Ухвала суду № 139014276, 12.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3249/26

Провадження № 1-кп/545/444/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2026 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному у ЄРДР за № 42026172060000017 від 16.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського районного суду Полтавської області 01.07.2026 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Ухвалою суду від 03.07.2026 по справі призначене підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, зокрема, відсутністю відомостей щодо по батькові слідчого, дати та місця складання обвинувального акту, повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення, неконкретність його формулювання та відсутність потерпілого, що унеможливлює реалізацію обвинуваченою права на захист.

Обвинувачена клопотання підтримала.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував з огляду на відповідність змісту обвинувального акта вимогам закону.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про повернення обвинувального акта прокурору з таких підстав.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувальний акт повинен містити відомості, зазначені в ч.2 ст.291 КПК України, зокрема:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У ньому підводяться підсумки розслідування і формулюється обвинувачення, на підставі якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого направляється до суду і визначається коло обставин, що підлягають дослідженню під час судового розгляду.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з аналізу змісту наведених положень закону, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема, конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб`єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, закріплений принцип, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94. п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Жупнік проти України» від 09 грудня 2010 року, межі гарантій, передбачених пп. «а» п. 3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутого особі обвинувачення, яка надалі може бути сприйнята судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Разом із цим підпункти «a» і «б» п. 3 ст.6 Конвенції взаємопов`язані та визначають, що право бути поінформованим про характер і причину висунутого обвинувачення слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі № 750/9145/18 від 11.11.2020.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 за №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинне містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема, ст. ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, виходячи з об`єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 інкримінований злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Диспозиція ч.1 ст.364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Істотною шкодою у статтях 364, 364 1, 365, 365 1, 365 2, 367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Службове зловживання належить до злочинів із матеріальним складом і за ч. 1 ст. 364 КК визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб або державним чи громадським інтересам. Відсутність таких наслідків має оцінюватися за спрямованістю умислу винного і може свідчити про наявність або незакінченого злочину, або дисциплінарного проступку.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також їх службових осіб, а додатковим безпосереднім охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян, або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб.

Під використанням влади чи службового становища всупереч інтересам служби розуміють вчинення службовою особою таких порушень своїх службових обов`язків, які заподіюють істотну шкоду інтересам окремим громадян, державним, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Поняття «інтереси служби» безпосередньо пов`язано з обсягом обов`язків службової особи. При цьому ураховується те, яким саме законним інтересам заподіяна шкода і яку з цих інтересів отримала вигоду службова особа.

Обов`язковою умовою застосування норми ч.2 ст.364 КК України є завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Разом з тим, в обвинувальному акті не визначено, яким саме об`єктам заподіяно таку шкоду:

- охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян;

-державним інтересам;

-громадським інтересам;

- інтересам юридичних осіб.

З огляду на те, що прокурором не зазначено, яким саме об`єктам завдана шкода, неможливо з`ясувати питання щодо наявності потерпілого у цьому провадженні кому саме заподіяна шкода, яка, як зазначено в обвинувальному акті, частково відшкодована обвинуваченою.

Так, згідно з положеннями ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Відповідно до усталеної судової практики, виходячи з положень ст.364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи (отримання (набуття, приймання) службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, чи спричинило тяжкі наслідки.

Об?єктивна сторона злочину, передбаченого ст.364 КК України містить три обов`язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками. (позиція ККС/ВС, висвітлена у постанові від 09.02.2022 року у справі №707/661/17)

Отже, відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо того, якому саме об`єкту заподіяна шкода (інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб, які набувають прав потерпілого; державним чи громадським інтересам, що не передбачає обов`язкової наявності потерпілого як учасника кримінального процесу) унеможливлює з`ясування обґрунтованості тверджень сторони захисту щодо відсутності потерпілого у провадженні.

Відповідно до вимог ст.ст.91, 374 КПК України подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення) є предметом обов`язкового доказування у кримінальному провадженні та у разі визнання особи винуватою підлягають зазначенню у мотивувальній частині вироку.

Вищезазначені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення, на підставі якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні направляється до суду, свідчить про те, що органом досудового розслідування неповністю визначено коло обставин, що підлягають дослідженню під час судового розгляду та впливають на визначення правової кваліфікації інкримінованого злочину, що перешкоджає призначенню судового розгляду, під час якого передбачено оголошення обвинувального акту та роз`яснення суті обвинувачення, яке в такому формулюванні не може бути зрозумілим обвинуваченій та обмежує її право на підготовку до захисту, що може призвести до порушення принципів змагальності та рівності сторін у кримінальному процесі.

Окрім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду з огляду на положення ч.1 ст.337 КПК України.

За наведених обставин та враховуючи, що в цьому випадку обвинувальний акт складений з такими порушеннями вимог КПК України, які перешкоджають призначенню судового розгляду, суд приходить до переконання про повернення обвинувального акту прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 293, 314 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026172060000017 від 16.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, - повернути прокурору.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 діб з часу її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1