Рішення № 139017626, 04.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026м. ДніпроСправа № 904/1007/26

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця", м. Дніпро

про зміну дати та формулювання підстави звільнення, стягнення виплат та компенсацій, що підлягають при припиненні повноважень та звільненні

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.

Представники:

Від позивача: Біднягіна К.В. (в залі суду) - ордер АЕ № 1479704 від 02.03.2026, а.с. 15 т.1

Від відповідача: Махоніна О.В. (в залі суду) - ордер АЕ № 1518496 від 24.06.2026

РУХ СПРАВИ.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" про:

- зміну формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця, вказаного у пункті 1 Рішення № 1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця від 09.12.2025 з Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 з 09 грудня 2025 року на формулювання Звільнити посади директора Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, датою звільнення з 15 грудня 2025 року та внести відповідні зміни до зазначеного рішення;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця на користь ОСОБА_1 :

- суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з дня наступного після звільнення;

- невиплаченої заробітної плати за листопад 2025 року у розмірі - 20 100 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 15 477,00 грн.);

- невиплаченої заробітної плати за грудень 2025 року у розмірі - 9 613,04 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 7 402,04 грн.);

- вихідної допомоги при звільненні 120 600 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 92 682,00 грн.);

- компенсації за невикористану щорічну відпустку 6 501,22 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 5 005,94 грн.).

Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 07.04.2026.

Також ухвалою суду від 09.03.2026 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" додаткові докази.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкладено підготовче засідання на 22.04.2026.

Протокольною ухвалою від 22.04.2026 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 27.05.2026.

Судове засідання, призначене на 27.05.2026, не відбулось внаслідок оголошення повітряної тривоги у м. Дніпро.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкладено підготовче засідання на 10.06.2026.

Ухвалою суду від 10.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.07.2026.

У судовому засіданні від 22.07.2026 було оголошено перерву до 04.08.2026.

Протокольною ухвалою від 22.07.2026 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця», оформленим протоколом № 1/2025 від 27.02.2025, ОСОБА_1 було обрано директором Товариства з 27.02.2025 з окладом згідно штатного розкладу та повноваженнями згідно статуту Товариства.

Позивач зауважив, що відомості щодо зміни керівника, 28.02.2025 внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 1002241070032080331.

Пунктом 7.1 розділу 7 Статуту ТОВ «Шаролезька вівця» (в редакції від 28.02.2024) встановлено, що управління діяльністю Товариства здійснюють:

- вищий орган Товариства - Загальні збори учасників Товариства;

- виконавчий орган Товариства - Директор.

За умовами абз. 2 п. 7.2 Статуту Товариства, виконавчим органом Товариства є Директор, що обирається зборами Учасників, з числа Учасників або призначений з осіб, що не є учасниками.

Пунктом 7.11 Статуту встановлено, що поточне керівництво діяльністю Товариства здійснюється Директором (виконавчий орган товариства).

Директор обирається Загальними зборами Учасників Товариства. Директор здійснює поточною діяльністю Товариства в межах компетенції та прав, визначених Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», цим Статутом та рішенням Зборів.

Директор діє від імені Товариства без довіреності.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів.

Компетенцію директора встановлено п. 7.12 Статуту Товариства.

Відповідно до п. 7.17 Статуту, директор може бути в будь-який час відсторонений від виконання своїх обов`язків за рішенням Зборів. Повноваження директора припиняються в т.ч. достроково за рішенням Загальних зборів.

Позивач вказав, що, 15.12.2025, учасницею ТОВ «Шаролезька вівця», ОСОБА_2 , в усному порядку було повідомлено ОСОБА_1 , що його повноваження як директора припинено та його звільнено.

Позивач наполягає на тому, що ані рішення уповноваженого органу управління юридичної особи ані будь - який інший розпорядчий документ про припинення повноважень та звільнення з посади директора до позивача не доводилося.

Також, за твердженням позивача, ТОВ «Шаролезька вівця» не здійснено виплат, які передбачені при припиненні повноважень з подальшим звільненням.

За відомостями позивача, єдиним рішенням на підставі якого було звільнено позивача, це є Рішення № 1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця від 09.12.2025, яке не містить формулювання підстави припинення повноважень та звільнення з посиланням на відповідний пункт і статтю КЗпП, по якій проводиться звільнення. Більш того, дата звільнення вказана в Рішенні № 1 не відповідає даті фактичного повідомлення ОСОБА_2 про таке звільнення, а позивач виконував обов`язки директора по 15.12.2025 включно.

Також позивач вказав, що, відповідно до даних з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 12.12.2025 було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу: 12.12.2025 16:21:48, 1002241070036080331, зокрема, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

За розрахунком позивача, у звя`зку зі звільненням його із займаної посади, ТОВ «Шаролезька вівця» повинно виплатити ОСОБА_1 :

- суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з дня наступного після звільнення;

- невиплачену заробітну плату за листопад 2025 року у розмірі - 20 100 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 15 477,00 грн.);

- невиплачену заробітну плату за грудень 2025 року у розмірі - 9 613,04 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 7 402,04 грн.);

- вихідну допомогу при звільненні 120 600 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 92 682,00 грн.);

- компенсацію за невикористану щорічну відпустку 6 501,22 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 5 005,94 грн.).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:

- зміну формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця, вказаного у пункті 1 Рішення № 1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця від 09.12.2025 з Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 з 09 грудня 2025 року на формулювання Звільнити посади директора Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, датою звільнення з 15 грудня 2025 року та внести відповідні зміни до зазначеного рішення;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця на користь ОСОБА_1 :

- суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з дня наступного після звільнення;

- невиплаченої заробітної плати за листопад 2025 року у розмірі - 20 100 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 15 477,00 грн.);

- невиплаченої заробітної плати за грудень 2025 року у розмірі - 9 613,04 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 7 402,04 грн.);

- вихідної допомоги при звільненні 120 600 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 92 682,00 грн.);

- компенсації за невикористану щорічну відпустку 6 501,22 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 5 005,94 грн.).

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність встановлених законом підстав для зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця, а також дати звільнення. Зокрема, необхідно дослідити питання наявності у господарського суду повноважень на внесення змін до рішень органів управління юридичної особи.

Крім того, для правильного вирішення цього спору необхідно встановити суми, належні до виплати позивачу у зв`язку зі звільненням із займаної посади, їх правову природу та розміри.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця», оформленим протоколом № 1/2025 від 27.02.2025, ОСОБА_1 було обрано директором Товариства з 27.02.2025 з окладом згідно штатного розкладу та повноваженнями згідно статуту Товариства.

Відомості щодо зміни керівника, 28.02.2025 внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 1002241070032080331.

Пунктом 7.1 розділу 7 Статуту ТОВ «Шаролезька вівця» (в редакції від 28.02.2024) встановлено, що управління діяльністю Товариства здійснюють:

- вищий орган Товариства - Загальні збори учасників Товариства;

- виконавчий орган Товариства - Директор.

За умовами абз. 2 п. 7.2 Статуту Товариства, виконавчим органом Товариства є Директор, що обирається зборами Учасників, з числа Учасників або призначений з осіб, що не є учасниками.

Пунктом 7.11 Статуту встановлено, що поточне керівництво діяльністю Товариства здійснюється Директором (виконавчий орган товариства).

Директор обирається Загальними зборами Учасників Товариства. Директор здійснює поточною діяльністю Товариства в межах компетенції та прав, визначених Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», цим Статутом та рішенням Зборів.

Директор діє від імені Товариства без довіреності.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів.

Компетенцію директора встановлено п. 7.12 Статуту Товариства.

Відповідно до п. 7.17 Статуту, директор може бути в будь-який час відсторонений від виконання своїх обов`язків за рішенням Зборів. Повноваження директора припиняються в т.ч. достроково за рішенням Загальних зборів.

За приписами ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 2 ст. 29 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

За приписами ч. 3 ст. 99 ЦК України, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20 де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Так, рішенням Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця» № 1 від 09.12.2025 звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_1 з 09.12.2025.

Відповідно до даних з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 12.12.2025 було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу: 12.12.2025 16:21:48, 1002241070036080331, зокрема, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини З статті 99 Цивільного кодексу України (у попередній редакції яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 № 1255-УІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що зміст положень статті 99 Цивільного кодексу України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто, підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Системний аналіз положень пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 04.02.2020 у справі № 915/540/16.

Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами товариства.

Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею Кодексу законів про працю України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення".

Вищевказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 552/3110/21.

Відповідно до частин 3 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Так, жодною стороною цього спору не було долучено до матеріалів справи наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця» про звільнення ОСОБА_1 з посади директором Товариства.

Разом з цим, як було вказано вище, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну щодо зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця» було вчинено.

У рішенні ж Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця» № 1 від 09.12.2025 не було зазначено підстави звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_1 .

Разом з тим, у господарського суду відсутні повноваження на внесення змін до рішень органів управління юридичної особи. Будь-якою нормою чинного законодавства не передбачено можливості внесення змін до рішень органів управління юридичної особи у судовому порядку.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 саме у частині внесення змін до рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця» № 1 від 09.12.2025 щодо формулювання причини звільнення є необґрунтованими.

У даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є встановлення формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця, яке відбулось на підставі пункту 1 Рішення №1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця від 09.12.2025: Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Щодо дати звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця.

За приписами ст. 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_1 про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця раніше, аніж 15.12.2025, зокрема, надання працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відтак, слід встановити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця - 15 грудня 2025 року.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначено, що під заробітною платою, яка належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Конституційний Суд України керувався тим, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці» є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Аналіз наведених міжнародних норм та норм чинного законодавства, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, дає підстави для висновку, що до «усіх виплат» (крім заробітної плати в прямому значенні) належить і виплата вихідної допомоги.

Такі висновки містять постанови Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі №127/2697/23, від 05 серпня 2025 року в справі № 921/600/23 та від 04 квітня 2023 року в справі 640/8348/21 (провадження № К/990/34222/22).

Відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок №100), при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

За приписами п. 164.6 ст. 164 ПК України, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Отже, системний аналіз наведених норм, дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Такого висновку дійшла у пунктах 86-90 своєї постанови від 08.12.2021 по справі №9901/407/19 Велика Палата Верховного Суду.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Таким чином, при значені до стягнення суми середнього заробітку, вихідної допомоги при звільненні, невиплаченої заробітної плати та компенсацій підлягають виплаті з утриманням установлених законодавством України податків і зборів, проте їх нарахування проводяться при виплаті присудженої судом суми.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 808/8156/14, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 755/15005/23.

Щодо виплати позивачу заробітної плати.

Під час перебування позивача на посаді директора, сума нарахованого доходу Товариством з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця ОСОБА_1 за листопад 2025 склала 20 100 грн., сума виплаченого доходу - 0,00 грн.; сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб 3 618,00 грн., сума перерахованого податку на доходи фізичних осіб - 0,00 грн., сума нарахованого військового збору - 1 005,00 грн., сума перерахованого військового збору - 0,00 грн.

За відпрацьовані дні у грудні 2025 року - не нараховано та невиплачено.

Вказане підтверджується листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 6135/6/04-36-24-11-08 від 28.01.2026 та відомостями про застраховану особу, що містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За приписами ст. 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний, за вирахуванням податків та зборів, виплатити позивачу належну заробітну плату за листопад 2025 року у розмірі - 15 477,00 грн.

За одинадцять робочих днів у грудні 2025 року (з 01.12-15.12.25) нарахована сума заробітної плати становить 9 613,04 грн. (20 100,00 : 23 робочих дні у грудні 2025 х 11 відпрацьованих робочих днів у грудні 2025). За вирахуванням податків та зборів сума заробітної плати за грудень 2025 року становить 7 402,04 грн.

За приписами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Тобто, усі належні позивачу до виплати суми, у тому числі і нараховану заробітну плату згідно з вищенаведеним розрахунком, відповідач мав сплатити ОСОБА_1 у день звільнення - 15 грудня 2025 року.

Доказів оплати позивачу заробітної плати у вказаному розмірі відповідачем до суду не надано.

А отже, позовні вимоги позивача про стягнення:

- невиплаченої заробітної плати за листопад 2025 року у розмірі - 20 100 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 15 477,00 грн.);

- невиплаченої заробітної плати за грудень 2025 року у розмірі - 9 613,04 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 7 402,04 грн.)

- є обґрунтованими.

Щодо розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 760/2881/19 вказано, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку № 100. Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 758/10562/19 вказано, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку № 100).

Вищевказана правова позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08 травня 2024 року у справі №300/253/17.

У листі Держпраці від 30 листопада 2023 року № 4206/2/2.1-23а вказано, що подією, з якою пов`язана виплата за час затримки остаточного розрахунку, вважається день звільнення. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Виплата працівнику його середнього заробітку здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку (в робочих днях, починаючи з наступного після звільнення дня).

Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, відповідачем не було виконано зобов`язань з оплати позивачу заробітної плати за період роботи з 01.11.2025 по 15.12.2025.

При цьому слід зауважити, що відповідач не висловив заперечень щодо порядку нарахування позивачу заробітної плати за вказаний період, її розміру тощо.

Отже, відповідач має сплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, на підставі ст. 117 КЗпП згідно з таким розрахунком:

- за період з 16.12.2025 по 16.06.2026 (шість місяців): 20 100 грн./календарний місяць (відповідно до відомостей форми ОК-7) х 6 місяців = 120 600 грн. (після утримання податків (-23%, які складаються з 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору) сума до сплати становить 92 862,00 грн.).

Щодо оплати вихідної допомоги при звільненні.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з не залежних від працівника обставин. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 640/9375/20, за своєю суттю і призначенням вихідна допомога при звільненні і середній заробіток, стягнення/виплату якого передбачено статтями 117, 235 КЗпП є різними виплатами, адже мають різну правову природу. У контексті спірних правовідносин варто зауважити, що стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП є своєрідною відповідальністю відповідача за невиплату вихідної допомоги (під час звільнення). Водночас вихідна допомога розглядається як гарантія (у грошовій формі) працівникові, звільненому з об`єктивних причин.

Відповідно до ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 3) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38-39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до приписів Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Так, як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, позовні вимоги позивача у частині встановлення формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця, яке відбулось на підставі пункту 1 Рішення № 1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця від 09.12.2025: Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України - є обґрунтованими.

А отже, на підставі ст. 44 КЗпП позивачу мала бути виплачена вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, згідно з таким розрахунком:

- середньоденна ЗП за день складає 893,33 грн. (20 100 + 20 100 : 45 (кількість відпрацьованих днів за два місяці);

- вихідна допомога = 120 600 грн. (893,33 (середньоденна ЗП) х 22,5 (середньомісячна кількість робочих днів) х 6 місяців), після утримання податків сума до сплати - 92 682,00 грн.

Докази оплати відповідачем вихідної допомоги у вказаному розмірі відповідачем до суду не надані.

А отже, позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні 120 600 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 92 682,00 грн.) - є обґрунтованими.

Щодо виплати компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 565/1372/21.

Позивач наполягає на тому, що, серед іншого, відповідач на час звільнення не виплатив також компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки в кількості 19 днів (за період роботи з 27.02.2025-15.12.2025).

Відповідач належними та допустимими доказами зазначеного твердження позивача не спростував.

За даними Форми ОК-7, позивачу не нараховано заробітну плату з 27.02.2025 по 31.05.2025, отже нарахування компенсації за невикористані дні щорічної відпустки розраховуються з урахуванням п. 4 Порядку № 100. Відповідно до приписів якого, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Отже, (відповідно до даних Форми ОК-7):

- нарахування за період з 27.02.2025 по 30.09.2025 - за ставкою 8 500,00 грн.:

8500,00 х 7 : 216 (відпрацьовані дні) х 14 (кількість днів відпустки за період) = 3 856,48 грн.;

- нарахування за період з 01.10.2025 - 15.12.2025 - за ставкою 20 100,00 грн.,

20100 х 2 : 76 (відпрацьовані дні) х 5 (кількість днів відпустки за період) = 2 644,74 грн.

Таким чином, загальна сума невиплаченої основної щорічної відпустки складає 6 501,22 грн. (3 856,48 + 2 644,74) (після утримання податків сума до сплати становить 5 005,94 грн.)

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку 6 501,22 грн. (після утримання податків сума до сплати становить 5 005,94 грн.) є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться протоколом загальних зборів учасників від 27.02.2025 № 1/2025 (том 1 а.с. 16), рішенням єдиного учасника № 1 від 09.12.2025 (том 1 а.с. 17), витягом з ЄДР (том 1 а.с. 18 - 22), адвокатськими запитами з доказами направлення (том 1 а.с. 23 - 29), листом ДПС № 6135/6/04-36-24-11-08 від 28.01.2026 (том 1 а.с. 30 - 31), довідкою форми ОК-7 (том 1 а.с. 32), витягом з реєстру територіальної громади (том 1 а.с. 33), статутом Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця (том 1 а.с. 35 - 43), відомостями про суми нарахованого доходу (том 1 а.с. 66).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині:

- встановлення формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця, яке відбулось на підставі пункту 1 Рішення № 1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця від 09.12.2025: Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України;

- встановлення дати звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця - 15 грудня 2025 року;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 120 600 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 92 862,00 грн.); невиплаченої заробітної плати за листопад 2025 року у розмірі - 20 100 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 15 477,00 грн.); невиплаченої заробітної плати за грудень 2025 року у розмірі - 9 613,04 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 7 402,04 грн.); вихідної допомоги при звільненні у розмірі 120600 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів;після утримання податків сума до сплати становить 92 862,00 грн.); компенсації за невикористану щорічну відпустку 6 501,22 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 5005,94 грн.)

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 2 662,40 грн. слід покласти на відповідача.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 1 частини 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відтак, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця на користь ОСОБА_1 виплат та компенсацій, що мали бути сплачені останньому при звільненні.

Отже, на підставі ч. 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, що мав бути сплачений позивачем при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача виплат та компенсацій у загальному розмірі 277 414,26 грн. має бути стягнутий з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Встановити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця, яке відбулось на підставі пункту 1 Рішення № 1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця від 09.12.2025: Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Встановити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця - 15 грудня 2025 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця (ідентифікаційний код: 30764202; місце реєстрації: вул. Киснева, буд. 3-А, м. Дніпро, 49074) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 120 600 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 92 862,00 грн.); невиплачену заробітну плату за листопад 2025 року у розмірі - 20 100 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 15 477,00 грн.); невиплачену заробітну плату за грудень 2025 року у розмірі - 9 613,04 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 7 402,04 грн.); вихідну допомогу при звільненні у розмірі 120 600 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів;після утримання податків сума до сплати становить 92 862,00 грн.); компенсацію за невикористану щорічну відпустку 6 501,22 грн. (із вирахуванням належних податків та зборів; після утримання податків сума до сплати становить 5 005,94 грн.) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шаролезька вівця (ідентифікаційний код: 30764202; місце реєстрації: вул. Киснева, буд. 3-А, м. Дніпро, 49074) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 328,97 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.08.2026.

Суддя М.О. Ніколенко