Рішення № 139015299, 17.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/167/26

Провадження № 2/202/2281/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

17 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 03.05.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у позику № 1192718. Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн., строк позики 30 днів. Позивач вказує, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 15 160,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 068,50 грн. заборгованість за процентами; 91,50 грн. заборгованість за пенею та/або штрафами.

Також позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ДЕБТ ФОРС» на підставі низки договорів факторингу та відступлення прав вимоги (від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», далі до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», і потім до ТОВ «ДЕБТ ФОРС»). З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості, а також судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував. Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відтак, справа розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 03.05.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 1192718. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до Договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі: 5 000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Основні умови договору: строк позики 30 днів (дата повернення 02.06.2021); знижена процентна ставка 0,59% в день; базова процентна ставка 1,99% в день. Факт перерахування грошових коштів підтверджено довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 03.05.2021 року.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Щодо права вимоги заборгованості за договором Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що 27.01.2022 було укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1192718. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1192718. 15.05.2024 було укладено договір № 15-05/24 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1192718. Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 1192718.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 10 068 грн 50 коп, суд зазначає наступне.

Підписом у Договорі позики, що є договором приєднання, відповідач погодилася з умовами та правилами. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Правила надання грошових коштів у позику, як невід`ємної частини кредитного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафу, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту чи Правилами, їх підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми щодо всіх умов, які виходять за межі погодженого строку, оскільки в них не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що хоча відсоткова ставка в кредитному договорі і визначена, але за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК. При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно Договору № 1192718 кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим договором. Згідно умов договору процентна ставка за користування кредитом становить 0,59 відсотків (знижена/акційна) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом в межах строку. Згідно Договору кредит надається строком на 30 днів, початком якого є дата підписання договору.

Таким чином суд відхиляє посилання позивача на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, що кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості. Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору № 1192718 суперечить вимогам закону. Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Таким чином суд встановив наявність боргу за відсотками лише за погоджений 30-денний період за ставкою 0,59%, що становить 885 грн 00 коп (5000 грн х 30 днів х 0,59%). Окрім цього, судом встановлено, що відповідачем була частково погашена заборгованість у загальній сумі 4 744,50 грн

Враховуючи черговість погашення, вказана сума покриває нараховані правомірні відсотки у розмірі 885,00 грн. Залишок сплачених коштів у розмірі 3 859,50 грн (4 744,50 грн - 885,00 грн) зараховується в рахунок погашення тіла кредиту. Відтак, борг за кредитом (основна сума) становить 1 140 грн 50 коп (5 000,00 грн - 3 859,50 грн), а заборгованість за відсотками відсутня (0,00 грн).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафів у розмірі 91 грн 50 коп суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Суд відхиляє можливі посилання на норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального закону, оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Таким чином, основним регулятором договірних відносин у даному випадку є норми ЦК України, які встановлюють пряму заборону на нарахування пені в період дії воєнного стану. Відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування законодавства у зв`язку з іншими обставинами. У зв`язку з викладеним, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені/штрафу) належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір, який після залишення позову без руху та доплати загалом склав 2 662,40 грн. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (стягнуто 1 140,50 грн із заявлених 15 160,00 грн, що становить 7,52%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 200 грн 21 коп (2 662,40 грн х 7,52%), а також витрати на правову допомогу у сумі 676 грн 80 коп (9 000,00 грн х 7,52%).

Керуючись статтями 626, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1056-1 ЦК України, статтями 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» заборгованість за кредитним договором № 1192718 від 03.05.2021 року у сумі 1 140 грн 50 коп (одна тисяча сто сорок гривень 50 копійок), а саме: 1 140 грн 50 коп тіло кредиту; 0 грн 00 коп проценти.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» витрати по сплаті судового збору в сумі 200 грн 21 коп (двісті гривень двадцять одна копійка) та витрати на правову допомогу в сумі 676 грн 80 коп (шістсот сімдесят шість гривень вісімдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 17 серпня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», код ЄДРПОУ 43577608, адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1;

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк