Ухвала суду № 139017358, 13.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

"13" серпня 2026 р. Cправа № 902/536/15

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (код 35326253, вул. В. Хвойки, 21, м. Київ, 04655)

до: Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" (код 00385661, вул.Заводська, 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

про визнання банкрутом

за участю :

ПАТ "Браїлівське": Думанський В.О.

Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: Немченко В.С.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебувала справа №902/536/15 за заявою ТОВ "Кредитні Ініціативи" до ПАТ "Браїлівське" про визнання банкрутом.

Ухвалою суду від 16.10.2019, зокрема, затверджено схвалену комітетом кредиторів ПАТ "Браїлівське" (протокол № 8 від 25.07.2019) та погоджену заставними кредиторами мирову угоду від 25.07.2019, укладену між боржником - ПАТ "Браїлівське" та кредиторами боржника у справі № 902/536/15 та закрито провадження у даній справі.

02.07.2026 до суду від ПрАТ "Браїлівське" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 02.07.2026 рок (вх.№ 01-32/954/26) в порядку ст. 328 ГПК України про визнання виконавчого документу - ухвали Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 про затвердження мирової угоди у справі № 902/536/15 такою, що не підлягає виконанню.

В зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву було розподілено судді Лабунській Т.І.

Ухвалою від 08.07.2026 року заяву ПрАТ "Браїлівське" б/н від 02.07.2026 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі №902/536/15 призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.08.2026 року. Зупинено примусове виконання за ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 про затвердження мирової угоди у справі № 902/536/15 у виконавчому провадженні ВП № 75684199 до розгляду заяви ПрАТ "Браїлівське" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

29.07.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 29.07.2026 року з запереченнями щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

03.08.2026 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

03.08.2026 року на підставі заяви судді Лабунської Т.І., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 04.08.2026 року вказану заяву суддею Тісецьким С.С. прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2026 року - 11:00 год.

В судове засідання на визначену дату з`явились представники ПАТ "Браїлівське" та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористались.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин, викладених у заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі №902/536/15, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Представник органу ДВС зазначив, що на його переконання, ухвала Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 про затвердження мирової угоди у справі № 902/536/15 є виконавчим документом; просив відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Браїлівське" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 902/536/15.

Суд, розглянувши заяву ПАТ "Браїлівське" в порядку ст. 328 ГПК України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 902/536/15, а також дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, встановив наступне.

Так, заява мотивована наступним.

16.10.2019 ухвалою Господарського суду Вінницької області задоволено заяву т.в.о. керівника ПАТ "Браїлівське" арбітражного керуючого Цвика А.О. б/н від 15.10.2019 року про затвердження мирової угоди в редакції від 25.07.2019 року та:

затверджено схвалену комітетом кредиторів ПАТ "Браїлівське" та погоджену заставними кредиторами мирову угоду від 25.07.2019 року, укладену між боржником - ПАТ "Браїлівське" та кредиторами;

припинено повноваження розпорядника майна ПАТ "Браїлівське" Цвика А.О. ;

припинено дію мораторію;

скасовано обтяження вжиті ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.08.2018 року;

закрито провадження у справі № 902/536/15 про банкрутство ПАТ "Браїлівське".

Серед іншого, мировою угодою затверджені вимоги ТОВ "Кристал" (код ЄДРПОУ 00371920) до ПАТ "Браїлівське" в сумі 1 590 000,00 грн.

10.11.2022 постановою Господарського суду Вінницької області по справі №902/181/22 ТОВ "Кристал" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича (Свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №16 від 01.02.2013 року видане Міністерством юстиції України.

04.07.2025 відбулися відкриті електронні торги - реєстраційний номер лота: 00371920-5, протокол про результати аукціону - BRD001-UA-20250624-04004, щодо продажу дебіторської заборгованості ТОВ "Кристал" (код ЄДРПОУ 00371920), адреса: Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7. Дебітор ПАТ "Браїлівське" (код ЄДРПОУ 00385661), адреса: Вінницька область, Жмеринський район, смт.Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7, згідно якого переможцем щодо купівлі прав вимоги став з ОСОБА_1 .

23.07.2025 по справі 902/536/15 суддею Господарського суду Вінницької області постановлена ухвала відповідно до якої - замінено стягувача у виконавчому листі (мировій угоді, затвердженою 16.10.2019 року ухвалою Господарського суду Вінницької області) по справі № 902/536/15 щодо права вимоги дебіторської заборгованості з ПАТ "Браїлівське" (код ЄДРПОУ 00385661, адреса: Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7) в сумі 1 590 000,00 грн з ТОВ "Кристал" на ОСОБА_1 .

20.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення 902/536/15 з проханням відкрити виконавче провадження за виконавчим листом (мировою угодою) затвердженого 16.10.2019. До заяви додано оригінал ухвали про затвердження мирової угоди від 16.10.2019 у справі 902/536/15.

24.09.2025 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельник Тетяною Петрівною відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання ухвали № 902/536/15 виданий 16.10.2019.

Таким чином, виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області про затвердження мирової угоди від 16.10.2019 у справі 902/536/15, що є грубим порушенням чинного закону "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Оскільки в силу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода у справі про банкрутство є не тільки правочином, а одночасно є і судовою процедурою, тому умови та порядок укладання мирової угоди регулюються нормами Закону, які є спеціальними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Наслідки невиконання боржником мирової угоди визначені ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 39 цього Закону, мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

Крім того, згідно з ч. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Відтак, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які є спеціальними у даній справі, передбачено право кредитора захистити свої права у випадку невиконання боржником мирової угоди.

Виходячи з аналізу наведених норм, на відміну від справ позовного провадження, по яким ухвали про затвердження мирової угоди є виконавчими документами і повинні відповідати вимогам ст. 193 ГПК України та ч.1, 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", мирова угода, затверджена у справі про банкрутство, не є виконавчим документом, законом не передбачено її примусове виконання, а наслідки невиконання ухвали про затвердження мирової угоди передбачені нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

А тому, державний виконавець повинен був винести повідомлення про повернення виконавчого документа.

Посилаючись на наведене, заявник, зокрема, просить суд: визнати виконавчий документ - ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 про затвердження мирової угоди у справі № 902/536/15 такою, що не підлягає виконанню повністю.

ОСОБА_1 у запереченні щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 року, зокрема, затверджено схвалену комітетом кредиторів ПАТ "Браїлівське" (протокол № 8 від 25.07.2019 року) та погоджену заставними кредиторами мирову угоду від 25.07.2019 року, укладену між боржником - Публічним акціонерним товариством "Браїлівське" та кредиторами боржника у справі № 902/536/15 та закрито провадження у даній справі.

Водночас, зі змісту резолютивної частини вказаної вище ухвали суду вбачається, що згідно 2.1. затвердженої мирової угоди, остання укладена щодо вимог кредиторів, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" із сумою конкурсних вимог в розмірі 1 590 000,00 грн.

Також, пунктами 3.2.1., 3.2.2. вказаної мирової угоди обумовлено, що виконання зобов`язань боржника перед забезпеченими кредиторами, кредиторами другої, четвертої та шостої черг, перелік яких наведений в п. 2.1. даної Мирової угоди відстрочується на три роки, з моменту затвердження цієї мирової угоди господарським судом.

Зі спливом вказаного строку, боржник приступає до виконання зобов`язань в повному обсязі. Боржник зобов`язаний розрахуватися із усіма кредиторами, на які поширюються умови мирової угоди, до 01.10.2022 року.

Крім цього, пунктом 4.2. мирової угоди передбачено, що мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Вказана вище ухвала Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 року у справі № 902/536/15 в апеляційному порядку не оскаржувалась та наразі є чинною.

23.07.2025 по справі 902/536/15 суддею Господарського суду Вінницької області постановлена ухвала відповідно до якої - замінено стягувача у виконавчому листі (мировій угоді, затвердженою 16.10.2019 року ухвалою Господарського суду Вінницької області) по справі № 902/536/15 щодо права вимоги дебіторської заборгованості з ПАТ "Браїлівське" (код ЄДРПОУ 00385661, адреса: Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7) в сумі 1 590 000,00 грн з ТОВ "Кристал" на ОСОБА_1 .

Мирова угода від 25.07.2019 року була затверджена ухвалою суду від 16.10.2019 року у справі № 902/536/15, зокрема, згідно приписів ст.ст. 77-81, 83 (п. 5, ч.1) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який наразі втратив чинність, у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Наразі чинні норми КУзПБ не передбачають такої судової процедури щодо боржника - юридичної особи як мирова угода.

Натомість, п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як зазначено, мирова угода від 25.07.2019 року була затверджена ухвалою суду від 16.10.2019 року у справі № 902/536/15, зокрема, згідно приписів ст.ст. 77-81, 83 (п. 5, ч.1) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 193 ГПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, у випадку невиконання затвердженої судом мирової угоди, ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання.

Чинними нормами ГПК України та КУзПБ не передбачено видачу господарським судом окремого виконавчого документу, у випадку невиконання боржником мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду у справі про банкрутство юридичної особи.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні заяви ПрАТ "Браїлівське" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі №902/536/15.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17 зазначив, перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи :

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Поряд з цим, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та інше) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Отже, вичерпними підставами для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, є: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов`язку повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням ним або іншою особою; інші причини.

Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу в наслідок помилки суду.

Під відсутністю обов`язку слід розуміти, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов`язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо).

При цьому, ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Так, згідно ч.1 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст. 74 Закону).

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня (ч.3 ст. 74 Закону).

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, 16.10.2019 року ухвалою Господарського суду Вінницької області про закриття провадження у справі про банкрутство у справі № 902/536/15 затверджено мирову угоду, схвалену комітетом кредиторів ПАТ "Браїлівське" (протокол № 8 від 25.07.2019 року) та погоджену заставними кредиторами мирову угоду від 25.07.2019 року, укладену між боржником - ПАТ "Браїлівське" та кредиторами боржника.

Закрито провадження у справі № 902/536/16 про банкрутство ПАТ "Браїлівське".

Водночас, пунктами мирової угоди передбачено :

П. 2.1. Мирова угода укладена щодо наступних вимог кредиторів: № п/п Найменування кредитора Сума конкурсних вимог (грн.) 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" (код ЄДРПОУ 00371920) - 1 590 000,00 грн.

П. 3.2.1. Виконання зобов`язань боржника перед забезпеченими кредиторами, кредиторами другої, четвертої та шостої черг, перелік яких наведений в п. 2.1. даної Мирової угоди відстрочується на три роки, з моменту затвердження цієї мирової угоди господарським судом.

П. 3.2.2. Зі спливом вказаного строку, боржник приступає до виконання зобов`язань в повному обсязі. Боржник зобов`язаний розрахуватися із усіма кредиторами, на які поширюються умови мирової угоди, до 01.10.2022 року.

П. 4.2. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУ з процедур банкрутства).

Частина 1 ст. 2 КУ з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно п. 1, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Враховуючи наведене, КУ з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, суд, зауважує, що мирова угода від 25.07.2019 року була затверджена ухвалою суду від 16.10.2019 року у справі № 902/536/15, зокрема, згідно приписів статтей 77-81, 83 (п. 5, ч.1) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який наразі втратив чинність, у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

23.07.2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 б/н від 16.07.2025 року (вх. № 01-36/885/25) про заміну стягувача у виконавчому листі (ухвалі, якою затверджено мирову угоду) у справі № 902/536/15. Замінено стягувача у виконавчому листі (мировій угоді, затвердженою 16.10.2019 року ухвалою Господарського суду Вінницької області) по справі № 902/536/15 щодо права вимоги дебіторської заборгованості з ПАТ "Браїлівське" в сумі 1 590 000,00 грн з ТОВ "Кристал" на ОСОБА_1.

24.09.2025 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельник Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 902/536/15, виданої 16.10.2019 року.

24.09.2025 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельник Т.П. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 902/536/15, виданої 16.10.2019 року до зведеного виконавчого провадження № 75684199, яке веде ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Поряд з цим, як зазначено вище, заявник у своїй заяві, посилаючись на те, що мирова угода, затверджена у справі про банкрутство, не є виконавчим документом та законом не передбачено її примусове виконання, просить суд: визнати виконавчий документ - ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 про затвердження мирової угоди у справі № 902/536/15 такою, що не підлягає виконанню повністю.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.01.2021 року у справі № 916/661/20, з аналізу приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Натомість у справах про банкрутство, провадження в яких здійснювалося до набрання чинності КУзПБ, інститут мирової угоди відрізнявся від мирової угоди у позовному провадженні та був передбачений як різновид судової процедури щодо боржника у справі про його банкрутство (п.43).

На відміну від ухвали суду про затвердження мирової угоди у позовному провадженні, ухвала про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню виконавчою службою. Невиконання боржником своїх договірних зобов`язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством (п.56).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 910/26972/14 зазначив, що розділом ІІІ "Санація боржника" КУзПБ передбачено реабілітаційну процедуру щодо боржника із затвердженням плану санації, виконання якої може дозволити боржнику відновити свою платоспроможність. Відповідно до частини другої статті 51 КУзПБ передбачено ряд заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, перелік яких не є обмеженим. Зазначене дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди між боржником та окремим кредитором на етапі санації є можливим. Однак укладення правочинів про прощення, розстрочення, відстрочення боргу має вирішуватися відповідно до глави 50 ЦК України "Припинення зобов`язання" (статей 604-609 ЦК України) та з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство, які виключають укладення окремих видів правочинів на певних етапах процедури банкрутства (зокрема, внаслідок дії мораторію згідно зі статтею 41 КУзПБ), з метою уникнення задоволення вимог кредиторів в індивідуальному порядку та забезпечення усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав та законних інтересів; забезпечення конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі на умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № Б13/115-12 вказав, що із сукупного аналізу положень КУзПБ та пояснювальної записки до проекту цього акта вбачається, що законодавець у цьому Кодексі прагнув об`єднати мирову угоду та санацію в єдину процедуру виходячи з подібності правових механізмів відновлення платоспроможності боржника, отже, включив правові інструменти, притаманні мировій угоді за Законом № 2343-XII (відстрочка, розстрочка та прощення (списання) кредиторами боргів боржника), до положень КУзПБ, що регламентують процедуру санації.

На відміну від Закону № 2343-XII, що передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство, у КУзПБ такої судової процедури банкрутства, як мирова угода, та порядку її укладення не встановлено. Як наслідок, у випадку невиконання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, КУзПБ не передбачено і процедури звернення до господарського суду із заявою про визнання недійсною такої мирової угоди або її розірвання.

Отже, враховуючи наведені вище положення закону та судову практику, в даному випадку, ухвала Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 року, якою затверджено мирову угоду у справі № 902/536/15 (згідно положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який наразі втратив чинність, у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства) не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню виконавчою службою, що в свою чергу виключає можливість визнання вказаної ухвали такою, що не підлягає виконанню, в розумінні ст. 328 ГПК України.

З огляду на наведені обставини та положення закону у їх сукупності, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви ПАТ "Браїлівське" б/н від 02.07.2026 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі №902/536/15

Водночас, суд зауважує, що заявник не позбавлений права та можливості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, визначеному ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження".

При цьому, суд також зауважує, що невиконання боржником своїх договірних зобов`язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством (в даному випадку в порядку цивільного судочинства за вимогою фізичної особи ( ОСОБА_1 ) про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім зобов`язань, передбачених мировою угодою) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/661/20).

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 18, 42, 169, 232-236, 242, 326, 328 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Браїлівське" б/н від 02.07.2026 року (вх.№ 01-32/954/26) в порядку ст. 328 ГПК України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі №902/536/15.

2. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС учасників справи та на електронні поштові адреси: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - vinprim_dvs@ukr.net; nema22@ukr.net; s.kalynchuk@vn.dvs.gov.ua; ПАТ "Браїлівське" - info@brailivske-pjsc.com.ua, 00385661@ulf.com.ua,; представнику ПрАТ "Браїлівське" - Лісовому І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи