Рішення № 139016647 від 06.08.2026 , Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 646/7012/25

№ провадження 2/646/3438/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/повне/

06 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Барабанової В.В.,

при секретарі судового засіданні Ільченко В.В.

за участю представника позивача адвоката Пшинніка О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Кузьміна С.О.,

прокурора Гончарова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-я особа: Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури В. Панов про поділ спільного майна подружжя, ціна позову 2 412 214,87 грн., -

встановив:

16 липня 2025 року позивач ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Пшинніка О.В. звернулась до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , 3-я особа: Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури В. Панов про поділ спільного майна подружжя, ціна позову 2 412 214,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (далі Позивач) та ОСОБА_1 (далі Відповідач) 29 липня 1978 року зареєстрували шлюб у Курилівській сільській Раді, Куп`янського району, Харківської області, актовий запис № 39.

В період перебування в зареєстрованому шлюбі ними за спільні сумісні кошти було придбано майно:

- 24 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 4,8133 Га, кадастровий номер 6323781000:04:000:0066, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6692, виданий 24.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 130 105,33 (сто тридцять тисяч сто п`ять грн. 33 коп.) грн.;

- 24 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 9,6168 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0150, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6688, виданий 24.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 269 200,74 (двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті грн. 74 коп.) грн.;

- 28 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 5,8918 Га, кадастровий номер 632378200:03:000:0120, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6709, виданий 28.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 180 608,61 (сто вісімдесят тисяч шістсот вісім грн. 61 коп.) грн.;

- 29 листопада 2021 року земельна ділянка загальною площею 44,5 Га, кадастровий номер 4425484500:26:001:0059, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6201, виданий 29.11.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 1 370 600,00 (один мільйон триста сімдесят тисяч шістсот грн. 00 коп.) грн.;

- 28 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 5,3814 Га, кадастровий номер 6323783200:06:000:0012, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6711, виданий 28.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 154 625,88 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять п`ять грн. 88 коп.) грн.;

- 28 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 5,711 Га, кадастровий номер 6323783200:06:000:0124, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6710, виданий 28.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 171 899.75 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять грн. 75 коп.) грн.;

- 24 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 3,0936 Га, кадастровий номер 6323783200:04:000:0068, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6691, виданий 24.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 97 257,87 (дев`яносто сім тисяч двісті п`ятдесят сім грн. 87 коп.) грн.;

- 24 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 3,0302 Га, кадастровий номер 6323783200:04:000:0067, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6690, виданий 24.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 95 264,67 (дев`яносто п`ять тисяч двісті шістдесят чотири грн. 67 коп.) грн.;

- 24 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 5,3814 Га, кадастровий номер 6323783200:08:000:0010, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6689, виданий 24.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 154 625,88 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять п`ять грн. 88 коп.) грн.;

- 28 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 4,7776 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0230, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6713, виданий 28.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 129 140.34 (сто двадцять дев`ять тисяч сто сорок грн. 34 коп.) грн.;

- 28 грудня 2021 року земельна ділянка загальною площею 5,6005 Га, кадастровий номер 6323783200:06:000:0120, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:6712, виданий 28.12.2021 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 168 573,73 (сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят три грн. 73 коп.) грн.;

- 14 жовтня 2004 року будинок з надвірними будівлями загальною площею 35,6 кв.м., реєстраційний номер 6151136, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу №2-2622, виданий 14.10.2004 державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 300 751,68 (триста тисяч сімсот п`ятдесят одна грн. 68 коп.) грн.;

- 04 жовтня 2003 року будинок з надвірними будівлями (був.кн.№51) загальною площею 222,1 кв.м., реєстраційний номер 2868297, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2-1716, виданий 04.10.2003 державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 104 400,00 (сто чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.) грн.;

- 11 грудня 2009 року квартира 3-х кімнатна загальною площею 63,1 кв.м., реєстраційний номер 18433026, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_1 в частці власності 1/3, ОСОБА_2 в частці власності 1/3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 11.12.2009 виконкомом Курилівської сільської Ради, вартістю 1/3 частки за останньою оцінкою 59 475,00 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять грн. 00 коп.) грн.;

- 02 лютого 2022 року земельна ділянка загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0176, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:380, виданий 02.02.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю 132 114.33 (сто тридцять дві тисячі сто чотирнадцять грн. 33 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0321, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:283, виданий приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 132 114.33 (сто тридцять дві тисячі сто чотирнадцять грн. 33 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 6,0742 Га, кадастровий номер 6323781000:04:000:0196, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:281, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 179 392.94 (сто сімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дві грн. 94 коп.) грн.;

- 26 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 4,7668 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0125, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:253, виданий 26.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 127 898,49 (сто двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто вісім грн. 49 коп.) грн.;

- 09 листопада 2017 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 675,4 кв.м., реєстраційний номер 1403133363237, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38040281 від 09.11.2017, прийнятим Виконавчим комітетом Куп`янської міської ради Харківської області, вартістю 1 218 736,80 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч сімсот тридцять шість грн. 80 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,2361 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0468, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:282, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 143 398.97 (сто сорок три тисячі триста дев`яносто вісім грн. 97 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0450, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:284, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 132 114.33 (сто тридцять дві тисячі сто чотирнадцять грн. 33 коп.) грн.;

- 26 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,6056 Га, кадастровий номер 6323783200:03:000:0049, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:252, виданий 26.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 160 884.51 (сто шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 51 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,2804 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0076, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:279, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 145 053.76 (сто сорок п`ять тисяч п`ятдесят три грн. 76 коп.) грн.;

- 26 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,6056 Га, кадастровий номер 6323783200:05:000:0050, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:254, виданий 26.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 160 884.51 (сто шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 51 коп.) грн.;

- 02 лютого 2022 року земельна ділянка загальною площею 4,4388 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0021, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:381, виданий 02.02.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 149 588.22 (сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім грн. 22 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,4469 Га, кадастровий номер 6323783500:09:000:0071, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:280, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 149 627.55 (сто сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять сім грн. 55 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,2599 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0056, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:275, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 144 490.62 (сто сорок чотири тисячі чотириста дев`яносто грн. 62 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,2841 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0058, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:276, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 145 155.40 (сто сорок п`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять грн. 40 коп.) грн.;

- 26 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,7636 Га, кадастровий номер 6323784500:01:000:0029, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:251, виданий 26.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 169 894.66 (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири грн. 66 коп.) грн.;

- 26 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,2125 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0011, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:255, виданий 26.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 144 568.83 (сто сорок чотири тисячі п`ятсот шістдесят вісім грн. 83 коп.) грн.;

- 26 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,4879 Га, кадастровий номер 6323784500:01:000:0028, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:250, виданий 26.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 150 753.83 (сто п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят три грн. 83 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,6754 Га, кадастровий номер 6323783500:09:000:0014, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:278, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 162 887.82 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 82 коп.) грн.;

- 27 січня 2022 року земельна ділянка загальною площею 4,7106 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0432, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:277, виданий 27.01.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 126 390.58 (сто двадцять шість тисяч триста дев`яносто грн. 58 коп.) грн.;

- 02 лютого 2022 року земельна ділянка загальною площею 5,4311 Га, кадастровий номер 6323781000:04:000:0147, право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер:382, виданий 02.02.2022 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Литвиновою Інною Вікторівною, вартістю за останньою оцінкою 149 193.52 (сто сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто три грн. 52 коп.) грн.;

- 04 липня 2017 року транспортний засіб Opel VIVARO, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , WIN № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відповідно до якого право власності на ТЗ зареєстровано за ОСОБА_1 , вартість за останньою грошовою оцінкою 284 400,00 (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.) грн..

Не підлягають поділу спільного майна подружжя земельні ділянки, які придбані:

1) 26.01.2022, а саме: земельна ділянка загальною площею 4,7668 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0125; земельна ділянка загальною площею 5,6056 Га, кадастровий номер 6323783200:03:000:0049; земельна ділянка загальною площею 5,6056 Га, кадастровий номер 6323783200:05:000:0050; земельна ділянка загальною площею 5,7636 Га, кадастровий номер 6323784500:01:000:0029; земельна ділянка загальною площею 5,2125 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0011; земельна ділянка загальною площею 5,4879 Га, кадастровий номер 6323784500:01:000:0028;

2) 27.01.2022, а саме: земельна ділянка загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0321; земельна ділянка загальною площею 6,0742 Га, кадастровий номер 6323781000:04:000:0196; земельна ділянка загальною площею 5,2361 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0468; земельна ділянка загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0450; земельна ділянка загальною площею 5,2804 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0076; земельна ділянка загальною площею 5,4469 Га, кадастровий номер 6323783500:09:000:0071; земельна ділянка загальною площею 5,2599 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0056; земельна ділянка загальною площею 5,2841 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0058; земельна ділянка загальною площею 5,6754 Га, кадастровий номер 6323783500:09:000:0014; земельна ділянка загальною площею 4,7106 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0432.

Дані земельні ділянки були придбані Позивачем за власні кошти та кошти, надані їй дітьми, про що Відповідачу відомо.

Також не підлягає поділу спільного майна подружжя житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 675,4 кв.м., реєстраційний номер 1403133363237, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із договором дарування частки житлового будинку від 06.08.2015 ОСОБА_1 (Дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_2 (Обдаровувана) 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області. Таким чином Відповідач відмовився від своїх прав на частку житлового будинку на користь Позивача.

В подальшому Позивач оформила земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 0,2326 Га, кадастровий номер 6323783502:00:001:0128; загальною площею 0,25 Га, кадастровий номер 6323783502:00:001:0127, а також отримала дозвіл на будівельні роботи, з урахуванням виділених їй земельних ділянок, за адресою: АДРЕСА_1 , на території яких і збудувала житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 675,4 кв.м., реєстраційний номер 1403133363237, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Всі вищезазначені роботи проводилися за особисті кошти Позивача та її дітей, про що Відповідачу достеменно відомо.

Під час шлюбу ними з Відповідачем за спільно нажиті кошти подружжя та спільне майно було створено Селянське фермерське господарство «ВІКТОРІЯ», ЄДРПОУ 20165269, юридична адреса: 92135, ЛУГАНСЬКА область, ТРОЇЦЬКИЙ район, село БОГОРОДИЦЬКЕ, статутний капітал: 112 805,00 грн., який вносився під час шлюбу зі спільних грошових коштів подружжя. Відповідач, відповідно до Статуту, є власником СФГ «ВІКТОРІЯ» та володіє 100% корпоративних прав, які підлягають розподілу в натурі між подружжям.

Також, ними за спільно нажиті кошти подружжя та спільне майно було створено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», ЄДРПОУ 30739270, юридична адреса: 63751, ХАРКІВСЬКА область, КУП`ЯНСЬКИЙ район, село ГЛУШКІВКА, статутний капітал: 20 500,00 грн., який вносився під час шлюбу зі спільних грошових коштів подружжя.

Засновниками СТОВ «МРІЯ» є: ОСОБА_1 , відсоток частки: 82%; ОСОБА_2 , відсоток частки: 9%; ОСОБА_3 , відсоток частки: 9%.

Таким чином розподілу спільного майна подружжя підлягає відсоток частки 91% корпоративних прав на СТОВ «МРІЯ».

Ухвалою судді Основ`янського районного суду від 23.07.2025 прийнято до розгляну та відкрито провадження у справі. Призначено цивільну справу до розгляду в загальному позовному провадженні у підготовче судове засідання.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 13.10.2025 клопотання представника позивача адвоката Пшинніка О.В. задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури Василя Панова.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 06.11.2025 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 10.12.2025 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2026 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2025 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача адвокат Пшиннік О.В. у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі, який просив суд задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кузьмін С.О. у судовому засіданні позов визнали, не заперечували проти його задоволення.

Прокурор у судовому засіданні проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити, оскільки наявні підстави розцінити цей позов як такий, що має ознаки фраудаторного.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило.

Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що первісний позов є підставним та підлягає до задоволення , а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружися, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Конструкція ст.60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином за загальним правилом, що випливає з наведених правових норм, вбачається, що будь-яке майно набуте за час шлюбу належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, якщо одним із них не доведене набуття ним особистої приватної власності на майно в період перебування в шлюбі.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Отже, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року по справі №711/2302/18.

Судом встановлено, щопозивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 29 липня 1978 року зареєстрували шлюб у Курилівській сільській Раді, Куп`янського району, Харківської області, актовий запис № 39. На час розгляду даної справи сторони перебувають у шлюбі.

В період перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами за спільні сумісні кошти було придбано майно:

Крім того, під час шлюбу, позивачем ОСОБА_2 придбані за власні кошти та кошти надані їй дітьми земельні ділянки:

1) 26.01.2022, земельна ділянка загальною площею 4,7668 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0125; земельна ділянка загальною площею 5,6056 Га, кадастровий номер 6323783200:03:000:0049; земельна ділянка загальною площею 5,6056 Га, кадастровий номер 6323783200:05:000:0050; земельна ділянка загальною площею 5,7636 Га, кадастровий номер 6323784500:01:000:0029; земельна ділянка загальною площею 5,2125 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0011; земельна ділянка загальною площею 5,4879 Га, кадастровий номер 6323784500:01:000:0028;

2) 27.01.2022, земельна ділянка загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0321; земельна ділянка загальною площею 6,0742 Га, кадастровий номер 6323781000:04:000:0196; земельна ділянка загальною площею 5,2361 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0468; земельна ділянка загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0450; земельна ділянка загальною площею 5,2804 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0076; земельна ділянка загальною площею 5,4469 Га, кадастровий номер 6323783500:09:000:0071; земельна ділянка загальною площею 5,2599 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0056; земельна ділянка загальною площею 5,2841 Га, кадастровий номер 6323784500:03:000:0058; земельна ділянка загальною площею 5,6754 Га, кадастровий номер 6323783500:09:000:0014; земельна ділянка загальною площею 4,7106 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0432.

Також, згідно із договором дарування частки житлового будинку від 06.08.2015 ОСОБА_1 (Дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_2 (Обдаровувана) 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Таким чином позивачем набуто частку житлового будинку в особисту власність.

Під час шлюбу позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було створено Селянське фермерське господарство «ВІКТОРІЯ», ЄДРПОУ 20165269, юридична адреса: 92135, ЛУГАНСЬКА область, ТРОЇЦЬКИЙ район, село БОГОРОДИЦЬКЕ, статутний капітал: 112 805,00 грн., який вносився під час шлюбу зі спільних грошових коштів подружжя. Відповідач, відповідно до Статуту, є власником СФГ «ВІКТОРІЯ» та володіє 100% корпоративних прав.

Крім того, було створено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», ЄДРПОУ 30739270, юридична адреса: 63751, ХАРКІВСЬКА область, КУП`ЯНСЬКИЙ район, село ГЛУШКІВКА, статутний капітал: 20 500,00 грн., який вносився під час шлюбу зі спільних грошових коштів подружжя.

Таким чином подружжю належить відсоток частки 91% корпоративних прав на СТОВ «МРІЯ».

Вказані фактичні обставини не заперечується сторонами по справі, а також іншими учасниками провадження.

Також судом встановлено, що в межах кримінального провадження №22022220000002310 від 10.07.2022, під час досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 111-2 КК України, на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2022, 25.11.2022, 17.03.2023 у справі №953/6121/22, ухвал колегії суддів Харківського апеляційного суду від 14.02.2023 та 04.04.2023, накладено арешт на майно, що належить не тільки позивачу, а і частки майна, що належить відповідачу.

Вироком Основ`янського районного суду м. Харкова від 25.06.2025 у справі №953/3006/23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування строком на 10 (десять) років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження №22022220000002310 від 10.07.2022, зокрема, колегією суду ухвалено:

«Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2022, 25.11.2022, 17.03.2023, ухвалами колегії суддів Харківського апеляційного суду від 14.02.2023 та 04.04.2023 залишити без змін до вирішення питання в частині конфіскації майна, яке є особистою власністю ОСОБА_1 .

Скасувати арешт, накладений, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2022, на жорсткий диск Toshiba APR-2014 №44U0THKVS X13.

Скасувати арешт, накладений, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2022, на жорсткі диски Toshiba NOV-2013 №Y3AT4HWTS X13, Toshiba NOV-2013 № НОМЕР_4 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2022, на мобільний телефон НОМЕР_5 , imei НОМЕР_6 , з сім карткою в ньому з номером мобільного НОМЕР_7 .»

Вирок суду набрав законної сили 31.07.2026.

У вказаному кримінальному провадженні прокурор звертався до суду із заявою про роз`яснення судового рішення вироку суду від 25.06.2025, зокрема просив надати роз`яснення вироку Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2025 в частині конфіскації майна, а саме: роз`яснити перелік майна, що підлягає конфіскації, з урахуванням того, що засуджений є бенефіціарним власником, що володіє часткою 100% в статутному капіталі СФГ «Вікторія» (код ЄДРПОУ 20165269) та часткою 82% в статутному капіталі СТОВ «Мрія» (код ЄДРПОУ 30739270).

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова у справі №953/3006/23 від 29.10.2025 року відмовлено у задоволенні заяви прокурора про роз`яснення судового рішення вироку суду від 25 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2022 року за №22022220000002310, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду у справі №953/3006/23 від 13.04.2026 постановлено апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви прокурора про роз`яснення вироку, без зміни.

Згідно мотивувальної частини ухвали апеляційного суду:

«У резолютивній частині вироку Основ`янського районного суду м. Харків від 25 червня 2025 року з дотриманням положень ч.1 ст.59 КК України чітко зазначено про призначення за ч.4 ст.111-1 КК України додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю (а не його частини), через це згідно з ч.1 ст.59 КК України суд не мав перелічувати предмети, що конфіскуються.

Частиною ж 3 ст.59 КК України передбачено, що перелік майна, який не підлягає конфіскації, визначається законом України, а тому питання про визначення переліку майна, на яке звертається стягнення при виконанні конфіскації майна як виду покарання, повинно вирішуватися в порядку виконання судового рішення, а не в порядку процедури, передбаченої ст.380 КПК України, під час якої встановлюється наявність чи відсутність такого недоліку судового рішення, як його незрозумілість.»

Як вбачається з викладеного, у органу прокуратури виникали сумніви щодо конкретного визначення майна, що належить засудженому, з метою виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Під час розгляду справи, органами прокуратури, які є у статусі третьої особи у зазначеному спорі, не надано інформації щодо виконання вироку у справі №953/3006/23.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як відзначається у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

В даній цивільній справі позивачем констатується факт приналежності частки майна позивачу, як одному з подружжя, рівної частки спільного майна.

За вимогами п.10 ч.1 ст.ст. 346, 354 ЦК України право власності припиняється у разі в т.ч. конфіскації майна.

До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Отже, з врахуванням вимог ЦК України, конфісковане майно як: знаряддя злочину та речові докази, а також як санкція за вчинення правопорушення за вироком суду, який набрав чинності, переходить безоплатно у власність держави. В подальшому дане майно реалізується відповідним органом виконавчої служби.

За вимогами п.1 ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Разом з тим, відповідно до вироку суду, під час вирішення заходів забезпечення кримінального провадження, що вирішувалися вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2025 у справі №953/3006/23, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , конфіскація майна застосовувалася як додаткове покарання до обвинуваченого, а не як спеціальний захід кримінально-правового характеру у виді спеціальної конфіскації майна, яке було здобуте незаконно, одержане внаслідок злочину, чи є предметом або знаряддям вчинення злочину, чи було застосоване у виді фінансування злочинної діяльності.

Кримінально-виконавчим кодексом України (ст.49) також зазначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Також, слід врахувати позицію Конституційного суду України, що викладена у рішення у справі №1-р/2022 від 30.06.2022 .

Конфіскація майна як вид покарання і спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру є відмінними за метою, підставами, умовами, суб`єктами та об`єктами, тобто не є тотожними.

Конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні майна, що є власністю засудженого. Унаслідок чого конфіскація майна є видом покарання, застосування якого має на меті покарання винного, його виправлення й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень цією та іншими особами.

Натомість спеціальна конфіскація застосовується у разі, коли майно вилучається у особи, яка не є власником або добросовісним володільцем такого майна, а тому цей захід впливу на особу має некаральний характер, метою застосування якого є припинення використання грошей та іншого майна, набутих унаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, як цілі або засобу кримінально-протиправної діяльності. На відміну від конфіскації майна як виду покарання, на застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру не впливають ступінь тяжкості вчиненого умисного кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу, яка вчинила таке правопорушення, тощо.

Конституційний Суд України бере до уваги, що у статті 328 Цивільного кодексу України сформульовано приписи, за якими право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не слідує із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга).

Своєю чергою, згідно з абзацом третім частини четвертої статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація не може бути застосована до того майна, яке перебуває у власності або добросовісному володінні.

Окрім того, як констатовано у цьому Рішенні, застосування спеціальної конфіскації не є притягненням особи до кримінальної відповідальності, а тому твердження щодо невідповідності статей 96-1, 96-2 КК України частині другій статті 58 Конституції України, що викладені у конституційному поданні, не є застосовними у цьому конституційному провадженні.

Таким чином, природа конфіскації як покарання і конфіскації як заходу є різною. Відповідно, різними є підстави настання цих двох правових наслідків і відповідна процедура їх застосування.

Так, предметом конфіскації майна як заходу покарання є все або частина майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 59 КК), крім майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації може бути піддана частка майна у спільній власності, але не може бути обернена на частку інших осіб, що володіють майном разом із засудженим.

З огляду на викладене, майно, вилучене з цивільного обороту (до прикладу - зброя, наркотичні засоби), за законодавством України не може бути предметом звичайної конфіскації майна як додаткового покарання за статтею 59 КК України, оскільки останнє застосовується лише до легального особистого майна засудженого. Вилучені з обігу речі, що були знаряддям чи предметом злочину, підлягають спеціальній конфіскації (статті 96-1, 96-2 КК) або знищенню/передачі уповноваженим органам як речові докази за статтею 100 КПК України.

Судом з`ясовано, що під час розгляду питання про арешт майна на стадії досудового розслідування, позивачка ОСОБА_2 як співвласниця майна, участі не приймала, підтвердження належного повідомлення останньої про розгляд та вирішення питання про арешт майна, направлення останній копії ухвали про арешт майна, також відсутнє.

При цьому, під час вирішення питання про арешт майна під час досудового розслідування, суд врахував приналежність спірного майна лише підозрюваному (обвинуваченому) ОСОБА_1 .

Також, як зазначено у ст.100 КПК України конфіскація проводиться крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю). Отже, до вирішення питання конфіскації позивач не доводила перед судом підстав того, що вона маючи право як співвласник за законом на спільне сумісне майно, не знала чи не могла знати про його незаконне використання чоловіком.

Крім того, в разі якщо вказане майно, було би речовим доказом у справі, знаряддям чи предметом вчинення злочину, то у відповідності до ст.100 КПК України, підстави для арешту існували незалежно від того кому належить таке майно, обвинуваченому (засудженому) чи третій особі.

Разом з тим, у випадку, що має місце у даній справі, арешт на майно накладався з метою конфіскації майна, як виду покарання, та безпосередньо і конкретно стосується права власності обвинуваченого (засудженого), тому є необхідним з`ясувати його конкретний і визначений перелік.

Слід зазначити, що на час розгляду справи, відсутні дані про виконання вироку в частині конфіскації майна, також встановлено, що під час досудового розслідування поділ майна подружжя в порядку, передбаченому ЦК України та СК України не проводився (арешт має застосовувався до майна подружжя без зазначення частки, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 563/1265/14-ц, від 16 березня 2021 року справа № 476/112/19 (які за суб`єктним складом та фактичними обставинами схожі), зроблено правовий висновок про те, що Верховним Судом також враховано, що в результаті вчинення дій з примусової реалізації майна позивачів щодо нього виникли певні права у інших осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, відповідно виник спір про право цивільне щодо такого майна, що підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Ураховуючи правові підстави цього позову, те, що предметом позову є майно, в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, приймаючи до уваги, що позов поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а іншою особою, яка не може реалізувати своє право власності у порядку поділу майна подружжя, убачається наявність спору про захист права власності, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Умови і порядок виконання рішень судів, які підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» в редакції на 26.08.2004.

На виконання Закону України «Про виконавче провадження» Наказом Міністерства юстиції України було затверджено Інструкцію «Про проведення виконавчих дій» від 15.12.1999 №74/5, якою визначались умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, у тому числі його частка в спільній власності.

Державний виконавець вживає необхідних заходів до збереження майна, що підлягає конфіскації і піддане опису.

Передача фінансовим органам конфіскованого майна засудженого проводиться після задоволення всіх пред`явлених до нього вимог. Щодо претензій, які підлягають задоволенню за рахунок конфіскованого майна, держава відповідає в межах активу. Передача конфіскованого майна фінансовим органам проводиться в порядку, встановленому Міністерством фінансів України і Міністерством юстиції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Крім того, відповідно до частин п`ятої, шостої статті 63 ГК України корпоративними є не тільки кооперативні підприємства та підприємства, що створюються у формі господарського товариства, але й інші підприємства, особливості правового регулювання та статусу яких визначається ГК України та іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно із частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Абзац третій частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" такими правами визначає будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Законодавство не містить чіткого та вичерпного переліку майнових прав.

Отже, право на частку в статутному капіталі господарської організації - належить до майнових прав, а до корпоративних прав належать - права із частки, які відповідно до статті 167 ГК України надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами.

Тож об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права.

Частиною першою статті 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Отже, чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується.

Одним із способів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності, крім випадків, установлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Таким чином, частка в статутному (складеному) капіталі підприємства (або ФГ), яка придбана (набута) за рахунок спільних коштів подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Формується така правова модель: лише один з подружжя стає учасником господарства і саме йому належать усі права з частки, однак сама частка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі ФГ, і прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі ФГ в примусовому порядку.

Частинами другою, третьою статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено можливість продажу фермерського господарства як ЦМК - таке може бути відчужено на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення ФГ, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, частка у статутному (складеному) капіталі ФГ не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить ФГ, а є власністю його членів.

Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що ФГ визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, тобто головною особливістю ФГ як організаційно правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер. Отже, коло учасників/членів ФГ обмежується членами сім`ї; діяльність ФГ може стосуватися лише фермерства.

Поза межами сімейних/родинних зв`язків такий суб`єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена ФГ або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність ФГ припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України "Про фермерське господарство").

Разом із тим, відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів ФГ (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі ФГ належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником ТОВ, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою ФГ має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі ФГ.

Разом із тим, до ФГ створеного за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та за своїми ознаками є наближеним до корпоративного підприємства, не є виправданим та можливим застосування за аналогією механізму щодо відчуження частки у статутному капіталі, визначеного статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Так само відсутні підстави для застосування до такого ФГ механізму передачі паю (його частини), визначеного статтею 166 ЦК України для виробничого кооперативу.

Наразі питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі ФГ нормативно невизначене та неврегульоване. І в результаті примусового відчуження частки у статутному капіталі ФГ шляхом його продажу на аукціоні, набувачем такої частки (переможцем аукціону) може бути особа, яке не пов`язана сімейними чи родинними відносинами з іншими членами ФГ, а це прямо суперечить вимогам щодо суб`єктного складу членів ФГ, визначених Законом України "Про фермерське господарство".

КЦС ВС у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15-ц зазначив, що якщо один із подружжя, будучи учасником господарського товариства, вносить до статутного капіталу майно, яке є спільною власністю подружжя, то в іншого з подружжя виникає право вимоги виплати компенсації 1/2 від вартості внеску.

Постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15-ц грошові кошти, внесені одним із подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Водночас одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Постановою ВС від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 та Постановою ВС від 10 листопада 2021 року у справі № 496/1249/13-ц визначено, що частка в статутному капіталі юридичної особи є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та розглядається як предмет поділу між подружжям.

Колегія суддів КЦС ВС у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 334/9558/15 зробили висновок, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

19 вересня 2012 року із прийняттям Конституційним Судом рішення № 17 рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК. Суд зробив висновок, що статутний капітал і майно приватного підприємства все ж таки належать до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя у випадку, якщо для їх формування було використано їхнє спільне майно. За таких умов частка в статутному капіталі товариства підлягає поділу між подружжям.

Абсолютно доречним вбачається поділ частки у статутному капіталі товариства між подружжям в натурі, де кожен із подружжя набуває пропорційний розмір частки і стає повноправним учасником товариства. Такий спосіб поділу спільного майна подружжя гарантує справедливий підхід у поділі активів та дозволить кожному із подружжя реалізовувати належним чином своє право власності на відповідну частку у статутному капіталі, включаючи як право на отримання дивідендів, так і право на управління товариством.

Таким чином у випадку поділу частки, що є у спільній сумісній власності обох подружжя та визначення при цьому розміру частки одного з подружжя, такий подружжя може на свій вибір:

- стати учасником товариства шляхом подання заяви про вступ до товариства, і таким чином отримати корпоративні права зі своєї частки, зокрема, право брати участь в управлінні товариством та право на отримання дивідендів від діяльності товариства;

- у разі небажання стати учасником товариства з обмеженою відповідальністю або відмови товариства у прийнятті до нього, він може отримати від самого товариства належну йому частку у грошовій або натуральній формі в порядку, визначеному статтею 55 Закону України «Про господарські товариства»;

- продати свою частку іншим учасникам товариства (включаючи іншого з подружжя) або третім особам в порядку, визначеному статтею 53 Закону України «Про господарські товариства».

Отже, визначення розміру частки одного з подружжя шляхом поділу частки, яка є у спільній сумісні власності обох подружжя, у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є законним та справедливим способом поділу спільного сумісного майна подружжя.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

До того ж в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майном вважається законне і обґрунтоване очікування (сподівання отримання ефективного користування правом власності) набуття майна або майнового права в майбутньому.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Судом не встановлено зловживання позивачем правом на поділ майна подружжя, тобто для уникнення виконання зобов`язань, в період, коли майно перебуває під санкціями, арештом. Тобто, між сторонами дійсно існує реальний (фактичний) спір щодо поділу такого майна.

З урахуванням зазначеного, доводи представника третьої особи, суд до уваги не приймає.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який полягає у забороні відчуження, розпорядження та/або користування майном. Разом з тим, накладення арешту не припиняє права власності та не змінює правовий режим майна.

Вирішення питання про належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя здійснюється в порядку цивільного судочинства відповідно до норм Сімейного кодексу України та не залежить від факту накладення арешту в межах кримінального провадження.

Отже, сам по собі факт накладення арешту на майно відповідача не є перешкодою для встановлення судом у даній цивільній справі правового режиму такого майна як спільної сумісної власності подружжя.

При цьому визнання майна спільною сумісною власністю не тягне автоматичного скасування арешту та не вирішує питання про можливість його конфіскації у межах кримінального провадження, яке підлягає вирішенню судом у відповідному кримінальному процесі з урахуванням визначених часток кожного із співвласників.

Виходячи з викладеного вище, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду, захистити своє порушене право не має змоги, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача на майно, суд приходить до висновку про задоволення позову, а саме визнання спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позов задоволено, судовий збір повинен бути стягнутий з відповідача.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», Кримінально-виконавчим кодексом України, Кримінальним кодексом України, Практикою Верховного Суду, статтями 60, 69, 70, 71 СК України, статтями 16, 316, 321, 328, 391 ЦК України, статтями.12, 13, 76, 81, 82, 89, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-я особа: Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури В. Панов про поділ спільного майна подружжя, ціна позову 2 412 214,87 грн. задовольнити.

1) Визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- земельну ділянку загальною площею 4,8133 Га, кадастровий номер 6323781000:04:000:0066;

- земельну ділянку загальною площею 9,6168 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0150;

- земельну ділянку загальною площею 5,8918 Га, кадастровий номер 632378200:03:000:0120;

- земельну ділянку загальною площею 5,3814 Га, кадастровий номер 6323783200:06:000:0012;

- земельну ділянку загальною площею 5,711 Га, кадастровий номер 6323783200:06:000:0124;

- земельну ділянку загальною площею 3,0936 Га, кадастровий номер 6323783200:04:000:0068;

- земельну ділянку загальною площею 3,0302 Га, кадастровий номер 6323783200:04:000:0067;

- земельну ділянку загальною площею 5,3814 Га, кадастровий номер 6323783200:08:000:0010;

- земельну ділянку загальною площею 4,7776 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0230;

- земельну ділянку загальною площею 5,6005 Га, кадастровий номер 6323783200:06:000:0120;

- будинок з надвірними будівлями (був.кн.№51) загальною площею 222,1 кв.м., реєстраційний номер 2868297, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку загальною площею 4,8087 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0176;

- земельну ділянку загальною площею 4,4388 Га, кадастровий номер 6323781000:03:000:0021;

- земельну ділянку загальною площею 5,4311 Га, кадастровий номер 6323781000:04:000:0147;

- транспортний засіб Opel VIVARO, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , WIN № НОМЕР_2 ;

- земельну ділянку загальною площею 44,5 Га, кадастровий номер 4425484500:26:001:0059;

- будинок з надвірними будівлями загальною площею 35,6 кв.м., реєстраційний номер 6151136, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 2/3 частки квартири 3-х кімнатної, загальною площею 63,1 кв.м., реєстраційний номер 18433026, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відсоток частки статутного капіталу 100% Селянського фермерського господарства «ВІКТОРІЯ», ЄДРПОУ 20165269, юридична адреса: 92135, ЛУГАНСЬКА область, ТРОЇЦЬКИЙ район, село БОГОРОДИЦЬКЕ;

- відсоток частки статутного капіталу 91% Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», ЄДРПОУ 30739270, юридична адреса: 63751, ХАРКІВСЬКА область, КУП`ЯНСЬКИЙ район, село ГЛУШКІВКА.

2) Визнати за ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на: