Ухвала суду № 139014571, 17.08.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/3707/25

номер провадження 4-с/695/21/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

представника стягувача адвоката Колосова А.В.,

представника приватного виконавця адвоката Чернявського А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Олександровича, стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 695/3707/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2025 у вказаній справі позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №3924591 від 17.09.2021 у сумі 34 515 грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн 00 коп.

У подальшому 29.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Олександровича, у якій просить:

поновити строк на подання скарги;

визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Олександровича щодо не зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 30.07.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання з розгляду скарги.

Заперечуючи проти задоволення скарги, стягувач надав до суду заперечення на скаргу, у якій, посилаючись на положення ст.34, 68, 69 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що участь боржника у проведенні виконавчих дій при зверненні стягнення на заробітну плату боржника не вимагається і не передбачена законом. Станом на дату винесення постанови приватним виконавцем від 09.06.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на примусовому виконанні у приватного виконавця перебувало 3 виконавчих провадження. Наводячи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2025 у справі №1309/7139/12, стягувач стверджує, що звернення стягнення на доходи боржника не вимагає його участі, присутності при проведенні виконавчих дій чи інших активних дій, котрі б могли вплинути на його посадові обов`язки покладені на нього у зв`язку з проходженням військової служби. Як зазначено у запереченнях, скаржник, вочевидь, обізнаний про стан його прав, обставини виконавчого провадження, а перебування боржника на службі не позбавляє останнього права захищати свої інтереси, якими він обізнаний як користуватися.

Також у запереченнях на скаргу зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, які ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» розраховує понести внаслідок розгляду даної справи становить 12 500 грн 00 коп. і складається з витрат на правову допомогу пов`язану з супроводженням судових засідань, ознайомленням та аналізом матеріалів виконавчого провадження № 80244008 та підготовкою процесуальних документів.

04 серпня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення скарги, шляхом зупинення стягнення з військового грошового забезпечення ОСОБА_1 до винесення судом рішення за його скаргою.

В обґрунтування заяви зазначено, що у суді перебуває скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця. ОСОБА_1 є військовослужбовцем за мобілізацією, проходить службу у ЗСУ. Посилаючись на положення п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 вказує, що виконавець зобов`язаний зупинити виконавчі дії, якщо боржник є військовослужбовцем за мобілізацією. Проте приватний виконавець ігнорує вказані положення Закону України «Про виконавче провадження», та через кілька днів відбудеться чергове списання 50% грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , що позбавляє останнього до існування під час служби.

Ухвалою суду від 05.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Олександровича, стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відмовлено.

05 серпня 2026 року від представника приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Олександровича адвоката Чернявського Анатолія Леонідовича надійшла заява, у якій вказує, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 695/3707/25, виданого 29.01.2026 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором №3924591 від 17.09.2021 у сумі 34 515 грн 00 коп. Постановою приватного виконавця від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 80244008 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 , а також здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 45 431 грн 14 коп., у тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій. 13 липня 2026 року боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження № 80244008 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яка обґрунтована тим, що боржник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 16.06.2026, на підтвердження чого додано довіку форми 5 від 10.07.2026. Листом від 15.07.2026 № 22268 приватний виконавець повідомив боржнику про відсутність правових підстав для зупинення виконавчого провадження. 22 липня 2026 року боржник повторно надіслав клопотання про зупинення виконавчого провадження № 80244008 з аналогічних підстав. Листом від 28.07.2026 № 24385 приватний виконавець повідомив боржника про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 05.03.2025 у справі № 1309/7139/12, представник приватного виконавця вказує, що проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період може бути підставою для зупинення виконавчого провадження лише за умови, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 30.11.2023 у справі № 120/875/23. Участь боржника у проведенні виконавчих дії при зверненні стягнення на заробітну плату боржника не вимагається і не передбачене законом, а проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ні фактично, ні формально не утворює жодних перешкод для утримання відрахувань із його грошового забезпечення. Крім того представник приватного виконавця звертає увагу суду, що ні у заяві про зупинення виконавчого провадження від 13.07.2026, ні у клопотанні від 22.07.2026, ні у поданій до суду скарзі на бездіяльність приватного виконавця боржник не тільки не навів доказів, які б підтверджували, що за умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, а й взагалі не заявив про існування яких би то не було перешкод для проведення виконавчих дій. Викладене вище повністю доводить відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження зупинення виконавчого провадження № 80244008 з примусового виконання виконавчого листа № 695/3707/25, виданого 29.01.2026 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області.

Також представник приватного виконавця у заяві від 05.08.2026 вказав, що попередній розрахунок судових витрат приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича, пов`язаний із розглядом Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області справи № 695/3707/25 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Олександровича складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. Остаточний розрахунок таких витрат та докази їх понесення будуть подані до суду в порядку, визначеному ст. 137, 141 ЦПК України після визначення повного переліку процесуальних дій, які належить вчинити представнику приватного виконавця.

У судове засідання боржник не прибув, надіславши перед початком судового засідання заяву про розгляд скарги за його відсутності, на задоволенні скарги наполягає.

Представники стягувача та приватного виконавця у судовому засіданні проти задоволення скарги категорично заперечували та просили стягнути з боржника понесені стягувачем та приватним виконавцем судові витрати на правничу допомогу, остаточний розрахунок таких витрат та докази їх понесення будуть подані до суду у порядку, визначеному ст.137, 141 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представників стягувача та приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги, суд зазначає про наступне.

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 695/3707/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2025 у вказаній справі позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №3924591 від 17.09.2021 у сумі 34 515 грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн 00 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича від 12.02.2026 відкрито виконавче провадження № 80244008 з примусового виконання виконавчого листа № 695/3707/25, виданого 29.01.2026 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором №3924591 від 17.09.2021 у сумі 34 515 грн 00 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 80244008 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 , а також здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 45431 грн 14 коп., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

13 липня 2026 року боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження № 80244008 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яка обґрунтована тим, що боржник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 16.06.2026, на підтвердження чого додано довіку форми 5 від 10.07.2026.

Листом від 15.07.2026 № 22268 приватний виконавець повідомив боржнику про відсутність правових підстав для зупинення виконавчого провадження.

22 липня 2026 року боржник повторно надіслав клопотання про зупинення виконавчого провадження № 80244008 з аналогічних підстав.

Листом від 28.07.2026 № 24385 приватний виконавець повідомив боржника про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження.

Вважаючи таку бездіяльність приватного виконавця щодо не зупинення виконавчого провадження протиправною, боржник звернувся з даною скаргою до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 447-1 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що в цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи в названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином, конструкція норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» полягає в тому, що як до першої підстави, так і до другої застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».

Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №120/875/23, від 05.03.2025 у справі №1309/7139/12, від 26.11.2025 у справі №466/10524/22.

Отже, результат аналізу наведеної правової норми свідчить, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб з числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби в бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Щодо вимог скарги про визнання дій державного виконавця протиправними скарга мотивована тим, що приватний виконавець, отримавши докази призову боржника на військову службу під час мобілізації на особливий період, не прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №80244008.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на положення ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі №490/95/22 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.06.2017 у справі №12-1393а17 і постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17) та від 27.02.2020 у справі №800/304/17».

На думку суду, вирішальним для правильного розв`язання цього питання є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Зважаючи на наведені законодавчі положення, які унормовують можливість приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішення про стягнення коштів боржника, суд вважає, що умови служби боржника не свідчать про неможливість проведення приватним виконавцем виконавчих дій з метою примусового виконання виконавчого листа № 695/3707/25, виданого 29.01.2026 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором №3924591 від 17.09.2021 у сумі 34 515 грн 00 коп.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.11.2023 у справі №120/875/23.

Відтак, у задоволенні скарги належить відмовити повністю.

Керуючись ст.12, 13, 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Олександровича, стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Черкаського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська