 2168535 від 02.04.2026

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Е100 Інтернейшнл Трейд" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" про стягнення 97 526,64 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором № 002013287/25 від 27.03.2025, а саме: 1 716,13 євро, еквівалент у гривні 87 447,11 грн суми боргу та 197,81 євро, еквівалент у гривні 10 079,53 грн 15 % річних за кожен день затримки.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/397/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026.

Відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

11.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4409/26 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Також, 11.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4410/26 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін, мотивоване необхідністю встановити обставини передачі позивачем рахунків-фактур відповідачу, дослідити докази понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу та необхідністю правильного розподілу судового збору, з урахуванням часткового визнання позову відповідачем та надмірно сплаченого судового збору позивачем.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2026 суд постановив призначити розгляд справи № 907/397/26 у судовому засіданні на 03.06.2026 об 11:00 год.

03.06.2026 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 16.06.2026 об 11:00 год.

04.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5429/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.06.2026 розгляд справи відкладався на 02.07.2026 о 10:00 год.

В судовому засіданні 02.07.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 240 ГПК України в судовому засіданні 02.07.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 002013287/25 від 27.03.2025 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Наведені обставини щодо неповної та несвоєчасної сплати відповідачем відповідної заборгованості за договором № 002013287/25 від 27.03.2025 і стали підставою для звернення позивача із даним позовом до Господарського суду Закарпатської області.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач наголошує, що визнає позов в частині стягнення суму основного боргу у розмірі 1 716,13 євро, еквівалент у гривні 87 447,11 грн, за договором № 002013287/25 від 27.03.2025, в інших частинах позов відповідачем не визнається.

Вказує, що до позову не додано доказів надання відповідачу рахунків, а також те, що такі рахунки, всупереч положенням договору, не підписані сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує, що відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 15 % річних, також що судовий збір позивачем переплачено.

В договірних відносинах між позивачем та відповідачем встановлено строк його виконання (14 календарний днів з дня отримання рахунку), позивачем не долучено до матеріалів справи доказів надання рахунків відповідачу, та відповідно вимогою про повернення боргу слід вважати подання позову 12.04.2026.

Тому, за доводами позивача, строк виконання зобов`язання по сплаті основного боргу за договором, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) для відповідача сплинув 20.04.2026.

Натомість, у позовній заяві позивач просить стягнути пеню у розмірі 15 % за період з 16.06.2025 по 23.03.2026, тобто за період коли строк виконання зобов`язань з оплати за договором для відповідача не почав свій перебіг.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е100 Інтернейшнл Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" укладено договір №002013287/25 від 27.03.2025 (далі також Договір).

Пунктом 1 параграфу 1 Договору передбачено, що предметом договору є:

a) поставка E100IT на користь Клієнта, який діє через Власника Карти, Товарів та Послуг (включаючи паливо), на умовах, визначених ЗУД IT, та отримання цих Товарів та Послуг Клієнтом з оплатою їх вартості; підписуючи цей Договір Клієнт підтверджує, що умови постачання товарів та послуг з боку компанії E100 International Trade sp.z o.o. вказані в документі ЗУД IT, який є невід`ємною частиною даного Договору;

б) укладення E100IT, як комерційним агентом, за винагороду, Договорів поставки Товарів та Послуг та Договорів комісії з компаніями, переліченими в ЗУД МП від імені та за дорученням Клієнта, як довірителя та принципала ("Послуга E100IT Agency"). Зміст цих договорів викладено в ЗУД МП;

в) здійснення Е100IT придбання Товарів (у тому числі палива) від свого імені але за рахунок Клієнта, на умовах, викладених в ЗУД ІТ, за що Е100IT буде отримувати винагороду (комісію). При цьому Товари фізично будуть отримані Клієнтом. Клієнт підтверджує, що умови придбання товарів Е100IT від свого імені, але за рахунок Клієнта зазначені також у документі ЗУД IT, який є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 4 розділу "Преамбула" договору терміни, які пишуться з великої літери, вони мають наступне значення: передбачено, що карта ідентифікаційна Паливна Картка, емітентом якої є Постачальник, захищена PIN-кодом, за допомогою якої записуються/фіксуються транзакції, здійснені Клієнтом, який діє через Пред`явника Картки. Картка не є платіжною Карткою і не служить для здійснення платіжних операцій відповідно до положень Закону Республіки Польща від 19.08.2011 "Про платіжні послуги" (опубліковано в Збірнику Законів від 2014 року Пункт 873) та Закону України "Про платіжні послуги" (опубліковано в журналі Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2023, № 10-11, ст.26) Карта використовується тільки для ідентифікації Клієнта, як особи, уповноваженої на безготівковий прийом товарів і послуг, а також для реєстрації здійснених Клієнтом транзакцій.

Судом встановлено, що позивачем було передано відповідачу 40 карток, що підтверджується актом прийому-передачі карток, який є невід`ємною частиною Договору.

Позивачем у період з 27.03.2025 по 30.06.2025 належним чином виконано зобов`язання перед Відповідачем на загальну суму 6 167,31 євро.

У відповідності до пункту 3 параграфу 1 Договору Клієнт отримуватиме Рахунки-фактури як від E100ІТ, так і від інших Місцевих постачальників (перерахованих у ЗУД МП), з якими укладено Договір поставки та/чи Договір комісії.

Клієнт зобов`язується оплатити ці Рахунки-фактури вчасно та на банківський рахунок, зазначений у ньому, який належить E100IT. Всі Рахунки-фактури, виставлені як E100IT, так і Місцевими постачальниками, мають бути сплачені на банківський рахунок E100IT.

Валюта договору євро, валюта платежу за даним договором євро.

Пунктом 4 параграфу 2 Договору сторони погодили, що розрахунковий період триває з 1-го по 15-е число календарного місяця та з 16-го по останнє число календарного місяця. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити розрахунковий період, повідомивши про це Одержувача в письмовій формі через Панель Замовника або на адресу електронної пошти, вказану в Панелі Замовника. Розрахунковий період не може бути скорочений менш ніж до 7 днів (§ 3 пункт 5 ЗУД IT та ЗУД МП).

Також цим пунктом 4 параграфу 2 Договору визначено, що кінцевий термін оплати Рахунків-фактур, виставлених Одержувачу, становить 14 днів якщо інше не вказано в Рахунках фактурах. (§ 3 пункту 6 ЗУД IT та ЗУД МП).

Позивачем до позову надано паперові копії рахунків, які виставлялись відповідачу та за твердженням якого останній таких рахунків не отримував, а саме:

- № 2439660 від 15.04.2025 на суму 704,78 EUR 704,78 євро;

- № 4460807 від 15.04.2025 на суму 15,07 PLN 3,52 євро;

- № 2461772 від 30.04.2025 на суму 372,85 EUR 372,85 євро;

- № 4494687 від 30.04.2025 на суму 7,97 PLN 1,87 євро;

- № 2495574 від 15.05.2025 на суму 424,24 EUR 424,24 євро;

- № 2495576 від 15.05.2025 на суму 2 598,55 EUR 2 598,55 євро;

- № 4540859 від 15.05.2025 на суму 38,43 PLN 9,05 євро;

- № 2499257 від 31.05.2025 на суму 759,00 EUR 759,00 євро;

- № 2499261 від 31.05.2025 на суму 878,66 EUR 878,66 євро;

- № 2499262 від 31.05.2025 на суму 336,32 EUR 336,32 євро;

- № 4549070 від 31.05.2025 на суму 42,51 PLN 10,00 євро;

- № 4549071 від 31.05.2025 на суму 24,10 PLN 5,67 євро;

- № 4549072 від 31.05.2025 на суму 33,56 PLN 7,90 євро;

- № 4627248 від 15.06.2025 на суму 213,17 PLN 49,90 євро;

- № 4670397 від 30.06.2025 на суму 21,17 PLN 5,00 євро.

Всього на суму: 6 167,31 євро.

В свою чергу судом встановлено, що відповідачем було частково здійснено оплату вказаних вище рахунків на суму 4 451,18 євро, що підтверджується платіжними інструкціями про міжнародний переказ, а саме: оплата 27.03.2025 у сумі 200,00 євро, оплата 08.05.2025 у сумі 508,30 євро, оплата 26.05.2025 у сумі 374,72 євро, оплата 02.07.2025 у сумі 3 368,16 євро.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором складає 1 716,13 євро.

Частиною 3 пункту 3 параграфу 1 Договору передбачено, що документом що підтверджує передання всіх Товарів та Послуг Клієнту (як з боку Е100IT так і з боку Місцевих постачальників) за Розрахунковий період є Акт прийому-передачі, що серед інших документів (Рахунків-фактур) передається Клієнту Е100IT.

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем було підписано наступні акти прийому передачі:

- акт № 164 від 15.04.2025 на суму 708,30 євро;

- акт № 198 від 30.04.2025 на суму 374,72 євро;

- акт № 251 від 15.05.2025 на суму 3 031,84 євро;

- акт № 289 від 31.05.2025 на суму 1 997,55 євро;

- акт № 340 від 15.06.2025 на суму 49,90 євро;

- акт № 387 від 30.06.2025 на суму 5 євро.

Пунктом 2 параграфу 2 Договору передбачено, що несплата Одержувачем суми заборгованості, що випливає з Рахунків-фактур, до дати, зазначеної в Рахунках-фактурах призведе до нарахування відсотків за протермінування в сумі 15 % річних за кожен день затримки (§3 п.11 ЗУД IT та ЗУД МП).

В пункті 1 параграфу 4 Договору сторони визначили, що місцем юрисдикції розгляду судових спорів між сторонами є компетентний національний суд країни, в якій зареєстрований Відповідач розташований за місцем реєстрації відповідача. Даний договір складено за законодавством України. Даний Договір викладено польською та українською мовами. У випадку виникнення розбіжностей при тлумаченні умов Договору, пріоритетним є текст Договору викладений українською мовою.

Неповна оплата відповідачем Товарів і Послуг у визначені Договором строки і стала підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовано загальними норми статей 692 та 693 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

При цьому, приписи частина 7 статті 193 ГК України та стаття 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже встановлено судом, сторони погодили, що оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату.

За результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними, рахунками на оплату на загальну суму 6 167,31 євро.

В свою чергу судом встановлено, що відповідачем було частково здійснено оплату вказаних вище рахунків на суму 4 451,18 євро.

Оскільки відповідач підписав направлені позивачем акти прийому-передачі, відповідач в повній мірі повідомлений про існування заборгованості перед позивачем.

Отже, станом на час розгляду справи, відповідач у порушення умов договору не виконав зобов`язання щодо повної оплати вартості отриманого ним товару.

Таким чином факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов`язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, договір у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов`язковими до виконання сторонами, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 716,13 євро заборгованості, що станом на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України становить 87 447,11 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано та правомірно заявлені.

Щодо вимог про стягнення 15 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого йому товару, позивачем нараховано останньому та заявлено до стягнення 197,81 євро, еквівалент у гривні 10 079,53 грн 15 % річних за кожен день затримки.

У відповідності до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо оплати поставленого товару у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно до умов договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов`язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим договором строки покупець зобов`язаний заплатити суму боргу, а також 15% річних за кожен день затримки.

Водночас доводи відповідача про недоведеність позивачем настання обов`язку зі сплати за товар визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.

Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тому оцінює докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, суд при вирішенні вказаного спору керується наведеною вище доктриною "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Суд враховує, що акти прийому передачі сторонами підписано без зауважень, тому вказані докази та часткова оплата товару на думку суду вірогідніше доводять правильність дат виникнення зобов`язання, вказаних позивачем та обставину того, що рахунки були виставлені.

Поведінку відповідача щодо посилання про неотримання рахунків на оплату та відповідно невиникнення обов`язку сплатити за товар який поставлено та факт поставки, який останнім не заперечується, суд визнає суперечливою, оскільки суду надано докази як часткової оплати товару так і отримання всього товару відповідачем.

Отже, підписання відповідачем актів прийому-передачі, незаперечення факту отримання товару, часткова оплата товару свідчить про обізнаність відповідача про виникнення у нього обов`язку оплатити товар.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок суми 15 % річних за кожною видатковою накладною окремо з моменту коли зобов`язання мало бути виконаним, суд встановив, що такий є арифметично правильний, обґрунтований та правомірно заявлений, а відтак вимоги щодо стягнення 15 % річних та інфляційних втрат підлягають до задоволенням судом у заявленому розмірі.

Резюмуючи викладене вище, суд констатує про доведення позивачем факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, а відтак і правової підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у відповідному розмірі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево(з), вул. Пряшівська, буд. 5, корпус А, код ЄДРПОУ 36908880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Інтернейшнл Трейд" (E100 International Trade sp. z o.o.) (02-757, Республіка Польща, м. Варшава, вул. Пори 78/7, код ЄДРПОУ 365202749) заборгованість у розмірі 1 913,94 євро, що станом на дату розрахунку за офіційним курсом Національного банку України становить 97 526,64 грн (дев`яносто сім тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 64 коп.), а саме: 1 716,13 євро, еквівалент у гривні 87 447,11 грн суми боргу та 197,81 євро, еквівалент у гривні 10 079,53 грн 15 % річних, а також 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.08.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко