Рішення № 139016741, 17.08.2026, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1317/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Сірик І.С.,

секретар судового засідання - Барабащук О.А.,

з участю представника позивача адвоката Павчука С.І.

представника відповідача Головного Управління національної поліції у Чернівецькій області - Гроссу Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №3 (м. Заставна ЧРУНП в Чернівецькій області Федорюка Дмитра Васильовича, Головного Управління національної поліції у Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Павчук С.І., звернувся до суду з позовом до інспектора відділення поліції №3 (м. Заставна ЧРУНП в Чернівецькій області Федорюка Дмитра Васильовича, Головного Управління національної поліції у Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7554959.

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2026 року інспектором відділення поліції №3 (м. Заставна) ЧРУНП в Чернівецькій області Федорюком Д.В. була винесена постанова ЕНА №7554959 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Як зазначено у вищевказаній постанові, 15 липня 2026 о 17 год. 52 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA SORENTO номерний знак НОМЕР_1 по вул. Чорновола, 4 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п 2.3.в ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Постанова по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7554959 від 15 липня 2026 року не містить достовірних даних, які б свідчили про порушення ним вимог п. 2.3 ПДР України. Так, відповідно до відео фіксації правопорушення немає встановлено порушення п. 2.3. в ПДР України. Спілкування з поліцейським на відео починається з моменту припаркування транспортного засобу водієм, де видно що ремінь безпеки застебнутий водієм, способом через верх голови, оскільки ОСОБА_2 не використовує нижню частину паска безпеки, через наявне в нього захворювання.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Павчук С.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених в позові.

Представник відповідача Головного Управління національної поліції у Чернівецькій області Гроссу Д.М. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що під час розгляду справи позивач визнав, що не був пристебнутий ременем безпеки.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 липня 2026 о 17 год. 52 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA SORENTO номерний знак НОМЕР_1 по вул. Чорновола, 4 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п 2.3.в ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки и.

За результатами розгляду справи на місці події уповноваженою службовою особою інспектором відділення поліції №3 (м. Заставна ЧРУНП в Чернівецькій області винесено постанову серії ЕНА №7554959 від 15.07.2026 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Як слідує зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом з порушенням правил користування ременями безпеки або мотошоломами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правилами Дорожнього Руху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 2.3 (в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАС України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.

З відеозапису доданого позивачем вбачається, що після зупинки транспортного засобу за кермом автомобіля перебував позивач ОСОБА_2 . На відео чітко зафіксовано факт відсутності пристебнутого ременя безпеки у водія. Зміст розмови між поліцейським та громадянином ОСОБА_2 , свідчить, що на запитання поліцейського чому водій не пристебнутий паском безпеки, позивач нічого не вказав та не заперечував того факту, що був не пристебнутий пасок безпеки, будь яких пояснень щодо стану його здоров`я та неможливості пристебнути пасок безпеки не повідомляв.

Відповідно до пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху (ПДР) України, водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки, користуватися ними. Цим же пунктом чітко визначено вичерпний перелік осіб, яким дозволяється не пристібатися виключно в населених пунктах: водії та пасажири з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, а також водії оперативних ТЗ.

Позивач не надав суду доказів (посвідчення особи з інвалідністю, встановлено терміном дії до 01.05.2025), які б підтверджували наявність у нього відповідного правового статусу. Наявність будь-якої іншої хвороби, тимчасового нездужання або фізіологічних особливостей без офіційно встановленої інвалідності не звільняє водія від виконання вимог п. 2.3 «в» ПДР. Керування автомобілем у стані, який заважає безпечно та за правилами використовувати органи керування та пасивної безпеки, є свідомим створення загрози для інших учасників дорожнього руху.

Щодо посилання представника позивача щодо порушення процедури розгляду справи, оскільки працівником поліції не було названо свої анкетні дані, слід зазначити наступне. Так, позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що свідчить особистий підпис Позивача у відповідній графі постанови та доданим відоезаписом. Під час винесення постанови Позивач не заявляв жодних усних чи письмових клопотань (зокрема, про перенесення розгляду справи або залучення захисника, щодо надання доказів вчинення правопорушення), що підтверджується відеозаписом.

Посилання позивача на те, що інспектор нібито не представився, є неспроможними та не можуть бути підставою для скасування постанови. Так, повні анкетні дані поліцейського (посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові) чітко зазначені у самій постанові, з якою Позивач ознайомився та підписав її без жодних зауважень на місці. Крім того, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови у подібних адміністративних справах), суто процедурні чи формальні недоліки під час комунікації не спростовують сам факт наявності складу адміністративного правопорушення та не є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови, якщо факт порушення підтверджено іншими доказами.

Оцінюючи вищевказані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7554959 від 15.07.2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф розмірі 510 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП є законною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 241-245, ст. 250, 286 КАС України , суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №3 (м. Заставна ЧРУНП в Чернівецькій області Федорюка Дмитра Васильовича, Головного Управління національної поліції у Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Сірик І.С.