Рішення № 139015984, 14.08.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/783/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Івочки Л.П.,

розглянув у спрощеному провадженні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулось до суду з цим позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 23822,50 грн заборгованості за кредитним договором № 5400269 від 21 березня 2025 року.

Позов мотивує тим, що 21 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5400269.

Пізніше між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року за яким позивач отримав право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 5400269 від 21 березня 2025 року.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Відповідачка надіслала до суду відзив на позовну заяву. Просить відмовити в позові. Зазначає, що позивачем не надано доказів отримання прав вимоги за кредитним договором, оскільки відсутні докази на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, що позбавляє її встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню. Між сторонами кредитного договору не було узгоджено умов кредитування. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що наявні в матеріалах справи сторінки договору було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також, що вони були підписані електронним підписом уповноваженої особи. У свою чергу відповідачка не укладала та не підписувала ті сторінки кредитного договору, які приєднано в якості копій до позовної заяви. Позивач не довів факту укладення договору. Відповідачка вважає незаконним нарахування неустойки за кредитним договором. Позивачем не надано доказів перерахування коштів на користь відповідачки за кредитним договором. На переконання відповідачки не доведено понесення судових витрат на правничу допомогу, а обсяг виконаних адвокатом робіт не співмірний витратам, необхідним для цієї справи.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» надіслало до суду відповідь на відзив. Вважає, що позов підлягає задоволенню. Зазначає, що електронний кредитний договір було укладено та підписано в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». На підтвердження своїх вимог надано електронний доказ, який було підписано відповідачкою шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «92031». Відповідачка оформлюючи кредитний договір заходить на вебсайт ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» https:/credit7.ua, в тому числі через Мобільний додаток «Credit7», реєструється та створює електронний кабінет в якому їй надходить текст кредитного договору та де можливо ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Тобто відповідачка має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідачка. Переказ коштів за кредитним договором на користь відповідачки підтверджується копією довідки платіжного провайдера Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення». Зарахування коштів відбулося через платіжну систему iPay.ua на підставі договору ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12 березня 2019 року. Позивач звертався до банку відповідачки про перерахування на її користь кредитних коштів. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідає його змісту. Строк дії кредитного договору не закінчився на момент укладення договору факторингу.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що 21 березня 2025 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (Товариство) укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5400269 (далі Договір).

За цим Договором, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаного при вході в Особистий кабінет та/або перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства (п. 1.1).

На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5200 грн (п. 2.1).

Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Комісія за надання кредиту становить 520 грн. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладення додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

1.4.1. Стандартна процентна ставка становить 0,95 відсотків за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778 відсотків.

Пунктом 6.3 Договору передбачено відповідальність за неналежне виконання Клієнтом своїх зобов`язань.

Право вимоги за вищезазначеним правочином відступлено Первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (далі Клієнт) на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі Фактор), згідно з договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (з додатками), витягом з Реєстру боржників від 30 жовтня 2025 року (далі Договір факторингу).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За змістом п. 1.1 Договору факторингу, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Визначенням термінів, що використовується у даному Договорі факторингу передбачено, що Боржники позичальники Клієнта, яким Клієнт надав кредити, або право вимоги до яких набуте Клієнтом у відповідності до іншого договору факторингу, та які мають зобов`язання перед Клієнтом згідно з Кредитними договорами щодо внесення основної суми боргу (кредиту), плати за кредитом (плати за процентною ставкою), пені за порушення грошових зобов`язань, а також будь-які представники Боржника, повірені, правонаступники, поручителі, інші особи, що взяли на себе обов`язок виконати (повністю або частково) зобов`язання щодо сплати заборгованості замість Боржника.

Згідно з п. 1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2 та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума Ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта, - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який складається та підписується в день укладення даного Договору. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за Договором становить 61 781 311,37 грн. Ціна Продажу за Договором становить 4 552 371,37 грн. Фактор сплачує Клієнту 100 відсотків Ціни Продажу, передбаченої п. 3.3 цього Договору протягом п`яти робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за такими реквізитами Клієнта IBAN НОМЕР_1 в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (пункти 3.1-3.4).

Відповідно до п. 9.2 Договору факторингу договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє протягом дванадцяти календарних місяців з дня його укладення.

Позивачем також разом з цим позовом надано акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 30 жовтня 2025 року (Додаток № 2), згідно з яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 4148. Після виконання Фактором вимог п. 1.2 Договору факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованості. Загальна суму заборгованості складає 61 781 311,37 грн. Реєстр Боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає.

Згідно з платіжною інструкцією від 31 жовтня 2025 року № 6433, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплатило на користь ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» на рахунок IBAN НОМЕР_1 суму 4 552 371,37 грн за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року.

За витягом з Реєстру Боржників від 30 жовтня 2025 року (Додаток № 1), Клієнт відступає Факторові Право Вимоги заборгованостей до боржників Позичальників Клієнта на умовах, передбачених Договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року, зокрема, порядковий номер 3629, стосовно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) згідно з кредитним договором № 5400269.

З огляду на зміст Договору факторингу та доданих до нього документів, є необґрунтованими доводи відповідачки щодо недійсності умов Договору факторингу, а також відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимог.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За змістом ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною; електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», затверджених наказом директора від 5 квітня 2024 року № 43-ОД (далі Правила), кредитний договір з Клієнтом (споживачем) укладається в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». З метою укладення Кредитного договору сторонами здійснюються визначені нижче дії (п. 6.1).

Згідно з п. 6.1.2 Правил під час першого етапу Реєстрації в ІКС Товариства Клієнту надаються для ознайомлення та прийняття гіперпосилання на Правила, Публічну пропозицію на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогів підписів (Публічна пропозиція), текст Згоди на обробку персональних даних та доступ до своєї кредитної історії. Натискаючи відповідну клавішу, яка виражає згоду Клієнта продовжувати дії в ІКС Товариства, Клієнт підтверджує, що ознайомлений зі змістом Правил, Публічної пропозиції, приймає їх в повному обсязі та надає Згоду на обробку персональних даних та доступ до свої кредитної історії.

У разі згоди з її умовами, Клієнт акцептує Публічну пропозицію шляхом накладення електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Приймаючи Публічну пропозицію, Клієнт підтверджує використання з боку Товариства електронного підпису уповноваженої особи, як аналога власноручного підпису уповноваженої особи та використання з боку Клієнта електронного підпису Одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису Клієнта з метою підписання Кредитних договорів, Паспорту споживчого кредиту у випадках, передбачених Законом України «Про споживче кредитування», інших документів, які адресуються Товариству через ІКС Товариства та/або адресуються Клієнту у буд-який спосіб (п. 6.1.2.1).

Після проходження Клієнтом першого етапу реєстрації, Товариство здійснює верифікацію телефонного номера шляхом направлення Клієнту вказаними засобами зв`язку (на номер мобільного телефону) коду, який Клієнту необхідно ввести в спеціальну форму. За результатами такого вводу формується Електронне повідомлення Товариству. У разі правильно вказаного коду Товариство створює обліковий заспи Клієнта в ІКС товариства та Клієнт здійснює перший ідентифікований вхід до Особистого кабінету де продовжує Реєстрацію. При наступних входах Клієнта в ІКС Товариства його ідентифікація в ІКС Товариства здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п. 6.3.1).

Після входу до Особистого кабінету Клієнт продовжує Реєстрацію в ІКС, заповнюючи необхідні поля електронної анкети та надає згоду (доступ) на отримання від третіх осіб персональних (ідентифікаційних) даних (зокрема, але не виключно від системи BankID, Державного підприємства «ДІЯ», суб`єктів первинного фінансового моніторингу в межах інструменту покладання, бюро кредитних історій тощо), додаючи необхідні файли, здійснюючи фото фіксацію себе та себе з документами у випадку необхідності (п. 6.1.4).

У процесі Реєстрації в ІКС Товариства, Клієнт (споживач):

-надає інформацію та верифікує електронні платіжні засоби (платіжні картки) для перерахування коштів та здійснює погашення кредитної заборгованості;

-має право надати персональні дані третіх осіб (в т. ч. близьких осіб) з метою інформування про необхідність виконання зобов`язань за Кредитним договором. Дані третіх осіб, що надаються Клієнтом Товариству для взаємодії фіксуються в Інформаційному повідомленні, яке підписується Клієнтом разом з Кредитним договором. Інформаційне повідомлення Клієнта складається за формою, що є Додатком до Кредитного договору. Клієнт має право в процесі обслуговування та повернення кредиту змінити перелік третіх осіб, персональні дані яких передаються. Заміна/видалення/доповнення даних третіх осіб, що надаються споживачем, здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 6.1.5).

Після завершення Реєстрації Клієнт ще раз підтверджує бажані умови отримання кредиту (у тому числі суму та строк) та вперше надсилає Заявку на розгляд Товариству. Товариство повідомляє Клієнта про прийняття Заявки шляхом відповідного інформаційного повідомлення в Особистому кабінеті.

У матеріалах цієї справи міститься Інформаційне повідомлення (додаток № 2 до Договору), яке підписано Клієнтом одноразовим ідентифікатором 92031 21.03.2025 12:34:32 ОСОБА_1 . Це інформаційне повідомлення містить персональні дані ОСОБА_1 , у тому числі посилання на паспорт: НОМЕР_3 , а також зазначено її зареєстроване місце проживання, що також зазначені у даних щодо неї в Єдиному державному демографічному реєстрі. Ці дані мають особистий, а не загальний характер.

Згідно з листом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» від 18 квітня 2026 року, ОСОБА_1 іметовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). На цю картку 21 березня 2025 року, тобто в день підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно із Законом України «Про електронну комерцію», від Credit7 надійшов переказ на суму 5200 грн, що також відповідає сумі кредиту отриманого за кредитним договором від 21 березня 2025 року. Очевидно ці обставини свідчать проти доводів відповідачки про заперечення позову.

Доводи відповідачки про недопустимість цього доказу є необґрунтованими, оскільки цей доказ отриманий у порядку, передбаченому ЦПК України, інформацію, яка міститься у цьому доказі позивач особисто не міг надати, оскільки вона є банківською таємницею в розумінні ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та стосується третіх осіб, тобто не позивача. Крім цього, позивачу відмовлено у наданні цих даних володільцем банківської таємниці, про що свідчить лист від 29 січня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260128/99460.

З урахуванням сукупності вищезазначених обставин, суд уважає непереконливими доводи відповідачки про те, що підпис на тих сторінках кредитного договору, які містяться у матеріалах цієї справи їй не належить.

У цій справі міститься підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, згідно із Законом України «Про електронну комерцію» на кредитному договорі, Додатках № 1 та № 2 до нього, Паспорті споживчого кредиту, Інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

Зміст відзиву відповідачки по суті не заперечує укладення між нею та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» кредитного договору, але зводиться до заперечень саме тих умов кредитного договору, які позивачем надано у цій справі.

У свою чергу, матеріали цієї справи не містять кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», що відображає умови, які вона погоджували. Це не дає суду можливості порівняти ці умови з тими, що містяться у кредитному договорі наданому позивачем. У свою чергу, оскільки відповідачка укладала з ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» кредитний договір, відповідно має Особистий кабінет в ІКС Товариства, тобто не позбавлена можливості надати кредитний договір.

Окремо необхідно зазначити, що пунктами 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Тобто обов`язком учасника є сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подачі усіх наявних у нього доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів.

З урахуванням фактичних обставин цієї справи, доводів сторін, а також наданих сторонами фактичних даних, суд уважає більш переконливими та вірогідними доводи позивача щодо укладення кредитного договору, а також змісту його умов.

Посилання відповідачки на постанову Верховного Суду від 4 лютого 2026 року № 758/14925/23 є необґрунтованим. У цій справі на підтвердження укладення кредитного договору було надано належним чином посвідчену копію письмового доказу кредитного договору, а судом не було витребувано оригінал цього письмового доказу, про що було відповідне клопотання. При цьому таке клопотання взагалі не було розглянуто судом.

У свою чергу у цій справі позивач звертався до суду в електронній формі, відповідно разом з позовом надавав електронні докази, згідно зі ст. 100 ЦПК України, а не письмові докази, згідно зі ст. 95 ЦПК України. У цій справі судом було вирішено клопотання про витребування доказів. Тобто фактичні обставини цих справ є різними.

Окремо необхідно звернути увагу, що відповідачкою у цій справі сплачено за кредитним договором від 21 березня 2025 року такі суми: 30 березня 2025 року 200 грн тіла кредиту, 494 грн процентів за користування кредитом та 520 грн комісії; 16 квітня 2025 року 450 грн процентів за користування кредитом, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (чч. 1-3 ст. 207 ЦК України).

У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Оскільки відповідачкою не виконано зобов`язання за кредитним договором від 21 березня 2025 року № 5400269, відповідно з неї підлягає стягненню на користь Нового кредитора ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за цим правочином.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5 такого змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка».

Відповідно до п. 17 ПРИКІНЦЕВИХ та ПЕРЕХІДНИХ положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У п. 2 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, зважаючи на дату укладення кредитного договору, а також його зміст, проценти за користування кредитом повинні бути нараховані згідно з вимогами п. 17 ПРИКІНЦЕВИХ та ПЕРЕХІДНИХ положень Закону України «Про споживче кредитування», ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Розмір цих процентів відповідає змісту вищезазначених положень Закону.

Отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн, 16222,50 грн заборгованість за відсотками. Всього підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором: 21222,50 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) дійшла висновку, що припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У свою чергу, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідачки неустойки (штрафу, пені) за кредитним договором в розмірі 2600 грн є незаконними.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження судових витрат на правничу допомогу позивачем надано такі докази: договір про надання правничої допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024 між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та Адвокатом Столітнім М.М.; ордер АІ № 2156758 від 23 березня 2026 року; рахунок на оплату № 17474-23/03-2026 від 23 березня 2026 року; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 березня 2026 року № 17474; заявку на виконання доручення від 23 лютого 2026 року № 17474. Сукупність даних у цих документах беззаперечно свідчить про понесення позивачем у цій справі судових витрат на суму 10000 грн. Доводи відповідачки про протилежне є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються змістом документів, що надані позивачем на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 727/4597/19) зробив висновок, що відкриття власного рахунку адвокатом не є обов`язком, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вищезазначеного, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

ЦПК України не встановлює вимог до надання розрахунку (опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, у тому числі відображення у такому розрахунку часу витраченого адвокатом, а тому такий розрахунок може бути наданий у будь-якій письмовій формі, у тому числі може відображатися в детальному описі робіт (наданих послуг).

Верховний Суд у постановах від 16 листопада 2022 року (справа № 922/1964/21), від 7 липня 2021 року (справа № 910/12876/19) зазначав про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Це ж по суті правило відображено у змісті ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19 жовтня 2000 року було зазначено, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності, більше того, умова розумності їх розміру.

Тобто ЄСПЛ керується, перш за все, принципом розумності судових витрат, що знайшло відображення у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey), § 7072, скарга №35839/97.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на вищезазначене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, вищезазначених критеріїв, доводів відповідачки щодо неспівмірності судових витрат на правничу допомогу, а також беручи до уваги висновки ЄСПЛ про реальний, необхідний та розумний розмір судових витрат, суд уважає, що розмір витрат на правничу допомогу в цій справі повинен становити 4000 грн.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у цій справі понесло судові витрати в розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу, розумний розмір яких судом визначено в сумі 4000 грн, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в розмірі 5935,26 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 610-611, 625, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код: 44559822) заборгованість за кредитним договором № 5400269 від 21 березня 2025 в розмірі 21222,50 грн (двадцять одну тисячу двісті двадцять дві гривні п`ятдесят копійок); а також 5935,26 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень двадцять шість копійок) понесених судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський