Рішення № 139015994, 03.08.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

03.08.2026

ЄУН 389/126/26

Провадження №2/389/58/26

Рішення

іменем України

03 серпня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення утриманих коштів (відсотків) при виплаті заробітної плати,

з участю: представника позивача - Сітарської О.О.,

встановив:

ОСОБА_1 22.01.2026 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) просив визнати дії АТ «Українська залізниця» протиправними в частині не оплати банківської комісії при перерахунку заробітної плати, що зараховується на його банківський рахунок; зобов`язати АТ «Українська залізниця» задовольнити його письмову заяву щодо перерахування зарплати через АКБ «Індустріалбанк» з дотриманням вимог трудового законодавства в частині обов`язкової оплати банківських послуг за рахунок роботодавця; стягнути з АТ «Українська залізниця» списану АКБ «Індустріалбанк» комісію, що проводилася за його рахунок, в сумі 2 610 грн 85 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що він працює в АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста електровоза локомотивного депо Знам`янка та отримує заробітну плату 2 рази на місяць (як правило кожного місяця з 21 до 23 аванс, з 5 до 7 заробітна плата), яка перераховується на банківську карту, видану АКБ «Індустріалбанк». Заробітну плату він завжди отримував у повному обсязі, однак починаючи із заробітної плати за серпень 2025 року, що надійшла на його банківську карту 05.09.2025, банківська установа почала з нього утримувати відсотки при перерахуванні йому роботодавцем заробітної плати. Оскільки такі дії суперечать ст.24 Закону України «Про оплату праці», якою визначено, що такі послуги обов`язково оплачуються роботодавцем, він звернувся до бухгалтерії підприємства, де йому повідомили про зміну обслуговуючого банку і тому всі питання потрібно вирішувати з банком. Також йому повідомили, що влітку 2025 року АТ «Українська залізниця» довела до відома керівництва про укладені договори на обслуговування «зарплатних проектів» тільки з банками AT«Ощадбанк», АБ «Укргазбанк», AT «Сенс Банк», тому з іншими банківськими установами необхідно розірвати діючі договори або заяви на приєднання до публічних договорів зарплатних проектів, та закрити транзитні рахунки для виплати заробітної плати в ycix банках, з якими відсутні партнерські відносини. Тобто, співпраця AT «Укрзалізниця» з АКБ «Індустріалбанк» щодо виплати через цей банк заробітної плати була припинена, тому йому запропонували змінити банківську картку на AT«Ощадбанк», АБ «Укргазбанк», AT «Сенс Банк». На зміну банку він відмовився з причин недовіри та відсутністю в місті проживання відділень деяких банків, тому продовжив користуватися для отримання заробітної плати банківською карткою, виданою в АКБ «Індустріалбанк», та водночас шукати шляхи отримувати заробітну плату зручннм для мене, а не для роботодавця, способом. Надалі він звернувся до АКБ «Індустріалбанк» за роз`ясненнями щодо причин утримання з нього відсотків, на що йому повідомлено про те, що оскільки кошти надійшли не в межах реалізаціі карткових проектів згідно з договором з АТ «Українська залізниця», а окремо на рахунок, тому відповідно i списалася комісія. Також з вимогою про припинення порушення трудового законодавства до керівництва Локомотивного депо звертався голова Первинної профспілкової організації, однак йому повідомлено, що Товариство перераховує зарплату в повному обсязі, а відсотки це умови договору між працівником i банком. Для врегулювання цього питання він звернувся до роботодавця із заявою про отримання заробітної плати через AT «Укрпошта», проте письмової відповіді йому не було надано, а при усному спілкуванні відмовлено у зв`язку з тим, що між АТ «Українська залізниця» та AT «Укрпошта» не укладено договір. Також йому було відмовлено в отриманні коштів готівкою, оскільки на підприємстві відсутня каса. Таким чином він і надалі отримує заробітну плату на картку АКБ «Індустріалбанк» з утриманням 1% за банківські послуги, тому вважає протиправними дії АТ «Українська залізниця» в частині покладення на нього тягаря оплати банківських послуг при перерахунку заробітної плати, та такими, що суперечать ст.24 Закону України «Про оплату праці», оскільки оплата послуг з виплати заробітної плати через банки здійснюється за рахунок роботодавця.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що комісія за зарахування коштів на картку та обслуговування рахунку позивача є частиною тарифного плану банку АКБ «Індустріалбанк», обраного останнім як приватним клієнтом. В даному випадку роботодавець не є стороною договору між клієнтом та банком. Закон зобов`язує роботодавця виплатити повну суму нарахованої зарплати (після податків), але не зобов`язує компенсувати витрати за обслуговування особистих рахунків фізичних осіб. АТ «Українська залізниця» виконує свої зобов`язання щодо виплати заробітної плати в повному обсязі у терміни, визначені колективним договором. Додаткові виплати на покриття витрат працівника за банківське обслуговування не передбачені чинним законодавством України, Положенням про оплату праці та трудовим договором. Сплата АТ «Українська залізниця» комісії за працівника (позивача) згідно з п.п.164.2.17 Податкового кодексу України трактується як отримання «додаткового блага», що у свою чергу буде вимагати від підприємства нарахування та утримання податків (ПДФО та військового збору) з цієї суми. Також відсутні правові відносити зазначені суми на витрати підприємства, оскільки такі суми не підтверджуються первинними документами (у розумінні податкового законодавства), складеними на ім`я Товариства і такі платежі не є зобов`язаннями Товариства перед банками. Заробітна плата позивача перераховується на рахунок в АКБ «Індустріалбанк» без утримання будь-яких комісій. Водночас підприємство надає можливість отримувати кошти в межах «зарплатного проекту», де комісія за зарахування для працівника становить 0%. Товариство уклало договори, співпрацює та має стратегічне партнерство з банківськими установами АТ «Ощадбанк», АБ «Укргазбанк» та АТ «Сенс Банк», структура власності яких 100% належить державі в особі Кабінету Міністрів України, які гарантують відсутність комісій при зарахуванні заробітної плати. Рішення позивача використовувати інший банк це його особисте право, але додаткові витрати, пов`язані з тарифами обраного ним банку, є його особистою відповідальністю як клієнта цієї установи.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій, відхиляючи заперечення представника відповідача, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що згідно з ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати через установи банків здійснюється з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця, без жодних винятків. Відсутність норми про оплату комісії у внутрішніх нормативних актах підприємства не звільняє відповідача від виконання Закону України. Виплата вважається здійсненою на 100% лише тоді, коли позивач отримав «на руки» повну суму, визначену в розрахунковому листі. До вересня 2025 року позивач отримував зарплату в повному обсязі в тому самому банку, за тим же тарифним планом і відповідач самостійно оплачував послуги банку, не вважаючи це «додатковим благом».

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали частково та в частині підтриманих вимог просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача задовольнити письмову заяву позивача про перерахування зарплати через АКБ «Індустріалбанк» з дотриманням вимог трудового законодавства в частині обов`язкової оплати банківських послуг за рахунок роботодавця не підтримали, оскільки ця вимога наразі є неактуальною у зв`язку зі звільненням позивача з роботи.

Позивач пояснив, що приблизно 15 років він обслуговувався в АКБ «Індустріалбанк», заробітну плату від АТ «Українська залізниця» отримував на картку в повному обсязі, жодних комісій не знімалося. Після того, як 04.09.2025 у нього знялися відсотки із зарплати, він пішов до головного бухгалтера, яка рекомендувала вирішувати це питання з банком. Начальник банку йому повідомив, що до 04.09.2025 роботодавець направляв їм разом з коштами електронні списки працівників, однак наразі попередили, що все скасовується і списки направлятися не будуть. Зазначив, що до 04.09.2025 роботодавець ніколи не повідомляв про те, що вони можуть або повинні обслуговуватися в інших банках.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав суду письмове клопотання про відкладення цього засідання у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Разом з тим суд враховує, що заява про відкладення цього судового засідання подана представником відповідача вдруге поспіль. Крім того, суд визнає повідомлені представником відповідача причини неявки неповажними, оскільки жодних об`єктивних причин, що унеможливлюють участь в цьому засіданні іншого представника АТ «Українська залізниця», в клопотанні не наведено.

Отже враховуючи, що підстави для відкладення судового засідання, які визначені ч.2 ст.223 ЦПК України, відсутні, тому суд, на підставі п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності представника відповідача.

Водночас, в судовому засіданні, призначеному за часом раніше, представник відповідача пред`явлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Також пояснив, що позивач відмовляється отримувати заробітну плату в державних банках, з якими у АТ «Українська залізниця» є договірні відносини, натомість це його право обслуговуватися в іншому комерційному банку. З АКБ «Індустріалбанк» АТ «Українська залізниця» ніколи не співпрацювала, договорів не укладала. Заробітну плату роботодавець повністю перераховує позивачу на карту. Коли він прийшов в бухгалтерію і сказав, що з нього утримують комісію, тоді йому повідомили, що з цим банком у роботодавця відсутні договірні відносини. В АТ «Українська залізниця» відкритий рахунок в АТ «Ощадбанк» і з цього рахунку на інші банки перераховують заробітну плату згідно з платіжним дорученням. За цими договірними відносинами АТ «Українська залізниця» сплачує за всі банківські послуги, які здійснює АТ «Ощадбанк». Немає різниці, на який банк йдуть кошти, АТ «Українська залізниця» сплачує за перерахування цих коштів, а далі це відносини клієнта з його банком, стягнення комісії є банківською послугою за різними видами карток. У позивача утримують відсоток за послуги з обслуговування безпосередньо його рахунку, заробітну ж плату роботодавець перераховує на картку в повному обсязі.

На неодноразові запитання головуючого щодо можливості надання суду копії договору між АТ «Українська залізниця» та АТ «Ощадбанк», представник відповідача повідомив, що такий договір не буде наданий, оскільки це комерційна таємниця.

Крім того, у додаткових поясненнях, викладених у заяві про відкладення, представник відповідача зазначив, що АТ «Українська залізниця» у повному обсязі та у строки, визначені колективним договором, виконувало обов`язок щодо оплати послуг банку з перерахування (переказу) коштів. Комісія за оформлення та виконання платіжних інструкцій (комісія за платіжне доручення) сплачувалася АТ «Українська залізниця» самостійно і за власний кошт. Таким чином, вимоги трудового законодавства відповідачем дотримані, а заробітна плата виплачена та перерахована у 100% обсязі від належної до видачі суми (після утримання податків). До вересня 2025 року рахунок позивача обслуговувався у АКБ «Індустріалбанк» в межах карткового (зарплатного) проекту АТ «Українська залізниця». У зв`язку з цим зарахування коштів на рахунок позивача здійснювалося із застосуванням спеціального механізму та підпадало под виняток, передбачений тарифами Банку щодо незастосування комісії за зарахування.

Разом з тим, на підставі звернення АТ «Українська залізниця» (регіональна філія «Одеська залізниця») обслуговування зазначеного зарплатного проекту у банку було фактично припинено в установленому законом порядку. Припинення або зміна господарських договорів є невід`ємним правом юридичної особи в межах ведення господарської діяльності з метою оптимізації процесів. Внаслідок припинення дії карткового проєкту, у правовідносинах банку з позивачем відбулася зміна умов договору банківського рахунку та, відповідно, зміна характеру операцій, що об`єктивно вплинуло на порядок їх тарифікації. Зарахування коштів на рахунок позивача почало здійснюватися як «звичайні» безготівкові перекази приватних осіб, що не підпадають під винятки. Відповідно до чинних тарифів АКБ «Індустріалбанк» (розділ 7 «Поповнення поточного рахунку з використанням платіжних карток»), поповнення рахунку шляхом перерахування у безготівковій формі становить 1% від суми (мінімум 5 грн), за винятком сум коштів, перерахованих у межах реалізації діючих карткових проєктів Банку.

Позивач, будучи обізнаним про припинення дії зарплатного проєкту та зміну умов тарифікації з боку АКБ «Індустріалбанк», не скористався своїм правом змінити банківську установу на інший діючий зарплатний проєкт АТ «Укрзалізниця» (де комісія за зарахування відсутня), а свідомо залишив свій рахунок активним як приватний клієнт. Роботодавець не є стороною договору між приватним клієнтом та банком. Закон зобов`язує роботодавця виплатити повну суму нарахованої зарплати, але не зобов`язує компенсувати витрати за обслуговування та зміну умов за особистими рахунками фізичних осіб. Додаткові виплати на покриття витрат працівника за банківське обслуговування не передбачені ні чинним законодавством України, ні Положенням про оплату праці, ні трудовим чи колективним договором. Норми трудового законодавства зобов`язують роботодавця оплачувати виключно послуги з переказу (відправлення) грошей. Жоден нормативно-правовий акт України не покладає на роботодавця обов`язок оплачувати послуги із зарахування (приймання) коштів, які надаються працівнику в межах його приватних відносин з банком. Роботодавець не може нести відповідальність за витрати, що виникають на особистому рахунку Позивача після того, як кошти були успішно переказані та вийшли з-під контролю підприємства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.05.2012 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», працював машиністом електровоза цеху експлуатації у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Знам`янка» філії «Локомотивна компанія.

Позивач має відкритий банківський рахунок у АКБ «Індустріалбанк», на який протягом тривалого часу роботи в АТ «Українська залізниця» перераховувалася його заробітна плата. Починаючи з вересня 2025 року банк при надходженні заробітної плати почав утримувати з перерахованої суми комісію в розмірі 1%.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення та платіжні відомості АТ «Українська залізниця», розрахункові листи заробітної плати позивача та виписки з його банківського рахунку свідчать про наступне:

- заробітна плата позивача за 2 половину серпня 2025 року становила 29 245 грн 17 коп, ці кошти надійшли на його банківську картку 08.09.2025, з цієї суми цього ж дня банком знято комісію в сумі 292 грн 45 коп, залишок становить 28 952 грн 72 коп;

- заробітна плата за 1 половину вересня 2025 року - 5 700 грн, на банківську картку надійшла 23.09.2025, банківська комісія - 57 грн, залишок 5 643 грн;

- заробітна плата за 2 половину вересня 2025 року 23 244 грн 08 коп, на банківську картку надійшла 07.10.2025, банківська комісія - 232 грн 44 коп, залишок 23 011 грн 64 коп;

- заробітна плата за 1 половину жовтня 2025 року 5 930 грн, на банківську картку надійшла 23.10.2025, банківська комісія - 59 грн 30 коп, залишок 5 870 грн 70 коп;

- заробітна плата за 2 половину жовтня 2025 року 5 165 грн 55 коп, на банківську картку надійшла 05.11.2025, банківська комісія - 51 грн 66 коп, залишок 5 113 грн 89 коп;

- заробітна плата за 2 половину жовтня 2025 року 21 375 грн 30 коп, на банківську картку надійшла 05.11.2025, банківська комісія - 213 грн 75 коп, залишок 21 161 грн 55 коп;

- заробітна плата за жовтень 2025 року (разові виплати сертифікати) 915 грн, на банківську картку надійшла 10.11.2025, банківська комісія - 9 грн 15 коп, залишок 905 грн 85 коп;

- відпускні за листопад 2025 року 13 200 грн, на банківську картку надійшли 11.11.2025, банківська комісія 132 грн, залишок 13 068 грн;

- заробітна плата за 1 половину листопада 2025 року 5 400 грн, на банківську картку надійшла 24.11.2025, банківська комісія - 54 грн, залишок 5 346 грн;

- заробітна плата за 2 половину листопада 2025 року 9 476 грн 47 коп, на банківську картку надійшла 08.12.2025, банківська комісія - 94 грн 76 коп, залишок 9 381 грн 71 коп;

- заробітна плата за 2 половину листопада 2025 року 418 грн 58 коп, на банківську картку надійшла 08.12.2025, банківська комісія - 5 грн, залишок 413 грн 58 коп;

- заробітна плата за 1 половину грудня 2025 року 5 930 грн, на банківську картку надійшла 22.12.2025, банківська комісія - 59 грн 30 коп, залишок 5 870 грн 70 коп;

- заробітна плата за 2 половину грудня 2025 року 15 488 грн 38 коп, на банківську картку надійшла 31.12.2025, банківська комісія - 154 грн 88 коп, залишок 15 333 грн 50 коп;

- заробітна плата за 2 половину грудня 2025 року 14 544 грн 24 коп, на банківську картку надійшла 07.01.2026, банківська комісія - 145 грн 44 коп, залишок 14 398 грн 80 коп;

- заробітна плата за 1 половину січня 2026 року 5 860 грн, на банківську картку надійшла 22.01.2026, банківська комісія - 58 грн 60 коп, залишок 5 801 грн 40 коп;

- заробітна плата за січень 2026 року 47 411 грн 01 коп, на банківську картку надійшла 06.02.2026, банківська комісія - 474 грн 11 коп, залишок 46 936 грн 90 коп;

- заробітна плата за січень 2026 року (розрахункові) 39 860 грн 62 коп, на банківську картку надійшла 06.02.2026, банківська комісія - 398 грн 61 коп, залишок 39 462 грн 01 коп;

- заробітна плата (розрахункові) 11 840 грн 40 коп, на банківську картку надійшла 11.02.2026, банківська комісія - 118 грн 40 коп, залишок 11 722 грн.

Отже, сума готівкових коштів, яка могла бути отримана позивачем як заробітна плата від АТ «Українська залізниця» за період 2 половина серпня 2025 року січень 2026 року становить 261 004 грн 80 коп. Натомість, з урахуванням знятої банком комісії в сумі 2 610 грн 85 коп, позивач отримав 258 393 грн 95 коп.

На звернення позивача до відділення АКБ «Індустріалбанк» з приводу підстав зняття комісії, банком 09.09.2025 повідомлено, що кошти на банківську картку позивача надійшли не в межах реалізації карткових проектів АКБ «Індустріалбанк» відповідно до договору з роботодавцем, а окремо на рахунок, тому відповідно і була списана комісія згідно з тарифами банку в розмірі 1% від суми.

У зв`язку зі зверненнями працівників АТ «Українська залізниця» з питань утримання банківської комісії при зарахуванні заробітної плати на карткові рахунки в.о.заступника директора РФ «Одеська залізниця» з фінансово-економічних питань 11.09.2025 письмово роз`яснив, що АТ «Українська залізниця», як роботодавець, забезпечує перерахування заробітної плати в повному обсязі на банківські рахунки працівників, усі нараховані суми перераховуються без утримання будь-яких комісій з боку роботодавця. У випадках, коли банк-одержувач утримує комісію при зарахуванні коштів на рахунок працівника, такі дії є банківською послугою, що регулюються умовами договору між працівником і банком, це не є утриманням із заробітної плати роботодавцем. Для уникнення подібних ситуацій АТ «Українська залізниця» уклало договори, співпрацює та має стратегічне партнерство з банківськими установами АТ «Ощадбанк», АБ «Укргазбанк» та АТ «Сенс Банк», структура власності яких 100% належить державі в особі Кабінету Міністрів України, які гарантують відсутність комісій при зарахуванні заробітної плати. Розпорядженням в.о.директора РФ «Одеська залізниця» №Н-002/3330н від 20.08.2025 керівників підрозділів зобов`язано провести роз`яснювальну роботу з підлеглими працівниками стосовно переваг банків-партнерів АТ «Українська залізниця».

Роз`яснення аналогічного змісту також надано 03.10.2025 заступником начальника «Локомотивне депо Знам`янка» на ім`я голови первинної профспілкової організації «Локомотивне депо Знам`янка».

Позивач також звертався до голови Правління АКБ «Індустріалбанк» з претензією від 27.03.2026, на що йому 07.04.2026 повідомлено, що до вересня 2025 року зарахування коштів на його рахунок в цьому банку здійснювалося в межах реалізації зарплатного проекту в межах укладеного між Банком та АТ «Українська залізниця» договору, а саме шляхом централізованого перерахування коштів на транзитний рахунок (рахунок 2924) з подальшим їх розподілом на рахунки працівників. В межах таких правовідносин діяли винятки, передбачені Тарифами Банку, відповідно до яких зарахування коштів у рамках зарплатних проектів на рахунки працівників АТ «Українська залізниця» не тарифікувалося (не стягувалася комісія за зарахування коштів). Починаючи з вересня 2025 року, після припинення обслуговування АТ «Українська залізниця» у межах зарплатного проекту АКБ «Індустріалбанк» та розірвання відповідного договору між АТ «Українська залізниця» та Банком, зарахування коштів на рахунок позивача здійснюється поза межами такого зарплатного проекту, без використання транзитного рахунку та без застосування механізму розподілу відомостей, а шляхом звичайних міжбанківських переказів (з рахунку підприємства на рахунок працівника напряму). У зв`язку із зазначеним, відбулася не зміна Тарифів або умов обслуговування з боку Банку, а зміна характеру (правової природи) операцій із зарахування коштів. Такі операції перестали бути операціями у межах зарплатного проекту на підставі договору між Банком та АТ «Українська залізниця», а стали операціями зі звичайного поповнення рахунку шляхом безготівкового переказу.

Позивачем до матеріалів справи також долучений лист за підписом в.о.директора Департаменту казначейства АТ «Українська залізниця» №ЦФК-12/445н від 11.08.2025, який адресований керівникам регіональних філій, філій АТ «Українська залізниця».

Цим листом повідомляється, що АТ «Українська залізниця» співпрацює та має стратегічне партнерство з банківськими установами, які мають надійну репутацію, фінансову стабільність та структура власності яких 100% належить державі в особі Кабінету Міністрів України. З метою перевірки платіжної дисципліни та дотримання вимог по співпраці з банками АТ «Ощадбанк», АБ «Укргазбанк» та АТ «Сенс Банк», було проведено моніторинг щодо кількості працівників АТ «Українська залізниця» та її регіональних філій, філій, які отримують виплати на рахунки в інших банках. За результатами моніторингу встановлено, що на сьогодні існують регіональні філії/ філії АТ «Українська залізниця», які мають підписані та діючі договори або заяви на приєднання до публічних договорів зарплатних проектів в банках, з якими відсутні партнерські відносини з АТ «Українська залізниця». Відповідно до положень регіональних філій/ філій, для організації ведення господарської діяльності та проведення розрахункових операцій філія може мати поточні рахунки в національній та іноземних валютах, інші рахунки в установах банків у встановленому законодавством та АТ «Українська залізниця» порядку, без права розпорядження ними. Отже, укладання регіональною філією, філією договорів зарплатних проектів з банківськими установами та використання транзитних рахунків 2909, 2924 із застосуванням системи дистанційного обслуговування (направлення відомостей) є порушенням положення про філію. За викладеного, в.о.директора Департаменту казначейства АТ «Українська залізниця» просила вжити необхідних заходів, а саме: розірвати діючі договори або заяви на приєднання до публічних договорів зарплатних проектів та до 20.08.2025 закрити транзитні рахунки для виплати заробітної плати в усіх банках, з якими відсутні партнерські відносини з АТ «Українська залізниця».

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Для цього держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В цій справі судом встановлено та сторонами не оспорювалося, що позивач перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», заробітна плата перераховувалася роботодавцем на його банківську карту, видану АКБ «Індустріалбанк». До вересня 2025 року зарахування коштів на рахунок позивача в цьому банку здійснювалося в межах реалізації карткового (зарплатного) проекту на підставі укладеного між Банком та АТ «Українська залізниця» договором, тому зарахування коштів на рахунок позивача не тарифікувалося, тобто за зарахування коштів не стягувалася комісія.

У серпні 2025 року договір про обслуговування в межах «зарплатного проекту» між АТ «Українська залізниця» та АКБ «Індустріалбанк» був розірваний, транзитні рахунки для виплати заробітної плати в банках, з якими відсутні партнерські відносини з АТ «Українська залізниця», були закриті, тому починаючи з вересня 2025 року зарахування коштів на рахунок позивача здійснюється поза межами такого «зарплатного проекту», шляхом звичайних міжбанківських переказів, а отже при надходженні на рахунок позивача заробітної плати з відповідної суми Банком списується комісія згідно з тарифами в розмірі 1% від суми.

Роботодавець повідомив позивача, що АТ «Українська залізниця» уклало договори та співпрацює з державними банківськими установами АТ «Ощадбанк», АБ «Укргазбанк» та АТ «Сенс Банк», які гарантують відсутність комісій при зарахуванні заробітної плати, тому позивачу запропоновано змінити комерційну банківську установу на інший діючий «зарплатний проект» АТ «Укрзалізниця», однак з власних міркувань позивач відмовився, обравши банк, в якому і обслуговувався - АКБ «Індустріалбанк».

Крім того, позивач на ім`я роботодавця одночасно написав заяву щодо можливості отримання заробітної плати поштовими переказами, проте відповідь на таку заяву не надана.

Під час розгляду цієї справи представник відповідача стверджував, що оскільки «зарплатний проект» закрито, АКБ «Індустріалбанк» самостійно встановив комісію для позивача за зарахування безготівкових коштів згідно зі своїми внутрішніми тарифами, а тому роботодавець не повинен нести за це фінансову відповідальність. Комісія за зарахування коштів на картку та обслуговування рахунку позивача є частиною тарифного плану банку, обраного позивачем як приватним клієнтом.

Проте суд зауважує, що згідно з ч.4, 5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через банки/небанківських надавачів платіжних послуг, які отримали право на відкриття і ведення обслуговування рахунків відповідно до Закону України «Про платіжні послуги», поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Зазначена норма закону є імперативною, вона не містить винятків чи альтернативних умов і чітко покладає весь фінансовий тягар, пов`язаний з переказом коштів від роботодавця до працівника, виключно на роботодавця.

Статтею 25 Закону України «Про оплату праці» встановлено заборону будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Зменшення фактично отриманої працівником суми заробітної плати на розмір банківської комісії за її зарахування є обмеженням права працівника на повне та вільне розпорядження своїм заробітком.

Враховуючи предмет спору в цій справі суд відзначає, що працівник має право на свій розсуд обирати банк, через який він бажає отримувати зарплату. У свою чергу, роботодавець може запропонувати «зарплатний проект», однак не має права змушувати працівника відкривати рахунок у визначеному ним банку, встановлювати обмеження або створювати перешкоди та перекладати банківські комісії на працівника.

Законом не передбачено обов`язку працівника укладати договір про відкриття рахунку для виплати зарплати з банком, вказаним роботодавцем. Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 68 Конституції України встановлює обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що розірвання договору на «зарплатний проект» з банком звільняє підприємство від відповідальності за утримання комісії, оскільки розірвання відповідачем договору з банківською установою є проявом його господарської діяльності та свободи договору в розумінні ст.627 ЦК України. Однак, внутрішні організаційні рішення роботодавця чи його договірні відносини з банком не можуть звужувати, скасовувати чи обмежувати гарантовані законом права працівника. Організаційні зміни на підприємстві не звільняють відповідача від обов`язку забезпечити безкоштовне для працівника зарахування коштів.

Перераховуючи кошти (заробітну плату) як індивідуальні безготівкові перекази, відповідач достовірно знав (або повинен був знати), що за загальними тарифами банку для фізичних осіб зарахування таких коштів тягне за собою стягнення комісії з отримувача. Тобто, обираючи такий спосіб розрахунку, роботодавець допустив ситуацію, за якої сума заробітної плати позивача зменшувалася під час зарахування.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Працівник не є учасником господарських відносин роботодавця та не повинен нести витрати, повязані з організацією діяльності підприємства. Усі фінансові витрати, необхідні для належного виконання обов`язку з виплати заробітної плати (включаючи вибір банку, формат взаємодії з ним та оплату його послуг), покладаються виключно на роботодавця. Якщо обраний роботодавцем спосіб розрахунку (індивідуальний переказ замість «зарплатного проекту») спричинив стягнення банком комісії за зарахування цільових коштів з позивача, то саме відповідач зобовязаний компенсувати ці витрати або змінити механізм виплати коштів (наприклад, через касу підприємства чи укладенням додаткових угод з банком про покриття комісії за перекази).

Таким чином, утримання комісії за рахунок коштів позивача відбулося внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці», щодо повної оплати послуг банку з перерахування заробітної плати, та призвело до фактичного зменшення розміру виплаченої позивачу заробітної плати в сумі 2 610 грн 85 коп, що є незаконним.

З огляду на викладене, майнові права позивача є порушеними та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів.

У свою чергу, оскільки позивачем не підтримано позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача задовольнити його письмову заяву про перерахування зарплати через АКБ «Індустріалбанк» в частині обов`язкової оплати банківських послуг за рахунок роботодавця, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Отже, зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір в сумі 1 331 грн 20 коп.

На підставі ст.24, 25, 95, 115 КЗпП України, керуючись ст.141, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині не оплати банківської комісії при перерахунку заробітної плати, що зараховується на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 списану АКБ «Індустріалбанк» комісію, що проводилася за рахунок ОСОБА_1 , в сумі 2 610 (дві тисячі шістсот десять) грн 85 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місце знаходження: вул.Єжи Гедройця,5, м.Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 40075815.

Повне судове рішення складено 07.08.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва