Ухвала суду № 139016303, 17.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/18188/19

н/п 6/953/749/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олександра Юрійовича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2026 року представник ОСОБА_1 , адвокат Коваль Олександр Юрійович звернувся до Київського районного суду м. Харкова з заявою про визнання виконавчого документу, виконавчого листа по справі № 953/18188/19 (провадження № 2/953/3002/19) виданого 27 лютого 2020 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у частці від заробітку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 6 років у розмірі визначеному законом - 1 699 грн., щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 16.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначає, що 24 грудня 2019 року рішенням Київського районного суду міста Харкова по справі № 953/18188/19 (провадження № 2/953/3002/19) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у частці від заробітку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного Рішення, 27лютого 2020 року Київським районним судом м. Харкова було видано Виконавчий лист по справі № 953/18188/19 (провадження № 2/953/3002/19) судом. 07.01.2026 державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерство юстиції України було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 01 червня 2026 року по справі № 953/12256/25 позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Коваль Олександр Юрійович до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства, задоволено.

Виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису № 547 від 09 червня 2015 року складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

Рішення суду набрало законної сили 01 червня 2026 року, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 15.05.2019 року у справі № 511/219/18

Від представник ОСОБА_1 адвоката Коваль О.Ю. до суду надійшла заява за змістом якої вони підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, просили задовольнити.

Від ОСОБА_2 до суду надійшла заява за змістом якої вона не заперечує щодо задоволення заявлених вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до судового засідання не з`явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали заяви, цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити частково позов, виходячи з наступного.

Стаття 263 ЦПК України, передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні правовідносини.

Судом встановлено, що сторони з 19 липня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розірвано.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2019 року по справі № 953/18188/19 (провадження № 2/953/3002/19) стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у частці від заробітку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 6 років у розмірі визначеному законом - 1 699 грн., щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, з 16.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного Рішення, 27.02.2020 Київським районним судом м. Харкова було видано Виконавчий лист по справі № 953/18188/19 (провадження № 2/953/3002/19).

07.01.2026 державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерство юстиції України було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 01.06.2026 по справі № 953/12256/25: задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства. Виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису № 547 від 09 червня 2015 року складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

Рішення суду набрало законної сили 01.06.2026. Разом з тим, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до змісту статті 180 СК України зобов`язання утримувати дитину до досягнення нею повноліття мають саме батьки.

Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У відповідності до норм статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини.

Отже, за змістом зазначених норм права, походження дитини від певної особи визначається за фактом народження дитини від цієї особи в шлюбі або поза ним, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, документом закладу охорони здоров`я про народження дитини дружиною та свідоцтвом про народження дитини, виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису про народження.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитині саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку у особи, яка не визнана батьком дитини не виникає.

Відповідно до частини 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.

За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).

При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.

Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо спліти цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.

Відтак, виключення відомостей про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису № 547 від 09 червня 2015 року складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 є підставою визначеною законодавством для припинення стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Тобто, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повінстю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивача буде визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки лише припинення стягнення аліментів призведе до закриття виконавчого провадження та припинення стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ст. 445 ЦПК України у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Як з`ясовано судом, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 01.06.2026 по справі № 953/12256/25 виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису № 547 від 09 червня 2015 року складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , а тому підстави для стягнення аліментів за виконавчим листом відсутні.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги заявника в частині визнання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова на підставі рішення суду про стягнення аліментів, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 432, 445 ЦПК України, ст. 34 Закону України Про виконавче провадження, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати виконавчий лист виданий Київським районним судом м. Харкова у справі № 953/18188/19 (провадження № 2/953/3002/19) на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у частці від заробітку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 6 років у розмірі визначеному законом - 1 699 грн., щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 16.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути може оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має паво на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - що апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складення повного судового рішення 17.08.2026.

Суддя Т.В. Юрлагіна