Рішення № 139013084, 17.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1252/26

Провадження № 2/159/1419/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Гедройда Єжи, 6, офіс 521), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі позивач або кредитор або позикодавець або товариство) звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник або ОСОБА_1 ) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 14166887 від 01.09.2024 в сумі 15900,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2024 між первісним кредитором ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем у електронній формі було укладено кредитний договір № 14166887 про надання споживчого кредиту. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора NmQ2YzFi відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 2500,00 грн.

12.02.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір № 08-12/25, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 14166887 від 01.09.2024.

Відтак, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача № 14166887 від 01.09.2024.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 15900,00 грн., яка складається з 2500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 13250,00 грн заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги, 150,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 02.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі.

Суд направляв за місцем реєстрації відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованими листами R067206948202, який повернувся без вручення без зазначення причини повернення, та R67244910243, який відповідно до інформації з трекінгу на сайті АТ «Укрпошта», не вручений одержувачу, причина невручення - «одержувач відсутній за вказаною адресою» (10.08.2026).

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

01.09.2024 між кредитором (первісний кредитор ТОВ «ЕКО ФІН») та позичальником укладено кредитний договір № 14166887. За умовами кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 2500,00 грн (п. 2.2). Процентна ставка за користування кредитом становить 365 % річних, що дорівнює 1 % на день (п. 2.6, 2.7).

Протягом дисконтного (пільгового) періоду кредитування застосовується пільгова процентна ставка у розмірі 365 % річних (1 % на день)(п. 2.6 Договору). Стандартна (базова) процентна ставка у розмірі 365 % річних (1 % на день) застосовується після закінчення дисконтного періоду, тобто протягом поточного періоду (п. 2.7 Договору).

Строк користування кредитними коштами (строк кредитування) складає 730 днів, який починається з 01.09.2024 та закінчується 31.08.2026 (п. 2.3). Рекомендована дата дострокового повернення заборгованості (дата завершення пільгового періоду) 14.09.2024, а дата остаточного погашення заборгованості (дата повернення кредиту) 31.08.2026 (п. 2.4, 2.5, 2.8).

Умови автоматичного продовження строку кредитування договором не передбачені. Строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) позичальником шляхом укладення додаткового договору за умови сплати всіх нарахованих процентів та пені (п. 3.3.1, 3.3.7.2, 3.3.7.3).

За прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів кредитор має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу (п. 6.3).

Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту та процентів у разі порушення позичальником строків оплати платежів чи виявлення недостовірної інформації (п. 3.2.2.2.1, 4.2.2.1).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора у будь-який час відступати, передавати та відчужувати свої права за договором третім особам без згоди боржника (п. 4.2.6).

У реквізитах кредитного договору зазначені номер паспорта, РНОКПП, адреса реєстрації, адреса проживання, номер телефону, адреса електронної пошти та номер банківської картки НОМЕР_1 позичальника. Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором "NmQ2YzFi" (введено 01.09.2024 о 10.40.29), а кредитором кваліфікованим електронним підписом (п. 9.2, 10).

Невід`ємними додатками до кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту та Графік розрахунків (платежів). У Паспорті кредиту визначено істотні умови, зокрема орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку (яка може становити від 2617,16 % до 21918,79 %). У Графіку платежів наведено розрахунок сум, що підлягають сплаті. Додатки підписані позичальником електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора "NmQ2YzFi".

Відповідач також заповнив та подав 01.09.2024 Анкету-заяву у якій зазначив інформацію про себе, місце проживання, серію та номер паспорта, РНОКПП, інформацію про контактних осіб тощо. Анкета-заява сформована за допомогою програмного забезпечення та підписана одноразовим ідентифікатором «NmQ2YzFi».

Відповідно до квитанції ТОВ «ПрофітГід» № 42517-64737 69584 від 01.09.2024, ТОВ «Еко фін» 01.09.2024 перерахувало відповідачу грошові кошті у розмірі 2500,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком первісного кредитора (ТОВ «Еко Фін») станом на 12.02.2026 (дату відступлення права вимоги), позичальнику за період з 01.09.2024 по 12.02.2026 було нараховано процентів на суму 13250,00 грн (нарахування здійснювалось щоденно по 25,00 грн). Тіло кредиту становить 2500,00 грн. Загальна сума заборгованості склала 15750,00 грн.

Згідно з розрахунком нового кредитора (ТОВ «Факторинг Партнерс») станом на 24.02.2026, загальна сума заборгованості складає 15900,00 грн, з яких: 2500,00 грн тіло кредиту, 13400,00 грн проценти. Відповідно до відображених у розрахунку даних, нарахування процентів припинилося 18.02.2026.

З розрахунків вбачається, що позичальник жодних платежів у рахунок погашення кредиту не здійснював.

12.02.2026 між ТОВ «Еко Фін`та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 12-02/26.

Відповідно до п.2.1. договору, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору своє право грошової вимоги до боржників, а новий кредитор приймає права грошової вимоги до боржників, зазначених у Додатку № 1 та № 3 до цього договору.

Права вимоги вважаються відступленими в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (п. 5.2).

12.02.2026 сторони підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників в друкованому вигляді у загальній кількості 214 боржників

Згідно з платіжною інструкцією від 19.02.2026 № 0614750000 ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило на користь ТОВ «Еко фін» кошти в сумі 60732,00 грн згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.02.2026 №12-02/26.

Відповідно до реєстру боржників до договору №12-02/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.02.2026 до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 14166887 на загальну суму 15750,00 грн (2500,00 грн тіло кредиту, 13250,00 грн - проценти), порядковий №87.

19.02.2026 новий кредитор (ТОВ «Факторинг Партнерс) направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту (вих. № 15943350 від 19.02.2026). У вимозі повідомляється, що 12.02.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір відступлення права вимоги № 12-02/26. У зв`язку з простроченням позичальником оплати процентів понад один місяць, новий кредитор вимагає достроково сплатити заборгованість у загальному розмірі 15900,00 грн (2500,00 грн сума кредиту, 13400,00 грн проценти).

Випискою з ЄДР підтверджується, що позивач здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (вед 64.99), а свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК №1175 від 21.02.2019 стверджується, що позивач є фінансовою установою.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 14166887 про надання споживчого кредиту від 01.09.2024 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «NmQ2YzFi», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло від ТОВ «ЕКО ФІН» за договором про відступлення прав вимог № 08-12/25 права вимоги до відповідача за кредитним договором підписавши акт прийому-передачі Реєстру боржників.

На виконання договору № 12-02/26 про відступлення прав вимоги від 12.02.2026 укладеного між ТОВ «ЕКО ФІН» та позивачем, підписано Реєстр Боржників та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором № 12-02/26 про відступлення прав вимоги від 12.02.2026. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за договором № 14166887 від 01.09.2024.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до квитанції ТОВ «ПрофітГід» № 42517-64737 69584 від 01.09.2024, ТОВ «Еко фін» 01.09.2024 перерахувало відповідачу грошові кошті у розмірі 2500,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 01.09.2024 отримав кредитні кошти в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов кредитного договору повне погашення тіла кредиту мало відбутися 31.08.2026.

З наданого розрахунку заборгованості видно, що позичальник умови кредитного договору не виконував, жодних платежів в погашення кредитної заборгованості не здійснював.

19.02.2026 новий кредитор (ТОВ «Факторинг Партнерс) направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту (вих. № 15943350 від 19.02.2026) у загальному розмірі 15900,00 грн (2500,00 грн сума кредиту, 13400,00 грн проценти).

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав, доказів погашення боргу суду не надав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заявлених позивачем вимог про стягнення процентів, суд зазначає таке.

Відповідно до кредитного договору, проценти за користування кредитом складають 365% на рік або 1% на день від суми кредиту.

Отже у період з 01.09.2024 по 18.02.2026 (останній день коли нараховувались проценти) відповідачу мали бути нараховані проценти в розмірі 13400,00 грн (2500,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 536 днів).

Відтак, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом відповідач кредитні кошти не повернув, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн та заборгованості за процентами в сумі 13400,00 грн є підставними.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю стягнувши з відповідача на користь позивача 15900,00 грн з яких: 2500,00 грн суми виданого кредиту, 13400,00 грн суми нарахованих процентів за період з 01.09.2024 по 18.02.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд повністю задовольняє позовні вимоги, то сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн необхідно стягнути з відповідача.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги №2-07/2024 від 02.07.2024 укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги №104 від 13.02.2026 у якій позивач замовив у адвокатського об`єднання послуги з супроводу примусового стягнення заборгованості з відповідача (усної консультації з вивченням документів - 2 години вартістю 3000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу - 3 години вартістю 6000,00 грн., копію акту № 28 від 23.02.2026 про надання юридичної допомоги яким стверджується, що АО «Лігал Ассістанс» були надані послуги з: наданням усної консультації з вивченням документів вартістю 3000,00 грн та складено позовну заяву про стягнення заборгованості вартістю 6000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На переконання суду, надані позивачу послуги були необхідними та пов`язані з розглядом спору.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, а можливості здійснити самостійне зменшення розміру цих витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, суд законодавчо позбавлений.

Зазначеної позиції також дотримується Велика Палата Верховного Суду, яка у п. 40, 43, 44 постанови від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц зазначила, що «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 14166887 від 01.09.2024 про надання споживчого кредиту в розмірі 15900,00 грн з яких:

-2500,00 грн суми виданого кредиту,

-13400,00 грн суми нарахованих процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 2662,40грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Ґендройця Єжи, буд. 6, оф. 521, ЄДРПОУ 42640371);

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 17.08.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх