Рішення № 139017362, 06.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2026 р. Cправа № 902/625/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Ганкіній А.Л.,

за участю представників:

позивача - Пастух Андрій Степанович, ордер №1297443 від 02.04.2026 (в залі суду)

відповідача - Причишина Оксана Олексіївна, паспорт № НОМЕР_1 від 16.06.2021 (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича ( АДРЕСА_1 )

до: Фізичної особи-підприємця Причишиної Оксани Олексіївни ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 51250,00 грн

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича до Фізичної особи-підприємця Причишиної Оксани Олексіївни про стягнення 51250,00 грн заборгованості, яких 25000,00 грн компенсаційна вартість втраченої холодильної шафи - вітрини "ICE STREAM" DENAMIC з логотипом "Wow drinks", інвентаризаційний номер 4389723012, серійний номер 231017111 та 26250,00 грн штрафу за порушення повернення холодильної шафи - вітрини за договором купівлі-продажу №575 від 04.08.2022.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі №902/625/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

13.05.2026 на електронну адресу суду від відповідача надійшов лист, в якому остання просить суд проводити розгляд справи у судовому засіданні з викликом представників сторін.

Ухвалою суду від 19.05.2026 судом здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.06.2026.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 30.06.2026.

29.06.2026 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив ана позовну заяву (б/н від 27.06.2026).

В судовому засіданні 30.06.2026, судом ухвалено з 20.07.2026 закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 06.08.2026, про що постановлено протокольну ухвалу.

15.07.2026 від відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 15.07.2026).

В судовому засіданні 06.08.2026 прийняли участь представники позивача та відповідача.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, 04.08.2022 між Фізичною особою-підприємцем Пшеничним Віталієм Андрійовичем (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Причишиною Оксаною Олексіївною (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №575.

Відповідно до п. 1 Договору Продавець зобов`язується продати та поставити Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар, зазначений у приймально-здавальних документах та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Загальна сума товарів, які підлягають поставці вказані в приймальню-здавальних документах (п.2 Договору).

Продавець здійснює поставку товару до місць поставки Покупця, визначених п.2.2. Договору, безпосереднє торгове приміщенням (торговий зал) Покупця (п. 2.1 Договору).

Місце поставки товару: м. Вінниця, вул. Баженова, 17, магазин "Бабак" (п. 2.2 Договору).

Покупець здійснює оплату по даному договору у відповідності із супровідними документами на банківський рахунок Продавця або шляхом внесення готівки в касу Продавця у строк не пізніше 7 календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами приймально-здавальних документів (п. 5.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 7.1 Договору).

16.02.2023 між Фізичною особою-підприємцем Пшеничним Віталієм Андрійовичем (Сторона1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено Угоду щодо надання в користування обладнання №16/02-23.

Відповідно п. 1 Угоди Сторони узгодили, щодо торгівельного обладнання ("Обладнання"), що є предметом даної Угоди, входить наступне обладнання, але не виключно: холодильники та холодильні шафи.

Сторони узгодили, що під продукцією в цій Угоді слід розуміти напої виготовлені товариством з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна" , що поставляються Стороною 1 Стороні 2 за Договором поставки/купівлі-продажу та які були придбані Стороною 1 виключно у Власника (надалі - "Продукція) (п. 2 Угоди).

Сторони встановили, що плата за користування Обладнанням протягом календарного року включається до ціни Продукції, що поставляється Стороною 1 Стороні 2 на підставі Договору поставки/купівлі-продажу протягом відповідного календарного року (п. 5 Угоди).

Згідно п. 6 Угоди Обладнання передається в користування від Сторони 1 до Сторони 2 на підставі Акту приймання-передачі обладнання в користування, в яком) обов`язково зазначаються, назва Обладнання, модель, та заставна вартість Обладнання. Обладнання, на момент передання Стороні 2, має бути в діючому стані, технічно справним, відповідати технічним нормам та придатним для використання у відповідності до мети, вказаної в цій Угоді.

Обладнання, що передається за даною Угодою, надається Стороні 2 виключно з метою розміщення Продукції та інформування потенційний споживачів щодо найменування компанії-виробника Продукції; та/або інформування про споживчі якості Продукції (п. 7 Угоди).

Обладнання повинно бути повернуто Стороною 2 в справному стані, з урахуванням зносу та прийняте Стороною 1 протягом 3 (трьох) робочих днів з дати закінчення строку дії Договору поставки (купівлі-продажу) або у строк, який вказаний у надісланому Стороною 1 повідомленні. Сторони погодили, що таке повідомлення вважається надісланим Стороною 1 та отриманим Стороною 2 на третій календарний день після відправлення його Стороною 1 на адресу Сторони 2 зазначену в даній Угоді, рекомендованим листом з повідомленням про отримання. В не залежності від того чи продовжує діяти дана Угода чи договори поставки або купівлі продажу між Сторонами Сторона 1 має право вимагати у Сторони 2 повернення Обладнання без зазначення причин а Сторона 2 зобов`язана здійснити всі заходи по поверненню такого Обладнання (п. 18 Угоди).

У відповідності до п. 23 Угоди Сторона 2 зобов`язаний негайно (впродовж 2-х годин з моменту виникнення події) повідомляти Власника та Сторону 1 про факти накладення арешту на Обладнання, опечатування приміщень, в яких перебуває Обладнання, пожеж та затоплень, а також про інші події, які можуть призвести до втрати або псування Обладнання.

У випадку порушення Стороною 2 передбаченого Угодою строку повернення Обладнання Стороні 1, Сторона 2 сплачує відповідно Стороні 1 штраф розмірі 5% від компенсаційної вартості не повернутого своєчасно Обладнання за кожен день затримки повернення (п. 24 Угоди).

22.01.2024 на виконання Угоди між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі обладнання в користування, за змістом якого позивач передав в користування відповідачу холодильне обладнання холодильна шафа - вітрина "ICE STREAM" DYNAMIC з логотипом "Wow drinks", інвентарний номер 4389723012, серійний номер 231017111.

Згідно Акту компенсаційна вартість холодильного обладнання становить 25 000,00 грн.

За твердженнями позивача, в липні 2024 при відвідуванні магазину за адресою Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Баженова, буд. 17 було встановлено що даний магазин не здійснює діяльність з продажу продуктів харчування та в приміщенні магазину відбувається ремонт і холодильне обладнання в даному магазині відсутнє.

07.06.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення (вих. №073 від 04.06.2024) з вимогою повернути холодильне обладнання. Повідомлення отримано відповідачем особисто 07.06.2024, що підтверджується підписом останньої на повідомленні на повідомленні.

10.06.2024 у відповіді на повідомлення відповідач зазначила, що в зв`язку з виниклою спірною ситуацією з орендодавцем приміщення, відповідач не володіє інформацією де знаходиться холодильне обладнання.

За твердженнями позивача, відповідач фактично втратив холодильне обладнання.

03.04.2026 позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення (вих. №028) про дострокове розірвання Угоди.

У зв`язку з неповернення та втратою майна у відповідача виник обов`язок відшкодувати його повну вартість у розмірі 25 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні зазначаючи, що не підписувала Угоду. Підпис у графі "Сторона 2" (на останній сторінці Угоди), а також весь рукописний текст із особистими даними відповідача виконані іншою особою.

Також, відповідач зазначає про заволодіння майна третьою особою та про неможливість доступу до майна відповідач, що підтверджується повідомленням від 10.06.2024, а отже вини відповідача у неповерненні майна немає.

Окрім того, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій та вважає необґрунтованою заявлену позивачем суму правничої допомоги.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою Угода щодо надання в користування обладнання 16/02-23 від 16.02.2023 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає майно у користування, а наймач зобов`язаний повернути його після закінчення строку договору.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок наймача повернути річ після припинення договору.

Згідно зі ст. 795 Цивільного кодексу України повернення предмета найму оформляється відповідним актом, підписаним сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням, що відповідно до ст. 611 цього Кодексу тягне застосування встановлених договором або законом правових наслідків.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши надані матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом, 16.02.2023 між сторонами укладено Угоду щодо надання в користування обладнання 16/02-23, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування майно.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі обладнання в користування від 22.01.2024, який підписаний сторонами. Зазначений Акт не оскаржений у судовому порядку.

Згідно ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 74 ГПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається, покладається на таку сторону.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За матеріалами справи відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження наведених обставин, зокрема неможливості повернення майна та заволодіння його третьою особою, а тому не спростовують доводів позивача.

Відповідно п. 18 Угоди Обладнання повинно бути повернуто Стороною 2 в справному стані, з урахуванням зносу та прийняте Стороною 1 протягом 3 (трьох) робочих днів з дати закінчення строку дії Договору поставки (купівлі-продажу) або у строк, який вказаний у надісланому Стороною 1 повідомленні. Сторони погодили, що таке повідомлення вважається надісланим Стороною 1 та отриманим Стороною 2 на третій календарний день після відправлення його Стороною 1 на адресу Сторони 2 зазначену в даній Угоді, рекомендованим листом з повідомленням про отримання. В не залежності від того чи продовжує діяти дана Угода чи договори поставки або купівлі продажу між Сторонами Сторона 1 має право вимагати у Сторони 2 повернення Обладнання без зазначення причин а Сторона 2 зобов`язана здійснити всі заходи по поверненню такого Обладнання.

У відповідності до п. 23 Угоди Сторона 2 зобов`язаний негайно (впродовж 2-х годин з моменту виникнення події) повідомляти Власника та Сторону 1 про факти накладення арешту на Обладнання, опечатування приміщень, в яких перебуває Обладнання, пожеж та затоплень, а також про інші події, які можуть призвести до втрати або псування Обладнання.

Вартість переданого майна у розмірі 25 000,00 грн підтверджується актом приймання-передачі обладнання у користування від 22.01.2024 та відповідачем не спростована.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна свідчить про порушення ним умов Угоди та є підставою для застосування передбачених Угодою правових наслідків.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсаційної вартості втраченого майна у розмірі 25 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 250,00 грн штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК, пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або у певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зокрема п. 24 Угоди у випадку порушення Стороною 2 передбаченого Угодою строку повернення Обладнання Стороні 1, Сторона 2 сплачує відповідно Стороні 1 штраф розмірі 5% від компенсаційної вартості не повернутого своєчасно Обладнання за кожен день затримки повернення.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за своєю природою є пенею, яка є заявленою правомірно та обґрунтовано, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

При визначенні остаточної до стягнення суми пені суд враховує наступне.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує термін прострочення виконання зобов`язань та компенсацію позивачу повної вартості майна.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення суми пені на 75%, що становить 20 000,00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 6 250,00 грн - пені.

Щодо процесуального статусу відповідача суд зазначає таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до Відповідача, зазначивши його процесуальний статус як "Фізична особа-підприємець". Разом з тим, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Відповідача було проведено до моменту звернення Позивача з даною позовною заявою до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зокрема посилається на те, що оскільки його статус ФОП припинено, а позивач не подавав клопотань чи заяв про уточнення процесуального статусу відповідача або зміну сторони, позовні вимоги до "ФОП", якого юридично не існує, не підлягають задоволенню.

Суд відхиляє зазначені аргументи відповідача з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18 суд зазначає, що чинне законодавство не розділяє майно фізичної особи на майно громадянина та майно підприємця. Реєстрація ФОП є лише формою реалізації правоздатності. Припинення діяльності ФОП не припиняє зобов`язань за договорами, які виникли під час здійснення підприємницької діяльності (ст. 52 ЦК України).

Якщо спір виник із господарських відносин, він має розглядатися за правилами ГПК України господарським судом, навіть якщо на момент подання позову ФОП ліквідовано. Те, що позивач у шапці позову вказав статус "ФОП", є лише формальною неточністю (опискою). Суд зобов`язаний самостійно визначити правовий статус сторін на підставі первинних документів (самого договору). Пасивність позивача (неподання заяви про уточнення) не є процесуальним порушенням, яке тягне за собою відмову у захисті порушеного права.

Верховний суд неодноразово звертав увагу, що відмова в позові з суто формальних підстав суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини (право на доступ до суду) та принципу верховенства права. Суд оцінює, чи є порушення договору, а не те, наскільки бездоганно позивач сформулював титульну сторінку позову.

Відмова у розгляді позову по суті чи відмова в задоволенні позову виключно через те, що позивач продовжує називати відповідача "ФОП" за відсутності такої реєстрації, є проявом надмірного формалізму. Це може створювати штучну перешкоду у доступі до правосуддя та суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, однією з особливостей статусу фізичної особи-підприємця є те, що така особа відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Фізична особа, яка мала статус підприємця, не перестає існувати як суб`єкт права після державної реєстрації припинення її підприємницької діяльності. Втрата статусу підприємця не припиняє зобов`язань цієї особи, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності за укладеними господарськими договорами.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що чинне законодавство України не розділяє майно фізичної особи на майно громадянина та майно підприємця. Реєстрація фізичної особи-підприємця є лише формою реалізації цивільної правоздатності фізичної особи. Громадянин та ФОП є одним і тим самим суб`єктом права із єдиною правосуб`єктністю.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості (компенсація за втрачене обладнання) та штрафних санкцій за господарським договором, укладеним між позивачем та відповідачем (як фізичною особою-підприємцем на той момент). Оскільки боржником за цим договором виступає конкретна фізична особа, яка продовжує існувати та нести повну відповідальність усім своїм майном, розгляд справи щодо цієї особи повністю охоплюється предметом і підставами позову.

За таких обставин, самостійне визначення судом правового статусу відповідача як фізичної особи (громадянина) на підставі первинних документів та матеріалів справи не є виходом за межі позовних вимог у розумінні статті 14 ГПК України, а є належним виконанням обов`язку суду щодо ефективного захисту порушеного права та забезпечення справедливого судочинства.

З огляду на викладене, суд здійснює розгляд справи по суті спору щодо фізичної особи, а відсутність заяв позивача про уточнення статусу відповідача не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище мотивів щодо зменшення розміру пені.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Водночас, зменшення судом розміру пені не впливає на розподіл судових витрат.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання правової допомоги №026 від 02.04.2026, звітом наданих послуг від 04.05.2026, згідно якого деталізовано надані адвокатом послуги з правничої допомоги, актом приймання-передачі від 04.05.2026 на суму 5 000,00 грн, ордером серії АВ №1297443 від 02.04.2026 на ім`я адвоката Пастуха А.С.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 191, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Причишиної Оксани Олексіївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) 25 000,00 грн компенсаційної вартості обладнання, 6 250,00 грн пені, 3 028,00 грн витрат на сплату судового збору та 5 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

У частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС Електронний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17 серпня 2026 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи