Ухвала суду № 139015461, 13.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2031/26

№ 1-кп/183/254/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025044080000146 від 15.09.2025 стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Новомосковського (нині Самарівського) району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України,

в с т а н о в и в :

05 березня 2026 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025044080000146 від 15.09.2025 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України, підготовче судове засідання по якому відповідно до вимог ст. 314 КПК України було призначено на 09 березня 2026 року, однак не було проведено, тому підготовче судове засідання проведено 13 серпня 2026 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав за необхідне призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, угода з обвинуваченим не укладалася, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акта прокурору чи направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності немає.

Крім цього, в підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказує, що досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що 14 вересня 2025 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_6 перебував біля села Привільне Самарівського району Дніпропетровської області, на території Попасненського старостинського округу Губиниської селищної ради, а саме на земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1223286000:02:003:0016 загальною площею 7.9 га, яку він орендує, та яка перебуває у комунальній власності Губиниської селищної ради.

В цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел, спрямований на знищення вогнем стерні, що залишилася на цій земельній ділянці після збирання врожаю зернової культури.

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, цього ж дня (14.09.2025) у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 12 години 05 хвилин, ОСОБА_6 діючи умисно незаконно, передбачаючи шкідливі для довкілля наслідки свого діяння, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, порушуючи вимоги ст.12 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно якої громадяни України зобов`язані берегти природу, охороняти та раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; свідомо ігноруючи вимоги п. 1.20 розділу ІІІ «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, згідно з якими місця для розведення багать треба утримувати очищеними до верхнього шару ґрунту; порушуючи вимоги ст. 27 Закону України «Про рослинний світ» за допомогою сірників здійснив підпал в не менш як 3 місцях залишків соломи та стерні зернової культури на земельній ділянці сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби.

У зв`язку з підпалом ОСОБА_6 стерні виник неконтрольований процес горіння, в результаті чого спричинено знищення вогнем об`єктів рослинного світу, а також виникли інші чинники, небезпечні для живих істот та навколишнього природного середовища, а саме: вивільнення в атмосферу шкідливих хімічних сполук; пошкодження природного стану ґрунтового покрову на площі 3 гектари.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 власнику земельної ділянки Губиниській селищній раді знищенням природного стану ґрунтового покрову та неорганізованими викидами забруднюючих речовин та сумішей таких речовин в атмосферне повітря завдано матеріальний збиток на загальну суму 1 993 290 гривень 47 копійок.

Умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 245 КК України, як знищення стерні вогнем на землях сільськогосподарського призначення.

Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду від 19.01.2026 задоволено клопотання слідчого накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 1223286000:02:014:0060 загальною площею 5.4831 га, та з кадастровим номером 1223286000:02:003:0031 загальною площею 5.7327 га.,які належать обвинуваченому ОСОБА_6 до закінчення досудового розслідування.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 04.03.2026 направлено до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286000:02:014:0060 площею 5,48 га та 1223286000:02:003:0031 площею 5,73 га на території Попаснянського старостинського округу Губиниської об`єднаної територіальної громади Самарівського району.

Ураховуючи той факт, що в матеріалах справи міститься позовна заява про відшкодування майнової шкоди від представника потерпілого ОСОБА_4 , вих № 3061 від 29.12.2025, в якій він просить стягнути з Відповідача ОСОБА_6 на користь Позивача Губиниської селищної ради майнову шкоду, завдану знищенням стерні вогнем на землях сільськогосподарського призначення, у розмірі 1 993 290,47 грн., станом на теперішній час шкода, спричинена вчиненням кримінального правопорушення, не відшкодована, є необхідність у повторному накладенні арешту на вказане майно ОСОБА_6 , а саме:

- Земельна ділянка з кадастровим номером 1223286000:02:014:0060 загальною площею 5.4831 га, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 214148412232, номер відомостей про речове право 37513033;

- Земельна ділянка з кадастровим номером 1223286000:02:003:0031 загальною площею 5.7327 га, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 214197312232, номер відомостей про речове право 50617517.

Відповідно до Наказу №376 від 22.06.2022 Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель», усереднені показники нормативної грошової оцінки за гектар на території Дніпропетровської області становить 30 251 гривня за 1 гектар.

Таким чином, згідно усереднених показників нормативної грошової оцінки за гектар на території Дніпропетровської області, вартість земельних ділянок на які необхідно накласти арешт складає 339 113 гривень 71 копійка, що є обґрунтованим розміром з метою забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.

Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор звернувся до суду із вказаним клопотанням.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні у повному обсязі підтримав позицію прокурора.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечувала проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, заявивши клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Свою позицію захисник мотивувала тим, що ані обвинувальний акт, ані реєстр матеріалів досудового розслідування ні їй, ні обвинуваченому вручено в порядку, передбаченому КПК України, не було. З вказаними документами сторона захисту не ознайомлена. Тому вважає, що ці обставини є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Щодо клопотання прокурора про арешт майна захисник заперечувала, вважаючи це клопотання необґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника.

Суд, вислухавши думку прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт, вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Отже, суд, вислухавши позицію учасників судового провадження, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта по вказаному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.

Щодо доводів захисника ОСОБА_5 , які викладені нею в усному клопотанні з приводу повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

За висновком, який міститься у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України, зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки. Інших підстав для повернення обвинувального акту чинним кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.

Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність цього процесуального документу вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Як убачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025044080000146 від 15.09.2025 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України, в ньому зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі й анкетні відомості обвинуваченого, потерпілого та його представника, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті Кримінального процесуального кодексу України, оскільки слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею.

З обвинувального акта у вищевказаному кримінальному провадженні вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні викладено чітко і конкретно.

З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у цьому обвинувальному акті, а отже і обвинувачення ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не викликає сумнівів. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що зміст обвинувачення ОСОБА_6 є неконкретним, а тому немає підстав стверджувати, що це може вплинути на право захисту обвинуваченого, і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Питання ж доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні в межах пред`явленого обвинувачення, питання належності, допустимості та достатності доказів, суд встановлює під час судового розгляду.

Суд звертає увагу, що твердження захисника про не ознайомлення сторони захисту з обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування не можуть бути безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору. До того ж, доводи захисника щодо не отримання стороною захисту обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 293 КПК України, засобами поштового зв`язку було направлено копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування. Дані трекінгу свідчать, що вказані посилки були отримані особисто ОСОБА_6 і ОСОБА_5 . Це, зокрема, може свідчити, що сторона захисту навмисно допускала зволікання при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування, що підтверджується відповідними доказами, на які в судовому засіданні посилався прокурор, і ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.02.2026, якою було встановлено підозрюваному (нині обвинуваченому) ОСОБА_6 та його захисникові ОСОБА_5 строк 4 дні, починаючи з наступного за днем проголошення ухвали, для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12025044080000146 від 15.09.2025.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що обставини, на які посилається захисник ОСОБА_5 , не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Вирішуючи клопотання прокурора про арешт майна, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_6 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286000:02:014:0060 площею 5,4831 га та 1223286000:02:003:0031 площею 5,7327 га на території Попаснянського старостинського округу Губиниської об?єднаної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до Наказу № 376 від 22 червня 2022 року Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель» усереднені показники нормативної грошової оцінки за гектар на території Дніпропетровської області становить 30 251 гривня за 1 гектар.

Тобто, згідно з усереднених показників нормативної грошової оцінки за гектар на території Дніпропетровської області, вартість земельних ділянок, належних обвинуваченому, на які сторона обвинувачення просить накласти арешт, складає 339 113 гривень 71 копійка.

Таким чином, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні, оскільки обвинувачений, перебуваючи на свободі, розуміючи можливі наслідки та необхідність відшкодовувати завдану шкоду, має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту; накладенням арешту на майно може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається із клопотанням з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов); арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може задовольнити цивільний позов; майно не відноситься до переліку майна, щодо якого існують заборони накладення арешту; існують обставини, які дають підстави вважати, що незастосування арешту майна може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також, накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні, з огляду на вищевикладене, є розумним та співрозмірним заходом обмеження права власності та буде відповідати завданням кримінального провадження.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, з огляду на розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вартість земельних ділянок, які належать обвинуваченому, наявність пред`явленого цивільного позову у кримінальному провадженні, враховуючи наслідки арешту майна для обвинуваченого у виді заборони лише розпорядження майном, не перешкоджають вжиттю такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, з огляду на те, що в своєму клопотанні прокурор не просить накласти арешт у вигляді заборони володіння та/або користування майном, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна в силу ч. 4 ст. 173 КПК України.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 175, 314, 315, 350, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України, у відкритому судовому засіданні на 24 серпня 2026 року о 14 годині 30 хвилин в залі судового засідання Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який здійснювати суддею одноособово за участю прокурора, представника потерпілого, захисника, обвинуваченого, осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, яких повідомити про дату, час і місце судового засідання у встановлений законом спосіб.

Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_6 :

- земельну ділянку з кадастровим номером 1223286000:02:014:0060 загальною площею 5.4831 га, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 214148412232, номер відомостей про речове право 37513033;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1223286000:02:003:0031 загальною площею 5.7327 га, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 214197312232, номер відомостей про речове право 50617517, шляхом заборони розпорядження вказаним майном.

Виконання ухвали в частині арешту майна покласти на прокурора, який здійснює повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Контроль за дотриманням прав власника арештованого майна, до скасування арешту, покласти на прокурора, який здійснює повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Повний текст ухвали складено і оголошено 17 серпня 2026 року о 08 годині 20 хвилин.

Ухвала в частині арешту майна набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Ухвала в частині арешту майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1