Рішення № 139016326, 17.08.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/3102/2026 Справа № 641/3939/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (ТОВ «ФК «Ейс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Представник ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 242249203 від 14.05.2023 у розмірі 40 195,69 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 242249203 (далі - Кредитний договір або Договір) на суму 7000.00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV923AR. Перед укладення Договору відповідач ознайомився з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами надання коштів у позику, подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику. Відповідно до Договору кредитодавець (первісний кредитор) надав позичальникові кредит на суму 7000.00 грн, шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 8 700.00 грн. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (в редакції додаткових угод до нього), відповідно до якого на підставі Реєстру прав вимоги №241 від 25.07.2023 права вимоги за Кредитним договором перейшли до ТОВ «Таліон Плюс». 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого на підставі Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до якого на підставі Реєстру боржників № Б/Н від 15.07.2025 право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло до позивача на загальну суму 40 195,69 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, в результаті чого загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором становить - 40 195,69 грн, яка складається з: 8 699,95 грн - заборгованість по тілу кредиту; 31 495,74 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 266 2,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Компанієць С.В. 19.06.2026 надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» залишити без задоволення у зв`язку з недоведеністю. Представник відповідача вважає Кредитний договір неукладеним та таким, що не набрав чинності. Зазначає, що відповідно до п. 11.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Однак зазначений Договір не підписаний уповноваженою особою первісного кредитора (директором Сінченком С.А.), на ньому наявна лише кваліфікована електронна печатка. За результатом перевірки даного файла через онлайн-сервіс ЦЗО (czo.gov.ua) встановлено, що файл взагалі не містить електронних підписів. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду (постанови від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц), сторона відповідача наголошує на розмежуванні моментів укладення та набрання чинності договором, а отже, у сторін не виникло зобов`язань за ним. Щодо недоведеності переходу права вимоги за договорами факторингу вказує, що позивач стверджує про трикратне відступлення права вимоги, зокрема, за першим Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить у день підписання сторонами Реєстру прав вимог (п. 4.1). Натомість позивач додав лише «Витяг з реєстру права вимоги № 241 від 25.07.2023 проте формування такого документа Договором не передбачено, він не є витягом у розумінні ч. 2 ст. 95 ЦПК України, не відповідає вимогам щодо оформлення та не містить електронних підписів за результатами перевірки на czo.gov.ua. Застосовуючи правові висновки Верховного Суду (постанови від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17), відповідач зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів переходу права вимоги на кожному етапі, в тому числі підтвердження оплати.

У відповіді на відзив від 24.06.2026 представник позивача Сахарова О.І. заперечила проти доводів відповідача та зазначила Кредитний договір укладено в електронній формі через офіційний сайт www.moneyveo.ua з дотриманням ст. 207, 639, 1054 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач добровільно заповнив заявку, вказав свої персональні дані, паспортні дані, РНОКПП, реквізити банківської картки та підписав Договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-пароль № MNV923AR, надісланий 14.05.2023 о 12:55:46 на номер 0931961751 та введений відповідачем о 12:56:05). У свою чергу, первісний кредитор підписав договір шляхом накладення кваліфікованої електронної печатки. Примірник договору надіслано на e-mail відповідача (babakin92@gmail.com). Відповідач не надавав доказів неправомірного використання його даних іншими особами та не звертався до правоохоронних органів щодо шахрайства. Така позиція повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20). Щодо строку дії Договору та права на дострокове стягнення представник вказала, попри те, що загальний строк дії Договору становить 5 років (до 14.05.2028), п. 9.1.1.7 Договору передбачає право кредитора вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту у разі затримки сплати процентів щонайменше на один місяць. Прострочення виконання зобов`язання виникло ще у травні 2023 року. Посилалася на норми ч. 2 ст. 530, ст. 611 ЦК України та позицію Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц, відповідно до яких попереднє направлення вимоги про дострокове повернення не є обов`язковою умовою для судового захисту (п. 10.3.3 Договору). Щодо переходу права вимоги позивач наголошує, що надання повних реєстрів прав вимоги є неможливим, оскільки вони містять персональні дані інших боржників та конфіденційну інформацію, захищену Законами України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про захист персональних даних» та «Про інформацію». Законодавство не містить чітких вимог щодо форми витягів. Стверджує, що до матеріалів справи додано належні докази усього ланцюга відступлення права вимоги. Позивач зазначає про нерелевантність практики ВС, наведеної відповідачем (зокрема у справі № 753/20537/18), оскільки у спірних договорах момент переходу права вимоги прив`язаний не до моменту оплати, а до моменту підписання Реєстрів прав вимог або Акта прийому-передачі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Компанієць С.В. 26.06.2026 надав суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких акцентує увагу суду на тому, що відповідно до ст. 202, 207 ЦК України кредитний договір є двостороннім письмовим правочином. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими її установчими документами або законом. Натомість проставлення юридичною особою кваліфікованої електронної печатки замість електронного підпису уповноваженої особи не передбачено жодним нормативно-правовим актом України для підписання договорів. Оскільки за п. 11.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами, відсутність підпису кредитора свідчить про те, що Договір чинності не набув. За таких обставин єдиним можливим способом захисту (у разі доведення переходу права) могло б бути повернення майна як безпідставно набутого за ст. 1212 ЦК України, а не стягнення заборгованості за договором. Щодо недопустимості копій витягів з реєстрів вказує, що подані позивачем копії витягів з реєстрів прав вимоги не засвідчені належним чином, а їх оригінали для огляду суду не надавалися. Оскільки вказані докази викликають обґрунтовані сумніви, в силу ч. 6 ст. 95 ЦПК України вони не можуть бути взяті судом до уваги.

26.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала додаткові пояснення у справі, в яких детально роз`яснила алгоритм дій споживача в ІТС ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та підписання Кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, який було надіслано в SMS-повідомленні 14.05.2023 о 12:55:46 на його мобільний номер НОМЕР_1 та введено ним в систему о 12:56:05. У свою чергу, первісний кредитор підписав договір шляхом накладення кваліфікованої електронної печатки (КЕП) із міткою часу, після чого файл у захищеному форматі було надіслано на e-mail відповідача та розміщено в його Особистому кабінеті. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, позивач наголошує на презумпції правомірності правочину та вказує, що відповідач не надав доказів того, що телефонний номер чи персональні дані використовувалися іншою особою без його відома. Позивач зазначає, що подані ним Витяги з Реєстру прав вимоги № 241 від 25.07.2023, Витяг № 1 від 27.05.2024 та Витяг з Реєстру Боржників від 15.07.2025 містять підписи уповноважених осіб, печатки та всі необхідні істотні відомості для ідентифікації переданого права вимоги (номер реєстру, реквізити договору факторингу, дату, розмір заборгованості та дані боржника). Формування саме витягів, а не повних реєстрів, обумовлено необхідністю захисту персональних даних інших боржників. Оскільки в силу 1077 ЦК України договір факторингу є двостороннім правочином, і передача права вимоги відбулася в момент підписання відповідних реєстрів/витягів, що повністю підтверджує право наступного кредитора на стягнення заборгованості.

24.07.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача Компанієць С.В. подав додаткові пояснення у справі, в яких на підставі ст. 43, 174 ЦПК України навів додаткові доводи щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, в яких зазначив, що навіть у разі визнання Договору чинним, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з п. 11.1 Договору строк його дії становить 5 років (до 14.06.2028). Відповідно до п. 7.1, 9.1.1.2 та 9.1.1.7 Договору, а також ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» право кредитора вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту виникає лише за умови затримки сплати процентів щонайменше на один місяць та обов`язкового письмового повідомлення (вимоги) позичальника про дострокове припинення договору з наданням 30-денного строку для усунення порушень. Відповідач наголошує, що направлення письмової вимоги є не формальністю, а обов`язковою правовою передумовою виникнення у кредитора права вимагати дострокового виконання зобов`язання до настання кінцевого строку дії договору. Матеріали справи не містять доказів направлення первісним або наступними кредиторами такої вимоги (повідомлення).

У додаткових поясненнях відповідача від 11.08.2026 зазначено, що з наданої банківської виписки АТ КБ «ПриватБанк» за картковим рахунком відповідача за періоди 14.05.2023-19.05.2023 та 17.05.2023-22.05.2023 вбачається, що транзакцій з призначенням платежу «переказ коштів згідно договору № 242249203 від 14.05.2023... Moneyveo SFD Visa Transfer» немає; операція від 14.05.2023 на суму 7 000 грн у банківській виписці не містить даних про платника, через що, на думку представника відповідача, неможливо встановити, що кошти перераховані саме ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та за Договором; платіж на суму 1 700 грн взагалі відсутній у банківській виписці.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 28.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо емітованої на ім`я відповідача банківської картки та здійснення зарахувань на банківську карту сум кредиту.

Судове засідання, призначене на 03.06.2026, було відкладено за клопотання представника відповідача - адвоката Компанійця С.В.

22.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Компанійця С.В. надійшов відзив на позовну заяву.

25.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив.

26.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Компанієць С.В. через систему «Електронний суд» надав суду заперечення на відповідь на відзив.

29.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Сахарової О.І. надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 30.06.2026 була оголошена перерва.

Судове засідання, призначене на 13.07.2026, не відбулося у зв`язку з тим, що головуюча суддя перебувала у щорічній відпустці.

13.07.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшла витребувана інформація.

24.07.2026 та 11.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Компанійця С.В. надійшли додаткові пояснення у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача.

Відповідач в судові засідання 03.06.2026, 30.06.2026 та 12.08.2026 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, інтереси відповідача під час судового розгляду представляв адвокат Компанієць С.В.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Компанієць С.В. проти позову заперечував повністю, вважав його необґрунтованим та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позов та у письмових поясненнях.

Фактичні обставини, встановлені судом

14.05.2023 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на підставі поданої відповідачем заявки на отримання грошових коштів в кредит від 14.05.2023, укладено Договір кредитної лінії №242249203 (Кредитний договір або Договір), відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8700,00 грн, на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.2.1, 2.2 Договору). Договором погоджено такі умови: кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 70000.00 грн одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 22.05.2023. Другий та решта траншів надаються протягом дисконтного періоду кредитування, строк дисконтного періоду 8 днів від дати отримання першого траншу (п.2.3, 3.1). Строк дисконтного періоду та строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 748,25 % річних, що становить 2,05 % в день (протягом дисконтного періоду). Якщо позичальник здійснить дії щодо продовження дисконтного періоду, процентна ставка буде застосована 747,34 % річних, що на день становить 2,05%, після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 1087,700 % річних, що становить 2,98% в день. Кредит надається з використанням реквізитів платіжної картки 5169-36XX-XXXX-5289.

Договір підписаний з боку відповідача ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV923AR 14.05.2023 об 12:56:05. Суду надано також алгоритми дій позичальника та кредитодавця стосовно укладання кредитних договорів, а також довідка щодо дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

На виконання Договору первісний кредитор надав відповідачу кредит в загальній сумі 8 700,00 грн, шляхом ініціювання переказу коштів через банк провайдер, на банківську картку позивача 5169-36XX-XXXX-5289, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку за період 14.05.2023-19.05.2023.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (в редакції додаткових угод до нього), відповідно до якого на підставі Реєстру прав вимоги № №241 від 25.07.2023 права вимоги за Кредитним договором перейшли до ТОВ «Таліон Плюс», як це передбачено п.4.1 договору факторингу № 28/1118-01, на загальну суму 22 508,59 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 8 699,95 грн, заборгованість по відсоткам 13 808,64 грн. Витяг з Реєстру прав вимоги №241 у частині передачі прав вимог до ОСОБА_1 (рядок 672) підписано сторонами договору електронними підписами через сервіс «Вчасно».

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого на підставі Реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як це передбачено п. 4.1 договору факторингу № 27/0524-01, на загальну суму 40 195,69 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 8 699,95 грн, заборгованість по відсоткам 31 495,74 грн.

15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до якого на підставі Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 15.07.2025 право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло до позивача, як це передбачено п. 1.2 договору факторингу № 15/07/25-Е, на загальну суму 40 195,69 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 8 699,95 грн, заборгованість по відсоткам 31 495,74 грн.

Суду надано також платіжні інструкції на підтвердження сплати за позивачем за права вимоги. Послідовний перехід прав вимоги за Договором до нових кредиторів також підтверджується платіжними інструкціями про здійснення фінансування під відступлення права грошової вимоги.

Відступлення права вимоги відповідає умовам Договору (п. 9.1.1.5), а також положенням ст.1077, 1080, 1082 ЦК України. В силу вимог ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за Договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором у розмірі отриманих на підставі договору факторингу прав вимог на загальну суму 40 195,69 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 8 699,95 грн, заборгованість по відсоткам 31 495,74 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Суд встановив, що Договір укладений за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) первісного кредитора, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, та має силу договору, який укладений в письмовій формі. Суду також надано детальний алгоритм дій позичальника в ІКС щодо укладення Договору, Заявку на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту. Перед укладенням Договору відповідачу надана уся переддоговірна інформація для прийняття ним виваженого рішення щодо оформлення кредиту, зокрема за допомогою фінансового калькулятора, що підтверджується також алгоритмом дій первісного кредитора стосовно укладення кредитних договорів. Крім того відповідач письмово підтвердив ознайомлення з умовами кредитування своїм підписом паспорту споживчого (стандартизована форма, встановлена Законом України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, встановлено, що клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме обставини укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Кредитного договору.

На виконання Договору первісний кредитор надав відповідачу кредит в загальній сумі сумі 8 700,00 грн, що підтверджується відповідними довідками первісного кредитора, довідкою АТ КБ «ПриватБанк» та виписками по рахунку за період 14.05.2023-19.05.2023 та 17.05.2023-22.05.2023. Вказані виписки відповідають вимогам п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, тому визнаються судом належними та допустимими доказами заборгованості відповідача за кредитним договором. Отже первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов Договору. Водночас суд не бере до уваги надані позивачем копії платіжних доручень, оскільки вони є односторонніми документом, прийняття яких не підтверджено банком, та окрім того платіжні доручення з 01.08.2021 не передбачені Законом України «Про платіжні послуги».

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

З наданих суду розрахунків заборгованості вбачається , що проценти нараховані в межах строку кредитування за погодженими в Договорі ставками.

Щодо відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором суд враховує, що за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На виконання ст. 81 ЦПК України позивач надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази ланцюга переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 , зокрема ним надано копію Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з додатковими угодами), електронний Витяг з реєстру № 241 від 25.07.2023 (сформований в системі «Вчасно» з протоколом електронного підпису), Акт звірки та Протокол узгодження; Копію Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, Витяг з реєстру № 1 від 27.05.2024 та Платіжну інструкцію; Копію Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, Витяг з Реєстру Боржників.

Обставини, які б свідчили про нікчемність вказаних договорів не встановлено. Доказів того, що вказані договори факторингу повністю або частково були визнані судом недійсними матеріали справи не містять. Отже, оскільки відповідачем не спростовано встановлену в ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності цього договору, він є правомірним та обов`язковими для виконання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що невиконанням своїх зобов`язань за Кредитним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором, відповідач порушив цивільні права та законні інтереси позивача, що є підставою для судового захисту таких прав в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини споживчого кредитування, є Закон України «Про споживче кредитування».

Частиною 4 статті 16 Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. При цьому, кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за Договором, включаючи суму кредиту, строк повернення якого ще не настав (п. 11.1, 7.2 Договору)

Водночас, позивач не надав будь-яких доказів направлення відповідачу відповідного повідомлення про затримку платежу та вимогу про погашення суми кредиту, строк повернення якої ще не настав (про дострокове погашення кредиту), а відтак сума кредиту не є простроченою, а тому позовні вимоги про її стягнення не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором підлягають задоволенню частково, в сумі 31 495,74 грн несплачених процентів за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач надав суду платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 2662,40 грн позивач надав договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25-01, що укладений між АБ «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро-адвоката Соломка Олексія Володимировича, додаткову угоду від 01.09.2025 №25771162131 до договору про надання правничої допомоги, Протокол погодження вартості послуг, Акт прийому -передачі наданих послуг від 29.12.2025 на загальну суму 7000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Соломка О.В. та довіреність від ТОВ «ФК «Ейс», видану адвокату Соломку О.В.

Між тим позовна заява та подальші процесуальні документи від позивача були подані суду представником по довіреності Сахаровою Ольгою Ігорівною. Документів, які б свідчили перебування Сахарової О.І. у трудових відносинах з АБ «Соломко та партнери», а так само про понесені витрати на правничу допомогу саме представником Сахаровою О.І. суду не надані. Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки їх розумну необхідність не доведено.

Отже, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача в сумі сплаченого судового збору у розмірі 2086,26 грн (2662,40 грн *78,36% задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 242249203 від 14.05.2023 у розмірі 31 495,74 грн, а також судовий збір у розмірі 2086,26 грн грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.Я.Василенко