Рішення № 139017582, 17.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3512/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінхаус Солюшинс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тета Маркет", м. Дніпро

про стягнення 558 976,70грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінхаус Солюшинс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тета Маркет" заборгованості у розмірі 558 976,70грн, з яких:

- основний борг у розмірі 484 302,00грн;

- пеня у розмірі 51 349,28грн;

- 3 % річних у розмірі 3 701,92грн;

- втрати від інфляції у розмірі 19 623,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №150125-1 від 21 січня 2025 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Позовна заява містить клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 справу №904/3512/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 17.06.2026 відкрито провадження у справі; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінхаус Солюшинс" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою: просп. Поля Олександра, буд. 107-Г, офіс 222, м. Дніпро, 49069 (а.с. 32).

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 44 - 47).

Відповідно до п. 5 частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Слід зазначити, що ухвала від 17.06.2026 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про доступ до судових рішень"), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінхаус Солюшинс" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тета Маркет" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №150125-1 (а.с. 5-7).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця Вакуум формувальний Верстат LITE 1510 MACHINETIC (надалі - товар) в кількості та за цінами, вказаними у специфікації, підписаній уповноваженими представниками сторін, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Вартість товару, що постачається, визначається у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. У вартість товару враховано (включено) вартість пакування, маркування, завантаження і доставки товару у місце поставки, якщо інше не погоджено сторонами (п. 2.1 договору).

Оплата здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.2 договору).

Згідно пункту 2.3 договору якщо інше не погоджено сторонами, розрахунок здійснюється на наступних умовах:

70% від загальної вартості товару - попередня оплата на підставі підписаної сторонами специфікації та рахунку-фактури постачальника (п. 2.3.1);

остаточний розрахунок, що складає 30% від загальної вартості товару, погодженої сторонами у специфікації, - впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару (п. 2.3.2);

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар (п. 2.5 договору).

Постачальник поставляє товар на умовах самовивозу товару покупцем зі складу постачальника у м. Дніпро. Строк поставки - протягом 150 (ста п`ятдесяти) календарних днів з дати здійснення попередньої оплати за відповідно до пункту 2.3.1 цього договору (п. 3.1 договору).

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з дати поставки (п. 3.2 договору).

В пункті 6.1 договору зазначено, що постачальник звільняється від відповідальності за невідвантаження у погодженні строки всієї кількості або партії належного до поставки товару у випадку, якщо зі сторони покупця не буде забезпечена оплата належної до поставки партії товару в сумі та у строки, передбачені умовами цього договору.

У випадку порушення постачальником зобов`язань за цим договором, покупець має право на власний розсуд: частково або в повному обсязі відмовитись від виконання зобов`язань за цим договором (п. 6.2.1); та/або частково або в повному обсязі відмовитись від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином (п. 6.2.2); та/або відмовитись від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного постачальником (п. 6.2.3); та/або на повернення сплачених покупцем коштів пропорційно до вартості недопоставленого у строк товару та/або поставленого товару з недоліками. При цьому, у постачальника не виникає обов`язку безоплатно постачати покупцю товар, за який ним повернуто кошти (п. 6.2.4).

Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання постачальником своїх обов`язків по цьому договору, в тому числі у випадку прострочення поставки товару належної якості та в кількості відповідно до умов договору, постачальник за першою вимогою покупця зобов`язується сплатити покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від вартості товару, належна поставка якого прострочена, за кожен день прострочення належної поставки товару та за весь період прострочення.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, встановлених цим договором, сторони зобов`язуються відшкодувати іншій стороні завдані збитки. У будь-якому випадку, сукупний розмір відповідальності покупця чи постачальника за цим договором не перевищуватиме загальної ціни договору (п. 6.5 договору).

Сплата штрафних санкцій стороною, яка порушила своє зобов`язання за цим договором, не звільняє таку сторону від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором та від відшкодування іншій стороні збитків, спричинених невиконанням договору. При цьому збитки відшкодовуються в повному обсязі понад штрафні санкції (п. 6.6 договору).

Згідно пункту 8.1 договору договір набуває чинності з дати укладення договору та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами їх зобов`язань за договором, які виникли під час його дії.

Цей договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін за умови повідомлення іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати розірвання. Припинення дії цього договору не може вважатися відмовою від виконання зобов`язань за цим договором, якщо ці зобов`язання виникли до припинення або закінчення строку дії цього договору та не були виконані (п. 8.2, 8.3 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

03 липня 2025 року сторонами підписано Специфікацію №2 (додаток 2) до договору поставки №150125-1 від 21.01.2025 на поставку товару: вакуум формувальний верстат LITE 1510 MACHINETIC, у кількості 1 од., вартістю 691 860,00грн, на загальну суму 691 860,00грн (а.с. 8).

Умови оплати товару: покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника передоплату у розмірі 70% від загальної вартості товару згідно специфікації; остаточний розрахунок, що складає 30% від вартості товару згідно специфікації - упродовж 10 (десяти) робочих днів з дати належної поставки товару за договором та підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 3 специфікації).

Строк поставки товару: 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дати перерахування покупцем передоплати у розмірі 70%, згідно п. 3 специфікації (п. 4 специфікації).

ТОВ "Грінхаус Солюшинс" перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 484 302,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1942 від 28.07.2025 на суму 100 000,00грн та №1984 від 05.08.2025 на суму 384 302,00грн. Призначення платежу: рах. №СФ-0000589 від 08.07.2025 (передплата) вакуум формувальний верстат LITE 1510 (MACHINETIC) (а.с. 9, 50).

У визначений договором строк, постачальник замовлений товар не поставив.

03.03.2026 позивачем на електронну адресу відповідача (tetamarket@ukr.net) та на поштову адресу (просп. Поля Олександра, буд. 107-Г, офіс 222, м. Дніпро, 49069) скеровано вимогу за вих. №96-03-26-ГС від 03.03.2026 (в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України). Реалізуючи передбачене п. 6.2 договору покупець повідомив про відмову від товару згідно з додатком 2 до договору у зв`язку з порушенням постачальником строку його поставки та звернувся з вимогою про повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар, протягом 7 днів від дня пред`явлення цієї вимоги (а.с. 11, 12, 25, 26).

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення попередньої оплати у розмірі 484 302,00грн, пені у розмірі 51 349,28грн, 3% відсотків річних у розмірі 3 701,92грн та втрат від інфляції у розмірі 19 623,50грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, строк та порядок поставки, наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати за договором, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 статті 254 ЦК України).

В пункті 3.1 договору сторони погодили, що постачальник поставляє товар на умовах самовивозу товару покупцем зі складу постачальника у м. Дніпро. Строк поставки - протягом 150 (ста п`ятдесяти) календарних днів з дати здійснення попередньої оплати за відповідно до пункту 2.3.1 цього договору.

В п. 4 специфікації сторони погодили, що строк поставки товару: 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дати перерахування покупцем передоплати у розмірі 70%, згідно п. 3 специфікації.

Враховуючи умови 4 специфікації, строк поставки товару, є таким, що настав 02.02.2026 (01.02.2026 - вихідний день, неділя). Докази поставки товару у визначений договором строк відсутні. Відтак, з 03.02.2026 у відповідача виникло прострочення з поставки товару.

Згідно частинами першою, другою ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Згідно пункту 8.1 договору №150125-1 від 21.01.2025 договір діє до 31.12.2025.

Судом встановлено, що вимога за вих. №96-03-26-ГС від 03.03.2026 з повідомленням про відмову від товару та вимогою повернути сплачену попередню оплату за непоставлений товар позивачем направлено на електронну пошту відповідача 03.03.2026 (а.с. 12).

Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару у повному обсязі, у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої передоплати за придбаний товар, як після закінчення терміну дії договору (31.12.2025), так і після спливу семиденного строку зазначеного у вимозі.

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав.

З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 484 302,00грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ст. 549 ЦК України).

В пункті 6.4 договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання постачальником своїх обов`язків по цьому договору, в тому числі у випадку прострочення поставки товару належної якості та в кількості відповідно до умов договору, постачальник за першою вимогою покупця зобов`язується сплатити покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від вартості товару, належна поставка якого прострочена, за кожен день прострочення належної поставки товару та за весь період прострочення.

У зв`язку з порушенням строку поставки товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 51 349,28грн за період з 03.02.2026 до 11.06.2026 (а.с. 13).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 6.4 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21).

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 701,92грн за період з 11.03.2026 до 11.06.2026 та інфляційні втрати за період за березень - травень 2026 року у розмірі 19 623,50грн (а.с. 14).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Водночас, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19) (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 13.08.2025 у справі № 910/11038/24, від 27.01.2026 у справі 910/2840/25).

Сума інфляційних втрат складає, на суму боргу 484 302,00грн * 104,0% (сукупний індекс інфляції за березень - травень 2026 року) = 503 674,08грн - 484 302,00грн = 19 372,08грн.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 484 302,00грн, пеня у розмірі 51 349,28грн, 3% річних у розмірі 3 701,92грн, втрати від інфляції у розмірі 19 372,08грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9 451,00грн, замість 6 707,72грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4247 від 05.06.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 27, 33).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 6 704,70грн (558 725,28грн * 6 707,72грн / 558 976,70грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінхаус Солюшинс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тета Маркет" про стягнення 558 976,70грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тета Маркет" (ідентифікаційний код 43927404; просп. Поля Олександра, буд. 107-Г, офіс 222, м. Дніпро, 49069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінхаус Солюшинс" (ідентифікаційний код 45233584; вул. Велика Васильківська, буд. 114, м. Київ, 03150) основний борг у розмірі 484 302,00грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі триста дві гривні 00коп.), пеню у розмірі 51 349,28грн (п`ятдесят одна тисяча триста сорок дев`ять гривень 28коп.), 3% річних у розмірі 3 701,92грн (три тисячі сімсот одна гривня 92коп.), втрати від інфляції у розмірі 19 372,08грн (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят дві гривні 08коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 6 704,70грн (шість тисяч сімсот чотири гривні 70коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано - 17.08.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва