Рішення № 139013943, 17.08.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/273/26

Провадження №2/377/363/26

17 серпня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Кононової Н.О., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598-599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, просить:

- стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 у розмірі 75554,86 гривень;

- стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 гривень;

- стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 25000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 05.07.2018 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 014/380805/82/425011. Відповідно до умов кредитного договору: банк зобов`язаний надати клієнту кредит в розмірі 22182,79 гривень; строк кредиту 72 місяців з 05.07.2018 (дата надання кредиту) по 05.07.2024 (дата повного погашення кредиту); банк надав позичальнику грошові кошти відповідно до умов, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк, зазначений вище, та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами договору. Згідно з умовами договору позичальник зобов`язана у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи і пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені договором. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 26.06.2019 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 114/2-9, відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018. 29.11.2022 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 29-11/2022, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018. Загальний розмір заборгованості за договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 становить 75554,86 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 21775,43 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 36445,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 14946,65 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 2387,51 гривень, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 628, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача.

Ухвалою судді від 06 травня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04 червня 2026 року (а. с. 71-72).

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 липня 2026 року (а.с. 80-81).

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року розгляд справи було відкладено на 13 серпня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України. (а.с.91-92)

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в призначене судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою та доданими документами повернуто до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_1 , якій адресовано судову повістку разом із доданими документами, за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслала, причини неявки суд не повідомила.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 13 серпня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» із заявою-анкетою для отримання кредиту «Кредит готівкою», в якій просила надати їй 22182,79 гривень на 72 місяці (а. с. 14)

05 липня 2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/380805/82/425011, шляхом підписання сторонами договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/380805/82/425011, відповідно до пункту 1.1.1 якого визначено загальний розмір та валюта кредиту 22182,79 гривень; 1.1.2 мета отримання кредиту придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 20000 гривень, 1.1.2.2 на сплату страхового платежу на користь страховика в розмірі 2182,79 гривень; 1.1.2.3 тип кредиту кредит; 1.1.3. дата надання кредиту 05.07.2018; 1.1.5. дата повного погашення кредиту 05.07.2024; 1.1.6. строк кредиту - 72 місяці; 1.1.8. процентна ставка фіксована 42,9 % річних; 1.1.12.2 сума щомісячного переказу 861,75 гривень.

Як зазначено у пункті 10.3. кредитного договору № 014/380805/82/425011, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитор має право вимагати, а позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення (а. с. 8-10).

05 липня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», власноручним підписом, в якому викладені основні умови кредитування (а. с. 12).

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк», відповідач ОСОБА_1 отримала від АТ «Райффайзен Банк» грошові кошти в розмірі 22182,79 гривень згідно з кредитним договором № 014/380805/82/ від 05.07.2018 та частково погашала заборгованість за вказаним кредитним договором (а. с. 15-16).

Згідно з розрахунком заборгованості АТ «Райффайзен Банк» за кредитним договором № 014/380805/82/ від 05.07.2018 станом на 26.06.2019 заборгованість за вказаним договором становить 29719,47 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 21775,43 гривень, заборгованість за процентами в розмірі 4402, 10 гривень, пеня в розмірі 3541,94 гривень ( а.с. 17).

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

26 червня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-9 (а.с. 20-22).

Відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 114/2-9, укладеного 26.06.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», платіжного доручення № 1 від 26 червня 2019 року, Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26.06.2019, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (а. с. 23-27).

Питання дійсності договору відступлення права вимоги № 114/2-9, укладеного 26.06.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26.06.2019 недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

29 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №29-11/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ( а.с. 28-32).

Відповідно до умов договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 29-11/2022, укладеного 29 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», додаткової угоди № 4/10 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 29-11/2022, укладеної 04 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», акту зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеного 28 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором № 29-11/2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 29.11.2022, укладеного 29 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», Акту прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються, за договором № 29-11/2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 29.11.2022, укладеного 29 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», змін в реєстрі боржників до договору № 29-11/2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 29.11.2022, підписаного між директором Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а. с. 28- 39).

Питання дійсності договору № 29-11/2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 29.11.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору № 29-11/2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 29.11.2022 недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628, статті 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 станом на 26.06.2019 становить 29719,47 гривень та складається із: 21775,43 гривень заборгованості за кредитом; 4402,10 гривень заборгованості за процентами, нарахованими за період з 05.02.2019 по 26.06.2019, 3541,94 гривень заборгованості з пені, нарахованої за період з 05.03.2019 по 26.06.2019 (а. с. 17).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018, що долучений до матеріалів справи, заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018, станом на 29.11.2022 становить 60608,21 гривень, яка складається із: заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 21775,43 гривень, заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 4402,10 гривень, нарахованими з 05.02.2019 по 26.06.2019, заборгованості за процентами, нарахованими за період з 26.06.2019 по 28.11.2022, в розмірі 32043,17 гривень, заборгованості з пені в розмірі 2387,51 гривень (а. с. 18).

З розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором № № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018, станом на 04.07.2026 становить 75554,86 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21775,43 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 51391,92 гривень, яка складається із заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 4402,10 гривень, нарахованих з 05.02.2019 по 26.06.2019, заборгованості за процентами, нарахованих за період з 26.06.2019 по 28.11.2022, в розмірі 32043,17 гривень, заборгованості за процентами, нарахованих за період з 29.11.2022 по 04.07.2024, в розмірі 14946,65 гривень, заборгованості з пені в розмірі 2387,51 гривень, нарахованої станом на 26.06.2019 (а. с. 19).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Як зазначено у частині другій цієї статті, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено у частині першій статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, заміна кредитора в зобов`язанні не припиняє саме зобов`язання і не змінює його зміст. Змінюється лише суб`єкт, якому належить право вимоги. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного кредитного договору № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 та договору відступлення прав вимоги № 114/2-9 від 26 червня 2019 року, договору № 29-11/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 29 листопада 2022 року, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного договору та їх неналежного виконання відповідачем, суд вважає правильним задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 в розмірі 75554,86 гривень, яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21775,43 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 51391,92 гривень (нарахованими в межах строку кредитування з 05.02.2019 по 04.07.2024), заборгованості за пенею станом на 26.06.2019 в розмірі 2387, 51 гривень.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у поданій до суду позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень (а. с. 3-7).

На підтвердження понесених витрат суду надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладений 01 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Ткаченко М.М. та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявки на надання юридичної допомоги № 80 від 02.02.2026, витяг з Акту № 19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, згідно з яким адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв правничу допомогу на загальну суму 25 000 гривень по справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , яка складається з: надання усної консультації з вивчення документів - вартість 4 000 гривень (2 години по 2000 гривень), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 18000 гривень (6 годин по 3000 гривень), письмова послуга (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) вартість 3000 гривень (1 година) (а. с. 47-49,51-54).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання правової допомоги адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладеним 01 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Ткаченко М.М. та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС».

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання зазначених послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У п.135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення витання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має врахувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України ( у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу ( у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористалась своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, оцінюючи обсяг робіт, що зазначений у акті, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 25000 гривень є завищеним з огляду на складність справи (ціну позову, предмет спору, тривалість розгляду), принципи співмірності та розумності судових витрат та доходить висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, у розмірі 10000 гривень.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/425011 від 05.07.2018 в розмірі 75554 гривні 86 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька