Ухвала суду № 139017354, 13.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

"13" серпня 2026 р. Cправа № 902/536/15

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (код 35326253, вул. В. Хвойки, 21, м. Київ, 04655)

до: Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" (код 00385661, вул.Заводська, 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

про визнання банкрутом

за участю :

ПАТ "Браїлівське": Думанський В.О.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебувала справа №902/536/15 за заявою ТОВ "Кредитні Ініціативи" до ПАТ "Браїлівське" про визнання банкрутом.

Ухвалою суду від 16.10.2019, зокрема, затверджено схвалену комітетом кредиторів ПАТ "Браїлівське" (протокол № 8 від 25.07.2019) та погоджену заставними кредиторами мирову угоду від 25.07.2019, укладену між боржником - ПАТ "Браїлівське" та кредиторами боржника у справі № 902/536/15 та закрито провадження у даній справі.

06.07.2026 до суду надійшла заява ПАТ "Браїлівське" б/н від 06.07.2026 року (вх.№ 01-32/971/26) в порядку ст. 328 ГПК України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, з вимогою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України №45745566 від 23.12.2014 про стягнення з ПАТ "Браїлівське" виконавчого збору в розмірі 4 490 330,96 грн).

В зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву було розподілено судді Нешик О.С.

Ухвалою від 13.07.2026 року заяву ПАТ "Браїлівське" б/н від 06.07.2026 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі №902/536/15 призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2026 року. Зупинено примусове виконання за постановою №45745566 від 23.12.2014 у виконавчому провадженні ВП №80872332 до розгляду заяви ПАТ "Браїлівське" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, б/н від 06.07.2026 в справі №902/536/15.

03.08.2026 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

03.08.2026 року на підставі заяви судді Нешик О.С., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 04.08.2026 року вказану заяву суддею Тісецьким С.С. прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2026 року - 10:30 год.

В судове засідання на визначену дату з`явився представник ПАТ "Браїлівське". Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористались.

Також, судом встановлено, що від органу ДВС не надходило жодних заперечень чи письмових пояснень щодо заяви ПАТ "Браїлівське" в порядку ст. 328 ГПК України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин, викладених у заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі №902/536/15, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Суд, розглянувши заяву ПАТ "Браїлівське" в порядку ст. 328 ГПК України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 902/536/15, а також дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, встановив наступне.

Так, заява мотивована наступним.

31.07.2014 року рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/883/14 задоволено позовні вимоги ТОВ "Кредитні Ініціативи" до ПАТ "Браїлівське" та стягнуто на користь позивача 44 846 316,42 грн. та 58 627,78 грн.

19.11.2014 року Господарський суд Вінницької області видав наказ № 902/883/14.

08.12.2014 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Попіва Р.І. відкрито виконавче провадження №45745566 за вищевказаним наказом.

23.12.2014 року державний виконавець Попів Р.І. видав постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4 490 494,42 грн..

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.04.2015 року було порушено провадження у справі № 902/536/15 про банкрутство ПрАТ "Браїлівське" за заявою: ТОВ "Кредитні Ініціативи".

30.04.2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 902/536/15 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Браїлівське".

В даному оголошенні встановлено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника, а саме, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Постанова про стягнення виконавчого збору № 45745566 від 23.12.2014 року була винесена самим державним виконавцем ВПВР ДВС України, а не судом. Оскільки виконавчий збір є заходами державного примусу і стягується на користь державного бюджету, ця постанова сама по собі є окремим виконавчим документом, який був створений вже в процесі виконання судового наказу по справі № 902/883/14 і який став самостійним боргом перед державою.

Оскільки виконавчий збір це грошове зобов`язання боржника перед державою, ВПВР ДВС України у 2015 році став звичайним конкурсним кредитором. Будь-які спори щодо припинення, погашення або невизнання вимог конкурсних кредиторів вирішуються виключно судом, що розглядав справу про банкрутство.

Відповідно до положень законодавства, що регулює процедуру банкрутства, вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, є конкурсними вимогами та мають пред`являтися виключно в межах справи про банкрутство у встановлений законом строк.

Стягувач (ВПВР ДВС України) із конкурсними кредиторськими вимогами щодо стягнення виконавчого збору до Боржника у справу № 902/536/15 не звертався.

16.10.2019 року Господарським судом Вінницької області винесено ухвалу про затвердження Мирової угоди у справі № 902/536/15 та припинення провадження у справі.

За умовами затвердженої Мирової угоди вимоги ДВС України визнані не були.

Згідно з імперативними нормами законодавства про банкрутство, конкурсні вимоги, які не були заявлені в процедурі банкрутства або не були включені до затвердженої судом мирової угоди, вважаються погашеними, а матеріальне зобов`язання боржника за ними - припиненим.

Відповідно до системного аналізу статей 1, 23, 35-38, 77-82, а також загальної мети Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі майнові вимоги до боржника підлягали концентрації в межах справи про банкрутство. Орган державної виконавчої служби, маючи на момент відкриття провадження у справі про банкрутство визначену постановою грошову вимогу про стягнення виконавчого збору, не скористався передбаченим законом механізмом її реалізації. Після затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство така вимога не може реалізовуватися поза межами цієї процедури, оскільки це суперечило б принципам концентрації вимог кредиторів, правової визначеності та остаточності судового врегулювання.

Таким чином, починаючи з 16.10.2019 року, будь-який матеріально-правовий обов`язок Боржника зі сплати зазначеного виконавчого збору припинився в силу закону, який регламентував дані правовідносини на момент затвердження мирової угоди.

Незважаючи на повне припинення матеріального обов`язку Боржника, 28.04.2026 року Старшим державним виконавцем Жмеринського ВДВС Сторожук О.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 80872332 з виконання постанови № 45745566 від 23.12.2014 року.

Посилаючись на наведене, заявник, зокрема, просить суд:

прийняти заяву до розгляду в межах справи № 902/536/15;

визнати виконавчий документ - постанову № 45745566, видану 23.12.2014 року ВПВР ДВС України про стягнення з ПрАТ "Браїлівське" виконавчого збору у розмірі 4 490 330,96 грн, такою, що не підлягає виконанню повністю.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17 зазначив, перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи :

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Поряд з цим, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та інше) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Отже, вичерпними підставами для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, є: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов`язку повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням ним або іншою особою; інші причини.

Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу в наслідок помилки суду.

Під відсутністю обов`язку слід розуміти, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов`язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо).

За змістом п. 5 ч.1 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 1.380.2019.001073 (предметом якої були позовні вимоги про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутої суми виконавчого збору).

При цьому, ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Так, згідно ч.1 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст. 74 Закону).

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня (ч.3 ст. 74 Закону).

Так, як зазначено вище, заявник просить суд розглянути заяву в межах справи № 902/536/15 про банкрутство ПрАТ "Браїлівське" та в порядку ст. 328 ГПК України визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. про стягнення з ПрАТ "Браїлівське" виконавчого збору у розмірі 4 490 330,96 грн, винесеної 23.12.2014 року в межах у виконавчого провадження № 45745566 з примусового виконання наказу від 19.11.2014 року у справі № 902/883/14.

Водночас, суд зауважує, та щодо чого не заперечує заявник у своїй заяві, що виконавчий документ - постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.12.2014 року ВП № 45745566 з примусового виконання наказу від 19.11.2014 року у справі № 902/883/14, який заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню - Господарським судом Вінницької області у справі № 902/536/15 не виносився.

З огляду на наведені обставини та положення закону у їх сукупності, у суду відсутні правові підстави для визнання згаданого виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в розумінні ст. 328 ГПК України.

З огляду на викладене, заява ПАТ "Браїлівське" б/н від 06.07.2026 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі №902/536/15, задоволенню не підлягає.

Водночас, суд зауважує, що заявник не позбавлений права оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, в порядку, визначеному ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження".

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 18, 42, 169, 232-236, 242, 326, 328 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Браїлівське" б/н від 06.07.2026 року (вх.№ 01-32/971/26) в порядку ст. 328 ГПК України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі №902/536/15.

2. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС учасників справи та на електронні поштові адреси: ПрАТ "Браїлівське" - 00385661@ulf.com.ua; представнику ПрАТ "Браїлівське" Лісовому І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .ua; Жмеринському відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - ghmerinka_dvs2024@ukr.net); Міністерству юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - shorhach@gmail.com.

Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи