Рішення № 139014710, 14.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2624/26

2/703/2020/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

27.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» через представника, із використанням системи «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №979514895, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 2000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» набуло, серед іншого, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором №979514895 від 06.07.2019.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло, серед іншого, права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором №979514895 від 06.07.2019.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №979514895 на загальну суму 29752,15 грн, з яких заборгованість за кредитом 7828,74 грн, заборгованість по процентах 13348,10 грн, 8575,31 грн заборгованості за штрафними санкціями.

Загальний розмір кредитної заборгованості становить 29752,15 грн, з яких заборгованість за кредитом 7828,74 грн, заборгованість по процентах 13348,10 грн, 8575,31 грн заборгованості за штрафними санкціями.

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів товариства, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вказану заборгованість і судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.05.2026 відкрите провадження у цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено процесуальний строк для подання до суду письмових заяв по суті справи, вирішене клопотання позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до наступного висновку.

Встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань за кредитним договором.

06.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір №979514895, згідно із яким відповідачеві надається кредит на суму 2000,00 грн (п. 1.1 договору), строком на 30 днів (п. 1.3 договору), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,28% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (процентна ставка), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку, визначеного в п. 1.3 договору.

Згідно із п. 3.3 договору у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору або додатковими угодами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 1.4-1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70% розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3 договору.

Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно з п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 договору, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3 договору).

З договору №979514895 від 06.07.2019 вбачається, що позичальник ознайомлений та згодний з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджується електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Зокрема, ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати повернення кредиту, нарахованих процентів згідно графіку платежів та ознайомлений із загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зі змісту договору №979514895 від 06.07.2019 вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного телефону та електронна адреса.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, він встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

06.07.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою збільшена сума кредиту на 650,00 грн, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання, також викладений у новій редакції графік розрахунків, що включає сукупну вартість кредиту та розмір процентів.

06.07.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою збільшена сума кредиту на 2000,00 грн, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання, також викладений у новій редакції графік розрахунків, що включає сукупну вартість кредиту та розмір процентів.

07.07.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою збільшена сума кредиту на 500,00 грн, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання, також викладений у новій редакції графік розрахунків, що включає сукупну вартість кредиту та розмір процентів.

07.07.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою збільшена сума кредиту на 1000,00 грн, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання, також викладений у новій редакції графік розрахунків, що включає сукупну вартість кредиту та розмір процентів.

07.07.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою збільшена сума кредиту на 1850,00 грн, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання, також викладений у новій редакції графік розрахунків, що включає сукупну вартість кредиту та розмір процентів.

07.08.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою продовжений строк кредитування на 30 днів, процентна ставка із 05.08.2019 складає 1,28% щоденно, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання. На дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності.

07.08.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою продовжений строк кредитування на 2 дні, процентна ставка із 04.09.2019 складає 1,28% щоденно, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання. На дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності.

05.09.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою продовжений строк кредитування на 29 днів, процентна ставка із 06.09.2019 складає 1,15% щоденно, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання. На дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності.

04.10.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №979514895 від 06.07.2019, якою продовжений строк кредитування на 29 днів, процентна ставка із 05.10.2019 складає 1,15% щоденно, решта умов договору залишилися чинними та сторони по них підтвердили власні зобов`язання. На дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Відомостей про порядок та спосіб підписання вказаних додаткових угод та графіків платежів до них, матеріали не містять, а спосіб їх розміщення в системі «Електронний суд» не дає можливості перевірити наявність на них електронного цифрового підпису із допомогою сервісів Центрального засвідчувального органу.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 , що емітована на його ім`я, 07.07.2019 - 1000,00 грн, 07.07.2019 500,00 грн, 06.07.2019 2000,00 грн, 06.07.2019 650,00 грн, 06.07.2019 2000,00 грн, 07.07.2019 1850,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, банківською випискою про рух коштів та довідками про перерахування коштів на виконання умов договору, що видані за підписом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії, визначені ст. 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір 06.07.2019 о 20-46 год шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що отриманий позичальником на номер телефону НОМЕР_2 , що вказаний у заявці про отримання кредиту від 06.07.2019 та згідно із повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» був наявний в анкетних даних клієнта банку, після чого останньому 06.07.2019 перераховані кошти першого траншу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, а ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01 на строк до 28.11.2019, що, із урахуванням додаткової угоди від 28.11.2019 №19, продовжений до 31.12.2020 включно.

За умовами даного договору, серед іншого, фактор набуває весь обсяг прав грошової вимоги до боржника, належний клієнтові, наявних та таких, що виникнуть у майбутньому (п. 1.3 договору).

Згідно із п. 4.1 договору, право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, за формою, що встановлена в додатку.

Відповідно до реєстру прав вимоги №61 від 14.01.2020 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача на загальну суму 24992,74 грн, з яких заборгованість за кредитом 7828,74 грн, заборгованість по процентах 17164,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №05/0820-01 на строк до 04.08.2021, що, із урахуванням додаткової угоди від 30.12.2022 №3, продовжений до 30.12.2024.

За умовами даного договору, серед іншого, фактор набуває весь обсяг прав грошової вимоги до боржника, належний клієнтові, наявних та таких, що виникнуть у майбутньому (п. 1.3 договору).

Згідно із п. 4.1 договору, право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, за формою, що встановлена в додатку.

Відповідно до реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу від 05.08.2020 №05/0820-01 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача на загальну суму 21176,84 грн, з яких заборгованість за кредитом 7828,74 грн, заборгованість по процентах 13348,10 грн.

На підтвердження придбання права грошової вимоги надано платіжну інструкцію про сплату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Таліон Плюс» фінансування на виконання договору факторингу від 05.08.2020 №05/0820-01.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого та за витягом із реєстру боржників від 14.07.2025 позивачу відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №979514895 на загальну суму 29752,15 грн, з яких заборгованість за кредитом 7828,74 грн, заборгованість по процентах 13348,10 грн, а також 8575,31 грн пені.

Згідно із п. 1.2 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.

14.07.2025 сторонами договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників.

На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано платіжні інструкції про перерахування на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів для оплати фінансування за договором №11/07/25-Е від 11.07.2025.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 за період з 06.07.2019 до 07.07.2019, з якої вбачається зарахування 07.07.2019 - 1000,00 грн, 07.07.2019 500,00 грн, 06.07.2019 2000,00 грн, 06.07.2019 650,00 грн, 06.07.2019 2000,00 грн, 07.07.2019 1850,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 в справі №278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором у повному обсязі, матеріали справи не містять, однак із розрахунку заборгованості, що виконаний первісним кредитором, встановлено, що 07.08.2019, 05.09.2019, 04.10.2019 позичальником внесені платежі, якими повністю погашено заборгованість за нарахованими станом на відповідний день процентами за користування кредитом, а також зараховані грошові кошти на погашення частини основного боргу. Крім того, сторонами укладений ряд додаткових угод, якими неодноразово продовжувався строк кредитування, за розрахунком суду такий завершився 02.11.2019.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в п. 4.2-4.3 сторони дійшли згоди про нарахування процентів по завершенню строку кредитування, а також погодили їх ставку.

Із розрахунку заборгованості судом встановлено, що проценти нараховані первісним кредитором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період із 06.07.2019 до 13.01.2020 виходячи із суми отриманих за кредитом траншів та із застосуванням процентної ставки, що змінювалася внаслідок укладення додаткових угод. По завершенню строку кредитування, 07.11.2019 позичальникові перераховані проценти відповідно до п. 4.2 договору із застосуванням процентної ставки 1,7% щоденно протягом всього строку кредитування. За період із 14.01.2020 до 22.01.2020, коли право грошової вимоги належало ТОВ «Таліон Плюс», останнім нарахування проведені за процентною ставкою 1,7% щоденно, строк нарахувань та застосована процентна ставка не суперечить умовам укладеного договору та вимогам законодавства про захист прав споживачів, що діяло у відповідний період.

До того ж, нарахування процентів, правовою підставою яких в договорі визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України, на час виникнення відповідних правовідносин не виключалося через обмеження, пов`язані із карантином та військовим станом, оскільки такі запроваджені пізніше.

Оцінюючи вказані розрахунки, суд вбачає, що за період після 22.01.2020 позичальникові не нараховувалися проценти за користування кредитом, про що свідчить витяг із реєстру прав вимоги, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, суд приходить до переконання, що матеріалами підтверджується укладення між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору, на виконання якого кредитор перерахував позичальникові грошові кошти. Надалі право грошової вимоги в не заборонений законодавством спосіб неодноразово відступлене та на даний час належить позивачеві. Розмір заборгованості підтверджений належними та допустимими доказами, а відповідач своїм правом заперечувати проти позовних вимог, надавши контррозрахунок, або ж спростовувати їх, не скористався.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в частині суми основного боргу та процентів, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 8575,31 грн неустойки.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана норма діє з 17.03.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу Закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З матеріалів становлено, що неустойка нарахована відповідачеві новим кредитором, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», відповідний розрахунок в матеріалах справи відсутній, відтак неможливо встановити точний період відповідних нарахувань. Враховуючи, що неустойка не нараховувалася первісним кредитором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також ТОВ «Таліон Плюс», що вбачається із наявних розрахунків заборгованості, відтак останніми не передавалася за реєстрами прав вимоги під час відступлення на підставі договорів факторингу, ту обставину, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 належало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в період із 31.08.2023 до 14.07.2025 та нарахована сума неустойки 8575,31 грн передана позивачеві згідно із реєстром прав вимоги від 14.07.2025, вказана сума неправомірно, всупереч вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахована під час дії військового стану.

З урахуванням зазначеного, нарахована сума неустойки стягненню не підлягає.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 24.04.2026 №47439, позивачем при поданні даної позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження відповідних витрат позивача суду надано:

- договір №20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» як клієнтом та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» як виконавцем, відповідно до якого виконавець бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

- протокол погодження вартості послуг до договору №20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025;

- додаткову угоду №25770911979 від 01.09.2025, предметом якої є надання юридичної допомоги щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 ;

- акт прийому-передачі наданих послуг до договору №20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025 із зазначенням кількості затраченого часу та вартості відповідних послуг, загалом 7000,00 грн;

- документи на підтвердження права адвоката Соломки О.В. на здійснення адвокатської діяльності копія свідоцтва та ордеру.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 в справі №915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, в тому числі участі в судових засіданнях, в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, що задоволений частково, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №979514895 від 06.07.2019 у сумі 21176,84 грн, а також 1894,83 грн судового збору, 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 26071 (п`ятдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят) грн 67 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 14.08.2026.

Суддя І.В. Овсієнко