Рішення № 139014628, 17.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2943/26

Номер провадження2/711/2079/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., за участі представника позивача Молчанович Н.А., представника відповідача Яцюка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Черкаської міської ради як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

Виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відомості про батька в свідоцтво про народження дітей внесені на підставі частини 1 статті 135 СК України.

06.02.2025 до служби у справах дітей Черкаської міської ради (далі - Служба) надійшло повідомлення КЗ «Черкаський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Черкаської обласної ради» про те, що напередодні до закладу працівниками сектору ювенальної превенції ВП ЧРУП ГУНП в Черкаській області доставлені малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Підстави для влаштування: діти потрапили у складні життєві обставини, мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння, умови перебування були антисанітарні.

Того ж дня громадянка ОСОБА_1 звернулася до Служби та надала письмове пояснення щодо ситуації, яка трапилася в родині, зазначивши, що напередодні, перебуваючи у м. Черкаси, посварилася з невісткою, відбулася бійка у присутності дітей. Сусіди викликали працівників поліції, які відібрали дітей у матері та влаштували їх до комунального закладу. Громадянка ОСОБА_1 додала, що зареєстрована в м. Черкаси, але тривалий час разом з дітьми проживає на території с. Гельмязів Золотоніського району.

07.02.2025 працівниками Служби відвідано родину ОСОБА_1 за місцем реєстрації у м. Черкаси та встановлено, що умови проживання родини незадовільні. Помешкання не облаштовано для проживання та виховання дітей, наявний стійкий неприємний запах, таргани. Громадянка ОСОБА_1 повідомила, що разом із дітьми планує проживати в с. Гельмязів.

Інформацію щодо родини направлено до служби у справах дітей Гельмязівської сільської ради для проведення роботи в межах наданих повноважень для вирішення питання повернення дітей на виховання в родину.

З інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради встановлено, що громадянка ОСОБА_1 разом з дітьми на території Гельмязівської сільської ради проживала у співмешканця ОСОБА_7 у домоволодінні, яке не придатне для проживання, в будинку відсутнє водопостачання та газ, опалення пічне, запаси твердого палива обмежене. Відсутні продукти харчування. Діти не забезпечені сезонним одягом відповідно до віку. Родина за місцем проживання характеризується негативно.

Так, 16.01.2025 за повідомленням місцевого офіцера поліції здійснено виїзд

за адресою проживання родини з приводу домашнього насильства між дорослими, свідками якого стали малолітні діти. Мати ОСОБА_1 підтвердила, що вчиняла домашнє насильство до співмешканця у присутності дітей, обіцяла виправити свою поведінку та припинити вживати алкогольні напої. Під час відвідування на громадянку ОСОБА_1 складено адміністративний протокол в порядку статті 184 КУпАП.

21.02.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Гельмязівської сільської ради розглянуто питання щодо доцільності повернення дітей на виховання в родину матері ОСОБА_1 . З огляду на те, що громадянка ОСОБА_1 не працює, разом із співмешканцем зловживає спиртними напоями, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчиняє сварки та бійки на очах у дітей, члени комісії ухвалили рішення щодо недоцільності проживання дітей з матір`ю в с. Гельмязів Золотоніського району. Для подальшого вирішення питання громадянці ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися у Службу за місцем реєстрації.

03.03.2025 малолітні ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлені на облік в Службу як такі, що перебувають в складних життєвих обставинах.

19.03.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Комісія) розглянуто заяву громадянки ОСОБА_1 щодо повернення малолітніх на виховання в родину. Мати повідомила, що працевлаштувалася, проживає у своєї родички в місті, просила надати їй термін до 02.04.2025 для вирішення питання облаштування житла за адресою реєстрації з метою повернення малолітніх на виховання в свою родину.

27.03.2025 громадянка ОСОБА_1 відвідала Службу та повідомила,

що малолітніх в комунальному закладі відвідує регулярно, але питання облаштування місця проживання дітей нею наразі не вирішено, вона не має засобів для існування.

02.04.2025 на засіданні Комісії громадянка ОСОБА_1 повідомила, що офіційно працевлаштувалася, отримала першу зарплату та намагається облаштувати житло. Питання прибирання в квартирі залишається невирішеним. Додала, що дітей в комунальному закладі відвідує регулярно, приносить їм смаколики. З її слів, діти чекають на неї, радіють зустрічам. Вона змінила своє відношення до виконання батьківських обов`язків, підписала договір з центром соціальних служб та, в чергове, звернулася до членів Комісії з проханням надати їй термін та не позбавляти її батьківських прав.

01.05.2025 з метою контролю відвідана адреса проживання родини. На момент відвідування санітарний стан помешкання не покращився, не створені елементарні умови для проживання та виховання дітей. Громадянка ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення щодо ситуації.

21.05.2025 на засіданні Комісії громадянка ОСОБА_1 вказала, що нею

не створені умови для проживання дітей. За інформацією Черкаського міського центру соціальних служб, громадянка ОСОБА_1 умови соціального супроводу не виконує, фахівцями Центру зафіксований випадок перебування громадянки в стані алкогольного сп`яніння, дітей в комунальному закладі мати не відвідувала з 16.04.2025.

Дані факти спонукали орган опіки та піклування звернутися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою щодо позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2025 відмовлено у задоволенні позову органу опіки та піклування в позбавленні батьківських прав матері ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивовано недоведеністю того, що поведінка ОСОБА_1 відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї.

Під час судового процесу та після винесення рішення суду працівниками Служби неодноразово надавалися рекомендації громадянці ОСОБА_1 щодо порядку повернення малолітніх на виховання в родину та здійснювалися заходи щодо обстеження умов проживання, які створені для дітей.

Після неодноразових нагадувань, 04.12.2025 громадянка ОСОБА_1 звернулась до Служби із відповідною заявою. 12.12.2025 спеціалістами Служби відвідана адреса проживання громадянки ОСОБА_1 та складено акт обстеження умов проживання. Відповідно до акту матір`ю не створені умови для проживання та розвитку малолітніх дітей, не облаштовані окремі спальні місця, не вирішені питання щодо навчальних закладів для дітей, відсутній запас одягу, гігієнічних засобів. Громадянка ОСОБА_1 повідомила, що у разі позитивного вирішення питання повернення дітей, вона буде вирішувати питання забезпечення малолітніх необхідними речами.

За інформацією комунального закладу, де з 06.02.2025 перебувають малолітні, мати ОСОБА_1 з 15.12.2025 дітей в закладі не відвідує, на телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідно до інформації Центру від 29.12.2025 № 1808 родина ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом з 14.04.2025 по 29.12.2025. Родину ОСОБА_1 знято з соціального супроводу з негативним результатом у зв`язку з припиненням виконання умов договору.

25.01.2026 родина громадянки ОСОБА_1 була відвідана повторно працівниками Служби. З наданих громадянкою пояснень встановлено, що вона на даний час не працює, не має засобів утримання дітей, наразі проживає з цивільним чоловіком. На момент відвідування на обличчі у громадянки були синці. З її слів, між нею та її цивільним чоловіком відбулася чергова бійка. Цивільний чоловік вважає жорстоке поводження до жінки та дітей нормою та не приховує це.

За заявою громадянки ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від 05.02.2026 № 27 малолітні влаштовані в родину патронатного вихователя Погрібної Н. В . За наявної інформації мати, з моменту влаштування дітей в патронат, їх не відвідує.

Наразі ситуація в родині не змінилася. Отримавши можливість виправитися та повернути дітей на виховання в родину, ОСОБА_1 ним не скористалася та продовжує нехтувати виконанням батьківських обов`язків. Навпаки, ситуація лише погіршилася. Мати перестала відвідувати дітей, втратила роботу, продовжує вести такий спосіб життя, що негативно впливає на дітей.

Наявними документами підтверджено, що мати ухиляється від виконання покладених на неї обов`язків по вихованню, утриманню та лікуванню дітей, що виражається в її бездіяльності та свідомому нехтуванні батьківськими обов`язками, чим позбавила дітей права на належне батьківське виховання та утримання. Комісією не встановлено жодних обставин, які б унеможливлювали виконання матір`ю обов`язків по вихованню малолітніх. Позбавлення матері ОСОБА_1 батьківських прав повністю відповідає інтересам дітей, які не повинні страждати через те, що мати не піклується про них, не дбає про їх фізичний та духовний розвиток, свідомо поклавши виконання цих обов`язків на державу.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав громадянку щодо малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2026 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2026 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст.165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2017 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.06.2020 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

06.02.2025 року до служби у справах дітей Черкаської міської ради надійшло повідомлення КЗ «Черкаський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Черкаської обласної ради» про те, що напередодні до закладу працівниками сектору ювенальної превенції ВП ЧРУП ГУНП в Черкаській області доставлені малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Підстави для влаштування: діти потрапили у складні життєві обставини, мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння, умови перебування були антисанітарні.

07.02.2025 року працівниками Служби відвідано родину ОСОБА_1 за місцем реєстрації у м. Черкаси та встановлено, що умови проживання родини незадовільні. Помешкання не облаштовано для проживання та виховання дітей, наявний стійкий неприємний запах, таргани. Громадянка ОСОБА_1 повідомила, що разом із дітьми планує проживати в с. Гельмязів.

Інформацію щодо родини направлено до служби у справах дітей Гельмязівської сільської ради для проведення роботи в межах наданих повноважень для вирішення питання повернення дітей на виховання в родину.

З інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради встановлено, що громадянка ОСОБА_1 разом з дітьми на території Гельмязівської сільської ради проживала у співмешканця ОСОБА_7 у домоволодінні, яке не придатне для проживання, в будинку відсутнє водопостачання та газ, опалення пічне, запаси твердого палива обмежене. Відсутні продукти харчування. Діти не забезпечені сезонним одягом відповідно до віку. Родина за місцем проживання характеризується негативно.

Так, 16.01.2025 року за повідомленням місцевого офіцера поліції здійснено виїзд

за адресою проживання родини з приводу домашнього насильства між дорослими, свідками якого стали малолітні діти. Мати ОСОБА_1 підтвердила, що вчиняла домашнє насильство до співмешканця у присутності дітей, обіцяла виправити свою поведінку та припинити вживати алкогольні напої. Під час відвідування на громадянку ОСОБА_1 складено адміністративний протокол в порядку статті 184 КУпАП.

21.02.2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Гельмязівської сільської ради розглянуто питання щодо доцільності повернення дітей на виховання в родину матері ОСОБА_1 . З огляду на те, що громадянка ОСОБА_1 не працює, разом із співмешканцем зловживає спиртними напоями, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчиняє сварки та бійки на очах у дітей, члени комісії ухвалили рішення щодо недоцільності проживання дітей з матір`ю в с. Гельмязів Золотоніського району. Для подальшого вирішення питання громадянці ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися у Службу за місцем реєстрації.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.02.2025 року (справа №712/1579/25) визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Згідно вказаної постанови, 04.02.2025 року близько 23.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за своїм місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, внаслідок чого не створила умови для проживання своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2017 р.н. та ОСОБА_3 , 2020 р.н. і в присутності дітей вчинила сварку з невісткою, чим скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184 КУпАП.

Наказами служби у справах дітей Черкаської міської ради №37-о №38-о від 03.03.2025 року взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

9.03.2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Черкаської міської ради розглянуто заяву громадянки ОСОБА_1 щодо повернення малолітніх на виховання в родину. Мати повідомила, що працевлаштувалася, проживає у своєї родички в місті, просила надати їй термін до 02.04.2025 року для вирішення питання облаштування житла за адресою реєстрації з метою повернення малолітніх на виховання в свою родину.

27.03.2025 року ОСОБА_1 відвідала Службу та повідомила, що малолітніх в комунальному закладі відвідує регулярно, але питання облаштування місця проживання дітей нею наразі не вирішено, вона не має засобів для існування.

02.04.2025 року на засіданні Комісії ОСОБА_1 повідомила, що офіційно працевлаштувалася, отримала першу зарплату та намагається облаштувати житло. Питання прибирання в квартирі залишається невирішеним. Додала, що дітей в комунальному закладі відвідує регулярно, приносить їм смаколики. З її слів, діти чекають на неї, радіють зустрічам. Вона змінила своє відношення до виконання батьківських обов`язків, підписала договір з центром соціальних служб та, в чергове, звернулася до членів Комісії з проханням надати їй термін та не позбавляти її батьківських прав.

01.05.2025 року з метою контролю відвідана адреса проживання родини. На момент відвідування санітарний стан помешкання не покращився, не створені елементарні умови для проживання та виховання дітей. ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення щодо ситуації.

21.05.2025 року на засіданні Комісії громадянка ОСОБА_1 вказала, що нею

не створені умови для проживання дітей. За інформацією Черкаського міського центру соціальних служб, громадянка ОСОБА_1 умови соціального супроводу не виконує, фахівцями Центру зафіксований випадок перебування громадянки в стані алкогольного сп`яніння, дітей в комунальному закладі мати не відвідувала з 16.04.2025.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2025 року відмовлено в задоволенні позову Виконавчого комітету Черкаської міської ради як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

Після неодноразових нагадувань, 04.12.2025 громадянка ОСОБА_1 звернулась до Служби із відповідною заявою. 12.12.2025 спеціалістами Служби відвідана адреса проживання громадянки ОСОБА_1 та складено акт обстеження умов проживання. Відповідно до акту матір`ю не створені умови для проживання та розвитку малолітніх дітей, не облаштовані окремі спальні місця, не вирішені питання щодо навчальних закладів для дітей, відсутній запас одягу, гігієнічних засобів. Громадянка ОСОБА_1 повідомила, що у разі позитивного вирішення питання повернення дітей, вона буде вирішувати питання забезпечення малолітніх необхідними речами.

За інформацією комунального закладу, де з 06.02.2025 перебувають малолітні, мати ОСОБА_1 з 15.12.2025 дітей в закладі не відвідує, на телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідно до інформації Центру від 29.12.2025 № 1808 родина ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом з 14.04.2025 по 29.12.2025. Родину ОСОБА_1 знято з соціального супроводу з негативним результатом у зв`язку з припиненням виконання умов договору.

25.01.2026 родина громадянки ОСОБА_1 була відвідана повторно працівниками Служби. З наданих громадянкою пояснень встановлено, що вона на даний час не працює, не має засобів утримання дітей, наразі проживає з цивільним чоловіком. На момент відвідування на обличчі у громадянки були синці. З її слів, між нею та її цивільним чоловіком відбулася чергова бійка. Цивільний чоловік вважає жорстоке поводження до жінки та дітей нормою та не приховує це.

За заявою громадянки ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від 05.02.2026 № 27 малолітні влаштовані в родину патронатного вихователя Погрібної Н. В . За наявної інформації мати, з моменту влаштування дітей в патронат, їх не відвідує.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав малолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідно до ст.8,12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 7 ст.7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.03.21991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, провадження № 61-14340св23; від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, провадження № 61-16164св23; від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема п.2 ч.1 ст.164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і для дитини (ст.166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.57,58).

У п.100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.01.2023 року у справі № 462/4705/19.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

15.02.2026 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадяки ОСОБА_1 щодо малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2

У висновку зазначено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2025 відмовлено у задоволенні позову органу опіки та піклування в позбавленні батьківських прав матері ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивовано недоведеністю того, що поведінка ОСОБА_1 відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї.

Під час судового процесу та після винесення рішення суду працівниками Служби неодноразово надавалися рекомендації громадянці ОСОБА_1 щодо порядку повернення малолітніх на виховання в родину та здійснювалися заходи щодо обстеження умов проживання, які створені для дітей.

Після неодноразових нагадувань, 04.12.2025 громадянка ОСОБА_1 звернулась до Служби із відповідною заявою. 12.12.2025 спеціалістами Служби відвідана адреса проживання громадянки ОСОБА_1 та складено акт обстеження умов проживання. Відповідно до акту матір`ю не створені умови для проживання та розвитку малолітніх дітей, не облаштовані окремі спальні місця, не вирішені питання щодо навчальних закладів для дітей, відсутній запас одягу, гігієнічних засобів. Громадянка ОСОБА_1 повідомила, що у разі позитивного вирішення питання повернення дітей, вона буде вирішувати питання забезпечення малолітніх необхідними речами.

За інформацією комунального закладу, де з 06.02.2025 перебувають малолітні, мати ОСОБА_1 з 15.12.2025 дітей в закладі не відвідує, на телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідно до інформації Центру від 29.12.2025 № 1808 родина ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом з 14.04.2025 по 29.12.2025. Родину ОСОБА_1 знято з соціального супроводу з негативним результатом у зв`язку з припиненням виконання умов договору.

25.01.2026 родина громадянки ОСОБА_1 була відвідана повторно працівниками Служби. З наданих громадянкою пояснень встановлено, що вона на даний час не працює, не має засобів утримання дітей, наразі проживає з цивільним чоловіком. На момент відвідування на обличчі у громадянки були синці. З її слів, між нею та її цивільним чоловіком відбулася чергова бійка. Цивільний чоловік вважає жорстоке поводження до жінки та дітей нормою та не приховує це.

За заявою громадянки ОСОБА_1 , рішення виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від 05.02.2026 № 27 малолітні влаштовані в родину патронатного вихователя погрібної Н. В . За наявної інформації мати, з моменту влаштування дітей в патронат, їх не відвідує.

Наразі ситуація в родині не змінилася. Отримавши можливість виправитися та повернути дітей на виховання в родину, ОСОБА_1 ним не скористалася та продовжує нехтувати виконанням батьківських обов`язків. Навпаки, ситуація лише погіршилася. Мати перестала відвідувати дітей, втратила роботу, продовжує вести такий спосіб життя, що негативно впливає на дітей. Наявними документами підтверджено, що мати ухиляється від виконання покладених на неї обов`язків по вихованню, утриманню та лікуванню дітей, що виражається в її бездіяльності та свідомому нехтуванні батьківськими обов`язками, чим позбавила дітей права на належне батьківське виховання та утримання. Комісією не встановлено жодних обставин, які б унеможливлювали виконання матір`ю обов`язків по вихованню малолітніх.

Позбавлення матері ОСОБА_1 батьківських прав повністю відповідає інтересам дітей, які не повинні страждати через те, що мати не піклується про них, не дбає про їх фізичний та духовний розвиток, свідомо поклавши виконання цих обов`язків на державу.

З огляду на викладене, захищаючи права та інтереси малолітніх, враховуючи норми чинного законодавства, а саме статтю 19, пункт другий частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», відповідно до європейських стандартів, ратифікованих Україною, виконавчий комітет Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 щодо малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд враховує, що позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав вдруге. У такому разі позивач має надати докази на підтвердження того, що після ухвалення рішення про відмову в позбавленні батьківських прав (яке ґрунтувалося на висновку про те, що позбавлення таких прав є крайнім заходом впливу на відповідача) відповідач не змінив ставлення до виховання дитини, батьківські обов`язки й надалі не виконує. Водночас відповідач має надати докази на підтвердження зміни його ставлення до виконання батьківських обов`язків, існування об`єктивних перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Ухилення одним з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може свідчити не лише ненадання матеріального забезпечення кимось із батьків, але й брак спілкування, моральної та психологічної підтримки дитини, нездійснення участі у вихованні та розвитку дитини, незабезпечення потрібним харчуванням та лікуванням тощо.

Відповідач не надала доказів на підтвердження зміни свої поведінки після ухвалення рішення суду від 22.10.2025 року про відмову в позбавленні батьківських прав, належного виконання нею батьківських обов`язків, а так само на підтвердження наявності об`єктивних перешкод у спілкуванні з дітьми, бажання брати участь у вихованні дітей.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), згідно з якими: «Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи».

Отже, матеріали справи свідчать про ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків зі здійснення виховання дітей, оскільки після ухвалення рішення суду від 22.10.2025 року, яким було вперше відмовлено в позбавленні батьківських прав, ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження зміни ставлення до виховання дітей, піклування про них, виконання нею своїх батьківських обов`язків, тому за встановлених судом обставин позбавлення її батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дітей, які потребують підвищеної уваги, догляду, піклування, турботи, однак взагалі не отримують такого з боку матері.

Також суд враховую правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, згідно якої Верховний Суд дійшов переконання що у такій правовій ситуації, коли є рішення судів (що набрало законної сили) за первинним зверненням одного із батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого із батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, тоді в разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду інакшим є розподіл тягаря доведення між сторонами. Тож саме другий із батьків дитини під час звернення повторно поданого до нього позову про позбавлення його батьківських прав має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

За таких обставин суд приходить до висновку позбавити ОСОБА_1 батьківських прав громадянку щодо малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви, судовий збір в сумі 1331,20 грн. слід стягнути на користь держави з ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, ст. 154, п.2 ч.1 ст.164, ст.165 Сімейного Кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позов Виконавчого комітету Черкаської міської ради як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 04061547, місце знаходження: вул. Благовісна,170, м. Черкаси, 18000) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав громадянку щодо малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітніх ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування для подальшого влаштування

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави 1331.20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р. В. Демчик