Рішення № 139014624, 17.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4510/26

Номер провадження2/711/2762/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 468 грн та судові витрати (вхідний №18715, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 08 серпня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71913578 (далі Кредитний договір).

Згідно з п.п. 2.1 п.2 Кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Розділом11 Кредитного договору обумовлено, що підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомився на сайті кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України. Крім того погодився, що до моменту підписання договору вивчив умови договору та правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Відповідно до п. 5 Кредитного договору, цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Також умовами Кредитного договору передбачено, що кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн, строк кредитування 30 днів, дата надання кредиту 08.08.2025, дата повернення кредиту 06.09.2025, денна процентна ставка 0,850%, комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1050 грн, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00%, пеня 4,00%/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1644,02%, та орієнтовна загальна вартість кредиту 8785 грн.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «ЄАПБ» як позивач обгрунтовує це тим, що 26.01.2026 було укладено договір факторингу №26/01/26 (далі Договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило за плату на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржників, що вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 26.01.2026 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 468 грн, з яких: 7000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 735 грн сума заборгованості за відсотками, 11 683 грн сума заборгованості за пенею, та 1050 грн комісія за надання кредиту.

Водночас позивач у позові зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 20 468 грн, з яких: 7000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 735 грн сума заборгованості за відсотками, 11 683 грн сума заборгованості за пенею, 1050 грн комісія за надання кредиту, а також судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 45 хв 16 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.59-60).

Судове засідання, що було призначене о 09 год 45 хв 16 липня 2026 року, не відбулося з підстав перебування головуючого судді у щорічній відпустці про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.69). Розгляд справи відкладений до 14 год 10 хв 12 серпня 2026 року.

11 серпня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду поданий відзив на позовну заяву (вхідний №34857/26, а.с.74-75). У прохальній частині означеної заяви по суті справи відповідач просить суд стягнути з нього лише тіло кредиту, а щодо пені та відсотків застосувати положення пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з підстав того, що відповідач, починаючи з 24.02.2026 мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Крім того, 12.08.2026 через підсистему «Елеткронний суд», відповідач ОСОБА_1 подав додаткові письмові пояснення, в мотивувальній частині яких вказує про те, що він з 24.02.2026 мобілізований згідно Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 та перебуває на військовій службі в ДПСУ у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно п.15 ст.14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, мобілізовані звільняються від відсотків, штрафів та пені. У зв`язку з цим відповідач визнає заборгованість частково в сумі 7000 грн основного боргу (тіло кредиту), а решту суми 13468 грн ( сума заборгованості за кредитом -735 грн, заборгованість за пенею -11683 грн, та комісію за надання кредиту 1050 грн) не визнає.

Також відповідач, керуючись ст.435 ЦПК України, просить суд відстрочити виконання судового рішення строком на один рік (вхідний №35037/26, а.с.88-89).

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 18.07.2026 (а.с.71 зворот, 72 зворот). Водночас, представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 , у пункті 4 прохальної частини позовної заяви, висловив прохання до суду здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і, у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 12 серпня 2026 року о 14 год 10 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а.с.1).

Згідно довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №8743/12473-01-10 від 04 травня 2026 року, що надійшла до суду 05 травня 2026 року і зареєстрована за вхідним №19340, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 27.04.2012 і дотепер (а.с.58).

У зв`язку з цим суд 17 липня 2026 року здійснив направлення судової повістки про виклик у судове засідання на адресу реєстрації місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.70).

Проте судова повістка повернулася до суду із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта»: адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про повернення/досилання (дата штемпеля: 27.07.2026) (а.с.73).

Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що саме 27 липня 2026 року проставлено оператором поштового зв`язку у поштовому повідомленні відмітку про відсутність відповідача за адресою реєстрації місця проживання, беручи до уваги, що відповідач не повідомив суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату (12 серпня 2026 року), час (14 год 10 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

12 серпня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 10 хв 17 серпня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію відповідача, що також викладена письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 08 серпня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71913578 (далі Кредитний договір).

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

У підпунктах 2.2.1-2.2.4 п. 2 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становила 7000,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,350%/день (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1050 грн); дата надання кредиту 08.08.2025, дата повернення кредиту 06.09.2025, денна процентна ставка 0,850%, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00%, пеня 4,00%/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1644,02%, та орієнтовна загальна вартість кредиту 8785 грн.

Крім того, п.6.1-6.2 Кредитного договору сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному п.2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи зі строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п.2.2 договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений у п.п.2.2.4 п.2.2 договору.

Також зі змісту п.п. 11.1.1 п.11.1 розділу 11 Кредитного договору суд встановив, що підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомився на сайті кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Із розділу 12 Кредитного договору суд встановив, що у розділі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 02004, а також номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 (а.с.7-14).

Із Додатку №1 до Кредитного договору «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит» суд встановив, що датою видачі кредиту/датою платежу є відповідно 08.08.2025 та 06.09.2025; чиста сума кредиту становить 7000 грн; проценти за користування кредитом 735 грн; комісія за надання кредиту 1050 грн; реальна річна процентна ставка 1644,02%; загальна вартість кредиту 8785 грн. У розділі «Позичальник» означеного письмового доказу суд встановив, що після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 02004 (а.с.14 зворот-15).

Згідно довідки № КД-0000624577 від 10.04.2026 ТОВ «Европейська платіжна система», підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «Европейська платіжна система» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 08.08.2025, сума 7000,00 грн, отримувач ОСОБА_1 , ЕПЗ № НОМЕР_2 (а.с.21).

Також судом встановлено, що 16.09.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №15790512 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71913578 (далі Додаткова угода).

Пунктом 1 Додаткової угоди обумовлено, що у зв`язку з виникненням у позичальника заборгованості за Кредитним договором та зверненням до кредитодавця з проханням про розстрочку погашення заборгованості, сторони домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення Додаткової угоди в сумі 11585 грн на 120 днів.

Також у п.3 Додаткової угоди сторони означеного правочину обумовили, що позичальник сплачує кредитодавцю суму заборгованості, вказану у п.1 Додаткової угоди, частинами за наступним графіком: 16.09.2025 2317 грн, 16.10.2025 2317 грн, 15.11.2025 2317 грн, 15.12.2025 2317 грн, а також 14.01.2026 2317 грн.

Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що сторони домовилися, що починаючи з дати підписання Додаткової угоди нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом або пені, визначених п.2.2 Кредитного договору, призупиняється та може бути відновлено в порядку, визначеному п.8 Додаткової угоди.

Із розділу «Позичальник» Додаткової угоди суд встановив, що означений правочин підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме: 38518 (а.с.16-17).

Із Додатку №1 до Кредитного договору «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит» з урахуванням умов, обумовлених сторонами в Додатковій угоді, суд встановив, що датою видачі кредиту/датою платежу є відповідно 08.08.2025 та 14.01.2026; чиста сума кредиту становить 7000 грн; проценти за користування кредитом 735 грн; комісія за надання кредиту 1050 грн; реальна річна процентна ставка 105,09%; загальна вартість кредиту 8785 грн. У розділі «Позичальник» означеного письмового доказу суд встановив, що після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 38518 (а.с.17 зворот-18).

Згідно розрахунку заборгованості, що підготовлений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», суд встановив, що, станом на 28.01.2026, сукупна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 20468 грн, з яких: 7000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 735 грн сума заборгованості за відсотками, 11 683 грн сума заборгованості за пенею, та 1050 грн комісія за надання кредиту. Із означеного засобу доказування суд також встановив, що позичальником ОСОБА_1 сплачено ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 2317 грн, що мало місце 16.09.2025, які останнім зараховані у рахунок погашення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання (а.с.23-26).

Також суд встановив, що 26 січня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26/01/25 (далі Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1БАНК») за плату, а ТОВ «1БАНК» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1 розділу 1 Договору факторингу) (а.с.27-31).

26 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру боржників №2 від 26 січня 2026 року за договором факторингу №26/01/26 від 26 січня 2026 року (а.с.32).

Із платіжної інструкції №23757 від 30.01.2026 суд встановив, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 8 723 637,84 грн як плату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу (а.с.33).

Крім того з витягу з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №71913578 від 08.09.2025 в сумі 20468 грн, з яких: 7000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 735 грн сума заборгованості за відсотками, 11 683 грн сума заборгованості за пенею, та 1050 грн комісія за надання кредиту. Водночас з означеного засобу доказування суд встановив, що сума заборгованості за відсотками первинним кредитодавцем нараховано позичальнику ОСОБА_1 з призми прострочення виконання грошового зобов`язання в кількості 102 дні (а.с.34).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 27.12.2007 № 8462, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зареєстровано як фінансову установу та на підставі додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи №183 серії ФК, що видане 28.02.2012, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» має право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії, а саме: факторинг (а.с.36, 36 зворот).

Відповідно до розпорядження Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №691 від 23.03.2017 «Про видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг з факторингу (а.с.37).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив засоби доказування, що долучені відповідачем ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву, зі змісту яких встановив, що відповідач, починаючи з 24.02.2026 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (а.с.78-83).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 02004.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в сумі 7000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди в строки, передбачені цими правочинами. У зв`язку з цим, позовна вимога про стягнення з відповідача основної суми (тіла кредиту) в розмірі 7000 грн є обгрунтованою.

Суд, визнаючи обгрунтованою і вмотивованою позовну вимогу про стягнення з відповідача основної суми боргу також зважає на те, що відповідач у відзиві на позов визнав той юридичний факт, що основна сума боргу ним лишається не погашеною, а відповідно визнав позовну вимогу про стягнення з нього 7000 грн у рахунок основної суми боргу (тіла кредиту).

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 735 грн, то суд зазначає про таке.

У підпунктах 2.2.1-2.2.4 п. 2 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становила 7000,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,350%/день (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1050 грн); дата надання кредиту 08.08.2025, дата повернення кредиту 06.09.2025, денна процентна ставка 0,850%, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00%, пеня 4,00%/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1644,02%, та орієнтовна загальна вартість кредиту 8785 грн.

Крім того, п.6.1 Кредитного договору сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному п.2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи зі строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Пунктом 7.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація), на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без зміни умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою.

З аналізу означених умов Кредитного договору суд зробив висновок, що його сторони дійшли згоди про те, що у період строку кредитування (з 08.08. до 06.09.2025), проценти за користування сумою кредиту кредитодавцем нараховуються, починаючи з першого дня строку кредиту, в розмірі 0,350%/день. У випадку вияву волі позичальника на пролонгацію Кредитного договору, сторони укладають додаткову угоду, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Так, за період строку кредитування (з 08.08.2025 до 06.09.2025) розмір відсотків, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, становить 735 грн (7000 грн х 0,0035 = 24,5 грн відсотки за один день користування сумою позики; 24,5 грн х 30 днів = 735 грн (розмір відсотків за користування сумою позики за період з 08.08.2025 до 06.09.2025).

Отже, сукупний розмір відсотків, які мав сплатити відповідач як позичальник згідно умов підписаного ним Кредитного договору складає 735 грн, що відповідає тому розміру відсотків, який обумовлений між позичальником ОСОБА_1 та позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і зафіксований у Додатку №1 до Кредитного договору.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як правонаступник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у спірних правовідносинах має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою кредиту в межах погодженого сторонами строку кредиту, тобто у період з 08.08.2025 до 06.09.2025, що складає 735 грн.

Що стосується заперечень відповідача проти задоволення позовної вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення відсотків за користування сумою кредиту з призми того, шо, згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», у відповідача як військовослужбовця відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, то суд зазначає про таке.

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто на день укладення Кредитного договору, визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент укладення Кредитного договору, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Згідно листа Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Форма військового квитка визначена Указом Президента України від 25.05.1994 №263/94 "Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу" та "Положення про військовий квиток офіцера запасу".

Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , на підтвердження наявності пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», надав: 1) копію витягу з військового квитка серії НОМЕР_3 від 12.09.2024, яким документований відповідач ОСОБА_1 (а.с.78-82); 2) довідку військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (а.с.83). Крім того, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях, він проходить військову службу, починаючи з 24.02.2026.

Проте суд звертає увагу учасників справи, що нарахування відсотків згідно умов Кредитного договору мало місце первинним кредитодавцем у період часу з 08.08.2025 до 06.09.2025, тобто у період, що суттєво передував часу початку проходження відповідачем військової служби за мобілізацією (24.02.2026).

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин, в контексті вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, що нараховані позивачем у зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, не підлягають застосуванню положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1050 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

У підпунктах 2.2.1-2.2.4 п. 2 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становила 7000,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,350%/день (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1050 грн); дата надання кредиту 08.08.2025, дата повернення кредиту 06.09.2025, денна процентна ставка 0,850%, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00%, пеня 4,00%/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1644,02%, та орієнтовна загальна вартість кредиту 8785 грн.

Крім того, п. 6.2 Кредитного договору сторони обумовили, що за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п.2.2 договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений у п.п.2.2.4 п.2.2 договору.

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості, відповідачу нараховано як позичальнику комісію за надання кредиту в сумі 1050 грн (а.с.23-26).

Водночас із рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору, відповідач погодив комісію за надання кредиту в розмірі 1050 грн, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у Кредитному договорі первинний кредитодавець не зазначив, а позивач як його правонаступник у спірних правовідносинах не надав суду доказів переліку послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем під час укладення означеного правочину.

Ураховуючи, що позивач як правонаступник первинного кредитодавця у спірних правовідносинах не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення Кредитного договору, то положення означеного правочину щодо обов`язку позичальника сплачувати плату як комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у задоволенні позовної вимоги позивача щодо стягнення із відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1050 грн слід відмовити.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що заперечення відповідача щодо стягнення комісії за надання кредиту, що викладені у додаткових письмових поясненнях є обгрунтованими, а тому такими, що підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11683, то суд зазначає про таке.

У п.п.10.7.2 п.10.7 Кредитного договору сторони обумовили, якщо сума кредиту, що надається позичальнику, не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування кредитом понад встановлений договором строк, кредитодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов цього договору, нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2.2 договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною), за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, складеного первісним кредитодавцем (а.с.23-26), суд встановив, що первісний кредитодавець здійснив нарахування ОСОБА_1 як позичальнику пені на загальну суму 14000 грн за період з 07.09.2025 до 16.09.2025 та з 18.10.2025 до 25.11.2025, з яких позичальником сплачено 2317 грн, що мало місце 16.09.2025.

Частинами 1,3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені в розмірі, передбаченому п.п.10.7.2 п.10.7 Кредитного договору, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді пені в період воєнного стану, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Водночас, як встановлено судом, відповідач у межах виконання кредитного договору №71913578 від 08.08.2025 з урахуванням Додаткової угоди сплатив первісному кредитодавцю 2317 грн, які останнім були безпідставно зараховані на погашення заборгованості зі сплати пені, оскільки згідно п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях. Ця обставина підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.23-26).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №545/2248/17 (провадження №61-11459св19) та від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19, провадження №61-20093св19) суд касаційної інстанції зробив висновок, що сплачені відповідачем кошти, які позивач безпідставно зарахував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем заяві-анкеті підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Також у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22) суд зробив висновок, що оскільки відповідачем безпідставно здійснено зарахування сплачених позивачем сум у рахунок погашення комісії, тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Оскільки, як встановлено судом, у період воєнного стану, позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, тому суд дійшов висновку про необхідність зарахування, сплачених відповідачем коштів у сумі 2317 грн, що позивачем зараховані на сплату пені, на погашення відсотків за користування кредитними коштами та основної суми боргу (тіла кредиту).

Як встановлено судом, сукупний розмір заборгованості за Кредитними договором з призми основної суми боргу та відсотків складає 7735 грн (7000 грн + 735 грн); водночас розмір сплачених відповідачем коштів первинному кредитодавцю, що безпідставно зараховані останнім у рахунок сплати пені, складає 2317 грн. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність зарахування сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 2317 грн на погашення відсотків в сумі 735 грн, а решту 1582 грн (2317 грн 735 грн) на погашення основної суми (тіла кредиту), визначивши її в розмірі 5418 грн (7000 грн 1582 грн).

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду про що відповідачем заявлено у прохальній частині додаткових пояснень у справі від 12.08.2026, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з вимогами ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження №61-40258ав18).

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у п.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 9901/598/19 (провадження № 11-440заі20), який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Згідно змісту додаткових письмових пояснень, клопотання про розстрочення (відстрочення) сплати заборгованості за Кредитним договором, відповідач ОСОБА_1 обгрунтовує наданими у справі документами, тобто слід розуміти з підстав проходження ним військової служби за мобілізацією.

Водночас процесуальний закон пов`язує можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Отже, можливість розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому, рішення про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

У той же час, відповідачем ОСОБА_1 не надано до суду доказів, які підтверджують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що суперечить ст. 435 ЦПК України. Відповідач належним чином не обґрунтував підстави для розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду; водночас сам факт проходження відповідачем військової служби під час воєнного стану не є самостійною і безумовною підставою для відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення в розумінні ст.435 ЦПК України.

За вказаних підстав, у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду, слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

Водночас суд звертає увагу відповідача ОСОБА_1 , що він не позбавлений процесуального права на звернення до суду, який ухвалив судове рішення, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення з наданням доказів існування обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема скрутного матеріального становища, незадовільного стану здоров`я тощо.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви (вих.№011298498), про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції кредитового переказу коштів №153533 від 14.04.2026 (а.с.6) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали цивільної справи №711/4510/26 не містять.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 20468 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, а саме в розмірі 5418 грн, що складає 26,47% від ціни позову (5418 грн / 20468 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 704,74 грн, тобто 26,47% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,2647).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 5418 грн, що є залишком заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту). Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 704,74 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1049, 1077, 1078, 1082, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 244, 247, 264, 265, 354, 355, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71913578 від 08 серпня 2025 року в розмірі 5418 (п`ять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень, що є заборгованістю за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 74 (сімдесят чотири) копійки.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 17 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко