Ухвала суду № 139017550, 17.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17.08.2026м. ДніпроСправа № 904/4034/25 (904/4687/26)

Суддя Камша Н.М. , розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Компанія Фарт" (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, будинок 11А, ідентифікаційний код 35047655)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ГТС Хімпром" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11, 301, ідентифікаційний код 45273727)

про стягнення заборгованості на підставі наданої поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 204 356,43 грн.

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4034/25 про банкрутство Приватного підприємства "Компанія Фарт" на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

Приватне підприємство "Компанія Фарт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ГТС Хімпром" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості на підставі наданої поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 204 356,43 грн., яка складається з наступних сум: 163 000,00 грн. - основний борг, 11 364,43 грн. - 3% річних, 29 992,00 грн. - інфляційні втрати.

Крім того, у позовній заяві позивачем викладене клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому він просить відстрочити Приватному підприємству "Компанія Фарт" сплату судового збору за подання позовної заяви в межах справи про банкрутство до ухвалення остаточного судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Компанія Фарт" про відстрочення сплати судового збору; позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу - Приватному підприємству "Компанія Фарт" протягом 7-ми днів з дня вручення даної ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до Господарського суду Дніпропетровської області: докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі в сумі 2 452,28 грн.; докази надсилання відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами (поштовий опис вкладення з поіменним переліком документів та фіскальний чек).

Зазначеною ухвалою суд роз`яснив позивачу, що у випадку невиконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

11.08.2026 ліквідатор Приватного підприємства "Компанія Фарт" арбітражний керуючий Півторак В.М. подав заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 05.08.2026, за змістом якої повторно просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

За твердженням заявника, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 у справі № 904/4034/25 ПП "Компанія Фарт" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Товариство повністю припинило будь-яку господарську діяльність.

Ліквідатором у порядку ст. 61 КУзПБ було надіслано запит до ГУ ДПС з метою встановлення рахунків банкрута. Згідно з довідкою ГУ ДПС у Київській області, ПП "Компанія Фарт" має відкриті рахунки в АТ "Приватбанк", АТ "Сенс Банк", АТ "Ощадбанк" та АТ "Таскомбанк". За офіційними довідками та виписками вказаних банківських установ, залишок грошових коштів на всіх рахунках Позивача становить 0,00 грн., рух коштів відсутній. Жодного іншого майна чи ліквідних активів, за рахунок реалізації яких можна було б сплатити судовий збір, у банкрута немає.

Суд зазначає, що таке клопотання подано в межах строку, встановленого судом для усунення недоліків.

З урахуванням чинних положень Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду в межах справи про банкрутство позовної заяви майнового та немайнового характеру судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору визначенні ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Положенням п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови, зокрема, що заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Станом на дату подання до суду позовної заяви Приватне підприємство "Компанія Фарт" не перебуває у процедурах розпорядження майном, санації чи реструктуризації боргів у межах справи про банкрутство. Постановою господарського суду від 18.12.2025 ПП "Компанія Фарт" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. При цьому предметом спору згідно поданого позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд зазначає, що відповідно до КУзПБ ліквідатор наділений повноваженнями щодо прийняття майна банкрута, забезпечення його збереження, управління та розпорядження ним, проведення інвентаризації та формування ліквідаційної маси.

В клопотанні ПП "Компанія Фарт" про відстрочення сплати судового збору позивач посилається на висновки викладені у постанові ВП ВС від 21.01.2026 (ГПК) - №925/1293/19.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".

Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

Отже, вирішуючи питання про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, Суд зобов`язаний дослідити та оцінити подані заявником докази його майнового стану і встановити, чи становить визначений законом розмір збору непропорційний та непосильний тягар, який фактично позбавляє особу можливості реалізувати право на доступ до суду.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, п.25, Серія А №11; п.27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010).

Право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" [Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А №18, "Пономаренко проти України" [Ponomarenko v. Ukraine], заява №13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" [Matsyuk v. Ukraine], заява №1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та "Кузьменко проти України" [Kuzmenko v. Ukraine], заява №49526/07, пункт 25, від 09.03.2017).

З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання її тлумачення і застосування, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин 1, 3 статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів під час здійснення правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 за дещо схожих обставин не прийняв рішення про направлення позову на розгляд суду по суті, а направив справу для ретельного здійснення дослідження та оцінки вже поданих Товариством доказів його майнового стану з точки зору пропорційності відмови у відстроченні/звільненні від судового збору та оцінки на надмірність тягаря сплати судового збору.

При цьому суд першої інстанції звертає увагу заявника, що обставини є "схожими" лише за мотивами в обох справах (відсутність коштів), але не за доказами і не за діями, які були вжиті обома позивачами для доступу до суду і захисту порушеного права. Так у цій справі:

1) позов подано у межах справи про банкрутство, отже майновий стан банкрута має доводитись на дату подачі позову, з урахуванням здійснених дій з розшуку активів, існуючої ймовірності їх повернення, тощо, а не ґрунтуватися лише на постанові про визнання боржника банкрутом;

2) наявність справи про банкрутство не звільняє ліквідатора банкрута від процесуального обов`язку вказувати і надавати докази кожної обставини, на яку посилається позивач;

3) докази мають бути вказані у заявах, мають бути перелічені у додатках, та мають бути додані в належному вигляді (в оригіналі чи в копії, належно засвідченій, на чому суд особливо наголошує).

4) докази і обґрунтування мають переконати суд, що сплата будь-якого розміру судового збору становить надмірний тягар для заявника.

Водночас господарський суд констатує, що заявником не подано актуальної фінансової звітності (балансу) ПП "Компанія Фарт" за останні звітні періоди, відомостей щодо дебіторської заборгованості чи інших активів ПП "Компанія Фарт" .

В силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За результатом дослідження клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, в обґрунтування якого позивач посилається на скрутне матеріальне становище, господарський суд, враховуючи необхідність уникнення накопичення боргу перед спеціальним фондом Державного бюджету України, до якого зараховується судовий збір, дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення спати судового збору за клопотанням ліквідатора ПП "Компанія Фарт".

Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно із частиною 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк, позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статтями 164, 174, 234, 235, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Компанія Фарт" арбітражного керуючого Півторака В.М. про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, викладеного у заяві про усунення недоліків від 11.08.2026, відмовити.

2. Позовну заяву за позовом Приватного підприємства "Компанія Фарт" (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, будинок 11А, ідентифікаційний код 35047655) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ГТС Хімпром" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11, 301, ідентифікаційний код 45273727) про стягнення заборгованості на підставі наданої поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 204 356,43 грн. і додані до неї повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 17.08.2026.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Камша